Ухвала суду № 137167218, 05.06.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 642/464/23

№ 1-кп/183/1505/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Самар

Колегія суддів Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62022170020000875стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Піченейка Атяшевського району Мордовської області Російської Федерації, громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, працюючої на посаді головного державного ревізора-інспектора Куп`янського відділу податків і зборів фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування ГУ ДПС в Харківській області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

встановила:

У провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого зазначив, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Обвинувачена ОСОБА_6 не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію обвинуваченої.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи подане прокурором клопотання, дійшла такого висновку.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2026 рокупродовжено обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 12 червня 2026 року включно без визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченій раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.

У зв`язку з цим колегія суддів враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченої від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що прокурором у клопотанні не доведено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Щодо застосування альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України таким запобіжним заходом є тримання під вартою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України під час дії воєнного стану, колегія суддів не знаходить підстав для визначення застави.

Таким чином, колегії судів дійшла висновку, що на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченій строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, колегія суддів вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченій ОСОБА_6 продовжити на 60 днів без визначення розміру застави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, 376 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 03 серпня 2026 року включно без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику «Качанівської виправної колонії №54».

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено 05 червня 2026 року о 13.00 год.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3