Рішення № 137168045, 28.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/10378/25

Номер провадження2/205/338/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Новокодацький районний суд м. Дніпра в складі:

головуючого судді Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Данчула К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гуніна Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шатковська Ірина Юріївна, про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належало на праві власності її матері - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 23 листопада 1990 року, яке видано Ленінським відділом комунального господарства 23 листопада 1990 року відповідно до рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів №541/41 від 12 жовтня 1990 року. Її мати ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 28 травня 2001 року, який зареєстровано у виконкомі Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, за актовим записом № 27. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 , після смерті якої відкралась спадщина у виді вищевказаного домоволодіння, а спадкоємцями за законом були вона та її вітчим - ОСОБА_4 , які прийняли спадщину, оскільки були зареєстровані та проживали разом зі спадкодавцем на час її смерті, але ОСОБА_4 не встиг отримати спадщину після смерті своєї дружини і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті спадкодавець ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, що складалась з 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, ОСОБА_4 не мав спадкоємців першої черги за законом, а інші спадкоємці за 15 років із дня смерті ОСОБА_4 , тобто з 07 червня 2010 року до теперішнього часу, не заявляли про свої права на спадщину, що свідчить про їхню відсутність або відмову від спадщини. Отже, вона успадкувала 1/2 частки будинку після смерті матері, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видано приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гуніною І.О. 11 липня 2024 року за реєстровим № 459, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 11 липня 2024 року за № 55823346, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2969596312020. Після звернення до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку після смерті ОСОБА_4 не було отримано жодної відповіді на таку заяву, свідоцтва про право на спадщину, чи письмової постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. На підставі викладеного вона звернулась до суду з цим позовом, в якому просила встановити факт її постійного проживання однією сім`єю разом з вітчимом - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з травня 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до часу відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частку домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. А-1, з цокольним поверхом під А1-1, погребом під А1-1, сходами літ. а3, входом у погріб літ. А4, житловою площею 46,8 кв. м, загальною площею 114,7 кв. м, вбиральні літ. Б, душа літ. В, сарая літ. Г, поз. № 1-5,І- споруди, вимощення.

11 липня 2025 року ухвалами судді Новокодацького районного суду міста Дніпра відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, та задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_6 про витребування доказів.

Представником Дніпровської міської ради Чудновським А.О. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі в обґрунтування зазначивши, що позивач просить встановити факт її постійного проживання однією сім`єю разом з вітчимом ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з травня 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 . Посилається на те, що позивачем не доведено факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки з наданих документів неможливо встановити саме факт проживання однією сім`єю ведення між ними спільного побуту, бюджету та спільного господарства. Зазначає, що у позивача відсутні підстави для визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно, оскільки жодною особою не оспорюється або не визнається право позивача на таке нерухоме майно у зв`язку з відсутністю таких прав, а також враховуючи недоведеність факту постійного проживання позивача з вітчимом ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні правові підстави для визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалами Новокодацького районного суду м. Дніпра від 06 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_7 про залучення до участі у справі третьої особи приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шатковської І.Ю. та про витребування доказів.

Представником позивача ОСОБА_7 було подано до суду пояснення на відзив на позовну заяву в обґрунтування яких вона зазначила, що у 2001 році мати позивача уклала шлюб з ОСОБА_4 змінивши прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 , і вони всі разом проживали в одному будинку, мали спільні інтереси та обов`язки, притаманні сім`ї з огляду на вимоги ст. 3 СК України. Посилається на те, що у період спільного проживання однією сім`єю матері позивача, ОСОБА_4 та позивача проводились ремонти в будинку, купувались обладнання і техніка за спільні кошти, що підтверджується відповідними товарними чеками. Зазначає, що саме позивач піклувалась та лікувала, а потім поховала вітчима ОСОБА_4 , оскільки вважала його рідною людиною.

11 грудня 2025 року ухвалами Новокодацького районного суду м. Дніпра закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, також задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_7 про допит свідків.

Представник позивача ОСОБА_7 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Дніпровської міської ради Чудновський А.О. подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без фіксування судового процесу.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гуніна І.О. надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності та надала на вимогу суду копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5 .

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шатковська І.Ю. у судове засідання не з`явилась, була повідомлена належним чином, лише надала на виконання ухвали суду завірену належним чином копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, заслухавши думку представників позивача та відповідача, пояснення свідків, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 листопада 2025 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю., було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв`язку з ненаданням заявником документів щодо факту проживання разом із ОСОБА_4 на час його смерті (а.с.195).

Разом з тим, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав, як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_4 , та на підтвердження своїх доводів надала суду докази.

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , яке видане відділом ЗАГС виконкому Ленінської ради народних депутатів, судом встановлено, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка - ОСОБА_11 , про що зроблено запис за №3327 (а. с. 37).

Від подружнього життя у ОСОБА_3 та ОСОБА_10 також ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданим Будинком щастя Ленінського району м.Дніпропетровська, про що зроблено відповідний запис № 348, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 та зроблено запис № 1895 (а.с.100, 117).

Також матеріалами справи підтверджено, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належало на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 23 листопада 1990 року, яке видано Ленінським відділом комунального господарства відповідно до рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів № 541/41 від 12 жовтня 1990 року, що зареєстровано в Дніпропетровському бюро технічної інвентаризації 23 листопада 1990 року в реєстровій книзі №538 за реєстровим № 153 (а. с. 13-15).

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що згідно зі свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 , яке видано Ленінським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Дніпропетровська, ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_10 , про що зроблено запис №827( а. с. 36).

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_5 , яке видане виконкомом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 одружились 28 травня 2001 року, про що зроблено запис №27, а після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_9 (а.с.38).

В матеріалах справи наявна копія домової книги щодо будинку АДРЕСА_1 , з якої вбачається, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_11 були зареєстровані за вказаною адресою (а. с. 16-21).

Крім того, матеріалами також підтверджено, що згідно зі свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_6 , яке видано Відділом реєстрації смерті Дніпровського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний актовий запис №3510 ( а. с. 10).

Також судом встановлено, що 10 квітня 2020 року ОСОБА_13 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_7 , виданим Новокодацьким районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про що складено відповідний актовий запис № 69, а після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_14 (а. с. 39).

У матеріалах справи наявне свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гуніною І.О. 11 липня 2024 року за реєстровим № 459 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 11 липня 2024 року за № 55823346, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2969596312020 ОСОБА_1 , після смерті її матері ОСОБА_5 та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №386524460 який сформовано 11 липня 2024 року (а. с. 11-12).

В матеріалах справи наявний технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який виготовлено ТОВ «БТІ ГРУП» 03 липня 2024 року, згідно з якого домоволодіння складається з: житлового будинку літ. А-1 з цокольним поверхом під А1-1, погребом під А1-1, сходами літ. а3, входом у погріб літ. А4, житловою площею 46,8 кв. м, загальною площею 114,7 кв. м, вбиральні літ. Б, душа літ. В, сарая літ. Г, поз. № 1-5,І- споруди вимощення (а. с. 23-27).

Також судом встановлено, що згідно зі свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_8 , яке видано Відділом реєстрації смерті Дніпровського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний актовий запис №4078 (а. с. 9).

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з відповіді Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 2550/31.22.25 від 11 грудня 2025 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за результатами перевірки за даними ДРАЦСГ, актового запису про народження дітей у нього як батька не виявлено (а. с. 202).

З матеріалів справи також вбачається, що позивач та її мати з відчитом здійснювали придбання різних товарів у період з 2001 по 2010 роки, що підтверджується копіями товарних чеків № ЧП -009551 від від 04 березня 2007 року та № ЧП-009413 від 03 березня 2007 року, які видано ПП ОСОБА_15 ; № 140478 від 09 квітня 2007 року, яке видано мережею магазинів «АБВ-Техніка»; № 1012 від 02 березня 2007 року, та гарантійного талону, виданими ПП ОСОБА_16 ; від 26 квітня 2007 року та гарантійного талону, які видано ТОВ «СІТІ`ЛОМ» №13 (а. с. 179-182).

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 пояснили суду, що є сусідами по вулиці і знають родину ОСОБА_19 довгі роки, обізнані про те, що мати, відчим та позивачка завжди мешкали разом, мали спільний бюджет, були однією дружною сім`єю; в травні 2010 року померла мати позивача, а менш чим через місяць і відчим; позивач поховала батьків та мешкає в спадковому домоволодінні по теперішній час.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про склад сім`ї № 18215 від 01 липня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована позивач разом з сім`єю (сином та невісткою) ( а. с. 29).

З матеріалів спадкової справи № 70/2025, яка була заведена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. судом встановлено, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася позивач, а інших спадкоємців, які б претендували на спадщину після смерті ОСОБА_4 немає (а. с. 185-195).

За правилами ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.

Зміст юридичної процедури встановлення факту прийняття спадщини однією особою від фізичної особи, яка померла, полягає у наданні права особі-спадкоємцю у передбаченому законом порядку реалізувати набуті нею спадкові права.

Разом з тим, слід зазначити, що в своїй ухвалі №505/2085/14-ц від 14 вересня 2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини слід вважати день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть.

Частиною 1 статті 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Положеннями вимог ч. 1 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З наявних у матеріалах справи доказів та показів свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_4 проживала спільно зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, позивачем було надано суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту її постійно проживання за адресою: АДРЕСА_1 з вітчимом - ОСОБА_4 і матір`ю - ОСОБА_5 на час їх смерті, тобто на час відкриття спадщини після їх смерті.

Аналіз положень ст. 315 ЦПК України свідчить про те, що факт проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Також судом було встановлено, що позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її відчима ОСОБА_4 у встановлений законом строк, але отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, які посвідчують право власності спадкодавця на таке майно та підтвердження факту сумісного проживання разом зі спадкодавцем.

Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено існування інших спадкоємців після померлого ОСОБА_4 , окрім позивача.

Згідно із ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування`передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч. 1 ст. 1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності дост.9Конституції України є частиною національного законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположень свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року (справа № 12868/87) та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року (справа № 22774/93) зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має забезпечити «справедливу рівність» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

Судом не встановлені обставини, які б у вказаному випадку обґрунтовували втручання держави у право позивача на спадкове майно.

Також принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року №227/3750/19, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Враховуючи, що підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом слугувало те, що позивачем не було надано документів, що підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно, і тому позивач не в змозі отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане у позовній заяві спадкове нерухоме майно, та іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у неї за таких обставин немає, то в цьому випадку, її право має бути захищено в судовому порядку, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані.

Враховуючи вищезазначене, встановлені судом обставини вказують на необхідність задоволення позову в повному обсязі.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір, але в своїй позовній заяві, поданій до суду не зазначила, що бажає стягувати сплачений судовий збір з відповідача, тому судовий збір з відповідача не підлягають стягненню.

Керуючись ст. ст. 16, 321, 328, 392, 1216-1219, 1222, 1227, 1258, 1265-1266 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81-82, 89, 109, 259, 263-265, 268, 273, 282, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гуніна Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шатковська Ірина Юріївна, про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , однією сім`єю разом з вітчимом - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з травня 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частку домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. А-1, з цокольним поверхом під А1-1, погребом під А1-1, сходами літ. а3, входом у погріб літ. а4, житловою площею 46,8 кв.м, загальною площею 114,7 кв. м, вбиральні літ. Б, душа літ. В, сарая літ. Г, № 1-5,І-споруди, вимощення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Дніпровська міська рада, код ЄДРПОУ 26510514, місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75.

Третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гуніна Ірина Олександрівна,, місцезнаходження: 49128, м. Дніпро, ж/м Червоний Камінь, буд. 13-А.

Третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шатковська Ірина Юріївна, місцезнаходження: АДРЕСА_3

Суддя: Т.П. Терещенко