Ухвала суду № 137168105, 05.06.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/2219/25

Провадження № 1-кп/185/103/26

У Х В А Л А

05 червня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

розглядаючи в період воєнного стану у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, -

за участю:

прокурора ОСОБА_7 (дистанційно),

захисників адвокатів ОСОБА_8 (дистанційно), ОСОБА_9 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , (дистанційно),

В С Т А Н О В И В :

29.05.2026 року прокурором були подані клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, кожному окремо, на 60 днів, у зв`язку з тим, що строк дії запобіжного заходу спливає, ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були враховані при продовженні запобіжного заходу обвинуваченим не відпали: останнім пред`явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, під загрозою можливого покарання обвинувачені можуть переховуватись від суду, є ризик вчинення обвинуваченими нового кримінального правопорушення, наявний ризик поза процесуального впливу обвинуваченими на свідків. Інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. В клопотанні прокурором заявлено, що поведінка обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які після вчинення злочину, не звернулись з заявою до правоохоронних органів, з метою приховання слідів кримінального правопорушення перемістили труп та підпалили, - свідчить про наявність ризику переховування.

Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти клопотання прокурора, заперечував проти існування ризиків, на які посилається прокурор. Його захисник ОСОБА_8 заперечував проти заявленого клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід підзахисному на інший, більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, послався на недоведеність ризиків, заявлених прокурором, та на тривалий час перебування обвинуваченого під вартою, ризики заявлені прокурором з часом змінюються, у обвинуваченого ОСОБА_5 наявне в м.Павлограді житло, тому домашній арешт із застосування електронних засобів контролю буде достатнім для запобігання ризиків, на які посилається прокурор.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу, зазначив про надуманість та вигаданість ризиків для продовження запобіжного заходу, на які посилається прокурор, просив відмовити в клопотанні прокурора. Його захисник ОСОБА_9 заперечував проти клопотання прокурора, оскільки ризики для продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою прокурором не доведені, лише перераховані, доказів їх існування суду не надано та в матеріалах кримінального провадження таких доказів також немає. Захисник зазначив про наявність міцних соціальних зв`язків у підзахисного, наявність у нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей, обвинувачений є діючим військовослужбовцем, має нагороди, тому є підстави для зміни запобіжного заходу на домашній арешт або передати останнього до ВЧ.

Заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши наявні матеріали провадження, суд встановив наступне.

Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинувачених завершується 06.06.2026 року. Завершити розгляд кримінального провадження до вказаної дати неможливо.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання у разі доведеності вини останніх передбачено у виді позбавлення волі від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Обвинувачені розуміють, що їх може очікувати покарання, пов`язане з позбавленням волі на тривалий строк. Обвинувачені є військовослужбовцями, проте самовільно залишили місце несення служби. Тобто зазначений прокурором ризик про можливість переховування обвинувачених від суду продовжує існувати, оскільки під загрозою можливого покарання обвинувачені можуть ухилитись від правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування обвинувачених, суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Судове слідство за даним кримінальним провадженням розпочалось, допитана потерпіла, досліджуються письмові докази сторони обвинувачення. Заявлений прокурором ризик ймовірних перешкод кримінальному провадженню з боку обвинувачених у разі зміни запобіжного заходу продовжує існувати, оскільки після відкриття матеріалів кримінального провадження, зокрема анкетних даних свідків, експертів, - існує ймовірність позапроцесуального незаконного впливу з боку обвинувачених на вказаних учасників кримінального провадження, які ще судом не допитані. При цьому, суд зважає, що ризик можливого впливу на вказаних учасників кримінального провадження існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Разом з тим суд вкотре констатує, що обвинувачені раніше несудимі, обвинувачуються у вчиненні одного кримінального правопорушення, будь-яких повідомлень про підозру чи обвинувальних актів стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інших кримінальних правопорушень, або кримінальних проваджень за їх обвинуваченням немає, що спростовує заявлений прокурором ризик вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення.

Щодо ствердження захисників та обвинувачених про відсутність ризиків, визначених в ст.177 КПК України, суд зазначає наступне.

Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду і оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають лише характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не доведені.

Колегія суддів зазначає, що наявність у обвинувачених місця проживання на території України та міцних соціальних зв`язків, не є беззаперечною підставою для зміни обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такі враховується в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні і ризиками визначеними ст.177 КПК України.

Всі обставини, досліджені в ході судового засідання, у сукупності не дають достатніх підстав про зміну запобіжного заходу обвинуваченим з тримання під вартою на інший, більш м`який.

Враховуючи вищенаведене, вислухавши думку сторін, суд дійшов висновку, що прокурором доведено, що обвинувачені представляють ризики втечі, а зазначені фактичні обставини та дані характеристики осіб обвинувачених суд вважає такими, що не стримуватимуть обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від порушення покладених на них процесуальних обов`язків, спроби перешкоджати кримінальному провадженню, а тому є підстави для продовження відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд не визначає розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини.

Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, а також оцінюючи сукупність обставин, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 має бути продовжений.

Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою на гауптвахті продовжити до 3 серпня 2026 року, включно.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» продовжити до 3 серпня 2026 року, включно.

В задоволенні клопотання захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченим на інший, більш м`який відмовити.

Строк дії ухвали - до 3 серпня 2026 року, включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам, начальнику гауптвахти, начальнику ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3