Постанова № 13716673, 12.01.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5877/10/1770

12 січня 2011 року 12год. 42хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Наумчук С.В., Калита Т.М.,

відповідача: представник Оніщук В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Квітень"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Квітень" (далі ТОВ "ТД "Квітень") звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001181742/0/17-123 від 07.07.2010 року (№0001181742/1/17-123 від 15.09.2010 року, №0001181742/2/17-123 від 29.11.2010 року).

Позовні вимоги, з урахуванням додаткових письмових обґрунтувань, в повній мірі підтримані в судовому засіданні представниками позивача, які на їх обґрунтування покликаються на те, що ДПІ у м.Рівне безпідставно визначено для ТОВ "ТД "Квітень" податкове зобов'язання з застосуванням штрафної санкції по податку з доходів фізичних осіб. Зокрема, вказують, що податковим органом неправомірно нараховано податкове зобовязання по операції щодо внесення засновником майна до статутного капіталу товариства, позаяк така операція не є обєктом оподаткування в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року. Доводять, що при внесенні особами майна до статутного капіталу товариства у таких осіб не виникає доходу, а сама операція не може розглядатися, ні як операція з майнового продажу, ні як операція з майнового обміну. Вважають, що порядок оподаткування операцій з інвестиційними активами чітко передбачений нормами п.9.6 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, які податковий орган до спірних відносин не застосував, хоча повинен був застосувати. Крім цього вказують, що податковим органом абсолютно безґрунтовно визначено для ТОВ "ТД "Квітень" податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з суми доходу у вигляді заробітної плати, позаяк в основу такого розрахунку покладено заробітну плату, передбачену штатним розписом для 8-годинного робочого дня, в той час, як у відповідний проміжок працівники позивача були оформлені на 4-годинний робочий день з оплатою в половинному розмірі. Також зазначають, що відповідач зробив хибні висновки про необхідність оподаткування позивачем доходів ОСОБА_6 у вигляді вартості безоплатно отриманих ним послуг комісії банку за видачу готівки, позаяк такого додаткового блага вказана особа від ТОВ "ТД "Квітень" не отримувала. Оплата банку комісії при отриманні готівкових коштів з розрахункового рахунку позивача передбачена договором, укладеним ТОВ ТД "Квітень" з ВАТ "Сведбанк", а тому та обставина, що в подальшому частина знятих з банківського рахунку готівкових коштів була надана позивачем в позику ОСОБА_6, не може свідчити про отримання останнім додаткового блага у вигляді безоплатних послуг банківської комісії. Також вказують, що посадовими особами податкового органу необґрунтовано зроблено висновки про неправомірне застосування ТОВ "ТД "Квітень" до заробітної плати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 податкової соціальної пільги, позаяк підставою для її застосування були відповідні заяви вказаних працівників. За наведеного, просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що при перевірці позивача було встановлено, що ним, в порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб, при внесенні до статутного фонду товариства рухомого майна. Зазначив, що інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності майна є з її боку відчуженням такого майна. Відтак, позивач, як податковий агент особи, що вносить до його статутного фонду майно, був зобовязаний утримати та перерахувати до бюджету належну з неї суму податку. Оскільки ж цього зроблено не було, податковий орган правомірно визначив таку суму податку як суму податкового зобовязання позивача та нарахував штрафні санкції в подвійному розмірі. Аналогічним чином, доводить, що податковий орган цілком правомірно визначив для ТОВ "ТД "Квітень" податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з суми доходу у вигляді заробітної плати, позаяк згідно з наказами по товариству працівників було прийнято на роботу з посадовим окладом згідно штатного розпису, отже і заробітна плата повинна була нараховуватись для них і виплачуватись в повному, а не в половинному розмірі, а відтак і сума податку повинна була утримуватись і сплачуватись до бюджету з розрахунку застосування ставки податку до суми посадового окладу. Також зазначає, що оскільки ТОВ "ТД "Квітень" сплатив комісію банку за зняття готівкових коштів зі свого розрахункового рахунку для того, щоб передати такі кошти в позику працівнику ОСОБА_6, і суму такої комісії відніс на свій рахунок, то вказана фізична особа фактично отримала додаткове благо від працедавця, оскільки для неї такі банківські послуги виявилися безоплатними. Оскільки ж позивач, як податковий агент особи, яка отримала таке додаткове благо, був зобовязаний утримати та перерахувати до бюджету належну з неї суму податку і цього не зробив, ДПІ у м.Рівне правомірно визначила ТОВ "ТД "Квітень" відповідну суму податкового зобовязання з нарахуванням штрафної санкції в подвійному розмірі. Крім того, вказує, що під час проведення перевірки податковим органом було встановлено факт неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 304,08 грн. у випадку, коли податкова соціальна пільга застосовувалась до заробітної плати працівників за ті місяці, які передували даті подання заяви про її застосування, що є порушенням вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року. Таким чином, доводить, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними і просить відмовити в задоволені позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м.Рівне було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Квітень" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.04.2009 року по 31.03.2010 року. Її результати оформлені актом №879/23-100/36466786 від 21.06.2010 року (а.с.6-25).

На підставі викладених у розділі 3.5.4 акту перевірки висновків, 07.07.2010 року ДПІ у м.Рівне винесено податкове повідомлення-рішення №0001181742/0/17-123, згідно якого ТОВ "ТД "Квітень" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в сумі 25103,22 грн., в тому числі 8367,74 грн. за основним платежем та 16735,48 грн. - за штрафними санкціями (а.с.51).

Вказане рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до начальника ДПІ у м.Рівне та голови ДПА у Рівненській області (а.с.26-32, 39-46), рішеннями яких скарги платника податків залишено без задоволення (а.с.33-38,47-50) та з метою визначення нових граничних термінів узгодження та сплати податкового зобовязання, - 15.09.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення з дробом "1", а 29.11.2010 року з дробом "2" (а.с.52-53).

Податкове повідомлення-рішення №0001181742/0/17-123 від 07.07.2010 року винесене на підставі встановлених актом перевірки порушень вимог п.1.2, пп."д", пп."ж" п.1.3, п.1.6, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.2.1, пп.4.2.6 пп."е" пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.12, пп."а" п.17.2 ст.17, пп."а" п.19.2 ст.19, пп."а" п.20.2, пп."а" п.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, а штрафні санкції застосовані відповідно до норми пп.17.1.9 пп.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, що були чинними на час існування відповідних правовідносин та на час проведення податкової перевірки.

Сутність вказаних порушень зводиться до такого:

1). платником податків не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб по 1 особовому рахунку в сумі 4687,50 грн. у випадку, коли ТОВ "ТД "Квітень", як податковим агентом, не оподатковано дохід фізичної особи ОСОБА_6 у вигляді придбання корпоративних прав в обмін на майнові внески фізичної особи до статутного фонду підприємства у вигляді рухомого майна на суму 31250,00 грн.;

2). платником податків не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб по 1 особовому рахунку в сумі 1399,83 грн. (389,35 грн. у 2-му півріччі 2009 року та 1010,48 грн. у 1-му кварталі 2010 року) у випадку, коли ТОВ "ТД "Квітень", як податковим агентом, не оподатковано дохід фізичної особи ОСОБА_6 у вигляді додаткового блага безоплатних послуг зі сплати банку комісії (1%) за видачу готівки з розрахункового рахунку в касу підприємства на потреби, не повязані з господарською діяльністю підприємства на загальну суму 933210,00 грн., а саме для надання йому позики;

3). платником податків не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб по 2 особових рахунках в сумі 304,08 грн., який виник в результаті застосування працедавцем податкової соціальної пільги до доходу працівників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді заробітної плати за місяці, що передували місяцю подання ними працедавцю заяви про застосування податкової соціальної пільги;

4). платником податків не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб по 1 особовому рахунку в сумі 1976,23 грн. (1022,89 грн. у 2-му півріччі 2009 року та 953,34 грн. у 1-му кварталі 2010 року) у випадку, коли працедавцем ТОВ "ТД "Квітень" неправильно визначено обєкт оподаткування - дохід у вигляді заробітної плати працівникам ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які були прийняті на роботу з оплатою згідно штатного розпису і без умов неповної зайнятості, а за табелями робочого часу оформлені на 4-годинний робочий день з оплатою в половинному розмір, який є меншим законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

З урахуванням таких порушень загальна сума податкового зобовязання визначена на рівні 4687,50 грн. +1399,83 грн. +304,08 грн. +1976,23 грн. = 8367,74 грн., а штрафної санкції - 8367,74 грн. х 2 = 16735,28 грн.(а.с.21-23).

Що стосується першого зафіксованого порушення, то в акті зазначено, що засновником ТОВ "ТД "Квітень" ОСОБА_6 31.03.2009 року прийнято рішення про формування статутного капіталу в розмірі 62500,00 грн., в тому числі 31250,00 грн. за рахунок грошових внесків і 31250,00 грн. за рахунок майнових. Станом на 31.03.2010 року статутний капітал фактично сформовано в сумі 31250,00 грн. шляхом передачі засновником ОСОБА_6 у власність Товариства рухомого майна: компютери 2 шт. по 5500,00 грн. кожен, офісні крісла 3 шт. по 890,00 грн. кожне, факс 1 шт. за 1955,00 грн., сейф 1 шт. за 1500,00 грн., принтер лазерний 1 шт. за 1350,00 грн., офісний диван 1 шт. за 3900,00 грн., мобільний телефон 3 шт. по 1200,00 грн. кожен, лампи настільні 9 шт. по 200,00 грн. кожна, телевізор - 1 шт. за 3475,00 грн., всього на суму 31250,00 грн. Майно передано по акту прийому-передачі №б/н від 01.04.2009 року. В бухгалтерському обліку операції відображені по Д-ту рахунка 46 "Неоплачений капітал" та К-ту рахунка 40 "Статутний капітал", з подальшим віднесенням цих основних фондів до відповідної їх групи бухгалтерським записом Д-т рахунка 104 "Машини та обладнання" та К-т рахунка 152 "Капітальні інвестиції", Д-т рахунка 152 "Капітальні інвестиції" та К-т рахунка 46 "Неоплачений капітал".

Вказані обставини визнаються сторонами та підтверджуються дослідженими судом оригіналами і долученими до матеріалів справи копіями наступних документів: протоколу №1/09 засновницьких зборів від 30.03.2009 року, статуту позивача, акту прийому-передачі від 01.04.2009 року, наказу №1 від 04.05.2009 року (а.с.72-74,80-85).

Нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб із зазначеної суми майнового внеску ТОВ "ТД "Квітень" не проведено. Відповідно до цього ДПІ у м.Рівне зроблено висновки про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, і про необхідність нарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 4687,50 грн. (15% від 31250,00 грн.) та застосування штрафної санкції в подвійному розмірі суми податкового зобовязання.

Суд непогоджується з такими висновками податкового органу, вважає їх безпідставними, а винесене податкове повідомлення-рішення у відповідній частині протиправним, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, чинного на момент існування відповідних правовідносин, доходом фізичної особи вважається сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.4.2.16 п.4.2 ст.4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

У відповідності до п.1.3 ст.1 цього Закону, доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України. Такий дохід, в силу вимог пп.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, є об'єктом оподаткування і підлягає кінцевому оподаткуванню при його виплаті. Ставка податку, відповідно до п.7.1. ст.7 Закону, становить 15% від об'єкта оподаткування, який відповідно до вимог ст.12 Закону, визначається з вартості об'єкта рухомого майна. В силу вимог пп."а" п.17.2 ст.17 Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, відповідно до положень пп.8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку, та сплачує податок до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до п.1.21 ст.1 цього Закону, терміни, які не визначені у даному Законі, використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, корпоративне право це - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку та такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Відповідно до ст.167 ГК України №436-IV від 16.01.2003 року, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприєм-ництвом.

Враховуючи ту обставину, що фізична особа ОСОБА_6 внаслідок внесення ним до статутного фонду ТОВ "ТД "Квітень" майна отримала корпоративні права у цьому товаристві, тобто право на учать в управлінні та право на отримання прибутку в майбутньому, а не прибуток, як такий, вказана операція не є об'єктом оподаткування в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, чинного на час існування відповідних правовідносин.

Операції фізичних осіб з корпоративними правами у рамках Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, розглядаються як операції з інвестиційними активами. При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоратив-ними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій, який відповідно до пп.9.6.2. п.9.6 ст.9 Закону визначається, як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. Згідно з нормами вказаного підпункту, операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу. Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу і є інвестиційним прибутком, що в силу вимог пп. 4.2.13 п. 4.2 ст.4 Закону є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції. В силу положень пп.9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону, до продажу інвестиційного активу прирівнюються операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента. Відповідно до пп.9.6.6 п.9.6 ст.9 Закону, за наслідками звітного року до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами. А фінансові результати операцій з інвестиційними активами, в силу вимог пп.9.6.1 п.9.6 ст.9 Закону обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів і витрат.

Послідовний аналіз зазначених правових норм дає суду підстави для висновку, що обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб в період дії Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, є виключно доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, а також дохід у вигляді дивідендів, нарахованих емітентом корпоративних прав.

Відтак, суд вважає, що у випадку внесення фізичною особою ОСОБА_6 до статутного фонду ТОВ "ТД "Квітень" майна, обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб, відсутній.

Суд вважає хибною позицію представника податкового органу, щодо того, що в даному випадку мав місце договір міни, відповідно до якого фізична особа ОСОБА_6 передала у власність ТОВ "ТД "Квітень" рухоме майно та придбала статутний капітал товариства.

Відповідно до ст.715 ЦК України №435-IVвід 16.01.2003 року, за договором міни кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Згідно зі ст.716 цього Кодексу, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

За правовою природою внесення фізичною особою до статутного фонду господарського товариства майна в обмін на емітовані такою юридичною особою корпоративні права є придбанням фізичною особою інвестиційного активу, а не договором міни та не договором купівлі-продажу. Тому покликання податкового органу на порушення позивачем ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, яка регулює оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна, є безпідставними.

Враховуючи викладене, згідно з прямими нормами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна, що знаходиться у власності такої особи до статутного фонду юридичної особи - резидента з придбанням такою фізичною особою права на частку у статутному фонді такої юридичної особи, є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п.1.2 ст.1 вказаного Закону та не відноситься до операцій з купівлі-продажу (міни) майна відповідно до норм статей 11 та 12 вказаного Закону.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ДПІ у м.Рівне є органом державної влади, і відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року. Здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Право самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків реалізується з дотриманням норми п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час проведення перевірки, тобто за умови встановлення за результатами документальних перевірок діяльності платника податків, факту заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Оскільки наведені в акті документальної перевірки позивача обставини щодо порушення позивачем п.1.3, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.12, пп."а" п.17.2 ст.17, пп."а" п.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, рішення суб'єкта владних повноважень, в основу якого покладено ці висновки, є незаконним.

Оскільки судом зроблений висновок про відсутність у податкового органу підстав самостійного визначення позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4687,50 грн., відсутні і передбачені пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року підстави для нарахування штрафних санкцій в подвійному розмірі 9375,00 грн.

Що стосується другого зафіксованого порушення, то в акті зазначено, що договором позики №б/н від 01.06.2009 року передбачено надання працівнику ОСОБА_6 позики в розмірі 1300000,00 грн. на термін до 31.03.2010 року. Станом на 31.03.2010 року з каси Товариства йому фактично надано позику готівкою 1113210,00 грн., в тому числі 933210,00 грн. з розрахункового рахунку через касу підприємства. При цьому, ТОВ "ТД "Квітень" для того, щоб отримати готівку в касу, зняло зі свого розрахункового рахунку в банку 933210,00 грн., з огляду на що сплатило банку комісію в розмірі 1%.

Вказані обставини визнаються сторонами та підтверджуються дослідженими судом оригіналами і долученими до матеріалів справи копією договору позивача з ВАТ "Сведбанк" на відкриття та обслуговування поточних рахунків від 14.04.2009 року та копією угоди про надання продуктного пакету "Економічний" (а.с.75-79).

Оскільки ТОВ "ТД "Квітень" знімало зі свого розрахункового рахунку в банку грошові кошти з метою надання позики ОСОБА_6, а відтак і комісію в розмірі 1% сплатило банку виключно з огляду на такі обставини, то ДПІ у м.Рівне зроблено висновки про отримання ОСОБА_6, від ТОВ "ТД "Квітень" доходу у вигляді безоплатно отриманих послуг зі сплати сум комісій банку за видачу фізичній особі коштів з розрахункового рахунку через касу підприємства як позику, тобто потреби, не повязані з господарською діяльністю підприємства. Так як ТОВ "ТД "Квітень" таке додаткове благо ОСОБА_6 не оподаткувало, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, і про необхідність нарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1399,83 грн. (15% від 9332,10 грн.) та застосування штрафної санкції в подвійному розмірі суми податкового зобовязання.

Суд непогоджується з такими висновками податкового органу, вважає їх безпідставними, а винесене податкове повідомлення-рішення у відповідній частині протиправним, виходячи з наступного.

Згідно з пп.1.1. ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

В свою чергу, за нормою п.1.2. ст.1 вказаного Закону, доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.4.2.16 п.4.2 ст.4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з пп. "е" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст.4 Закону до складу загального місячного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Судом встановлено, а сторонам визнано, що ОСОБА_6 безпосередньо від ТОВ "ТД "Квітень" не отримував послуг у вигляді переведення в готівку безготівкових коштів, а позивач сплачував комісію банку при отриманні готівкових коштів зі свого розрахункового рахунку, оскільки вказане передбачене умовами договору, укладеного між ним та ВАТ "Сведбанк". Відповідно, та обставина, що в подальшому частина знятих з банківського рахунку готівкових коштів була надана позивачем в позику ОСОБА_6, не може свідчити про отримання останнім додаткового блага у вигляді безоплатних послуг банківської комісії.

Оскільки наведені в акті документальної перевірки позивача обставини щодо одержання ОСОБА_6 від ТОВ "ТД "Квітень" підприємства, яка не є банківською установою безоплатних послуг банківської комісії, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, рішення суб'єкта владних повноважень, в основу якого покладено ці висновки, є незаконним.

Оскільки судом зроблений висновок про відсутність у податкового органу підстав самостійного визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1399,83 грн., відсутні і передбачені пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року підстави для нарахування штрафних санкцій в подвійному розмірі 2799,66 грн.

Що стосується третього зафіксованого порушення, то в акті зазначено, що до перевірки позивачем надано заяви працівників ОСОБА_6 від 04.01.2010 року та ОСОБА_7 від 01.11.2009 року про застосування працедавцем податкової соціальної пільги, а пільга згідно з податковим розрахунком форми 1-ДФ застосовувалась до доходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 починаючи з серпня 2009 року.

Відповідно, податковим органом зроблено висновок про порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, та Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2035від 26.12.2003 року і про необхідність нарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 304,08 грн. та застосування штрафної санкції в подвійному розмірі суми податкового зобовязання.

Вказані висновки податкового органу суд вважає слушними, а винесене податкове повідомлення-рішення у відповідній частині законним і обґрунтованим, виходячи з наступного.

В силу вимог пп.6.1.1. п.6.1. ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до п.6.3 вказаного Закону, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). А в силу положень пп.6.3.2. цього пункту, платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Аналогічним чином, відповідно до п.3 та п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2035від 26.12.2003 року, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем нарахування (виплати), яке платник податку обирає самостійно, стосовно чого він подає працедавцю заяву про застосування пільги за встановленою Державною податковою адміністрацією формою. Пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем. А відповідно до п.7 Порядку, у разі отримання працедавцем від платника податку заяви про застосування пільги вона не застосовується до нарахованих ним доходів платнику податку у вигляді заробітної плати за податкові місяці, що передують місяцю, в якому була подана заява про застосування пільги.

Як встановлено податковою перевіркою, та не спростовано позивачем в ході судового розгляду справи, ТОВ "ТД "Квітень" застосовувало податкову соціальну пільгу до доходу працівників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді заробітної плати за місяці, які передували місяцю подання ними працедавцю заяви про застосування податкової соціальної пільги.

Таким чином, висновки про порушення позивачем норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року та Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2035від 26.12.2003 року, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 304,08 грн., знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, а тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачу вказаної суми основного податкового зобовязання та в частині застосування штрафу в подвійному розмірі 608,16 грн., відсутні.

Що стосується четвертого встановленого перевіркою порушення то в акті зазначено, що згідно наданих до перевірки заяв працівників та наказів працедавця про прийняття на роботу ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, не передбачено умов неповної зайнятості, при цьому оплата праці передбачена згідно штатного розпису. Однак вказаним працівникам табелі робочого часу оформлені на 4-годинний робочий день з оплатою праці в половинному розмірі, який є меншим законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Вказані обставини визнаються сторонами та підтверджуються дослідженими судом оригіналами і долученими до матеріалів справи копіями наказів про прийняття на роботу та копіями табелів робочого часу за липень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року (а.с.105-107, 86-94). Додатково позивачем надано копії заяв вищеназваних працівників про переведення на скорочений 4-годинний робочий день у звязку з сімейними обставинами та відповідні накази працедавця з цього приводу (а.с.95-104).

Податковим органом констатовано, що заробітна плата ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, повинна була нараховуватись і виплачуватись в повному, а не в половинному розмірі, а відтак і сума податку позивачем повинна була утримуватись і сплачуватись до бюджету з розрахунку застосування ставки податку до суми посадового окладу. Оскільки ж ТОВ "ТД "Квітень" нараховувало податок на доходи найманих працівників до суми виплаченої працівникам за 4-годинний робочий день заробітної плати, ДПІ у м.Рівне зроблено висновки про порушення позивачем Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, і про необхідність нарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1976,23 грн. та застосування штрафної санкції в подвійному розмірі.

Суд непогоджується з такими висновками податкового органу, вважає їх безпідставними, а винесене податкове повідомлення-рішення у відповідній частині протиправним, виходячи з наступного.

В силу вимог пп."д" п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої, наданої) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1. ст.3 вказаного Закону, загальний місячний оподатковуваний дохід є об'єктом оподаткування резидента. А в силу положень пп.4.2.1. п.4.2 ст.4 вказаного Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Оскільки наведені в акті документальної перевірки позивача обставини щодо нарахування (виплати) ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 заробітної плати у тому розмірі, який передбачений штатним розписом є по своїй суті припущеннями, які, крім того, прямо суперечать табелям обліку робочого часу вказаних працівників, де зафіксовано працю на умовах неповного робочого дня і відповідно виплату заробітку в половинному розмірі, рішення суб'єкта владних повноважень, в основу якого покладено ці висновки, є незаконним.

Оскільки судом зроблений висновок про відсутність у податкового органу підстав самостійного визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1976,23 грн., відсутні і передбачені пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року підстави для нарахування штрафних санкцій в подвійному розмірі 3952,46 грн.

Враховуючи усе вищевикладене суд, вважає, що позов про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне №0001181742/0/17-123 від 07.07.2010 року слід задовольнити в частині визначення ТОВ "ТД "Квітень" суми податкового зобовязання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в розмірі 24190,98 грн., в тому числі 8063,66 грн. за основним платежем та 16127,32 грн. - за штрафними санкціями. При цьому, враховуючи вимоги п.1) ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржується правовий акт індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкового повідомлення-рішення у відповідній частині протиправним.

Щодо податкових повідомлень-рішень з дробами "1" та "2", то вони за своєю правовою суттю не є повторним визначенням податкового зобов'язання, а відтак підстав для визнання їх протиправними та скасування суд не вбачає.

Так, згідно п.6.1 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час проведення перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст.4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платниками податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України №253 від 21.06.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758, чинного на час винесення податкових повідомлень-рішень, номер податкового повідомлення складається з таких частин: порядковий номер у межах відділу, номер відділу, який склав повідомлення, через дріб номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення. Пунктом 5.3 цього Порядку визначено, що з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була подана первинна та повторна скарги на рішення податкового органу, які залишені без задоволення.

Підстави та порядок відкликання податкових повідомлень-рішень встановлені п.п.6.4 - 6.6 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час проведення перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень, якими не передбачено випадків їх відкликання в разі складання та надсилання платнику податків податкових повідомлень, які мають номер первинного податкового повідомлення, а через дріб проставлено номер скарги, щодо якої воно складене та доведено новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем податкові повідомлення-рішення з дробами "1" та "2" винесені з дотриманням вимог Порядку, вони не встановлюють нові підстави для прийняття, не є повторним визначенням зобовязань, а відтак для захисту прав позивача достатньо скасування у відповідній частині податкового повідомлення-рішення №0001181742/0/17-123 від 07.07.2010 року, і додатково скасовувати аналогічні рішення, прийняті в рамках процедури адміністративного узгодження не потрібно.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-ршенняДержавної податкової інспекції у м.Рівне №0001181742/0/17-123 від 07.07.2010 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Квітень" податкового зобов'язання за платежем "податок з доході фізичних осіб" в сумі 24190,98 грн. , в тому числі 8063,66 грн. - за основним платежем та 16127,32 грн. - за штрафними санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Квітень" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.