Постанова № 13716738, 17.01.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5559/10/1770

17 січня 2011 року 17год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Головачик В.О.,

відповідача: представник Красовський А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне акціонерне товариство "Костопільський завод скловиробів"

доКостопільська міжрайонна державна податкова інспекція

про визнання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій нечинним

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Костопільський завод скловиробів” звернулося в Рівненський окружний адміністративний суд з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000152200 від 10 листопада 2010 року нечинним.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу не ґрунтуються на законі. Вказує на те, що ототожнення відповідачем моменту імпорту товарів з моментом його митного оформлення є помилковим. На думку позивача, відповідно до чинного законодавства моментом імпорту, тобто поставки на митну територію України товарів, в кожному разі, є момент перетину товаром митного кордону, а не дата оформлення ВМД. Вважає, що такий висновок цілком узгоджується із узагальнення судової практики ВАСУ, що викладені в листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”.

До початку судового засідання від 17 січня 2010 року представник позивача заявив клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000152200 від 10 листопада 2010 року нечинним.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що таке тлумачення законодавства Костопільською МДПІ призводить до того, що перевірка валютного законодавства зводилась лише до перевірки наявності чи відсутності ВМД, а не перевірки наявності чи відсутності товару на митній території України і виконання умов договору поставки. Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”встановлює відповідальність субєктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення строків поставки, а не за наявність чи відсутність ВМД.

У судовому засіданні представник відповідача позов заперечив. Вказує на те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”строки розрахунків за імпортними операціями повязані зі строками поставки. А це в свою чергу зумовлює необхідність визначення моменту здійснення поставки з метою визначення строків імпортної операції. Вважає, що позивачем не наведено жодної норми законодавства яка б підтверджувала його позицію що здійснення поставки збігається з моментом перетину кордону товаром. Просив у задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією у період з 13 жовтня 2010 року по 26 жовтня 2010 року була проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів Приватного акціонерного товариства “Костопільський завод скловиробів”. За наслідками перевірки 29 жовтня 2010 року складено акт за №1005/22/30923971.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”від 23.09.1994 р. №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями):

Імпортна частина контракту від нерезидента-фірми ОАО “Щербинский завод электроплавленных огнеупоров”, Росія в сумі 2188580, 00 рос.руб./591208, 15 грн. не надійшла на день перевірки. Граничний термін надходження імпортної частини контракту 180 днів 24 травня 2010 року; 30 травня 2010 року; 8 серпня 2010 року; 28 серпня 2010 року; 14 вересня 2010 року;

Імпортна частина контракту від нерезидента-фірми ЗАО “СТЕКЛОПАК”, Росія на суму 14513688 рос. Руб./3558756, 30 грн. на день перевірки не надійшла в законодавчо закріплені терміни. Граничний термін надходження імпортної частини контракту 180 днів :

9 грудня 2008 року в сумі 1993114, 31 рос. руб. надійшла частково 23 квітня 2010 року та 5 травня 2010 року;

4 січня 2009 року - в сумі 3000000, 00 рос. руб. надійшла частково 5 травня 2010 року та 28 травня 2010 року;

18 січня 2009 року в сумі 683813, 70 рос. руб. надійшла 28 травня 2010 року;

26 січня 2009 року в сумі 1000000, 00 рос. руб. частково надійшла 28 травня 2010 року;

4 лютого 2009 року в сумі 1000000, 00 рос. руб. не надійшла на день перевірки;

8 лютого 2009 року в сумі 175469, 99 рос. руб. не надійшла на день перевірки;

8 лютого 2009 року в сумі 3000000, 00рос. руб не надійшла на день перевірки;

14 лютого 2009 року в сумі 116290, 00 рос. руб. - не надійшла на день перевірки;

2 травня 2009 року в сумі 1500000, 00 рос. руб. - не надійшла на день перевірки;

23 травня 2009 року в сумі 500000, 00 рос. руб. - не надійшла на день перевірки.

Крім того перевіркою було встановлено порушення ч. 1 ст. Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”від 23.09.1994 р. №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями):

-валютна виручка в сумі 2900, 00 євро за експортовану продукцію надійшла від неризедента ООО “Евро ПРИНТ ГРУП”, Словацька республіка з порушенням законодавчо встановлених термінів: граничний термін надходження коштів 16 червня 2010 року, валютна виручка надійшла 5 липня 2010 року;

-валютна виручка в сумі 16, 00 євро за експортовану продукцію надійшла від неризедента GmbH, Німеччина з порушенням законодавчо встановлених термінів: граничний термін надходження коштів 6 квітня 2010 року, валютна виручка надійшла 9 серпня 2010 року;

-валютна виручка в сумі 17, 00 євро за експортовану продукцію надійшла від неризедента Glassland GmbH, Німеччина з порушенням законодавчо встановлених термінів: граничний термін надходження коштів 24 серпня 2010 року, валютна виручка надійшла 10 вересня 2010 року.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом було виявлено порушення ч. 1 ст. 1 Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”від 19.02.1993 р. №15-93 із змінами та доповненнями, а саме здійснено розрахунки з нерезидентом - фірмою Glassland GmbH, Німеччинав сумі 16, 00 євро/166, 34 грн. без участі уповноваженого банку через касу товариства.

На підставі акту перевірки, 10 листопада 2010 року прийнято рішення про застосування до позивача застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 290111, 16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податковим органом рішення про нарахування стало те, що на момент перевірки Приватним акціонерним товариством “Костопільський завод скловиробів” не предявлено Вантажно Митні Декларації (ВМД).

Судом встановлено, що 6 червня 2008 року між позивачем та ЗАТ “Стеклопак” (Російська Федереація) було укладено контракт №47. Відповідно до даного контракту позивач здійснив перерахування коштів:

-12.06.2008 р. в сумі 1993 114, 31 руб.;

-08.07.2008 р. в сумі 3000000, 00 руб.;

-22.07.2008 р. в сумі 683813, 70 руб.;

-30.07.2008 р. в сумі 1000000, 00 руб.;

-08.08.2008 р. в сумі 1000000, 00 руб.;

-12.08.2008 р. в сумі 175469, 99 руб.;

-12.08.2008 р. в сумі 1000000, 00 руб.;

-18.08.2008 р. в сумі 1161290, 00 руб.;

-03.11.2008 р. в сумі 1500000, 00 руб.;

-24.11.2088 р. в сумі 500000, 00 руб.;

-25.11.2008 р. в сумі 500000, 00 руб.

Всього на суму 14513688, 00 руб. (копії платіжних доручень у матеріалах справи).

Крім того з матеріалів справи вбачається, що 24 листопада 2009 року Приватне акціонерне товариство “Костопільський завод скловиробів”та ОАО “Щербинский завод електроплавленнях огнеупоров”уклало контракт №53. На виконання умов контракту №53 позивач здійснив платежі:

-25.11.2009 р. на суму 400000, 00 рос. руб.;

-01.12.2009 р. на суму 256574, 00 рос. руб.;

-09.02.2010 р. на суму 700000, 00 рос. руб.;

-01.03.2010 р. на суму 150000, 00 рос. руб.;

-18.03.2010 р. на суму 682006, 00 рос. руб.

Як встановлено судом, 26 березня 2010 року було ввезено на митну територію України оплачений товар, що підтверджується печатками відповідних митниць на CMR . 26 березня 2010 року товар було передано на митний ліцензійний склад під митний контроль та оформлено митні декларації.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”від 23 вересня 1994 року№ 185/94-ВР (далі Закон № 185) (в редакції, що діяла на момент здійснення авансових платежів) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

В частині 2 даної статті вказано, що при застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 року імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Крім того, ст. 1 вищеназваного Закону визначає, що момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Аналогічне визначення поняття “моменту перетину кордону”дає і Митний кодекс України. Зокрема, пунктом 2 ст. 1 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України це сукупність дій, повязаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Стаття 40 Митного кодексу України передбачає, що усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України підлягають митному контролю.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

З огляду на викладене випливає, що момент перетину товаром митного кордону держави підтверджується відповідними товаросупровідними документами з відтиском штампу “Під митним контролем”.

Так, судом встановлено, що на виконання умов контракту ЗАТ “Стеклопак” (Російська Федереація) позивачу поставило продукцію на умовах FCA. Відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2000 умови поставки FCA “франко-перевізник” означають, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці .

На митну територію України товар надійшов 26 листопада 2008 року, 9 квітня 2009 року та 29 квітня 2009 року відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), на яких стоять штампи “Під митним контролем” з відповідними датами, що і є підтвердженням поставки товару на митну територію України.

Згідно зі ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.

Нормами Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, встановлено, що вантажна митна декларація (ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів, та засвідчує надання субєкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обовязки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 р. за № 443/2247, при перевезенні автомобільним транспортом при імпорті моментом перетину митного кордону вважається початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.

Як вбачається з матеріалів справи, товар, що надійшов для ЗАТ “Костопільський завод скловиробів”від нерезидента на митну територію України, був переданий на склад тимчасового зберігання, про що свідчать акти прийому-передачі товару від 1 грудня 2008 року №403, від 4 квітня 2009 року №162, від 14 квітня 2009 року №163, від 6 травня 2009 року №176, від 6 травня 2009 року №175 (копії у матеріалах справи), у звязку з чим відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 та Класифікатора митних режимів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2007 р. N 1048, оформлені вантажні митні декларації форми ІМ 74 “Митний склад”.

Згідно з нормами Митного кодексу України митний режим - сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Стаття 185 кодексу визначає такі види митного режиму відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, тимчасове ввезення (вивезення), митний склад, спеціальна митна зона, магазин безмитної торгівлі, переробка на митній території України, переробка за межами митної території України, знищення або руйнування, відмова на користь держави.

Відповідно до ст. 212 МК України митний склад це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання. Крім того, згідно з ч.3 ст. 214 Кодексу товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником до іншого митного режиму, зокрема імпорту.

При декларуванні товару в режимі імпорту здійснюється оформлення вантажної митної декларації типу ІМ 40.

Тобто, дана декларація типу ІМ 40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу “Під митним контролем”з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону.

Водночас, цьому не суперечать і приписи Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. № 136, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.99 р. за № 338/3631, на яку зсилається відповідач.

Зокрема, відповідно до п.1.1 Інструкції здійснення поставки це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках). Однак, дана норма не передбачає, що обов'язковим документом, що підтверджує поставку товару на митну територію України за імпортним контрактом є вантажно-митна декларація типу ІМ 40.

Згідно пп. 3.3 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 р. за № 338/3631, банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 “Імпорт”, IM-41 “Реімпорт”, IM-72 “Магазин безмитної торгівлі”, IM-75 “Відмова на користь держави”, IM-76 “Знищення або руйнування”) та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Виходячи з вищезазначеного, даною Інструкцією встановлюється лише можливість використання ВМД для зняття банком з контролю імпортної операції.

Тобто, жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції, є вантажна митна декларація типу ІМ 40.

Крім того, Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлює відповідальність за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений статтею 1 цього ж Закону.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних та вантажних митних декларацій товар перетнув митний кордон України та був взятий під митний контроль в межах граничного строку, передбаченого ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у Костопільської міжрайонної податкової інспекції не було законних підстав для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000152200 від 10 листопада 2010 року.

Заперечення відповідача проти позову судом не беруться до уваги, оскільки не підтверджені відповідними доказами та нормами законодавства.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції та обґрунтування правомірності прийнятого рішення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України суд присуджує здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Костопільської міжрайоної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000152200 від 10 листопада 2010 року .

Присудити на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.