Ухвала суду № 137170034, 05.06.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/6470/25

провадження № 1-кп/650/274/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця селища Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, зареєстрованого (за останнім відомим місцем проживання) у АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Великоолександрівського районного суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження № 12022230000002216 стосовно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що в умовах збройної агресії рф проти України та тимчасової окупації частини території Херсонської області, достовірно знаючи про ці обставини, не пізніше липня 2022 року прибув до селища Асканія-Нова Каховського району Херсонської області, де погодився зайняти посаду керівника Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» - Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства, який окупаційна адміністрація держави-агресора намагалася підпорядкувати власному управлінню.

04 липня 2022 року ОСОБА_6 прибув на територію зазначеної установи у супроводі озброєних осіб у військовій формі без розпізнавальних знаків, оголосив себе директором, після чого працівникам установи надали вказівку здати ключі від приміщень та тимчасово припинити виконання обов`язків. У період з 04 до 06 липня 2022 року він проводив збори з трудовим колективом, повідомляв про перехід установи до роботи відповідно до законодавства рф, вимагав від працівників подати заяви про працевлаштування у створеній за нормами держави-агресора установі, а працівників, які відмовлялися виконувати такі вимоги, попереджав про можливе відсторонення від роботи.

Приблизно 06 липня 2022 року на території Інституту зняли державну символіку України та встановили прапори рф, а в кабінетах розмістили портрети президента держави-агресора. ОСОБА_6 , виконуючи функції керівника установи, забезпечив організацію її діяльності відповідно до норм права держави-агресора, ініціював її перереєстрацію за законодавством рф, здійснював розподіл обов`язків, кадрові заходи, добір персоналу та інші дії, спрямовані на впровадження законодавства рф у діяльність установи.

Такі дії ОСОБА_6 орган досудового розслідування кваліфікував за частиною першою статті 111-2 КК України як умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень і дій держави-агресора, її збройних формувань та окупаційної адміністрації.

Обґрунтованість обвинувачення підтверджується сукупністю доказів, зокрема протоколами допитів свідків, які повідомили про прибуття ОСОБА_6 до Інституту у супроводі військових рф, оголошення ним себе директором, проведення зборів трудового колективу, вимоги щодо роботи за законодавством рф та подання заяв про працевлаштування до створеної окупаційною адміністрацією установи; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколами огляду статутних документів Інституту, документів щодо призначення ОСОБА_6 на посаду директора, а також матеріалами огляду мережі Інтернет щодо реєстрації установи за законодавством рф та публікацій, які стосуються діяльності обвинуваченого.

ОСОБА_6 раніше ухилявся від органу досудового розслідування, оскільки після повідомлення про підозру у передбачений законом спосіб не з`являвся за викликами слідчого 22, 24 та 25 липня 2025 року, причин неявки не повідомив, у зв`язку з чим 28 липня 2025 року був оголошений у розшук. Надалі ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 серпня 2025 року щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою після затримання, а ухвалою цього ж суду надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування. Після затримання ОСОБА_6 23 серпня 2025 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 серпня 2025 року до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

У подальшому строк тримання під вартою щодо ОСОБА_6 неодноразово продовжувався ухвалами слідчого судді та суду, востаннє ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 травня 2026 року - строком на 30 діб, тобто до 05 червня 2026 року включно, без визначення розміру застави. На теперішній час обвинувачений утримується в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».

Ризики, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати. Зокрема, наявний ризик переховування обвинуваченого від суду з огляду на тяжкість інкримінованого злочину, який належить до категорії особливо тяжких, та суворість покарання, яке може бути призначене у разі визнання його винуватим.

Також прокурор зазначив про ризик незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, оскільки ОСОБА_6 раніше займав керівну посаду в установі, яка функціонувала під контролем окупаційної адміністрації, мав сталі зв`язки з представниками держави-агресора та міг використовувати адміністративний ресурс для впливу на інших осіб. Крім того, прокурор вказав на ризик знищення чи приховування документів, які мають значення для кримінального провадження, або іншого перешкоджання судовому розгляду, а також на ризик вчинення іншого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України чи продовження протиправної діяльності у прихованих формах.

Сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не усуне зазначених ризиків. На думку прокурора, сам по собі плин часу з моменту застосування запобіжного заходу не свідчить про автоматичне зменшення ризиків, оскільки нових обставин, які б підтверджували втрату ними актуальності, не встановлено.

Щодо стану здоров`я обвинуваченого прокурор зазначив, що за інформацією Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» загальний стан ОСОБА_6 стабільний, він отримує лікування за призначенням та перебуває під динамічним спостереженням лікарів. Сторона захисту не надала доказів того, що стан здоров`я обвинуваченого є несумісним із триманням під вартою, що він потребує лікування, яке неможливо забезпечити в умовах слідчого ізолятора, або що подальше тримання під вартою створює реальну загрозу його життю чи здоров`ю.

Прокурор просить продовжити стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, з урахуванням положень частини шостої статті 176 та частини четвертої статті 183 КПК України, які під час дії воєнного стану передбачають особливості застосування запобіжного заходу щодо осіб, обвинувачених у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України.

На судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити. Пояснив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, раніше ухилявся від органу досудового розслідування, оголошувався у розшук, а тому ризик його переховування від суду залишається актуальним. Також прокурор вказав, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки мав сталі зв`язки з представниками окупаційної адміністрації та держави-агресора. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, на переконання прокурора, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не усуне встановлених ризиків. Стан здоров`я ОСОБА_6 не перешкоджає його подальшому триманню під вартою, оскільки він отримує необхідне лікування та перебуває під медичним наглядом.

На судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Пояснив, що не погоджується з викладеними у клопотанні обставинами обвинувачення та вважає, що сторона обвинувачення не навела конкретних доказів існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Обвинувачений зазначив, що не переховувався від органів досудового розслідування та суду, оскільки самостійно повернувся на підконтрольну Україні територію. На його переконання, ця обставина спростовує доводи прокурора про ризик ухилення від суду. Також він заперечив наявність у нього наміру впливати на свідків, знищувати документи або продовжувати будь-яку протиправну діяльність.

Обвинувачений ОСОБА_6 також не погодився з правовою кваліфікацією його дій та вказав на процесуальні порушення, які, на його думку, були допущені під час досудового розслідування, зокрема щодо визначення підслідності, повідомлення про підозру, оголошення у розшук та збирання доказів. Обвинувачений вважає, що матеріали, на які посилається прокурор, не підтверджують його вини та не доводять необхідності подальшого тримання під вартою.

Окремо обвинувачений наголосив на стані свого здоров`я. Пояснив, що має тяжкі серцево-судинні захворювання, потребує спеціалізованого лікування та оперативного кардіологічного втручання, яке, на його переконання, неможливо забезпечити в умовах слідчого ізолятора. Також він зазначив, що попередня ухвала суду щодо необхідності вжиття заходів для забезпечення належної медичної допомоги фактично не виконана. Просить надати йому можливість пройти лікування та не продовжувати строк тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого на судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що сторона обвинувачення не обґрунтувала, чому після попереднього продовження строку тримання під вартою на 30 діб знову просить продовжити цей строк на 60 діб, а також не повідомила суду, які саме дії були вчинені на виконання попередньої ухвали суду щодо забезпечення обвинуваченому належної медичної допомоги.

Захисник вказав, що клопотання прокурора має формальний характер, містить неточності та фактично повторює попередні доводи сторони обвинувачення. Захисник звернув увагу, що у тексті клопотання згадано підготовче судове засідання, хоча кримінальне провадження вже перебуває на стадії судового розгляду. Також захисник послався на окремі неточності у викладенні фактичних обставин, дат, реквізитів процесуальних рішень та змісту обвинувачення.

Захисник також зазначив, що прокурор не довів обґрунтованість ризиків, на які посилається. Ризик переховування від суду, на його переконання, спростовується тим, що ОСОБА_6 самостійно повернувся на підконтрольну Україні територію. Ризик впливу на свідків є припущенням, оскільки прокурор не навів конкретних даних про намір або можливість такого впливу. Ризик знищення документів чи іншого перешкоджання кримінальному провадженню також не підтверджений конкретними доказами.

Крім того, захисник вказав, що сама тяжкість інкримінованого злочину не може бути самостійною підставою для продовження тримання під вартою. З плином часу сторона обвинувачення має наводити додаткові та більш переконливі аргументи щодо необхідності подальшого позбавлення особи свободи, а не обмежуватися повторенням раніше заявлених ризиків.

Захисник також заперечив доводи прокурора щодо належного медичного забезпечення обвинуваченого. Зазначив, що наявні медичні документи свідчать про потребу ОСОБА_6 у спеціалізованому кардіологічному лікуванні та оперативному втручанні, яке неможливо провести в умовах слідчого ізолятора. На переконання захисника, прокурор не надав суду належної інформації про те, які реальні заходи були вжиті для організації такого лікування після попереднього судового рішення.

Захисник просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_6 більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України, у тому числі за необхідності із застосуванням електронного засобу контролю. При цьому захисник зазначив, що такий запобіжний захід надасть обвинуваченому можливість отримати необхідну медичну допомогу та одночасно забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подані клопотання та додані до них матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з частиною першою статті 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до статті 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, або його захисник має право подати до суду, який розглядає кримінальне провадження, клопотання про зміну запобіжного заходу.

За змістом статей 177, 178, 183, 194 КПК України при вирішенні питання про продовження або зміну запобіжного заходу суд оцінює наявність обґрунтованого обвинувачення, існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, достатність або недостатність більш м`яких запобіжних заходів, а також дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим, та інші обставини, які мають значення для ухвалення рішення.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України, який відповідно до статті 12 КК України належить до особливо тяжких злочинів. Санкція частини першої статті 111-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з додатковими санкціями.

На цій стадії судового провадження суд не вирішує питання доведеності винуватості обвинуваченого та не надає остаточної оцінки доказам з точки зору їх достатності для ухвалення вироку. Водночас для вирішення питання про запобіжний захід суд має перевірити, чи не є обвинувачення очевидно необґрунтованим та чи існує сукупність даних, яка виправдовує подальше застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

З матеріалів, на які посилається прокурор, вбачається, що обвинувачення ОСОБА_6 ґрунтується, зокрема, на показаннях свідків, протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколах огляду документів щодо діяльності Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» - Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства, а також матеріалах огляду відомостей з мережі Інтернет щодо функціонування цієї установи за законодавством держави-агресора.

На цьому етапі судового розгляду зазначені матеріали не дають підстав вважати обвинувачення очевидно необґрунтованим. Доводи сторони захисту щодо недопустимості окремих доказів, порушення правил підслідності, порядку повідомлення про підозру, оголошення у розшук та інших процесуальних питань підлягають перевірці під час судового розгляду по суті з дотриманням принципів безпосередності та змагальності. Під час вирішення питання про продовження або зміну запобіжного заходу суд не може наперед вирішувати питання допустимості та достатності доказів для ухвалення вироку, оскільки це виходить за межі предмета розгляду цього клопотання.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України в умовах збройної агресії рф проти України та дії воєнного стану. За інкримінованим обвинуваченням йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк. Сама по собі тяжкість обвинувачення не може бути єдиною і достатньою підставою для продовження тримання під вартою, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами вона має значення для оцінки ризику ухилення від суду.

Суд бере до уваги, що під час досудового розслідування ОСОБА_6 не з`являвся за викликами органу досудового розслідування, був оголошений у розшук, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був застосований після його затримання. Доводи обвинуваченого та захисника про те, що ОСОБА_6 самостійно повернувся на підконтрольну Україні територію, суд враховує, однак ця обставина не усуває повністю ризику його подальшого ухилення від суду з огляду на тяжкість обвинувачення, характер інкримінованих дій та можливі правові наслідки у разі ухвалення обвинувального вироку.

Отже, ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, на цей час продовжує існувати.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, суд враховує, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а докази ще не досліджені судом у повному обсязі. Свідки мають бути допитані судом безпосередньо, а тому до моменту їх допиту ризик впливу на них не може вважатися повністю усунутим. Водночас посилання прокурора на цей ризик не містить конкретних даних про вчинення ОСОБА_6 після затримання будь-яких дій, спрямованих на вплив на свідків, тому цей ризик суд оцінює як такий, що існує, але потребує обережної оцінки та не може самостійно виправдовувати тримання під вартою без урахування інших обставин.

Щодо ризику знищення, приховування документів або іншого перешкоджання кримінальному провадженню, суд враховує, що сторона обвинувачення посилається на характер інкримінованих дій, можливі зв`язки обвинуваченого з особами, які перебували або перебувають на тимчасово окупованій території, та на те, що частина документів, які можуть мати значення для кримінального провадження, пов`язана з діяльністю установи на тимчасово окупованій території. Разом з тим прокурор не навів нових конкретних відомостей, які б свідчили про реальні спроби ОСОБА_6 знищити чи приховати такі документи після застосування до нього запобіжного заходу. Тому зазначений ризик суд оцінює як менш інтенсивний, ніж ризик переховування від суду.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, суд бере до уваги характер обвинувачення, яке стосується ймовірної допомоги державі-агресору та окупаційній адміністрації. Водночас прокурор не навів конкретних нових обставин, які б підтверджували наявність у ОСОБА_6 реальних можливостей продовжити таку діяльність в умовах перебування на підконтрольній Україні території. Тому цей ризик також не може оцінюватися як визначальний, однак у сукупності з іншими обставинами повністю не усувається.

Оцінюючи можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, суд враховує вимоги частини шостої статті 176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні, зокрема, злочинів проти основ національної безпеки України, за наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому зазначена норма не звільняє суд від обов`язку перевірити реальність ризиків, пропорційність застосування запобіжного заходу та обставини, передбачені статтею 178 КПК України, зокрема стан здоров`я обвинуваченого.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що ризики, на які посилається прокурор, повністю відсутні. Наявні обставини кримінального провадження, тяжкість обвинувачення, попередня процесуальна поведінка обвинуваченого та стадія судового розгляду свідчать про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишається необхідним.

Щодо доводів сторони захисту та обвинуваченого про стан здоров`я ОСОБА_6 , колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів, наданих суду, вбачається, що Філія Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській та Одеській областях надала суду інформацію про виконання ухвали Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 травня 2026 року щодо проведення консультації ОСОБА_6 лікарями Національного наукового центру серцево-судинної хірургії та складної патології імені М.М. Амосова НАМН України.

У цій відповіді зазначено, що ОСОБА_6 тримається в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» з 25 серпня 2025 року та перебуває під постійним медичним наглядом фахівців Миколаївської міської медичної частини Філії. Також зазначено, що з моменту прибуття під варту він продовжує перебувати під постійним медичним наглядом.

Крім того, за клопотанням Філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в Миколаївській та Одеській областях 01 травня 2026 року ОСОБА_6 був консультований професором ОСОБА_8 Національної академії медичних наук України, ДУ «Національний науковий центр серцево-судинної хірургії та складної патології імені М.М. Амосова НАМН України». За результатами такої консультації йому рекомендовано проведення АКШ - аорто-коронарного шунтування.

На виконання ухвали суду Філія повідомила, що існує домовленість з керівництвом КНП ММР «Міська лікарня №1» щодо проведення консультування обвинуваченого в умовах Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» за участю фахівців Національного наукового центру серцево-судинної хірургії та складної патології імені М.М. Амосова НАМН України. Орієнтовна дата приїзду відповідних фахівців - 19 червня 2026 року.

Також у відповіді зазначено, що на теперішній час загальний стан ОСОБА_6 є стабільно середньої тяжкості, контрольований, допомоги за межами слідчого ізолятора він не потребує. З обвинуваченим проведено бесіду та поінформовано його про погодження виконання ухвали суду шляхом проведення консультації кардіохірургом ДУ «Інститут серця» на базі КНП ММР «Міська лікарня №1» 19 червня 2026 року з подальшим проведенням консиліуму лікарів та наданням консультативного висновку щодо подальшого лікування.

За таких обставин колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту та обвинуваченого про те, що попередня ухвала суду щодо забезпечення медичного огляду та визначення подальшої тактики лікування не виконується. Навпаки, з наданої відповіді вбачається, що компетентним медичним підрозділом вживаються конкретні заходи, спрямовані на виконання ухвали суду, забезпечення контролю за станом здоров`я обвинуваченого, організацію його консультування профільними фахівцями та визначення подальшої тактики лікування.

Суд також враховує, що обвинувачений фактично не позбавлений медичного супроводу, перебуває під постійним медичним наглядом, а його стан оцінений як стабільно середньої тяжкості та контрольований. Даних про те, що на теперішній час стан здоров`я ОСОБА_6 є несумісним із подальшим триманням під вартою, що він потребує невідкладної медичної допомоги за межами слідчого ізолятора або що адміністрація установи чи медична частина не реагують на його стан здоров`я, суду не надано.

Посилання обвинуваченого та захисника на необхідність спеціалізованого кардіологічного лікування саме по собі не свідчить про неможливість подальшого тримання під вартою, оскільки з наданої відповіді вбачається, що питання подальшої тактики лікування не ігнорується, а перебуває на контролі медичної частини та має бути вирішене після консультації профільних фахівців і проведення консиліуму лікарів. Відтак твердження сторони захисту про відсутність належного реагування на стан здоров`я обвинуваченого спростовуються матеріалами, наданими суду.

Колегія суддів виходить з того, що держава, застосовуючи до особи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зобов`язана забезпечити такі умови тримання та такий рівень медичної допомоги, які відповідають стану здоров`я цієї особи. У цьому випадку надані суду матеріали свідчать про те, що відповідні заходи щодо медичного нагляду, консультування та планування подальшого лікування ОСОБА_6 здійснюються.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу адміністрації Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» та відповідного медичного підрозділу ДКВС України на необхідність подальшого неухильного виконання ухвали суду, забезпечення проведення запланованої консультації фахівцями 19 червня 2026 року, а також невідкладного реагування у разі погіршення стану здоров`я обвинуваченого або виникнення медичних показань до надання допомоги за межами установи попереднього ув`язнення.

Отже, стан здоров`я ОСОБА_6 на теперішній час не є самостійною підставою для зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання або для відмови у продовженні строку тримання під вартою.

Суд також враховує, що у клопотанні прокурора наявні окремі неточності, зокрема щодо стадії судового провадження та окремих дат процесуальних рішень. Такі недоліки самі по собі не є безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання, оскільки з його змісту зрозуміло, що прокурор просить продовжити строк запобіжного заходу під час судового розгляду відповідно до статті 331 КПК України. Разом з тим ці обставини враховуються судом при оцінці доводів сторони обвинувачення.

З урахуванням встановлених ризиків, характеру та тяжкості інкримінованого злочину, стадії судового провадження, даних про особу обвинуваченого, а також з огляду на те, що надані суду медичні дані не підтверджують несумісності стану здоров`я ОСОБА_6 з подальшим триманням під вартою, колегія суддів дійшла висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.

Застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України, або із застосуванням електронного засобу контролю, на цьому етапі судового провадження не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам, насамперед ризику переховування від суду.

Підстав для визначення розміру застави суд не вбачає, враховуючи характер інкримінованого злочину, дію воєнного стану, положення частини четвертої статті 183 КПК України, а також наявність ризику переховування від суду.

Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання задоволенню не підлягає, оскільки наведені стороною захисту доводи не спростовують наявності встановлених ризиків та не підтверджують, що більш м`який запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

За таких обставин клопотання прокурора підлягає задоволенню, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 необхідно продовжити строком на 60 діб без визначення розміру застави.

Керуючись статтями 176-178, 183, 194, 197, 201, 331, 369-372 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 03 серпня 2026 року, включно, без застосування застави.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Ухвала підлягає негайному виконанню, однак, може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, відповідно до пункту 1-1 частини другої статті 395 КПК України, в частині обраного запобіжного заходу.

Повний текст ухвали складений 05 червня 2026 року.

Суддя ___ ОСОБА_1

Суддя ___ ОСОБА_3

Суддя ___ ОСОБА_2