Рішення № 137163443, 05.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1743/25

Провадження № 2/344/958/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

05 червня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 15 січня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7991495.

11 липня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (нині Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС») укладено договір факторингу №01.02-36/23, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача.

Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору № 7991495 від 15 січня 2023 року, заборгованість відповідача становить 28000,00 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 7000,00 гривень, заборгованість за відсотками у розмірі 21000,00 гривень.

18.01.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №22604 01/2023.

28.07.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС») було укладено договір факторингу №28072023.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №22604 01/2023 від 18.01.2023 становить заборгованість по тілу кредиту - 6000,00 гривень, заборгованість по відсотках - 17400,00 гривень, неустойка - 0,00 гривень. Загальна заборгованість - 23400,00 грн.

19.01.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №23185-01/2023.

28.07.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС») укладено договір факторингу №28072023.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 23185-01/2023 від 19.01.2023 становить: заборгованість по тілу кредиту - 6100,00 гривень, заборгованість по відсотках - 17075,00 гривень, неустойка - 0,00 гривень. Загальна заборгованість - 23175,00 гривень.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №7991495 від 15.01.2023 у розмірі 28000,00 гривень, за договором №22604-01/2023 від 18.01.2023 у розмірі 23400,00 гривень, за договором №23185-01/2023 від 19.01.2023 у розмірі 23175,00 гривень, усього на загальну суму 74 575,00 гривень, та судовий збір у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 1-10).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2025 року дану цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (а.с. 202).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2025 року справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 206-207).

Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 208-209).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте до суду надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, підтримує позовні вимоги у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с.99).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також жодних інших заяв та клопотань від відповідача не надійшло.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 03 червня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, проте не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини свої неявки в судове засідання, відзиву не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи, про що 05 червня 2026 року прийнята відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

15 січня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», Позикодавцем, та ОСОБА_1 , Позичальником, укладено договір позики № 7991495, за умовами якого сума позики 7000,00 гривень, строк позики 30 днів, базова процентна ставка за перший день користування позикою 37,21 %, базова процентна ставка з другого дня користування позикою 2,50 %. Договір підписаний Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором РК6РууqКу4 (а.с.12-17).

Правила надання грошових коштів у позику ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», затверджені директором ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» наказом № 15/08/2022 від 15.08.2022 (а.с. 18-28).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7991495 від 15 січня 2023 року, заборгованість становить 28000,00 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 7000,00 гривень, заборгованість за відсотками у розмірі 21000,00 гривень (а.с. 29-30).

У довідці Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінекспрес» зазначено, що 15.01.2023 на платіжну карту Мальони Євгена № НОМЕР_1 було перераховано 7000,00 гривень (а.с. 31).

11 липня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», Клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», Фактором, укладено договір факторингу №01.02-36/23, за умовами якого Фактор набув право грошової вимоги за кредитним договором № 7991495 від 15 січня 2023 року (а.с.33-36).

Згідно платіжної інструкції № 9198 від 13 липня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» сплатило ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» плату за договором факторингу № 01.02-36/23 від 11.07.2023 (а.с. 37).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-36/23 від 11.07.2023, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 7991495 від 15 січня2023 року у загальному розмірі 28000,00 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 7000,00 гривень, заборгованість за відсотками у розмірі 21000,00 гривень (а.с. 38-40).

18.01.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», Товариством, та ОСОБА_1 , Клієнтом, було укладено Договір про надання фінансового кредиту №22604-01/2023, згідно якого сума кредиту у розмірі 6000,00 гривень, строк кредитування 25 днів, процентна ставка - 2,50 % в день. Договір підписаний Клієнтом електронним підписом одноразовим ідентифікатором W5427(а.с. 41-45).

Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» затверджені директором ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» наказом №13/01 від 13.01.2021 (а.с.46-50, 69-73).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №22604-01/2023 від 18.01.2023, заборгованість по тілу кредиту - 6000,00 гривень, заборгованість по відсотках - 17400,00 гривень, неустойка - 0,00 гривень. Загальна заборгованість - 23400,00 гривень (а.с. 51-54).

Згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», 18.01.2023 перераховано кошти у розмірі 6000,00 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.55).

28.07.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», Клієнтом, та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», Фактором, укладено договір факторингу №28072023 (а.с.56-59).

Згідно платіжної інструкції № 9221 від 01 серпня 2023 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» сплатило ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» плату за договором факторингу № 28072023 від 28.07.2023 (а.с. 60).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 28072023 від 28.07.2023, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 22604 01/2023 від 18.01.2023 року у загальному розмірі 23400,00 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 6000,00 гривень, заборгованість за відсотками у розмірі 23400,00 гривень (а.с. 61-63).

19.01.2023 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», Товариством, та ОСОБА_1 , Клієнтом, було укладено Договір про надання фінансового кредиту №23185-01/2023, за умовами якого сума кредиту у розмірі 6100,00 гривень, строк кредитування 21 день, процентна ставка - 2,50 % в день. Договір підписаний Клієнтом електронним підписом одноразовим ідентифікатором W9698(а.с.64-68).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 23185-01/2023 від 19.01.2023, заборгованість по тілу кредиту - 6100,00 гривень, заборгованість по відсотках - 17075,00 гривень, неустойка - 0,00 гривень. Загальна заборгованість - 23175,00 гривень (а.с.74-77).

Згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», 19.01.2023 перераховано кошти у розмірі 6100,00 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.78).

28.07.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», Клієнтом, та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», Фактором, було укладено договір факторингу №28072023 (а.с.79-82).

Згідно платіжної інструкції № 9221 від 01 серпня 2023 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» сплатило ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», плату за договором факторингу № 28072023 від 28.07.2023 (а.с. 83).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 28072023 від 28.07.2023, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 23185-01/2023 від 19.01.2023 у загальному розмірі 23175,00 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 6100,00 гривень, заборгованість за відсотками у розмірі 17075,00 гривень (а.с. 84-86).

25 березня 2024 року рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» вирішено змінити назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (а.с. 87).

Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» затверджений рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» 25 березня 2024 року №1 (а.с. 89-96).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» зареєстровано як юридична особа (а.с. 97).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої-другої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини першої-другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 1077, 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1081 Цивільного кодексу України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За положеннями статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З матеріалів справи встановлено, що договори факторингу, на підставі яких позивач набув право вимоги до відповідача, укладені відповідно до вимог закону, містять усі істотні умови. Доказів визнання вказаних договорів недійсними, неукладеними чи їх розірвання до матеріалів справи не надано.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» на підставі договорів факторингу набуло право вимоги за договорами, укладеними з відповідачем.

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 Цивільного кодексу України).

Нормою статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з ним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З кредитних договорів № 7991495 від 15 січня 2023 року, № 22604-01/2023 від 18.01.2023, № 23185-01/2023 від 19.01.2023 вбачається, що відповідно до вимог частини першої статті 638 Цивільного кодексу України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки вказані договори укладені на сайті позикодавця та відповідач підписав їх одноразовим ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Позивачем надано належні та допустимі докази укладення договорів № 7991495 від 15 січня 2023 року, №22604-01/2023 від 18.01.2023, № 23185-01/2023 від 19.01.2023 та отримання відповідачем коштів у сумі 7000,00 гривень.

Отже, як встановлено судом, позикодавець, перерахувавши відповідачу грошові кошти, виконав умови договору, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором належним чином не виконав.

Докази, які б спростовували вищевикладене, в матеріалах справи відсутні.

Оскільки відповідачу надано в кредит грошові кошти, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту за договором № 7991495 від 15 січня 2023 року у розмірі 7000,00 гривень, за договором 22604-01/2023 від 18.01.2023 у розмірі 6000,00 гривень, за договором № 23185-01/2023 від 19.01.2023 у розмірі 6100,00 гривень.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

За умовами договору № 7991495 від 15 січня 2023 року сторони погодили суму позики у розмірі 7000,00 гривень (пункт 2.1), строк кредитування на 30 днів (пункт 2.2).

Базова процентна ставка за перший день користування позикою 37,21 % (пункт 2.3), базова процентна ставка з другого дня користування позикою 2,50 % до повернення позики (пункт 2.4).

Докази пролонгації строку кредитування стороною позивача не надано.

Розрахунок процентів: 1 день х 37,21 % х 7000,00 гривень = 2604,70 гривень.

Розрахунок процентів: 29 днів х 2,50 % х 7000,00 гривень = 5075,00 гривень.

Отже, сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача за договором №7991495 від 15 січня 2023 року, становить 7679,70 гривень.

За умовами договору № 22604-01/2023 від 18 січня 2023 року сума позики у розмірі 6000,00 гривень (пункт 1.1), строк кредитування 25 днів (пункт 1.2).

За користування кредитом встановлено, що проценти складають 2,50 % на добу (пункт 1.3).

Докази пролонгації строку кредитування за даним договором стороною позивача не надано.

Проценти розраховуються наступним чином: 25 день х 2,50 % х 6000,00 гривень = 3750,00 гривень.

Отже, сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача за договором №22604-01/2023 від 18 січня 2023 року, становить 3750,00 гривень.

Згідно умов договору № 23185-01/2023 від 19 січня 2023 року сума позики у розмірі 6100,00 гривень (пункт 1.1), строк кредитування 21 день (пункт 1.2).

За користування кредитом встановлено, що проценти складають 2,50 % на добу (пункт 1.3).

Докази пролонгації строку кредитування за вказаним договором стороною позивача не надано.

Проценти розраховуються наступним чином: 21 день х 2,50 % х 6100,00 гривень = 3202,50 гривень.

Отже, сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача за договором №23185-01/2023 від 19 січня 2023 року, становить 3202,50 гривень.

У задоволенні решти вимог про стягнення заборгованості за відсотками за договорами № 7991495 від 15.01.2023, № 22604-01/2023 від 18.01.2023, № 23185-01/2023 від 19.01.2023 слід відмовити, оскільки відсотки нараховані поза строком надання кредиту.

Докази, які б спростовували доводи позивача про факт невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором, у матеріалах справи відсутні.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача за укладеними договорами або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Відповідачем у даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором.

Отже, враховуючи, що відповідач не виконав зобов`язання за укладеними договорами у повному обсязі, тому суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості:

- за договором №7991495 від 15 січня 2023 року у загальному розмірі 14679,70 гривень, з яких заборгованість по тілу кредиту - 7000,00 гривень, заборгованість за відсотками 7679,70 гривень;

- за договором №22604-01/2023 від 18 січня 2023 року у загальному розмірі 9750,00 гривень, з яких заборгованість по тілу кредиту - 6000,00 гривень, заборгованість за відсотками 3750,00 гривень:

- за договором №23185-01/2023 від 19 січня 2023 року у загальному розмірі 9302,50 гривень, з яких заборгованість по тілу кредиту - 6100,00 гривень, заборгованість за відсотками 3202,50 гривень.

Усього слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за укладеними договорами у загальному розмірі 33732,20 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 11).

Позовні вимоги задоволені частково на 45,23 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1095,65 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до статей 526, 527, 530, 546, 610-612, 626, 628, 633, 634, 636, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078, 1081, 1082 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 2, 4, 9, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, заборгованість за договором №7991495 від 15 січня 2023 року у загальному розмірі 14679,70 гривень (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят дев`ять гривень сімдесят копійок), з яких заборгованість по тілу кредиту у розмірі 7000,00 гривень (сім тисяч гривень нуль копійок), заборгованість за відсотками у розмірі 7679,70 гривень (сім тисяч шістсот сімдесят дев`ять гривень сімдесят копійок); за договором №22604-01/2023 від 18 січня 2023 року у загальному розмірі 9750,00 гривень (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят гривень нуль копійок), з яких заборгованість по тілу кредиту у розмірі 6000,00 гривень (шістсот тисяч гривень нуль копійок), заборгованість за відсотками у розмірі 3750,00 гривень (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень нуль копійок): за договором №23185-01/2023 від 19 січня 2023 року у загальному розмірі 9302,50 гривень (дев`ять тисяч триста дві гривні п`ятдесят копійок), з яких заборгованість по тілу кредиту у розмірі 6100,00 гривень (шість тисяч сто гривень нуль копійок), заборгованість за відсотками у розмірі 3202,50 гривень (три тисячі двісті дві гривні п`ятдесят копійок), усього у загальному розмірі 33732,20 гривень (тридцять три тисячі сімсот тридцять дві гривні двадцять копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, судовий збір у розмірі 1095,65 гривень (одна тисяча дев`яносто п`ять гривень шістдесят п`ять копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03126 м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 05 червня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.