Рішення № 137164564, 05.06.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Чернівці Справа № 600/4249/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 серпня 2025 року №467061-2410-2406-UA73060290000034305.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач посилалась на те, що вона є платником єдиного податку за ставкою 5%, віднесена до третьої групи з 01 липня 2022 року та використовує земельну ділянку під належним їй нерухомим майном у своїй господарській діяльності, не передавала її в оренду чи інше право користування іншим особам. За таких обставин позивач вважає, що вона звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку згідно підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строк для подання заяв по суті справи; задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів; витребувано докази у Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що згідно з реєстраційними даними позивач упродовж 2025 року була платником податку третьої групи із здійсненням основного виду підприємницької діяльності «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». При цьому даних щодо здійснення позивачем виду господарської діяльності, пов`язаних з торгівлею, немає. Додатково відповідач посилався на те, що у 2025 року позивач подавала до контролюючого органу декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, згідно з якою ФОП ОСОБА_1 отримувала дохід від діяльності «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». З огляду на викладене, відповідач вважає безпідставними доводи позову про звільнення позивача від сплати земельного податку. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач вказав про безпідставність доводів позову, оскільки обставини реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, здійснення нею підприємницької діяльності та перебування на спрощеній системі оподаткування як платника єдиного податку, на її думку, є достатніми обставинами, які підтверджують факт здійснення позивачем господарської діяльності з використанням при цьому належної ОСОБА_1 земельної ділянки.

Ухвалою суду витребувано у відповідача додаткові докази. Такі були подані відповідачем до суду.

За таких обставин, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець із здійсненням основного виду діяльності за кодом КВЕД 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна". Додатковими видами діяльності позивача як фізичної особи-підприємця є 63.99 "Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.", 81.10 "Комплексне обслуговування об`єктів", 82.99 "Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.".

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 , перебуває готельно-ресторанний комплекс з цехом по розливу олії, загальною площею 2535 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, позивачу належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 7322589001:01:002:0001, площею 1,1737 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

06 серпня 2025 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №467061-2410-2406- НОМЕР_1 про нарахування суми податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за податковий період 2025 року у розмірі 21404,54 грн.

Не погоджуючись з указаним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також встановлення відповідальності за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі - ПК України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень).

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Особливості оподаткування платою за землю та порядок його сплати встановлений статтями 284-287 ПК України.

Так, відповідно до пункту 284.1 статті 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Нові зміни до рішень щодо наданих пільг зі сплати земельного податку надаються відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно зі статтею 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Підставою для нарахування земельного податку є: дані державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (підпункти «а», «б» пункту 286.1 статті 286 ПК України).

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (абзац перший пункту 286.5 статті 286 ПК України).

Водночас підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Аналізуючи наведену норму, суд приходить до висновку, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, встановленої підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) особа, відносно якої може бути застосована така пільга, має бути платником єдиного податку першої-третьої груп; 2) наявність у такої особи у власності земельної ділянки; 3) належна особі на праві власності земельна ділянка використовується безпосередньо нею у провадженні власної господарської діяльності.

Винятком з положень законодавства про звільнення платників єдиного податку першої-третьої груп від сплати земельного податку є провадження ними діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування. Тобто, законодавець вказує на наявність обов`язку зі сплати земельного податку, якщо земельна ділянка чи розташована на ній нерухомість передана в оренду (найм), позичку чи користування третім особам і провадження певного виду діяльності нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, яка є предметом оренди (позички, користування) та є об`єктом нарахування земельного податку.

Відповідно, у разі, якщо здійснювана особою-платником єдиного податку господарська діяльність полягає у наданні належної їй земельної ділянки та/або нерухомого майна, що на ній знаходиться, в оренду (найм), позичку, чи інший вид права користування, то визначена підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України пільга зі сплати земельного податку таку особу не розповсюджується і вона зобов`язана сплачувати земельний податок у порядку, визначеному статтями 284-287 ПК України.

Наведене узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 14 травня 2020 року у справі №826/13115/16, згідно з якою умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Згідно встановлених обставин справи, позивач є платником єдиного податку 3 групи, позивачу належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 7322589001:01:002:0001, площею 1,1737 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Поряд з цим у позовній заяві стверджується, що земельну ділянку та розміщене на ній нежитлове приміщення позивач використовує у власній господарській діяльності і таке не передано в оренду.

Надаючи оцінку указаним твердженням позивача, суд звертає увагу на те, що згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

При цьому статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи наведені процесуальні норми, суд вважає безпідставними та необґрунтованими твердження позивача в тій частині, що належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 7322589001:01:002:0001, площею 1,1737 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вона використовує у власній господарській діяльності, оскільки на їх підтвердження не було надано належних та достовірних у розумінні статей 73 та 75 Кодексу адміністративного судочинства України доказів.

У межах розгляду цієї справи позивачем не доведено реального здійснення нею господарської діяльності з використанням належної їй земельної ділянки, на яку нараховано податок оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, і на підтвердження доводів позову у цій частині не надано достовірних та достатніх доказів наявності результатів здійснюваної господарської діяльності з використанням земельної ділянки, яка перебуває у власності ФОП ОСОБА_1 .

При цьому, як встановлено судом, позивачем упродовж 2025 року подавалась звітність податковому органу у формі податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця від 22 липня 2025 року за здійсненням виду діяльності за кодом КВЕД 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна", і за результатами проведення якої ФОП ОСОБА_1 задекларовано отриманий дохід обсягом 3909734,82 грн (за звітний (податковий) період, що оподатковується за ставкою 5%). Ця же сума є загальною сумою доходу позивача за звітний (податковий) період.

Разом з цим у вказаній податковій декларації відсутні відомості про провадження позивачем власної господарської діяльності у 2025 році саме за адресою місцезнаходження належної їй земельної ділянки: АДРЕСА_1 .

У ході судового розгляду цієї справи позивачем не спростовано доводів відзиву в частині здійснення ФОП ОСОБА_1 у 2025 році господарської діяльності саме за кодом КВЕД 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна".

Доказів фактичного здійснення позивачем господарської діяльності, пов`язаної з використанням земельної ділянки з кадастровим номером 7322589001:01:002:0001, площею 1,1737 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з поданням відповідної податкової звітності позивачем суду не надано.

Також позивачем не надано доказів використання безпосередньо у власній господарській діяльності нерухомого майна (нежитлової будівлі), яке належить їй на праві приватної власності і розташоване на земельній ділянці, на яку нараховано земельний податок оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що самі по собі обставини реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, здійснення нею підприємницької діяльності та перебування на спрощеній системі оподаткування як платника єдиного податку є достатніми на підтвердження факту здійснення позивачем господарської діяльності саме з використанням указаної земельної ділянки, оскільки такі не є визначальними критеріями для визнання особи-платники податку такою, що звільняється від сплати земельного податку на підставі підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.

Суд наголошує, що стверджуючи про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав наявності пільги зі сплати земельного податку, передбаченої підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, позивачем доведено лише обставини наявності в неї статусу платника єдиного податку третьої групи та перебування у її власності земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , однак іншої умови для застосування пільги зі сплати податку, встановленої підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, яка полягає у використанні належної на праві власності земельної ділянки при провадженні власної господарської діяльності, позивачем під час судового розгляду цієї справи по суті не доведено.

Оскільки обставини цієї справи, встановлені судом на підставі наданих її сторонами доказів, свідчать про те, що у позивача відсутня сукупність умов, за яких належна земельна ділянка, звільняється від оподаткування відповідно до положень підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, то суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому такі задоволенню не підлягають. На переконання суду, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 червня 2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ); відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 44057187).

Суддя О.П. Лелюк