Рішення № 137161798, 03.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/20790/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхом» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

товариство з обмеженою відповідальністю «Аванхом» (далі ТзОВ «Аванхом», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниця (далі також - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900325/2 від 26.05.2025;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/000788.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26.05.2025 головним державним інспектором Степанюк С. Д. за результатами розгляду поданих ТзОВ «Аванхом» документів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900325/2 та картку відмови у митному оформленні №UA209170/2025/000788 за митною декларацією №25UA209170043483U1 від 22.05.2025. Вважаючи, такі рішення та картка відмови є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 20.10.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

05.11.2025 від відповідача за вх. №88399 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги заперечує, зазначивши, що в рамках реалізації положень ст. ст. 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання встановлено: договором транспортного експедирування від 23.06.2020 за №23.06.2020/613 ОД відповідно до п. 3.1 такого клієнт оплачує рахунки експедитора протягом трьох календарних днів з дати їх виставлення шляхом переказ зазначених у відповідному рахунку сум на розрахунковий рахунок Експедитора. Враховуючи те, що рахунок №TG190525018 виставлений 19.05.2025 на момент подачі митної декларації цей термін пройшов. Однак, банківські платіжні документи які підтверджують факт оплати таких послуг декларантом, до митного оформлення не надано; банківські документи №265 від 05.12.2024 та №301 від 25.03.2025 не можуть бути взяті до уваги в якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують факт оплати, оскільки згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 не містять відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за таким банківським документом. Отже, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, а саме банківських платіжних інструкцій, передбачених вказаним Положенням №2 та Постановою №216, що не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Вантаж прямував з порту Shanghai, Китай до порту Гданськ, Польща морським транспортом, проте декларантом не подано до митного оформлення коносамент, який є перевізним документом та передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, як основний документ, що підтверджує митну вартість. Експортна декларація №223120250001047389 від 21.03.2025 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Крім того, у графі «країна призначення» вищевказаної митної декларації вказано «Польща», що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень ч. 21 ст. 58 Митного кодексу України. Відповідно до п. 2 ст. VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, п. 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Отже, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості. Відтак, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом надано проформу, платіжні документи, договір заявку, договір експедиторський, експортна МД. Інших додаткових документів не подано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 Митного кодексу України. Неможливе застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України), з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугувала МД №UA209170/2025/22622 від 17.03.2025, де митна вартість товару становить 3,7601 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості становить 400657,86 грн. Відповідач стверджує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, отже, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

07.11.2025 від позивача за вх. №89055 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що представник відповідача у відзиву зазначив, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією, а також додатково надані документи і на підставі цього встановили розбіжності. Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав повний перелік витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості. Митний орган не обґрунтував ні у рішенні про коригування митної вартості, ні у відзиві на позов у чому полягають розбіжності та неможливість перевірки правильності заявленої митної вартості за вже наявними документами. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Таке твердження узгоджується з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Крім того, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом. Однак, у рішенні надано перелік всіх документів визначених у ст. 53 Митного кодексу України, а не виключно ті, що можуть сприяти визнанню митної вартості. Оскільки жодна із зазначених підстав в оскаржуваному рішенні, митним органо не доведена, тому представник відповідача просить суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

26.05.2025 Львівською митницею за результатами розгляду поданих ТзОВ «Аванхом» документів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900325/2 та картку відмови у митному оформленні №UA209170/2025/000788 за митною декларацією №25UA209170043483U1 від 22.05.2025.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач наводить такі підстави для коригування митної вартості, як:

1) договором транспортного експедирування від 23.06.2020 за № 23.06.2020/613ОД відповідно до п. 3.1 клієнт оплачує рахунки експедитора протягом трьох календарних днів з дати їх виставлення шляхом переказ зазначених у відповідному рахунку сум на розрахунковий рахунок Експедитора. Враховую те що рахунок № TG190525018 виставлений 19.05.2025 на момент подачі митної декларації цей термін пройшов. Однак банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати таких послуг декларантом до митного оформлення не надано;

2) банківські документи № 265 від 05.12.2024 та 301 від 25.03.2025 не можуть бути взяті до уваги в якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують факт оплати, оскільки: згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 не містять відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за таким банківським документом. Отже, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, а саме банківських платіжних інструкцій, передбачених вищенаведеним Положенням № 2 та Постановою № 216, що не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари;

3) вантаж прямував з порту Shanghai, Китай до порту Гданськ, Польща морським транспортом, проте декларантом не подано до митного оформлення коносамент, який є перевізним документом та передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, як основний документ, що підтверджує митну вартість;

4) експортна декларація №223120250001047389 від 21.03.2025 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Крім того, у графі «країна призначення» вищевказаної митної декларації вказано «Польща», що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі продажу товару.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

Згідно із ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, причиною коригування митної вартості й відмови в митному оформленні товарів стало те, що декларантом подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2, 3 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, як вказано в митній декларації, картці й рішенні, на опрацюванні у митниці були такі документи, як:

- пакувальний лист (Packing list) б/н 22.03.2025;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) FK25055 22.03.2025;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) 19142 20.05.2025;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №С257665125210006 від 31.03.2025;

- загальна декларація прибуття 25UA141000540592Z8 від 20.05.2025;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №265 від 05.12.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №301 від 25.03.2025;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №53 20.05.2025;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №TG190525018 від 19.05.2025;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №18934 від 19.05.2025;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н 20.05.2025;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №JA27112024 від 27.11.2024;

- доповнення до внутрішнього договору (контракту) №2 від 16.04.2025;

- договір про надання послуг митного брокера №16/06/2020 від 16.06.2020;

- договір (контракт) про перевезення №16/05/25 від 16.05.2025;

- договір (контракт) про перевезення №23.06.2020/613ОД від 23.06.2020;

- інші некласифіковані документи Перепустка в ЗМК від 22.05.2025;

- інші некласифіковані документи;

- лист №1/26/05/2025 від 26.05.2025;

- копія митної декларації країни відправлення №223120250001047389 від 21.03.2025.

Щодо твердження відповідача про те, що договором транспортного експедирування від 23.06.2020 за № 23.06.2020/613ОД відповідно до п. 3.1 якого клієнт оплачує рахунки експедитора протягом трьох календарних днів з дати їх виставлення шляхом переказ зазначених у відповідному рахунку сум на розрахунковий рахунок Експедитора. Враховуючи, те що рахунок № TG190525018 виставлений 19.05.2025 на момент подачі митної декларації цей термін пройшов. Однак, банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати таких послуг декларантом до митного оформлення не надано, то суд зазначає таке.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Тобто надані документи до митного оформлення є достатніми, для перевірки розрахунку митної вартості. Останній день сплати за рахунком №TG190525018 від 19.05.2025 є 22.05.2025, що також є днем оформлення митної декларації, за якою відмовлено у випуску товарів №25UA209170043483U1.

З наведеного вбачається, що позивач не пропускав строку на сплату коштів, і відповідно ще не сплатив їх на час подання декларації.

Отже, доводи відповідача є необґрунтованими та не суперечать наданим до митного оформлення.

Що ж стосується доводів відповідача про те, що банківські документи № 265 від 05.12.2024 та № 301 від 25.03.2025 не можуть бути взяті до уваги в якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують факт оплати, оскільки: згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, не містять відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за таким банківським документом. Отже, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, а саме банківських платіжних інструкцій, передбачених вказаними Положенням № 2 та Постановою № 216, що не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Тобто відсутність у банківських платіжних документах печатки та підпису банку не впливає на можливість митного органу пересвідчитись у правильності визначення митної вартості, оскільки зазначена сума платежу відповідає вказаній сумі в Інвойсі.

Так, позивачем було подано до митного органу банківські платіжні документи, що стосуються товару № 265 від 05.12.2024 та №301 від 25.03.2025, що містять відмітки та підписи від банку.

Крім того, ціна визначена у рахунку-фактурі (інвойсі) №FK25055 від 22.03.2025 узгоджується з розміром коштів, що сплачувались згідно з платіжними інструкціями.

Відтак, покликання відповідача про відсутність належних підтверджуючих документів щодо фактичної сплати вартості товару є безпідставними. Оскільки, надані позивачем платіжні документи у повному обсязі підтверджують факт оплати оцінюваного товару, містять усі необхідні реквізити та відповідають даним, зазначеним у комерційних документах (рахунку-фактурі та контракті).

Щодо доводів про те, що вантаж прямував з порту Shanghai, Китай до порту Гданськ, Польща морським транспортом, проте декларантом не подано до митного оформлення коносамент, який є перевізним документом та передбачений ч. 2 ст. 53 МК України, як основний документ, що підтверджує митну вартість, то суд зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем було надано весь необхідний комплекс документів, що підтверджують фактичну вартість транспортно-експедиційних послуг, а саме: рахунок-фактуру № 53 від 20.05.2025; рахунок-фактуру № TG190525018 від 19.05.2025; документи, що підтверджують вартість перевезення №18934 від 19.05.2025 та б/н від 20.05.2025. Зазначені документи містять детальний розрахунок вартості транспортних послуг за маршрутом Shanghai (Китай) Гданськ (Польща) та охоплюють увесь ланцюг перевезення, у тому числі морський фрахт. Зокрема, згідно з рахунком № TG190525018 від 19.05.2025 вартість морського фрахту за межами території України становить 76771,86 грн. з ПДВ, що підтверджує включення всіх витрат у загальну суму транспортних послуг. Аналогічна інформація зазначена у довідці про транспортні витрати №18934 від 19.05.2025.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що коносамент є документом, що підтверджує факт прийняття вантажу до перевезення, містить опис товару, найменування судна, відправника та одержувача, але не визначає та не підтверджує розмір вартості перевезення. Тобто відсутність коносамента не впливає на можливість перевірки правильності визначення митної вартості.

Таким чином, відповідач не навів жодного аргументу чи доказу, яким чином відсутність коносамента, за умови наявності документів із чітким розрахунком вартості перевезення, могла вплинути на перевірку митної вартості або поставити під сумнів достовірність заявлених даних. Водночас, надані документи до митного оформлення повною мірою дають змогу переконатись у правильності визначення митної вартості.

Що ж стосується тверджень відповідача щодо експортної декларації №223120250001047389 від 21.03.2025 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Крім того, у графі «країна призначення» вищевказаної митної декларації вказано Польща, зовнішньоекономічної операції, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції, то судом встановлено таке.

Пунктом 7 ст. 5 договору поставки (контракт № ZLA10102024) передбачено, що продавець зобов`язується за власний рахунок провести митне оформлення експорту продукту і понесе всі витрати, пов`язані з оплатою експортних зборів за експорт продукту, включаючи внутрішній податок, митний збір та інші збори, що стягуються відповідно до законодавства Китаю.

Згідно з рахунком-фактурою та графою «Умови поставки» експортної митної декларації №223120250001047389 від 21.03.2025 поставка здійснюється на умовах перевезення - FOB.

Так, умовами постачання FOB, визначено, що усі витрати та ризики до моменту завантаження товару на борт судна несе продавець, включаючи експортне митне оформлення, оплату місцевих зборів та витрат у порту відправлення.

Отже, митну декларацію країни відправлення оформлює продавець, а не покупець. Тобто, позивач не здійснював і не мав жодного впливу на зміст, форму або реквізити митної декларації, оформленої митним органом іноземної держави відповідно до її законодавства.

Разом з тим, в матеріалах справі відсутнє посилання відповідача якими саме нормами чинного законодавства встановлено обов`язкову вимогу щодо наявності в митній декларації країни експорту окремо визначеної дати експорту як умови для визнання її доказом фактичного вивезення товару. Також відповідач не надав жодного обґрунтування, чому інші реквізити митної декларації, зокрема дата її оформлення, відомості про експортера, найменування та кількість товару, дані перевізника - не можуть бути використані для встановлення факту експорту.

Митна декларація країни відправлення №223120250001047389 від 21.03.2025 дає змогу ідентифікувати товар, що поставляється. У ній вказано опис товару, його кількість та вартість, інформацію про відправника та одержувача, що відповідає інформації зазначеній в інвойсі №FK25055 від 22.03.2025 та інших товаросупровідних документах.

Також така митна декларація містить інформацію про номер контейнера, в якому перевозиться товар, а саме - MRSU3567925. Такий номер відповідає номеру, що міститься в інших товаросупровідних документах таких як: довідка про транспортні витрати №18934 від 19.05.2025, рахунку на оплату №TG190525018 від 19.05.2025.

Таким чином, вимога митного органу щодо наявності в митній декларації окремо зазначеної дати експорту є формальною та не відповідає вимогам законодавства.

Щодо зауваження про нібито невірне зазначення у графі «країна призначення» «Польща», то таке є безпідставним, оскільки, таку інформацію заповнює продавець під час експортного оформлення, і вона не впливає на фактичне місце поставки чи отримання товару згідно з умовами контракту. Польща вказана як країна призначення лише тому, що товар прибув у порт Гданськ для подальшого транспортування в Україну. Це підтверджується й самим митним органом, який зазначив у своїх доводах, що доставка здійснювалась морським транспортом через порт Гданськ, а також наданими до митного оформлення документами.

Таким чином, зазначення Польщі має виключно логістичний характер і не змінює напрям поставки.

Крім того, у графі «Країна торгівлі» експортної декларації вказано «Україна», що підтверджує участь українського суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності як сторони контракту та кінцевого одержувача товару.

Отже, відомості в декларації узгоджуються з умовами зовнішньоекономічної операції, а зауваження митного органу є формальними та безпідставними.

Щодо надання документів на вимогу митного органу, суд зазначає. що у рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/900325/2 від 26.05.2025 вказано, що зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом. Тобто Митниця не може вимагати всі документи передбачені ч. 3 ст. 53 МКУ, а лише ті, що можуть сприяти визнанню митної вартості.

У свою чергу декларант подає лише ті документи, що є у нього в наявності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №815/5838/17, в якій зазначено про те, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний висновок також вказаний у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №802/306/17-а, від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19, від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19).

З аналізу вищенаведених норм закону на правової позиції Верховного Суду, вбачається, що митний орган повинен розглядати всі надані йому документи у сукупності, а не кожний окремо. Відтак, суд висновує, що позивач надав всі наявні в нього документи, що у сукупності дають змогу ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач не подав всіх документів, є необґрунтованими та таким, що суперечить вимогам закону.

Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А митним органом не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо.

Враховуючи наведені мотиви, суд робить висновок, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900325/2 від 26.05.2026 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/000788 від 26.05.2025, суд зазначає, що у постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою.

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.

Згідно із вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то необхідно вказати таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина 1 ст. 139 КАС України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії:

- ордеру на надання правничої допомоги адвокатом Лисенко Я.О. ТзОВ «Аванхом» серії АА №1621840 від 14.10.2025;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4650;

- рахунку №1515-0107 від 01.07.2025 на суму 29000,00 грн. та платіжну інструкцію №1868 від 02.07.2025 щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу у сумі 29000,00 грн.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими ч. 5 ст. 134 КАС України, виходить із такого:

- дана справа відноситься до справ незначної складності;

- розгляд справи проведено в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін;

- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Відтак, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо іншої частини витрат на професійну правничу допомогу, то її повинен понести позивач.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900325/2 від 26.05.2025.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/000788, прийняту Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхом» (код ЄДРПОУ 43580497, адреса місця знаходження: 81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Міцкевича, 17/А/2) судовий збір у розмірі 4807 (чотири тисячі вісімсот сім) гривень 90 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхом» (код ЄДРПОУ 43580497, адреса місця знаходження: 81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Міцкевича, 17/А/2) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень рівно.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 03.06.2026.

Суддя Потабенко В.А.