Рішення № 137170370, 25.05.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/7184/25

Провадження 2-746/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Мищихіній Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,

В С Т А Н О ВИ В:

В грудні 2025 року до Обухівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ТДВ "СГ "Оберіг" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 20.06.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Seat Cordoba, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу Seat Cordoba, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-213970128.

Враховуючи матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №EP-213970128 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . За полісом страхування №EP-213970128 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб - 0,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 12.500,00 грн.

Позивач, на виконання полісу страхування №EP-213970128, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 12.500,00 грн.

Враховуючи винність відповідача у настанні ДТП, порушення ним обов`язків, встановлених Законом № 1961-IV, а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до Відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

В зв`язку з цим, позивач просить в порядку регресу стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, інфляційні втрати, пеню, три відсотки річних та витрати на правову допомогу.

Ухвалою судді від 15.01.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

09.03.2026 року на адресу суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги не визнає, оскільки з моменту настання події з 2023 року позивач жодного разу не звертався з будь-якими вимогами щодо відшкодування коштів, а тому він був позбавлений можливості врегулювати питання у добровільному або досудовому порядку. Крім того зазначив, що до матеріалів справи надано страховий акт №44021/1 від 16.08.2023 року, разом з тим у платіжній інструкції про виплату страхового відшкодування №6519 від 16.08.2023 року, наданий позивачем зазначено інший страховий акт №44021/1 від 01.08.2023 року. Таким чином, матеріали справи містять документи з різними датами страхового акту, що свідчить про суперечність доказів та ставить їх під сумнів.

23.07.2026 року на адресу суду представником позивача надано відповідь на відзив, де зазначено, що заперечення відповідача щодо невідповідності калькуляції Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є хибними, оскільки ремонтна калькуляція за своєю суттю є технічним документом, що визначає оціночну вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, а не первинним бухгалтерським документом у розумінні зазначеного Закону, а тому вимоги щодо наявності специфічних бухгалтерських реквізитів до неї не застосовуються. Відповідач стверджує про відсутність доказів перерахування коштів, однак це не відповідає дійсності, оскільки до матеріалів позовної заяви додано копію платіжного доручення № 6519 від 16.08.2023 року, яке є належним та допустимим доказом виконання позивачем своїх зобов`язань перед потерпілою особою. Позивачем чітко доведено склад цивільного правопорушення, що дає право на регрес, а саме факт ДТП та вина відповідача, а тому відповідно до пп. «в» пп. 38.1.1. Закону № 1961-IV, залишення місця ДТП водієм є прямою підставою для регресного позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судовому засідання щодо задоволення позову заперечив в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 20.06.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Seat Cordoba, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 .

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 14.07.2023 року у праві № 372/2895/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 04.07.2023 року у праві № 372/2896/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди не підлягає доведенню.

Відповідно до Поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-213970128, транспортний засіб марки «SEAT Cordoba » номерний знак НОМЕР_5 , було застраховано, діючий поліс на 20.06.2023.

Згідно з платіжною інструкцією №6519 від 16.08.2023, ТДВ «СГ«Оберіг» сплатило ОСОБА_2 12 500,00 грн, призначення платежу: страхове відшкодування згідно страхового акту №44021/1 від 01.08.2023.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. ст. 9, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодження чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Судом встановлено, що 20.06.2023 року з вини ОСОБА_1 водія транспортного засобу відбулась дорожньо-транспортна пригода, тобто настав страховий випадок, в результаті якого був пошкоджений належний ОСОБА_2 транспортний засіб, а відтак у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» виник обов`язок виплатити страхове відшкодування, тобто оцінену відповідно до Закону шкоду, згідно з умовами укладеного договору та в межах страхової суми.

За правилами п.п. 36. 1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

За правилами ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Судом встановлено, що на підставі ст.ст. 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» за заявою ОСОБА_2 шляхом безготівкового розрахунку здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 12 500, 00 грн, шляхом перерахування коштів на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до положень п.п. «в» п. 38.1.1. ч. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, на підставі п.п. «в» п. 38.1.1. ч. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у позивача виникло право регресної вимоги до винуватця дорожньо-транспортної пригоди.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, дослідивши і проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов переконливого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині страхового відшкодування згідно зі ст. 1191 ЦК України, п.п. «в» п. 38.1.1. ч. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу сплаченого ним на користь третьої особи страхового відшкодування в розмірі 12 500,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних, пені та інфляційних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Конструкція пп. «г» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Тобто у відповідача відсутній правовий або договірний обов`язок сплати позивачу регресну виплату по претензії позивача, оскільки закон передбачає право на подачу позову по цьому питанню, а не обов`язок винної особи сплатити кошти по вимозі.

Отже, на час розгляду справи в суді, у відповідача був відсутній обов`язок сплати суми грошового зобов`язання, а тому умов для застосування ст.625 ЦК України, відсутні, а дані позовні вимоги не підлягають до задоволення.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підтягають до часткового задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7300 грн. 00 коп. в рахунок отримання правничої допомоги витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

До позовної заяви долучено договір про надання правової допомоги, Акт прийому-передачі наданих послуг, згідно яких сума оплати за надані адвокатські послуги становить 7300 грн. 00 коп.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки справа даної категорії є незначною, заявлені витрати у розмірі 7300,00 грн. є необґрунтованими, значно завищеними, та непропорційними.

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, що справа не є значної складності, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, враховуючи виконані в акті роботи, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача у розмірі 3000 грн. 00 коп., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

В порядку ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 442,40 грн., які сплачені позивачем при зверненні з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 22, 526, 625, 1191, 1192, Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 12 500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судові витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн., та на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., а всього стягнути 5 422,40 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: