Рішення № 137167941, 02.06.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3561/26

Провадження № 2/204/3202/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Павлюк Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» кредитну заборгованість у загальному розмірі 20 724,99 грн. з яких:

1)заборгованість за Договором №3153407212-195508 від 10.02.2022 року в розмірі 3 480,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2 500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 980.00 грн.;

2)заборгованість за Договором №2654885 від 04.12.2021 року в розмірі 6 794,99 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4 999,99 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 11 795,00 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, яка складаються із сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на правову допомогу розміром 13 000 грн.

В обґрунтування позову, позивач вказав на те, що 10.02.2022 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3153407212-195508. Так, ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем (ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс») було перераховано грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн., що підтверджується квитанцією та Довідкою. Відповідно до умов Договору позики, дата видачі кредиту 10.02.2022 року, дата повернення кредиту 02.03.2022 року (включно), термін користування кредитом 20 діб. Згідно Договору позики, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору). Умовами Договору позики на період зазначений в п.п. 2.3. Договору, плата за користування Кредитом встановлена в розмірі 1.95 % за кожен день користування Кредитом. 07.03.2023 року було укладено договір № 07/03/23 відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3153407212-195508. 28.08.2025 року було укладено договір № 28-08/25 відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3153407212-195508. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3153407212-195508. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3153407212-195508 від 10.02.2022 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 3480.00 грн, з яких: Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 2500.00 грн.; Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 980.00 грн.

Також. 04.12.2021 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2654885. Так, укладення цього Договору між Позичальником та Товариством здійснюється за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства (далі - ІТС Товариства), доступ до якої забезпечується Позичальнику через офіційний Вебсайт Товариства (інтернет сторінка з доменним ім`ям, яка є частиною Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства) та/або Мобільний додаток. Сторони зазначеного Договору погодили, що Товариство зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тіло кредиту (загальний розмір) складає: 5000.00 гривень. Строк кредиту 360 днів. 17.05.2023 року було укладено договір № 17052023 відповідно до якого ТОВ "Лінеура Україна" відступило на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2654885. 23.05.2024 року було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФК "ЄАПБ" відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2654885. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2654885. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2654885 від 04.12.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 16794.99 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4999.99 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11795.00 грн.

Станом на день подачі позову заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 10 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 10.04.2026 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у тексті позовної заяви просив суд здійснювати розгляд за відсутності представника та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи в судовому засіданні у його відсутності не подав, в установлений судом строк відзив не подав.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У порядку ст. 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Отже, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду);характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» договір позики № 3153407212-195508 «Проста позика» (а.с.101-107), складовою якого є додаток № 1 - графік розрахунків (а.с. на звороті 107-108).

Відповідно до умов Договору позики, сума позики становить 2500 грн., дата видачі кредиту 10.02.2022 року, дата повернення кредиту 02.03.2022 року (включно), термін користування кредитом 20 діб.

Умовами Договору позики на період зазначений в п.п. 2.3. Договору, плата за користування Кредитом встановлена в розмірі 1,95 % за кожен день користування Кредитом (п.9.13 договору). Також Договором позики встановлено, що Плата за користування Кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування Кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього Договору та починається у дату списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства.

Відповідно до п.п. 9.2 Договору позики, цей Договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається, у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітноцифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей Договір, надсилаються Товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.

Пунктом 9.3. Договору позики встановлено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п. 9.2. цього Договору, має юридичну силу власноручного підпису.

Договір позики та графік платежів підписані позичальником ОСОБА_1 електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатору «S6U9G76R».

При цьому, у розділі «10. Реквізити сторін» договору позики № 3153407212-195508 від 10 лютого 2022 року та у розділі «3. Реквізити сторін» додатку № 1 до нього графік розрахунків стосовно позичальника ОСОБА_1 зазначений банківський рахунок № НОМЕР_1 .

Вказане також стверджується паспортом кредиту - інформацією, яка надається до укладення Договору позики "Проста позика" та містить істотні умови договору позики (а.с.8-10).

Отже, сторони узгодили істотні умови Кредитного договору: розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, графік погашення платежів, реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту, процентну ставку та спосіб підписання Договору за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора «S6U9G76R», що свідчить про наявність волі відповідача на укладення Кредитного договору №3153407212-195508 від 10 лютого 2022 року саме на таких умовах.

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням №34449 15136 85044 від 10.02.2022 року підтверджується, що на картковий рахунок № НОМЕР_1 10 лютого 2022 року о 13:11:56 год. відбулось зарахування грошових коштів у розмірі 2 500 грн. із зазначенням призначення платежу переказ позики №3153407212-195508 (а.с.15).

Аналогічні відомості підтверджуються листом ТОВ «ПрофітГід» згідно якого 10.02.2022 року о 13:11:56 год. було успішно перераховано кошти в сумі 2 500 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.ua 34449-15136-85044, призначення платежу: переказ позики №3153407212-195508, платник ТОВ ФК Інкасо Фінанс код 43422302 (а.с.16).

Однак, відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання, грошові кошти не повернув, проценти за користування коштами не сплачував, внаслідок чого згідно розрахунку ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» має заборгованість за договором позики №3153407212-195508 від 10 лютого 2022 року, яка станом на 07.03.2023 року становить 3 480 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 2 500 грн.; заборгованість за відсотками 980 грн. (а.с.18-22).

Під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним договору позики №3153407212-195508 від 10 лютого 2022 року та отримання за ним грошових коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданою позикою (повністю або частково) відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

Встановлено, що 07.03.2023 року між ТОВ «ФК Інкасо Фінанс» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір № 07/03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників за реєстром боржників (а.с.26-29).

10 березня 2023 року між ТОВ «ФК Інкасо Фінанс» та ТОВ «Коллект Центр» був узгоджений та підписаний акт №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.37).

07 березня 2023 року сторони погодили умови та підписали Акт прийому передачі реєстру боржників за договором № 07/03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 07.03.2023 року (а.с.38).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору № 07/03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 07.03.2023 року, ТОВ «ФК Інкасо Фінанс» передав, а ТОВ «Коллект Центр» прийняв право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №3153407212-195508 від 10 лютого 2022 року в загальному розмірі 3 480 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 2 500 грн.; заборгованість за відсотками 980 грн. (а.с.39-42).

Із розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Коллект Центр» вбачається, що останнім не здійснювалось нарахувань заборгованості після відступлення права вимоги (а.с.23).

28.08.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а.с.64-68).

10 вересня 2025 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Коллект Центр» був узгоджений та підписаний акт зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.69).

28 серпня 2025 року сторони погодили умови та підписали Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28.08.2025 року (а.с.70,71).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28.08.2025 року, ТОВ «Коллект Центр» передав, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняв право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №3153407212-195508 від 10 лютого 2022 року в загальному розмірі 3 480 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 2 500 грн.; заборгованість за відсотками 980 грн. (а.с.72-75).

Із розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Факторинг Партнерс» вбачається, що останнім не здійснювалось нарахувань заборгованості після відступлення права вимоги (а.с.25).

Таким чином встановлено, що ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до Відповідача за договором позики №3153407212-195508 від 10 лютого 2022 року.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 04.12.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №2654885 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.30-36). Відповідно до реквізитів Договору №2654885 від 04.12.2021 року, укладеного між сторонами, ОСОБА_1 підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «М082».

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 5 000 грн.; строк кредиту - 360 днів; валюта кредиту UAH; цільове призначення - на споживчі потреби; стандартна процентна ставка 1,99 % в день; орієнтовна реальна річна процентна ставка 7 831,91%.

04.12.2021 року ОСОБА_1 електронним підписом підписав паспорт споживчого кредиту в якому надана споживачу інформація щодо суттєвих умов кредитування (а.с.62-63), додаток № 1 до вищевказаного договору (а.с.47), в якому зазначено обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за цим договором. Вищевказані документи підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «М082».

Позивач зазначає, що ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

За інформацією в листі ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення», відповідно до договору про переказ коштів №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року, 22.01.2024 року о 12:24:18 год. було успішно перераховано грошові кошти у сумі 5 000 грн. на платіжну карту НОМЕР_2 , номер транзакції НОМЕР_3 (а.с.28).

За інформацією в листі ТОВ «УПР», відповідно до договору про переказ коштів №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року, 04.12.2021 року о 08:31:09 год. було успішно перераховано грошові кошти у сумі 5 000 грн. на платіжну карту НОМЕР_4 , номер транзакції 123246378 (а.с.93).

З наведеного вбачається, що ТОВ «Лінеура Україна» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами вищевказаного кредитного договору.

Разом з тим, у порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав та допустив прострочення повернення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість за вищевказаним договором №2654885 від 04.12.2021 року в розмірі 16 794,99 з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 999,99 грн.; заборгованість за процентами 11 795,00 грн. (а.с.24).

Під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним договору від 04.12.2021 року та отримання за ним грошових коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданою позикою (повністю або частково) відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №17052023 відповідно до умов якого первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» відступив до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с.43).

Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №17052023 від 13.05.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло від ТОВ «Лінеура Україна» реєстр боржників кількістю 5802 боржників (а.с.44).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №17052023 від 13.05.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2654885 року від 04.12.2021 року, загальна сума заборгованості склала 16 794,99 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 4 999,99 грн., заборгованість за процентами 11 795,00 грн. (а.с.45-46,48).

23 травня 2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №23/05/24 відповідно до умов якого первісний кредитор ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступив до ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с.49-51).

20 грудня 2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №1 до договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024 року (а.с.53-54).

Платіжною інструкцію №462780413 від 24.05.2024 року підтверджується факт оплати за договором факторингу №23/05/24 від 23.05.2024 року (а.с.55).

Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №23/05/24 від 23.05.2024 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло від ТОВ «ФК «ЄАПБ» реєстр боржників (а.с.56-57).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2654885 року від 04.12.2021 року, загальна сума заборгованості склала 16 794,99 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 4 999,99 грн., заборгованість за процентами 11 795,00 грн. (а.с.58-61).

Таким чином встановлено, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло правом вимоги до Відповідача за договором №2654885 року від 04.12.2021 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений. Документ сформований в системі іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 підлягає стягненню в користь позивача заборгованість у загальному розмірі 20 274,99 грн. з яких: 1) заборгованість за Договором №3153407212-195508 від 10.02.2022 року в розмірі 3 480,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2 500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 980.00 грн.; 2) заборгованість за Договором №2654885 від 04.12.2021 року в розмірі 6 794,99 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4 999,99 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 11 795,00 грн. З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають повному задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 13 000,00 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» 02.07.2024 укладено договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги (а.с.85-87).

ТОВ «Факторинг Партнерс» замовило, а адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» виконало послуги професійної правничої допомоги по справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №2654885 та договором №3153407212-195508. Сума наданих послуг склала 13 000 грн., витрачений час у загальному розмірі склав 5 год. 00 хв., що підтверджується витягом з акту №29 наданих послуг (а.с92) та заявкою на надання юридичної допомоги №590 від 02.02.2026 року (а.с.91).

Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено про те, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд, враховуючи об`єм та характер наданих послуг, їх складність, вважає, що розмір вказаних витрат є завищеним, та підлягає зменшенню до 2 000 грн, що буде співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, враховуючи задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 265, 274, 279, 354, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» кредитну заборгованість у загальному розмірі 20 724 (двадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 99 (дев`яносто дев`ять) коп. з яких:

1) заборгованість за Договором №3153407212-195508 від 10.02.2022 року в розмірі 3 480 (три тисячі чотириста вісімдесят) грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 980 (дев`ятсот вісімдесят) грн.;

2) заборгованість за Договором №2654885 від 04.12.2021 року в розмірі 6 794 (шість тисяч сімсот дев`яносто чотири) грн. 99 (дев`яносто дев`ять) коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4 999 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 99 (дев`яносто дев`ять) коп.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 11 795 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 (сорок) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул.Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м.Київ, 03150),

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Суддя Н.В. Токар