Рішення № 137165350, 30.03.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/1709/26

Провадження № 2/331/2235/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Світлицької В.М.,

за участю секретаря Солов`ян О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Запоріжжя у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Запорізької міської ради, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа Запорізький обласний державний нотаріальний архів про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування обтяження нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Запорізької міської ради, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа Запорізький обласний державний нотаріальний архів про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування обтяження нерухомого майна.

В обґрунтування позову зазначено, що їй на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Так, 25.04.2007р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В. І., за реєстровим № 1-549. Предметом договору є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 47.1 кв.м. Під час укладення спадкового договору на зазначену квартиру, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В. І. було накладене обтяження, а саме: заборона на нерухоме майно, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 4871871, дата 25.04.2007. Відчужувач за спадковим договором - ОСОБА_3 померла. Наявність вказаного обтяження створює позивачу перешкоди у користуванні належною їй квартирою. Заборона на це нерухоме майно, що була накладена при укладенні ОСОБА_4 , як набувачем, спадкового договору із ОСОБА_3 , як відчужувачем, підлягає скасуванню, оскільки після смерті ОСОБА_3 , набуття ОСОБА_4 , а згодом і позивачем, права власності на цю квартиру відпали правові підстави для такого обтяження. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права розпорядження нерухомим майном, а саме квартирою АДРЕСА_2 та скасувати запис про обтяження (заборону відчуження) нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_2 , накладену 25.04.2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. (реєстраційний запис № 4871871, реєстровий № 1-549) із вилученням такого запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який є частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою від 02.03.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, раніше надала суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача Запорізької міської ради в судове засідання не з`явилася, раніше надала суду заяву про розгляд справи без їх участі, у вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

Представник відповідача Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, поважну причину неявки суду не повідомив, відзив не надав.

Представник третьої особи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, поважну причину неявки суду не повідомив, заяв суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. за реєстровим номером 1-549 .

Умовами п. 12 вказаного договору, зокрема, передбачено, що у зв`язку з посвідченням цього договору, накладається заборона на відчуження квартири АДРЕСА_2 . З моменту укладання цього договору відчужувач може володіти, зокрема, зазначеним об`єктом нерухомого майна без права розпорядження ним.

Заборона відчуження на нерухоме майно - квартир АДРЕСА_2 зареєстрована у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 4871871, дата і час державної реєстрації 25 квітня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.05.2007 року, виданим Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 4376.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Згідно із статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд зауважує, що застосування заборони відчуження нерухомого майна, застосований спадковим договором від 25 квітня 2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був своєрідним обмежувальним заходом, направленим на забезпечення інтересу ОСОБА_1 до смерті відчужувача, і не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

З огляду на встановлені у справі обставини, підтверджені належними доказами, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 прийняла у власність після смерті ОСОБА_3 , зокрема, квартиру, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 , за спадковим договором від 25 квітня 2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В. І. за реєстровим номером 1-549, і є належним позивачем у справі про скасування заборони відчуження, накладеної цим договором.

Оскільки, позивач є власником квартири, суд вважає, що на теперішній час відпали підстави для зберігання заборони відчуження цієї частки квартири, тому доцільним є її скасування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачка є власником квартири АДРЕСА_2 , наявність протягом тривалого часу заборони на відчуження частини його майна, що застосована спадковим договором від 25 квітня 2007 року, в інтересах ОСОБА_1 є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 258-259, 263-265, 280-282, 395 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Запорізької міської ради, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа Запорізький обласний державний нотаріальний архів про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування обтяження нерухомого майна - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права розпорядження нерухомим майном, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

Скасувати запис про обтяження (заборону відчуження) нерухомого майна квартири АДРЕСА_3 , що була накладена на підставі спадкового договору від 25 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1-549 (заборона зареєстрована у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 4871871, дата і час державної реєстрації 25 квітня 2007 року), із вилученням такого запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який є частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя : В.М. Світлицька