Рішення № 137170198, 29.04.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.04.2026 Справа № 905/1108/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Сизової К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об`єднання «Шахтобуд»

про стягнення основної заборгованості в розмірі 283422,24 грн, інфляційних втрат в розмірі 16772,59грн, 3% річних в розмірі 6 579,66грн, пені в розмірі 42 663,75грн,-

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Дячкіна Т.О. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Пономарьов М.С. (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

20.10.2025 шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (далі ТОВ «Металургтранс») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об`єднання «Шахтобуд» (далі ТОВ ВО «Шахтобуд») про стягнення заборгованості у розмірі 283422,24 грн, інфляційних втрат у розмірі 16772,55 грн, 3% річних у розмірі 6 579,66 грн, пені у розмірі 42 663,75 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за укладеним між сторонами Договором про організацію транспортно-експедиторського обслуговування № 37ТЕО/22 від 15.07.2022 в частині повної і своєчасної оплати вартості отриманих від позивача послуг, обсяг та вартість яких визначені у актах №22/331 від 30.11.2024 та №23/04 від 17.01.2025, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 283422,24грн, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені у означених розмірах.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою суду від 27.10.2025 позовну заяву ТОВ «Металургтранс» залишено без руху.

Ухвалою від 11.11.2025 судом прийнято вказану позовну заяву та відкрито провадження по справі №905/1108/25. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 16.12.2025 о 10:00 год.

18.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ «Металургтранс» надійшло клопотання, в якому останнє просить надати представнику підприємства можливість участі у судовому засіданні у справі №905/1108/25, призначеному на 16.12.2025 о 10:00, та в подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою від 19.11.2025 дане клопотання задоволено.

Ухвалою від 16.12.2025 відкладено судове засідання на 06.01.2026 о 10:00 год.

31.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла аналогічна заява. Ухвалою від 02.01.2026 заяву задоволено.

06.01.2026 о 10:00 год. судове засідання не відбулось через оголошення у м.Харків сигналу «Повітряна тривога» (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com).

Ухвалою від 06.01.2026 судове засідання у справі призначено на 28.01.2026 о 12:00 год.

Ухвалою від 28.01.2026 суд, серед іншого, задовольнив частково клопотання позивача про витребування доказів, витребував у Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області інформацію щодо факту включення до податкового кредиту ТОВ ВО Шахтобуд сум за податковими накладними №8 від 17.01.2025 та №27 від 30.11.2024, що виставлені ТОВ «Металургтранс»; витребував у ТОВ ВО Шахтобуд інформацію з наданням доказів на її підтвердження щодо факту включення до податкового кредиту підприємства сум за податковими накладними №8 від 17.01.2025 та №27 від 30.11.2024, що виставлені ТОВ «Металургтранс». Судове засідання відкладено на 19.02.2026 о 10:30 год.

Ухвалою від 19.02.2026 судове засідання відкладено на 12.03.2026 12:00 год.

Ухвалою від 12.03.2026 судове засідання відкладено на 01.04.2026 о 12:00 год.

Ухвалою від 01.04.2026 судове засідання відкладено на 29.04.2026 об 11:00 год.

У судовому засіданні 29.04.2026 о 11:00 оголошувалась перерва на 29.04.2026 о 14:00 внаслідок наявності технічних проблем, які впливали на якісь звуку при проведенні відеоконференції.

Представник позивача у судове засідання 29.04.2026 з`явився в режимі відеоконференції, в межах вступного слова підтримав заявлені позовні вимоги, вказав, що має намір в порядку ч.8 ст.129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подати докази щодо розміру витрат на правничу допомогу, які були понесені під час розгляду справи.

Представник відповідача 1 у судове засідання 29.04.2026 з`явився, в межах вступного слова заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві та наступних письмових поясненнях.

У судовому засіданні 29.04.2026 суд, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з`ясував фактичні обставини справи та безпосередньо дослідив докази, які містяться в матеріалах справи.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 4757-IX від 14.01.2026, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Таким чином, на час винесення даного рішення в Україні продовжено строк дії воєнного стану.

За об`єктивних обставин особливостей діяльності суду під час воєнного стану розгляд справи здійснений судом без невиправданих зволікань у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позиція учасників процесу

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Металургтранс» у позовній заяві, відповіді на відзив узагальнено зазначило про те, що правовідносини між ним та ТОВ ВО «Шахтобуд» виникли на підставі укладеного Договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022 про надання Клієнту транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів у залізничному рухомому складі. Послуги відповідачу надавались на умовах Додаткових угод № 13 від 30.08.2024 та № 14 від 22.11.2024 до Договору, в яких встановлювалась вартість здійснення транспортно-експедиторського обслуговування з використанням приватних залізничних напіввагонів. При розвантажені приватних напіввагонів, які прибули на станцію Індустріальна РФ «Південна залізниця», час їх знаходження на під`їзній колії підприємства вантажоодержувача перевищив передбачені в Додаткових угодах терміни, у зв`язку з чим ТОВ «Металургтранс» нарахована відповідна плата. Така плата відповідно до пунктів 1.3. та 3.5. Додаткових угод № 13 та № 14 до Договору не окрема послуга, а є складовою вартості здійснення транспортно-експедиторського обслуговування.

За результатами наданих транспортно-експедиторських послуг, у відповідності до умов Договору позивачем сформовані акти наданих послуг № 22/331 від 30.11.2024 та № 23/04 від 17.01.2025, та в електронному форматі надіслані на адресу Клієнта, яким порушені терміни їх затвердження, мотивованих заперечень чи розбіжностей до актів відповідачем не подано, тому вважає, що фактично останній погодився з актами наданих послуг. Зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг Експедитора в загальній сумі 283 422,24грн відповідачем в односторонньому порядку не виконані. Надіслана позивачем 12.06.2025 вимога про необхідність оплати заборгованості впродовж 7 банківських днів відповідачем проігнорована, що зумовило звернення ТОВ «Металургтранс» з позовом до суду для захисту порушеного права.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та на доведення своєї правової позиції у спірних правовідносинах у відзиві на позовну заяву та наступних письмових поясненнях зазначив, що ТОВ ВО «Шахтобуд» не має заборгованості перед ТОВ «Металургтранс» за надані позивачем послуги з транспортно-експедиторського обслуговування за Договором № 37ТЕО/22 від 15.07.2022. Спірні правовідносини виникли між сторонами щодо оплати знаходження приватних залізничних напіввагонів при розвантажені на під`їзній колії підприємства вантажоодержувача з перевищенням передбачених в Додаткових угодах № 13 від 30.08.2024 та № 14 від 22.11.2024 термінів. В цих угодах позивачем під виглядом надання послуги за Договором фактично запроваджується плата за час знаходження залізничних напіввагонів під розвантажуванням на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача поза графіком. Тобто введено додаткову міру відповідальності Клієнта, яка не є співрозмірною та приводить до безпідставного збагачення Експедитора.

Відповідач акцентує, що відповідно до умов Додаткових угод заявка ним на цю послугу не оформлювалася та позивачем не узгоджувалась, не здійснювалася попередня оплата. У змісті Договору відсутня умова щодо строку оплати за критерієм «післяплата відповідно до актів». У Додаткових угодах сторони не погодили порядок розрахунків за надання окремо погоджених послуг. Посилання позивача на п. 3.9. Договору є безпідставним, оскільки даний пункт є актуальним у випадку недоплати Клієнтом, якщо перерахована ним сума оплати менше ніж фактична вартість здійснення ТЕО. Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 22/331 від 30.11.2024 та № 23/04 від 17.01.2025, на думку відповідача, підписані позивачем відповідно 12.12.2024 та 06.02.2025, що суттєво впливає на правильність розрахунку вартості наданих послуг.

Директором ТОВ ВО «Шахтобуд» у телефонному режимі через відповідального представника позивач неодноразово повідомлявся про неможливість своєчасного розвантаження залізничних напіввагонів вантажоодержувачем.

Окрім того, відповідач звертає увагу, що ТОВ «Металургтранс» не врахований вплив форсмажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язання. Вантажоодержувачем за даною операцією є ПрАТ «Харківський плитковий завод», який розташований в Індустріальному районі м. Харкова. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України внаслідок масових, постійних обстрілів підприємство зазнало суттєвих пошкоджень виробничих будівель та обладнання, систем електропередачі і водопостачання. Систематичні повітряні тривоги переривали господарську діяльність. Зазначені об`єктивні обставини негативно вплинули на своєчасність виконання розвантажувальних робіт, призвели до порушення графіку. Торгово-промислова палата України офіційним листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 військову агресію Російської Федерації, що стало підставою для введення воєнного стану в державі з 24 лютого 2022 року визнала надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору. Наведені форс-мажорні обставини, на думку відповідача, є загальновідомими та не підлягають доказуванню.

Відповідач вважає, що за таких обставин порушення грошового зобов`язання відсутнє, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, і просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

17.04.2026 ТОВ ВО Шахтобуд через підсистему "Електронний суд" направлено письмові пояснення, в яких останнє підтверджує відсутність факту включення до податкового кредиту підприємства сум за податковими накладними №8 від 17.01.2025 та №27 від 30.11.2024, що виставлені ТОВ «Металургтранс». Зокрема, Державною податковою службою України листом №5131/6/05-99-04-08-09 від 13.04.2026 надано інформацію якою повністю підтверджено факт надання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Копія листа надана до вказаних пояснень.

28.04.2026 ТОВ «Металургтранс» через підсистему "Електронний суд" направлено заперечення на пояснення відповідача, в яких позивачем констатується, що до теперішнього часу податкові накладні №8 від 17.01.2025; №27 від 30.11.2024 не скасовані (не відкориговані), суму податку позивачеві не повернуто, сама по собі подача уточнення до декларації з податку на додану вартість за період листопад 2024, січень 2025 відповідачем, що здійснена після звернення до суду з позовом, не свідчить про те, що відсутня заборгованість за актами наданих послуг.

28.04.2026 ТОВ ВО Шахтобуд через підсистему "Електронний суд" направлено додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що після подання податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ ВО «Шахтобуд» самостійно виявлено, що окремі суми податкового кредиту сформовані на підставі податкових накладних за операціями, за якими фактичного отримання послуг не відбулося. З огляду на відсутність факту здійснення господарської операції, ТОВ ВО «Шахтобуд» дійшло висновку про безпідставність віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та, діючи добросовісно і у відповідності до вимог податкового законодавства України, здійснило самостійне виправлення таких показників.

Виклад обставин справи, встановлених судом

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом господарської діяльності юридичної особи - ТОВ «Металургтранс» (ЄДРПОУ 33074226), що зареєстровано 25.06.2004, є 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, юридичної особи ТОВ ВО «Шахтобуд» (ЄДРПОУ 24808994), що зареєстровано 13.03.2002, 08.12. Добування піску, гравію, глин і каоліну.

15.07.2022 між ТОВ «Металургтранс» (Експедитор) та ТОВ ВО «Шахтобуд» (Клієнт) укладено Договір № 37ТЕО/22, відповідно до пункту 1.1. якого Експедитор здійснює транспортно-експедиторське обслуговування Клієнта (далі по тексту ТЕО), в рамках якого Експедитор надає Клієнту за плату транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів Клієнта в залізничному рухомому складі (далі Послуги Експедитора).

У цьому Договорі терміни вживаються в такому значенні: Транспортно-експедиторська діяльність надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів. Транспортно-експедиторська послуга (обслуговування) робота, що безпосередньо пов`язана з організацією перевезень вантажу за договором Транспортного експедирування. Послуги експедитора (види послуг): комплекс операцій з вагонами під час організації перевезення вантажу, у тому числі: орга¬нізація подачі вагонів на станції/порти/об`єкти; знаходження вагонів під час очікування відповідної операції на станціях/портах/об`єктах/під`їзних коліях, залучення вагонів при перевезеннях вантажів; надання інформації щодо процесу перевезення (диспетчерські послуги); забезпечення розрахунків (с залізницями, портами, тощо); навантажувальні/розвантажувальні послуги; інші послуги, що виконуються в рамках організації перевезення вантажу. Кожна з операцій може тарифікуватися окремо або як комплексна послуга організації транспортного експедирування. Плата Експедитора винагорода (кошти), що сплачуються за надання комплексу послуг ТЕО. Плата може встановлюватися в договорі (тарифікуватися) як, але не виключно: - плата за час (година/доба) залучення (відволікання) вагону у будь-яких операціях; - плата за вагоно-перевезення (в залежності від маси вантажу, з урахуванням договірного коефіцієнту, напрямку тощо); плата за тону перевезеного вантажу.

Згідно розділу 2 договору на Клієнта покладаються обов`язок у разі місячного планування перевезень не пізніше, ніж за 16 календарних днів до початку запланованого місяця направляти Експедитору Відомості для здійснення ТЕО за цим Договором, які містять основні істотні деталі, у тому числі: обсяги перевезень, напрями перевезень, рід вантажу, гарантії оплати і інше за формою, наведеною в Додатку №1 до цього Договору. Для організації перевезень вантажів не пізніше, ніж за 7 календарних днів до запланованої дати відправлення вантажу, направляти Експедитору Оперативні відомості за формою, наведеною в Додатку №1 до цього Договору.(п.п.2.1.1,2.1.2 Договору).

Експедитор, в свою чергу, зобов`язаний приймати від Клієнта Відомості та Оперативні відомості, передбачені пунктами 2.1.1. і 2.1.2. цього Договору та протягом 3-х робочих днів після їх отримання направляти Клієнту письмову відповідь у разі непогодження. Узгоджені Експедитором Відомості та Оперативні відомості є Дорученнями, прийнятими до виконання Експедитором. Виставляти Клієнту рахунки для оплати. Виставлення рахунку є узгодженням Експедитором Відомостей та Оперативних відомостей, отриманих від Клієнта. (п.п.2.3.1,2.3.2 Договору). Складати та надавати Клієнту проміжні Акти наданих послуг протягом звітного періоду за фактом надання послуг (частини послуг) за наявними у Експедитора на момент складання Актів наданих послуг документами.

Згідно п.2.3.5 на Експедитора покладений обов`язок надавати Клієнту Акт (и) наданих послуг за результатами роботи у звітному періоді. Акти наданих послуг складаються на підставі наявних у Експедитора на дату складання Актів документів. При цьому, Експедитор має право складати та надавати Клієнту проміжні Акти наданих послуг протягом звітного періоду за фактом надання послуг (частини послуг) за наявними у Експедитора на момент складання Актів наданих послуг документами.(п.2.4.6 Договору).

Клієнт має обов`язок згідно п. 2.1.10 Договору приймати і затверджувати Акти наданих послуг протягом 5 банківських днів з моменту отримання від Експедитора Акта наданих послуг. У разі виникнення розбіжностей по Акту наданих послуг Клієнт зобов`язаний затвердити (підписати) Акт наданих послуг (у цей же термін) з розбіжностями і обов`язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей. У разі порушення Клієнтом терміну затвердження (підписання) Акта наданих послуг, такий Акт вважається затвердженим (підписаним) Клієнтом без розбіжностей та зауважень, у повному обсязі. При цьому, датою затвердження (підписання) Клієнтом Акта наданих послуг є дата зазначена на Акті наданих послуг.

У відповідності до п. 9.13 дані електронної бази ГІОЦ АТ «Укрзалізниця» є достатнім доказом фактів, на які посилаються сторони у Договорі.

Згідно п. 9.6 Договору Сторони визнають дійсність документів і письмових повідомлень, підписаних та переданих електронною поштою до моменту отримання оригіналів. Обмін оригіналами здійснюється протягом у максимально короткий строк, але не більше 20-ти календарних днів. Одночасно з використанням документообігу у паперовій формі можливе використання способу обміну первинними фінансово-господарськими документами (рахунки, видаткові накладні, акти про надані послуги тощо, далі Документи) шляхом їх надання та отримання в електронному вигляді, підписаних електронним цифровим підписом (кваліфікованим електронним підписом) за допомогою програми М.Е.Doc або іншої програми, узгодженої Сторонами. Електронна адреса для обміну Документами у програмі М.Е.Doc: Експедитора: medoc_exchange@metras.com.ua. Сторони договору визнають, що рахунки, відомості, Оперативні відомості, заявки, протоколи, Акти наданих послуг, акти звірки та інші документи, відправлені електронною поштою, мають таку ж юридичну силу, що і документація, складена у письмовій формі, і можуть використовуватися як докази в господарському суді.

Порядок здійснення розрахунків за Договором визначений положеннями розділу3 останнього.

Зокрема, пункт 3.2. передбачає, що загальна сума цього Договору визначається на підставі всіх Актів наданих послуг, оформлених Сторонами порядком, передбаченим цим Договором.

Пункт 3.3. встановлює, що Клієнт здійснює оплату вартості здійснення ТЕО та Плати послуг Експедитора шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Експедитора в фактичну дату прибуття вагонів на станцію навантаження в розмірі 100% від розрахункової вартості до початку перевезення на підставі рахунку Експедитора. Якщо прибуття вагонів очікується у вихідний день, оплата здійснюється у п`ятницю попередньо. Сторонами може бути узгоджений інший порядок оплати вартості здійснення ТЕО та Плати послуг Експедитора.

Пункт 3.5. вартість здійснення ТЕО та Плата послуг Експедитора узгоджується Сторонами шляхом підписання відповідних Додаткових угод до цього Договору.

Клієнт у будь-якому випадку повинен здійснити оплату вартості здійснення ТЕО та Плати послуг Експедитора не пізніше 7 банківських днів з дати подачі вагонів на станцію навантаження (пункт 3.7. Договору).

За правилами пункту 3.9. Договору у випадку, якщо перерахована Клієнтом сума оплати менше ніж фактична вартість здійснення ТЕО та Плати послуг Експедитора, Клієнт здійснює доплату протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунку від Експедитора.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Експедитора (пункт 3.11. Договору).

У разі документально підтвердженого невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених цим Договором, винна сторона несе відповідальність перед добросовісною стороною порядком і в розмірах, передбачених цим Договором, Статутом залізниць та чинним законодавством України (пункт 4.1. Договору).

При простроченні платежів у встановлені цим Договором строки, Клієнт виплачує Експедитору пеню, розраховану виходячи з розміру подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, що дії на період прострочення платежу, від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожний день прострочення платежу протягом усього періоду прострочення до моменту фактичного виконання Замовником зобов`язання (пункт 4.2. Договору).

Розмір здійснення ТЕО та Плата послуг Експедитора та порядок їх сплати Клієнтом може змінюватися з ініціативи Експедитора, шляхом оформлення відповідних Додаткових угод до цього Договору (п. 3.6.).

Як визначено п. 9.3 всі Додаткові угоди та Додатки до Договору вчинені в письмові формі, підписані повноваженими представниками кожної із Сторін і скріплені печатками є невід`ємною частиною Договору. Зміна, доповнення Договору здійснюється за письмовою згодою Сторін (п.9.4).

У п. 9.14 Сторонами узгоджено, що підписанням цього Договору останні підтверджують взаємну згоду на обов`язкове скріплення печаткою Договору, будь-яких змін до нього, доповнень, додаткових угод та Додатків, які є його невід`ємною частиною.

У пункті 8.1 визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2022 р. (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо будь-яка із Сторін не заявить про його розірвання не пізніше, ніж за 30 (тридцять) робочих днів до закінчення терміну його дії.

Договір підписаний уповноваженими представниками юридичних осіб, скріплений відтисками печаток підприємств.

Сторони не заперечують укладення цього Договору та факт того, що останній діяв у спірний період, оскільки не одна з сторін не заявила про його розірвання у порядку, що визначений вище.

30.08.2024 між ТОВ «Металургтранс» та ТОВ ВО «Шахтобуд» укладено Додаткову угоду № 13, у якій відповідно до умов пункту 3.5. Договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022 Сторони дійшли згоди про встановлення наступної вартості ТЕО в приватних залізничних напіввагонах та Плату послуг Експедитора. 1.1. Вартість здійснення ТЕО включає Плату послуг Експедитора та складається з суми вартостей одного вагоно-перевезення. Вартість одного вагоно-перевезення в залежності від напрямку перевезень складає: Станція відправлення Кіндратівка (491304) Донецької залізниці Станція призначення Індустріальна (440603) Південної залізниці. Рід вантажу глина кислототривка та вогнетривка (301010). Вартість одного вагоно-перевезення з ПДВ 24 500,00 грн.

Згідно пункту 1.3. Додатковї угоди Плата за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача, починаючи з 49-ої години з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці. Зазначені момент визначаються згідно з даними електронної бази «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця». Плата за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача нараховується в розмірі 18,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 3,60 грн, разом з ПДВ 21,60 грн за кожний вагон за кожну годину. При цьому неповна година приймається за повну.

При здійсненні ТЕО по напрямку, зазначеному в п. 1.1. цієї Додаткової угоди Експедитор забезпечує проведення розрахунків із залізницями за перевезення напіввагонів у завантаженому та порожньому стані (пункт 2.1.)

У всьому іншому, що не змінено цією Додатковою угодою, Сторони керуються умовами Договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022 р. (пункт 3).

У пункті 1 Додаткової угоди № 14 до Договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022, що укладена між Сторонами 22.11.2024, останні дійшли згоди щодо приватних напіввагонів, які прибудуть зі станції Кіндратівка РФ «Донецька залізниця» під розвантаження на адресу вантажоодержувача по станції Індустріальна РФ «Південна залізниця» в період з 23.11.2024 по 30.11.2024 року (включно), нараховувати плату за час знаходження на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача, починаючи із 76-ої години з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці. Зазначені моменти визначаються згідно з даними електронної бази філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця».

Плата за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача нараховується в розмірі 18,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 3,60 грн, разом з ПДВ 21,60 грн за кожний вагон за кожну годину. При цьому неповна година приймається за повну.

На період дії цієї Додаткової угоди Сторонами не застосовуються умови п. 1.3. Додаткової угоди № 13 від 30.08.2024 до Договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022. У всьому іншому, що не змінено цією Додатковою угодою, Сторони керуються умовами Договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022.

У пунктах 4 Додаткових угод № 13 і № 14 Сторони визнали, що Додаткові угоди становлять невід`ємну частину Договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022 р.

Укладення вказаних Додаткових угод до Договору не заперечується Сторонами.

ТОВ ВО «Шахтобуд» звернулось до ТОВ «Металургтранс» 26.09.2024 вих. № 36 та 25.10.2024 вих. № 37 із заявками про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів (глина) відповідно у жовтні та листопаді 2024 року: 45 вагонів (3150 т) та 162 вагонів (11340 т) по маршруту станції Кіндратівка Індустріальна (ПрАТ «Харківський плитковий завод»).

У відповідях № МТ/ОП-638 від 26.09.2024 та № МТ/ОП-724 28.10.2024 ТОВ «Металургтранс» підтвердило виконання транспортно-експедиторського обслуговування вищевказаних перевезень у погодженому обсязі за даним напрямом, зазначивши, що загальна вартість організації ТЕО буде розрахована згідно умовам Договору та включена до звітної документації.

У жовтні-листопаді 2024 позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги, що підтверджено актами №19/298 від 31.10.2024, №20/299 від 31.10.2024, №21/330 від 30.11.2024, оплата яких відповідачем здійснена. Одночасно під час надання відповідних послуг мало місце знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці більше 48 годин та 75годин відповідно, тому базуючись на умовах Додаткових угод №13 та №14, Експедитором сформовані Акти здачі-приймання робіт № 22/331 від 30.11.2024 на суму 184 602,24 грн з ПДВ, № 23/04 від 17.01.2025 на суму 98 820,00 грн з ПДВ.

До цих Актів здачі-приймання робіт (надавання послуг) позивачем долучено у якості Додатку № 1 «Розрахунок плати за час знаходження залізничного рухомого складу на під`їзній колії вантажовідправників/вантажоодержувачів» (Акт № 22/331 від 30.11.2024) та «Розрахунок плати» (Акт № 23/04 від 17.01.2025), в яких зазначений час понаднормативного знаходження вагонів та розрахунок плати.

Зазначені Акти підписані представником електронним підписом уповноваженої особи Експедитора, проте не містять підписів уповноваженої особи Клієнта.

Акти № 22/331 від 30.11.2024 та № 23/04 від 17.01.2025 Експедитором направлені Клієнту через програму «М.Е.Doc» 12.12.2024 доставлено 12.12.2024, направлено 06.02.2025 доставлено 06.02.2025.

На підставі наведених Актів ТОВ «Металургтранс» виставив ТОВ ВО «Шахтобуд» рахунки на оплату № 1331 від 30.11.2024 року на суму 184 602,24 грн та № 79 від 17.01.2025 на суму 98 820,00 грн, які доставлені відповідачу в аналогічний спосіб у вказані дати.

Факт отримання підприємством вказаних Актів та рахунків представник відповідача підтвердив.

Доказів на підтвердження наявності мотивованої відмови від підписання Актів або підписання, повернення Актів з розбіжностями та обов`язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей з боку Клієнта матеріали справи не містять.

Час знаходження у вказаний період напіввагонів на під`їзній колії підприємства вантажоодержувача підтверджується наявним в інформаційних базах АТ «Укрзалізниця» відомостями з архіву вагонних операцій щодо дислокації вагонів, що надана філією «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» на запит позивача, та копіями залізничних накладних, що містяться в матеріалах справи. Відповідачем не оспорюються відомості, зазначені у вказаних документах.

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ «Металургтранс» оформлені та зареєстровані податкові накладні №27 від 30.11.2024,№8 від 17.01.2025.

Ухвалою від 28.01.2026 судом внаслідок часткового задоволення клопотання позивача витребувано у Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області інформацію щодо факту включення до податкового кредиту ТОВ ВО Шахтобуд сум за податковими накладними №27 від 30.11.2024,№8 від 17.01.2025, що виставлені ТОВ «Металургтранс»; витребувано у ТОВ ВО Шахтобуд інформацію з наданням доказів на її підтвердження щодо факту включення до податкового кредиту підприємства сум за вказаними податковими накладними.

Листом Головного Управління Державної податкової служби у Донецькій області №567/5/05-99-04-08-10 від 19.02.2026 підтверджено, що згідно з Єдиним реєстром податкових накладних ІКС «Єдине вікно подання електронної звітності» податкові накладні, виписані ТОВ «Металургтранс» (код ЄДРПОУ 33074226) в адресу ТОВ ВО «Шахтобуд» (код ЄДРПОУ 24808994) від 30.11.2024 № 27 (номенклатура товарів/послуг: Послуги з організації ТЕО згідно акта від 30.11.2024 № 22/331) на суму ПДВ 30 767,04 грн та від 17.01.2025 № 8 (номенклатура товарів/послуг: Послуги з організації ТЕО згідно акта від 17.01.2025 № 23/04) на суму ПДВ 16 470,00 грн зареєстровані 11.12.2024 та 04.02.2025 відповідно.

Відповідно до наданих до ГУ ДПС у Донецькій області ТОВ ВО «Шахтобуд» податкових декларацій з ПДВ та Додатках 1 до податкових декларацій з ПДВ «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних / розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, про коригування податкових зобов`язань за операціями з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)» за листопад 2024 року від 18.12.2024 № 9385049374 та за лютий 2025 року від 19.03.2025 № 9070651116, суми ПДВ по податковій накладній від 30.11.2024 № 27, включені до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за листопад 2024 року, суми ПДВ по податковій накладній від 17.01.2025 № 8 включені до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за лютий 2025.

Одночасно у листі Головного Управління Державної податкової служби у Донецькій області №5131/6705-99-04-08-09 від 13.04.2026 міститься інформація, що ТОВ ВО «Шахтобуд» до ГУ ДПС у Донецькій області надано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період лютий 2025 року та за звітний (податковий) період листопад 2024 року.

В матеріалах справи наявні відповідні уточнюючи розрахунки щодо виключення суми ПДВ за спірними господарськими операціями з податкового кредиту ТОВ ВО «Шахтобуд» та докази їх направлення до ГУ ДПС у Донецькій області.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ «Металургтранс» 09.06.2025 за № МТ-584 надіслало ТОВ ВО «Шахтобуд» вимогу про сплату грошових коштів у розмірі 283 422,24 грн з ПДВ,в якій відповідач вимагає сплатити заборгованість впродовж 7 банківських днів з моменту отримання даної Вимоги. Відповідь не надано.

У бухгалтерській довідці ТОВ «Металургтранс» № MT-242 від 13.03.2026 вказано, що за 2024-2025 позивачем надало відповідачу за договором №37ТЕО/22 від 15.07.2022 послуг на суму 7707123,93грн з ПДВ, внаслідок чого складені акти №18/223 від 30.09.2024 на суму 1078000,18 грн, №19/298 від 31.10.2024 на суму 3038000,50 грн, №20/299 від 31.10.2024 на суму 49 200,48грн, №21/330 від 30.11.2024 на суму 3258500,53 грн, №22/331 від 30.11.2024 на суму 184 602,24 грн, № 23/04 від 17.01.2025 на суму 98 820,00 грн, з яких сплачено 7423700,40 грн, заборгованість складає 283 423,45 грн.

Аналогічна сума заборгованості вказана в акті звірки взаємних розрахунків сторін за період з 15.07.2022 по 12.03.2026, що підписаний електронним цифровим підписом уповноваженої особи Експедитора, та направлений Клієнту для підписання.

У вказаний акт звірки ТОВ ВО «Шахтобуд» внесено дані щодо всіх господарських операцій за період з 15.07.2022 по 12.03.2026, які є тотожними інформації, яка зазначена позивачем, окрім суми заборгованості за актами № 22/331 від 30.11.2024 та № 23/04 від 17.01.2025, яка на підприємстві не обліковується.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, поданих запереченнях і поясненнях сторін, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд, надавши правову оцінку спірним правовідносинам у справі, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог зважаючи на таке.

Здійснюючи правосуддя, у відповідності до положень статті 5 ГПК України господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Приписами частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.

У розумінні наведених положень закону, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

При цьому господарський суд зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Законодавець у частині першій статті 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи своє право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків у відповідності до частини другої статті 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Положеннями статей 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи з наведених фактичних обставин, надавши правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, суд визнає, що предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів у залізничному рухомому складі за Договором № 37ТЕО/22 від 15.07.2022.

У пункті 9.10. Договору Сторони погодили, що по виду цивільно-правового договору цей Договір є договором транспортного експедирування.

Приписами частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. (частини друга статті 929 ЦК України).

Згідно ч.3 вказаної статті договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Виходячи зі змісту Договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022, суд констатує, що у цьому правочині обов`язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер, що узгоджується з положеннями статті 929 ЦК України.

Взаємовідносини відповідних учасників, які виникають під час надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, регулюються, крім того, спеціальними нормами Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-ІV (з відповідними змінами, далі - Закон №1955-ІV).

Нормою статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема: вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина третя статті 929 ЦК України).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд зазначає, що транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення. Це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою (аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 20 березня 2024 року у справі № 910/12080/22).

ТОВ ВО «Шахтобуд» у порядку, що передбачений п. 2.1.1. Договору звернулось письмово до Експедитора з оперативними відомостями 26.09.2024 за № 36 та 25.10.2024 за № 37 з визначенням запланованих перевезень у жовтні та листопаді 2024. Організацію запланованих перевезень у визначеному Клієнтом обсязі, як то передбачено п. п.2.3.1 Договору узгоджено Експедитором листами № МТ/ОП-638 від 26.09.2024 та № МТ/ОП-724 від 28.10.2024, в яких, зокрема, констатовано, що загальна вартість організації ТЕО буде розрахована згідно умовам Договору та включена до звітної документації. Таким чином, суд дійшов висновку, що сторонами Договору дотримано порядку попереднього узгодження у спірний період обсягів перевезень, напрямів перевезень, роду вантажу тощо, що є достатнім для належного виконання умов Договору.

Як встановлено судом, за наслідками надання відповідних транспортно-експедиторських послуг, у жовтні-листопаді 2024 сторонами Договору складені та підписані акти №19/298 від 31.10.2024, №20/299 від 31.10.2024, №21/330 від 30.11.2024, оплата яких відповідачем здійснена.

Факт надання послуг не оспорюється, тоді як спірні правовідносини сторін виникли відносно нарахування вартості використання вагонів Клієнтом за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача, починаючи з 49-ої години (Додаткова угода №13) та починаючи із 76-ої години (додаткова угода №14) з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці, внаслідок чого ТОВ «Металургтранс» додатково сформовані Акти здачі-приймання робіт (надавання послуг) про надані послуги з організації ТЕО у жовтні листопаді 2024 року: № 22/331 від 30.11.2024 на суму 184 602,24грн з ПДВ; № 23/04 від 17.01.2025 на суму 98 820,00грн з ПДВ, та рахунки до них.

Матеріалами справи підтверджено, що оспорювані Акти здачі-приймання робіт (надавання послуг) з додатком «Розрахунок плати за час знаходження залізничного рухомого складу на під`їзній колії вантажовідправників/вантажоодержувачів» (Акт № 22/331 від 30.11.2024) та «Розрахунок плати» (Акт № 23/04 від 17.01.2025) Експедитором направлені Клієнту з використанням засобів програми «М.Е.Doc»: Акт № 22/331 від 30.11.2024 12.12.2024; Акт № 23/04 від 17.01.2025 06.02.2025. В означений спосіб та в наведені дати відповідачу відправлені й рахунки.

Спосіб направлення первісних документів контрагенту відповідає положенням пункту 9.6. Договору.

Відповідач в порушення положень підпункту 2.1.10 пункту 2.1. Договору протягом 5 банківських днів з моменту отримання від Експедитора їх примірників не затвердив їх шляхом підписання з розбіжностями та не надав позивачу письмового обґрунтування цих розбіжностей. Факт отримання актів та рахунків відповідачем не оспорюється. Акти підписані виключно кваліфікованим електронним підписом уповноваженого представника Експедитора.

Відповідно до умов Договору Клієнт зобов`язаний повернути затверджені Акти наданих послуг не пізніше 19.12.2024 та 13.02.2025 відповідно.

Оскільки від відповідача не надійшло мотивованих заперечень, Акти здачі-приймання робіт (надавання послуг) № 22/331 від 30.11.2024 та № 23/04 від 17.01.2025 в силу приписів абз. 2 пп. 2.1.10. п. 2.1. Договору вважаються судом затвердженими (підписаними) Клієнтом ТОВ ВО «Шахтобуд» у повному обсязі.

Датою затвердження (підписання) Клієнтом є дата зазначена на Акті наданих послуг, оскільки такий порядок прямо передбачений сторонами у вказаному пункті Договору.

При цьому, розглянувши заперечення відповідача з цього приводу, суд вважає, що дата затвердження (підписання) Клієнтом не є визначальною враховуючи, що строк оплати послуг безпосередньо з нею не пов`язаний.

Заперечуючи проти вимог позивача, ТОВ ВО «Шахтобуд» послався на неоформлення з його сторони заявки на надання такої послуги як дотримання термінів перебування залізничних напіввагонів на під`їзній колії підприємства вантажоодержувача.

При цьому, плата за час знаходження напіввагонів під розвантаженням поза графіком, на думку відповідача, є додатковою мірою відповідальності Клієнта, що приводить до безпідставного збагачення Експедитора, тому не підлягає оплаті.

Натомість позивач вважає, що така плата відповідно до пунктів 1.3. та 3.5. Додаткових угод № 13 та № 14 до Договору не окрема послуга, а є складовою вартості здійснення транспортно-експедиторського обслуговування.

З цього приводу суд виходить з наступного.

У статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» унормовано, що транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Умовами Договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022 послуги експедитора (види послуг) визначені як комплекс операцій з вагонами під час організації перевезення вантажу, у тому числі: організація подачі вагонів на станції/порти/об`єкти; знаходження вагонів під час очікування відповідної операції на станціях/портах/об`єктах/під`їзних коліях, залучення вагонів при перевезеннях вантажів; надання інформації щодо процесу перевезення (диспетчерську послуги); забезпечення розрахунків (с залізницями, портами тощо); навантажувальні/розвантажувальні послуги; інші послуги , що виконуються в рамках організації перевезення вантажу. Кожна з операцій може тарифікуватися окремо або як комплексна послуга організації транспортного експедирування.

Що стосується навантажувально-розвантажувальних операцій (вантажних операцій), то це комплекс дій, що виконується за певним планом і спрямовані на вирішення завдань, зокрема, з подавання вагонів під навантаження/вивантаження, розміщення їх на вантажних фронтах, проведення безпосередньо навантажувально-розвантажувальних робіт, що є невід`ємним і необхідним елементом транспортного процесу.

Платою експедитору за змістом частини третьої статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади (частина третя статті 9 Закону).

Відповідно до частини першої статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Умовами Договору встановлено, що плата Експедитора винагорода (кошти), що сплачуються за надання комплексу послуг ТЕО. Плата може встановлюватися в договорі (тарифікуватися) як, але не виключно: - плата за час (година/доба) залучення (відволікання) вагону у будь-яких операціях; - плата за вагоно-перевезення (в залежності від маси вантажу, з урахуванням договірного коефіцієнту, напрямку тощо); плата за тону перевезеного вантажу.

Вартість здійснення ТЕО та Плата послуг Експедитора узгоджується Сторонами шляхом підписання відповідних Додаткових угод до цього Договору. Розмір здійснення ТЕО та Плата послуг Експедитора та порядок їх сплати Клієнтом може змінюватися з ініціативи Експедитора, шляхом оформлення відповідних Додаткових угод до цього Договору ((пункти 3.5., 3.6. Договору).

Господарський суд звертає увагу, що у Додаткових угодах до Договору Сторони встановили наступну вартість ТЕО в приватних залізничних напіввагонах та Плату послуг Експедитора: Додаткова угода № 13 від 30.08.2024 пункт 1.3.: «Плата за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача, починаючи з 49-ої години з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці»; Додаткова угода № 14 від 22.11.2024 пункт 1: «нараховувати плату за час знаходження на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача, починаючи із 76-ої години з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці».

Отже, наведеними Додатковими угодами Сторони погодили порядок оплати робіт з організації, в тому числі конкретних перевезень залізничним транспортом вантажу (глини) з призначенням прибуття під розвантаження на станцію Індустріальна РФ Південна залізниця» (ПрАТ «Харківський плитковий завод»).

У змісті спірних Актів здачі-приймання робіт (надавання послуг) та Рахунків на оплату вказана сума позивачем визначена саме як «послуги з організації ТЕО».

Корисний ефект діяльності з надання послуги з транспортно-експедиторського обслуговування перевезення вантажів полягає в самому процесі надання такої послуги, яка спожита в процесі її надання відповідачем відповідно до умов Договору, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, надавши правову оцінку спірним правовідносинам, суд визнає, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості є платою за час знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача понад встановлений Договором термін, яка нарахована Експедитором на підставі положень Додаткових угод до Договору № 37/ТЕО/22 від 15.07. 2022, та входить в комплекс операцій із залізничними вагонами під час організації транспортного експедирування з перевезення вантажів.

Отже, надання такої послуги, на розсуд суду, не потребує оформлення окремої заявки зі сторони Клієнта за умовами спірного Договору і Додаткових угод.

За змістом частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).

Тобто закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства свобода договору включає вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

Отже, за договором транспортного експедирування учасники транспортно-експедиторської діяльності, користуючись свободою договору, вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству, можуть на власний розсуд визначити розмір плати експедитора за виконання або організацію виконання визначених договором послуг, а також передбачити надання додаткових послуг, необхідних для виконання такого договору, з погодженням порядку та умов їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосовування принципу contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party) (пункт 6.17. постанови від 20 березня 2024 року у справі № 910/12080/22 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду).

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили».

Укладені між ТОВ «Металургтранс» та ТОВ ВО «Шахтобуд» Додаткові угоди № 13 від 30.08.2024 та № 14 від 22.11.2024 вчинені в письмові формі, підписані повноваженими представниками кожної із Сторін і скріплені печатками, тому у відповідності до пункту 9.3. Договору та пункту 4 Додаткових угод становлять невід`ємну частину Договору № 37ТЕО/22 від 15.07.2022. Вищенаведені правочини не визнавались недійсними в установленому порядку та є чинними.

За таких обставин плата за час знаходження напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача понад терміни, визначені умовами Договору, узгоджена Сторонами в Додаткових угодах № 13 від 30.08.2024 та № 14 від 22.11.2024, не вважається додатковою мірою відповідальності Клієнта, оскільки визначає підвищення вартості послуг внаслідок перевищення встановленого Договором терміну перебування вагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача, що сторони визначили на власний розсуд.

Аналогічний підхід щодо правомірності стягнення на користь Експедитора плати за час знаходження вагонів на станціях навантаження/вивантаження більше нормативно визначеного часу саме як заборгованості застосовує Верховний суд, зокрема, у постановах № 904/2679/19 від 10.02.2020, №912/909/23 від 13.03.2024.

При цьому, визначальним для вирішення питання щодо стягнення такої заборгованості є наявність належних та допустимих доказів на підтвердження знаходження вагонів на станціях навантаження/вивантаження більше нормативно визначеного часу.

У даному випадку умовами Договору (п. 9.13) визначено, що дані електронної бази ГІОЦ АТ «Укрзалізниця» є достатнім доказом фактів, на які посилаються сторони у Договорі. У відповідних додаткових угодах окремо зазначено, що період знаходження приватних напіввагонів на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача визначаються згідно з даними електронної бази «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця».

Час знаходження приватних напіввагонів за переліком на під`їзній колії підприємства-вантажоодержувача з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці більше 48 годин та 75 годин відповідно підтверджено належними доказами - відомостями з архіву вагонних операцій щодо дислокації вагонів, в яких міститься інформація з електронної бази «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця», та копіями залізничних накладних, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач не висловив будь-яких заперечень з приводу означених даних, що використані позивачем для розрахунку вартості послуг ані в частині кількості вагонів, ані в частині часу їх використання.

За приписами п. 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний скласти податкову накладну на дату виникнення додаткових зобов`язань в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 викладено висновок, що податкова накладна може оцінюватися як доказ у сукупності з іншими доказами у справі.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок господарських операцій, що зафіксовані в Актах, позивач оформив податкові накладні та зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як свідчать листи ГУ ДПС у Донецькій області первісно ТОВ ВО «Шахтобуд» суми ПДВ включені до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за листопад 2024 року та лютий 2025, однак у подальшому у грудні 2025 підприємство подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період лютий 2025 року та за звітний (податковий) період листопад 2024 року на відповідні суми.

Означені дії відповідача, на переконання суду, свідчать про суб`єктивне уявлення останнього про порядок ведення податкового обліку підприємства. За викладених обставин, правомірність дій останнього може бути встановлена виключно за наслідками проведення документальних перевірок податкової звітності підприємства компетентними органами ДПС, результат якої має базуватись, у тому числі, й на факті реальності господарських операцій.

У відповідності до частини першої статті 1 Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність» процес надання послуг є господарською операцією це дія або подія, яка викликає в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та яка відображається в бухгалтерському обліку методом суцільного і безперервного документування.

Підставою бухгалтерського обліку господарських операцій за частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність» є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ документи, який містить відомості про господарську операцію. До таких документів слід віднести, зокрема, акт про надання послуги, акт виконаних робіт. Первинні документи є підтвердженням вчинення певної господарської операції надання послуги (пункт 10 частини першої статті 1 Закону).

Виходячи зі змісту положень статей 509, 901, 903 ЦК України, суд зазначає, що обов`язок замовника оплатити послуги виникає з факту їх надання, а не з факту оформлення передачі послуг відповідним актом.

За сталою практикою Верховного Суду (постанови від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20) наведено висновок про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором.

Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 червня 2023 року (пункт 7.13.) у справі №914/2355/21 сформулював правовий висновок, відповідно до якого: «За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою».

Оцінка реальності господарської операцій має проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Нормою статті 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Положеннями статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведена процесуальна норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, та із застосуванням критеріїв оцінки щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.

Відповідні приписи Господарського процесуального кодексу України мають загальний, універсальний характер, так як вони є нормами господарського процесуального права, та є обов`язковими при вирішення спору судом незалежно від правовідносин, які виникли між учасниками процесу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, наведені положення законодавства, враховуючи специфіку виниклих між сторонами правовідносин, суд вважає, що вказані в Актах здачі-приймання робіт (надавання послуг) № 22/331 від 30.11.2024 та № 23/04 від 17.01.2025 є такими, що надані позивачем.

В силу частин першої, другої статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту.

Положеннями статті 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526 ЦК України).

Згідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статей 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доводи відповідача про непогодження Сторонами порядку розрахунків за надання окремо погоджених послуг за критерієм «післяплата відповідно до актів» суд відхиляє.

Здійснивши системний аналіз пунктів розділу 3 Договору, що визначають порядок розрахунків, суд визначив, що умовами пункту 3.3. визначено обов`язок здійснити попередню оплату вартості послуг до початку перевезення в розмірі 100% від розрахункової вартості на підставі рахунку Експедитора, одночасно така оплата має бути здійснена не пізніше 7 банківських днів з дати подачі вагонів на станцію навантаження (пункт 3.7). Якщо ж перерахована Клієнтом сума оплати менше ніж фактична вартість здійснення ТЕО та Плата послуг Експедитора, Клієнт здійснює доплату протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунку від Експедитора (пункт 3.9.).

Однак ані до початку перевезення, ані на момент подачі вагонів на станцію навантаження Експедитор не має можливості встановити чи буде мати місце перевищення 48 та 75 годин з моменту передачі напіввагонів на під`їзну колію підприємства-вантажоодержувача до моменту повернення напіввагонів залізниці, тому плата за вказані послуги, у разі якщо такі обставини будуть мати місце, може бути нарахована виключно після здійснення розвантаження та повернення вагонів.

Вартість послуг за Договором є сукупною за всіма актами за договором. У даному випадку у жовтні-листопаді 2024 оплата за послуги транспортно - експедиторського обслуговування здійснювалась, що вбачається з бухгалтерської довідки ТОВ «Металургтранс» № MT-242 від 13.03.2026 та актів звірки, які підписані сторонами, як наслідок, суму, яка є предметом спору, обсяг якої Експедитор має можливість встановити після встановлення фактичної вартості послуг, Клієнт має сплатити на умовах п.3.9 Договору, оскільки по суті вона є саме доплатою за спірний період.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України Про затвердження Інструкції про виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті (втратила чинність 01.04.2023, діяла на дату укладання договору) банківський день у системі електронних платежів Національного банку означає позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов`язані з проведенням міжбанківських платіжних інструкцій через СЕП (систему електронних платежів) Національного банку.

Як встановлено судом, рахунок на оплату № 1331 від 30.11.2024 року на суму 184 602,24 грн доставлено Клієнту через програму «М.Е.Doc» 12.12.2024, рахунок № 79 від 17.01.2025 на суму 98 820,00 грн - 06.02.2025, отже ТОВ ВО «Шахтобуд» мало сплатити вартість послуг у строк до 17.12.2024 та 11.02.2025 (включно).

Докази перерахування відповідачем грошових коштів за надані послуги з організації ТЕО згідно вищенаведеним Актам в матеріалах справи відсутні.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності та взаємозв`язку суд приходить до висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості щодо плати за надані послуги з організації транспортно-експедиторського обслуговування у жовтні листопаді 2024 року у сумі 283422,24грн.

Відповідач також посилається на той факт, що розвантаження вагонів на території ПрАТ «Харківський плитковий завод» поза графіком відбувалося в наслідок бойових дій на території м.Харкова, що є обставинами, які не залежать від волі сторін, є надзвичайними, невідворотними, об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язання, а отже є такими, які звільняють від необґрунтованої плати за розвантаження вагонів поза графіком та будь-якої відповідальності з боку відповідача.

Дійсно, як вказано вище, у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався та діє до цього часу.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, Харківська міська територіальна громада (UA63120270000028556) віднесена до території можливих бойових дій з 15.09.2022.

Відповідно до Наказу №77 від 25.10.2023 «Про затвердження заходів при сигналі повітряна тривога» працівники ПрАТ «Харківський плитковий завод» під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» зобов`язані перебувати у укритті.

Згідно існуючих у відкритому доступі у мережі Інтернет статистичних даних (за посиланням https://air-alarms.in.ua/region/kharkiv#statistic) за період з жовтня 2024 по грудень 2024 кількість тривог у м.Харків складала 447; тривалість тривог (фактичний час, у годинах): 854,5год.

Крім того, згідно листа № 1035/0/1084-25 від 14.07.2025 Департаментом надзвичайних ситуацій підтверджено, що у період з листопада 2024 по січень 2025 ПрАТ «Харківський плитковий завод» потерпав від постійних обстрілів, а саме: в радіусі 3 км відносно території вантажоодержувача зафіксовано 9 фактів застосування ворожих засобів ураження.

Щодо інших обставин, які наведені у відзиві, щодо діяльності ПрАТ «Харківський плитковий завод» в умовах воєнного стану то суд констатує, що вони є не підтвердженими документальними доказами.

Про факт неможливості своєчасного розвантаження вагонів представник відповідача повідомляв позивача засобами телефонного зв`язку, що представником позивача підтверджено під час розгляду спору.

Щодо наведених доводів відповідача суд зазначає наступне.

Приписами частин першої, другої статті 611 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина перша статті 617 ЦК України).

Аналіз вищенаведених правових норм засвідчує, що підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, за загальним правилом, є неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереробної сили відповідно до вимог законодавства.

Підстави застосування форс-мажору (обставин непереробної сили) визначені Сторонами в розділі 5 Договору.

Сторона звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язання або може зупинити виконання зобов`язання за цим Договором у разі настання обставин непереробної сили техногенного, природного або екологічного характеру, зокрема: - оголошена або неоголошена війна, фактичні військові дії, окупація, блокади, пікети, ембарго, терористичні акти, страйки, масові безлади і хвилювання, аварії та катастрофи, захоплення територій, об`єктів, залізничних станцій, на яких повністю або частково повинні виконуватися зобов`язання, або пов`язані з таким виконанням (пункт 5.1.).

Відомості про настання обставин форс-мажору підтверджуються: документами Торгово-промислової палати або: - копіями документів (акти, розпорядження, накази тощо) посадових осіб, органів, підприємств, установ, організацій, органів влади та управління, які обмежили або зробили неможливим належне виконання зобов`язань стороною (пункт 5.2.).

Сторони зобов`язані негайно, не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту настання, повідомити один одного про виникнення форс-мажорних обставин. Повідомлення повинно бути зроблено будь-яким з доступних для Сторони способом зв`язку (телеграфний зв`язок, електронна пошта та ін.) з наступним наданням доказів наявності форс-мажорних обставин. Відсутність повідомлення або відповідного підтвердження позбавляє Сторону права посилатися на форс-мажорні обставини (пункти 5.3., 5.4.).

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога (частина друга статті 14-1 Закону).

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 вказав, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереробної сили) встановлено в пункті 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якому форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).

Контекстний зміст статті 14-1 Закону, а також вимоги Регламенту, дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, який стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов`язань.

В підтвердження наявності обставин непереборної сили відповідач послався на розміщений в мережі Інтернет офіційний Лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Торгово-промислової палата України, яким засвідчено форс-мажорні обставини: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в державі із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Торгово-промислова палата України вказала, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Натомість, загальний офіційний Лист Торгово-промислової палати України, розміщений в мережі Інтернет 28.02.2022, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

З огляду на наведене господарський суд визнає, що у розумінні наведених положень правових актів, даний Лист Торгово-промислової палати України не є сертифікатом та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини, що підтверджують неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленої послуг, тому не визнається судом допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи.

Відповідач не надав суду Сертифікату, який був би виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами на підтвердження наявності форс-мажорних обставин щодо виконання Договору.

Сторонами у договорі узгоджений певний порядок повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин, а також надання підтверджуючих документів щодо їх настання (пункт 5.3 Договору), що не було дотримано відповідачем.

Суд зазначає, що обставини та факти, на які посилається відповідач, свідчать про ймовірний факт настання форс-мажорних обставин у діяльності ПрАТ «Харківський плитковий завод», на території якого здійснювалось безпосереднє розвантажування вагонів, а не у діяльності відповідача, що не є тотожним.

Відповідач усвідомлюючи обставини, в яких вимушене працювати ПрАТ «Харківський плитковий завод», при укладанні додаткових угод №13 та №14, діючи обачно, мав припускати, що під час розвантаження буде мати місце затримка більше встановленого терміну, наслідком чого стане нарахування підвищеної вартості послуг з організації ТЕО, але не здійснив юридично значущих дій, які б мали своєю метою уникнути такого нарахування. Зокрема, не ініціював внесення змін до додаткових угод в частині визначення вартості послуг або розірвання договору, письмових звернень до позивача з приводу причин вимушеної затримки також суду не надано. Факт підтвердження повідомлення про факт можливої затримки та її причин телефонним зв`язком не має будь-яких юридичних наслідків.

Крім того, відповідно до статті 617 ЦК України форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме, від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.

За приписами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Отже, нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю, встановленою статтею 611 ЦК України та статтею 217 ГК України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України.

Згідно розрахунку, який наданий в якості додатку до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 16772,59грн (на суму 184 602,24грн за період з січня 2025 по вересень 2025, на суму 98 820,00грн за період з лютого 2025 по вересень 2025), 3% річних (на суму 184 602,24грн за період з 18.12.2024 до 15.10.2025, на суму 98 820,00грн за період 12.02.2025 до 15.10.2025) у розмірі 6579,66грн. Контррозрахунок відсутній.

Як визначено в п. 38.2 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Суд зазначає, що у таблиці розрахунку інфляційних втрат на суму 184 602,24грн зазначено період з грудня 2024 по вересень 2025, тоді як фактично у формулі при здійснені розрахунку застосовані індекси інфляції за період з січня 2025 по вересень 2025, що відповідає наведеному правилу здійснення нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок за визначений період, судом встановлено, що останній здійснено позивачем методологічно та арифметично вірно.

Розмір 3% річних та інфляційних втрат, що розрахований судом за допомогою програми Калькулятор підрахунку штрафів Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН у згадуваний спосіб складає 6579,66грн та 16772,59грн відповідно, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються повністю.

Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

За ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі, при цьому частиною 1 ст.546 вказаного Кодексу неустойка віднесена до видів забезпечення виконання зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Розмір пені визначений сторонами у п. 4.2 Договору, який визначає, що при простроченні платежів у встановлені цим Договором строки, Клієнт виплачує Експедитору пеню, розраховану виходячи з розміру подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, що дії на період прострочення платежу, від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожний день прострочення платежу протягом усього періоду прострочення до моменту фактичного виконання Замовником зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 42 663,75грн, яка відповідно нарахована на суму 184 602,24грн за період з 18.12.2024 до 18.06.2025, на суму 98 820,00грн за період 12.02.2025 до 12.08.2025. Контррозрахунок відсутній.

Розмір пені за вказані періоди перерахований судом у програмі Калькулятор підрахунку штрафів Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН відповідає розміру, що визначено позивачем.

Одночасно згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18 вказано, що суд з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (пені) до розумного розміру, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості й пропорційності.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов?язання, ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з?ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов?язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов?язань.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов?язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов?язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов?язання, що, своєю чергою, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Об?єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 визначила, що конкретний відсоток зменшення (90%, 70%, 50% тощо) визначається судом у межах його дискреції. При цьому, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами ст. 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, беручи до уваги кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та не могла не вплинути негативно на стан господарської діяльності відповідача, що здійснюється на території Донецької області, де ведуться активні бойові дії та яка постійно зазнає ворожих обстрілів, руйнувань, приймаючи до уваги відсутність фактичного впливу відповідача на можливість розвантаження вагонів вантажеотримувачем - ПрАТ «Харківський плитковий завод» в межах належного терміну внаслідок особливостей діяльності останнього в умовах воєнного стану, що встановлені судом вище, суд, користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми пені до 20% від заявленої суми, що складає 8532,75грн, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Проаналізувавши встановлені обставини, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв?язку, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, дійшов висновку про часткове задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 283422,24грн, інфляційних втрат у розмірі 16772,59грн, 3% річних у розмірі 6 579,66грн, пені у розмірі 8532,75грн,у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Судовий збір, відповідно статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судовий збір, який сплачений за позовними вимогами, що є задоволеними, та сплачений за позовними вимогами, у яких відмовлено внаслідок зменшення розміру пені відшкодовується з відповідача на користь позивача повністю, а саме, в сумі 4 193,26грн.

З огляду на роботу суду у дистанційному режимі на підставі Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказу №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою», постійні обстріли м.Харків повний текст рішення суду підписано поза межами строку, що визначений у ст. 233 ГПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об`єднання «Шахтобуд» про стягнення основної заборгованості в розмірі 283422,24грн, інфляційних втрат в розмірі 16772,59грн, 3% річних в розмірі 6 579,66грн, пені в розмірі 42 663,75грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об`єднання «Шахтобуд» (адреса місцезнаходження: 85135, Донецька область, Костянтинівський район, сел.Новодмитрівка, вул.Сонячна, буд.11,кв.1, ідентифікаційний код 24808994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (адреса місцезнаходження: 49069, м.Дніпро, пр.Пилипа Орлика, буд.18, прим.324-1, ідентифікаційний код 33074226) заборгованість в розмірі 283422,24грн, інфляційні втрати у розмірі 16772,59грн, 3% річних у розмірі 6 579,66грн, пеню у розмірі 8532,75грн, судовий збір в розмірі 4 193,26грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення суду проголошено у судовому засіданні 29.04.2026.

Повний текст рішення суду складено та підписано 05.06.2026.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова