Рішення № 137161705, 05.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 рокусправа № 380/6938/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (далі позивач, ТзОВ «СПАНРАЙЗ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці (далі відповідач), у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.02.2026 № UA209000/2026/000212/2, прийняте Львівською митницею.

В обґрунтування позову зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), і єдиною підставою його незастосування є те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна зі складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Вказав, що подані до митного оформлення документи містили всі необхідні відомості для перевірки заявленої митної вартості за основним методом, не мали розбіжностей та не суперечили один одному. Зауваження відповідача, зокрема щодо ненадання заявки на перевезення, відсутності у довідці та рахунку реквізитів договору транспортного експедирування, нерозподілення транспортно-експедиційних витрат до та після перетину митного кордону, недоліків оформлення CMR і відсутності відомостей про страхування, на думку позивача, стосуються форми документів, а не числових значень складових митної вартості, і не можуть бути підставою для коригування. Окремо зазначив, що оскаржуване рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу, не наведено пояснень щодо коригувань на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови, а отже воно не є обґрунтованим у розумінні пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. З огляду на наведене просив позов задовольнити, а також стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою судді від 20.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 05.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Вказав, що за результатами здійсненого відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України контролю наявності у поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, встановлено такі обставини. Відповідно до договору транспортного експедирування від 07.11.2024 № 0711/24/02 конкретний перелік послуг, вид та найменування вантажів обумовлюються у заявці або дорученні, які є невід`ємною частиною договору, а розмір плати узгоджується сторонами в додатках, проте жодного з цих документів (заявку, доручення, додатки) до митного оформлення не надано, у зв`язку з чим договір наданий не в повному обсязі. Для підтвердження додаткових складових митної вартості надано від ТзОВ «Клевер Тім» рахунок № РФ - 29547 та довідку про транспортні витрати № 29509/01, які не пов`язані з договором перевезення (відсутні реквізити договору, заявки, доручення); довідка про транспортні витрати не є первинним документом у розумінні частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зазначив, що у рахунку від 13.02.2026 № РФ - 29547 для доставки товару зазначено послугу «транспортно-експедиційне обслуговування на території України», а оскільки експедитором не розподілено витрати, понесені до та після перетину митного кордону України, вартість експедиторських послуг за межами митного кордону імовірно не включена до митної вартості; у рахунку відсутні відомості щодо страхування. Звернув увагу, що дата складання рахунку (13.02.2026) передує даті перетину кордону за відмітками CMR № 29509 (14.02.2026), а у графах 16 та 23 CMR наявні штампи перевізника LLC NS-LOGISTIC, проте документи щодо договірних відносин безпосереднього перевізника з експедитором відсутні. Також вказав, що на вимогу митного органу декларант не надав переклад документів українською мовою відповідно до статті 254 МК України та не надав витребуваних додаткових документів. За наведеного, у зв`язку з неподанням документів згідно з частинами другою третьою статті 53 МК України, відповідач не визнав заявлену митну вартість, провів консультацію з декларантом, та за неможливості застосування методів 2а 2г визначив митну вартість за резервним методом (стаття 64 МК України) на рівні 3,96 дол. США за кг на підставі МД від 10.02.2026 № 26UA110140001124U1. Щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що заявлений розмір не є обґрунтованим та є завищеним, у разі задоволення позову просив його зменшити. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

04.04.2025 між ТзОВ «СПАНРАЙЗ» (покупець) та польською компанією RD GLOBAL Sp. z o.o. (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № SR-RD-20250404, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та сплатити товар, асортимент, ціна та умови постачання якого обумовлюються інвойсом продавця.

На виконання умов контракту, на підставі інвойсу від 20.01.2026 № 20/01/2026, позивач ввіз на митну територію України партію товару сітку затіняючу (трикотажне полотно основов`язаного переплетення, поліетилен 100%, торговельна марка AGREEN, країна виробництва Китай, виробник CNBM INTERNATIONAL CORPORATION), код УКТ ЗЕД 6005370090, на умовах поставки EXW PL Gdansk.

З метою митного оформлення товару уповноважена особа декларанта подала Львівській митниці електронну митну декларацію № 26UA209160001622U4, у якій митну вартість товару визначено за основним методом за ціною договору (контракту), на рівні 1 744 051,24 грн. Разом із декларацією для підтвердження заявленої митної вартості подано: контракт від 04.04.2025 № SR-RD-20250404; інвойс від 20.01.2026 № 20/01/2026; CMR № 29509 від 13.02.2026; рахунок від 13.02.2026 № РФ - 29547; довідку про транспортні витрати від 13.02.2026 № 29509/01; договір транспортного експедирування від 07.11.2024 № 0711/24/02.

За наслідками опрацювання поданих документів Львівська митниця надіслала декларанту електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості. Листом від 16.02.2026 № 26 декларант повідомив, що всі наявні документи надано в повному обсязі, та просив здійснити митне оформлення на підставі поданих документів.

16.02.2026 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000212/2, яким митну вартість товару скориговано до рівня 3,96 дол. США за кг із застосуванням резервного методу. У графі 33 рішення зазначено, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України здійснено контроль наявності у поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за результатами якого встановлено, що: договір транспортного експедирування від 07.11.2024 № 0711/24/02 надано не в повному обсязі, оскільки до митного оформлення не подано заявку, доручення та додатки, які є його невід`ємною частиною; надані рахунок № РФ - 29547 та довідка про транспортні витрати № 29509/01 не містять реквізитів договору перевезення, заявки, доручення, а довідка не є первинним документом; експедитором не розподілено транспортно-експедиційні витрати, понесені до та після перетину митного кордону України, у зв`язку з чим вартість послуг за межами кордону імовірно не включена до митної вартості; у рахунку відсутні відомості щодо страхування; дата складання рахунку передує даті перетину кордону за CMR; у графах 16 та 23 CMR № 29509 наявні штампи перевізника LLC NS-LOGISTIC, проте документи щодо договірних відносин перевізника з експедитором відсутні. Джерелом інформації для коригування слугувала МД від 10.02.2026 № 26UA110140001124U1, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 3,96 дол. США за кг; коригування на розмір партії, комерційні рівні та умови поставки не здійснювалося.

Сума донарахованих за оскаржуваним рішенням митних платежів становить 337448,58 грн (у тому числі мито 8 % 91202,32 грн, ПДВ 20 % 246246,26 грн).

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості відповідач виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2026/000031. Товар випущено у вільний обіг за МД № 26UA209160001657U3 із наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Позивач з рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам і нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів (частина перша статті 52 МК України). Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, та подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік таких документів визначено частиною другою статті 53 МК України, до якого, зокрема, належать: зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс); банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування страхові документи.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно із частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

У частині шостій статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Згідно із частиною другою статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна зі складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як встановив суд, для здійснення митного оформлення товару за основним методом декларант подав відповідачу контракт, інвойс, CMR, рахунок експедитора, довідку про транспортні витрати та договір транспортного експедирування.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для витребування додаткових документів суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за основним методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації. Витребування додаткових документів може мати місце виключно у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, причому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали такі сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15.

Щодо доводів відповідача про ненадання до митного оформлення заявки (доручення, додатків) до договору транспортного експедирування від 07.11.2024 № 0711/24/02, що, на його думку, свідчить про надання договору не в повному обсязі, суд зазначає таке. Заявка на перевезення вантажу не є первинним чи розрахунковим документом і, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість; частиною другою статті 53 МК України заявка на перевезення вантажу не віднесена до документів, які підтверджують митну вартість товарів. Натомість для підтвердження транспортних витрат декларантом подано рахунок від 13.02.2026 № РФ - 29547 та довідку про транспортні витрати від 13.02.2026 № 29509/01, які містять відомості про вартість перевезення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 813/1359/17, зазначивши, що ненадання заявки на перевезення вантажу не може бути підставою для висновку про непідтвердження митної вартості, оскільки вартість перевезення підтверджується рахунком та іншими перевізними документами.

Суд враховує посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 02.05.2024 у справі № 520/22458/23, однак зазначає, що висновок про надання договору перевезення не в повному обсязі за відсутності заявки був зроблений Верховним Судом у сукупності з іншими розбіжностями у документах, що ставили під сумнів числові значення митної вартості. У межах цієї справи відповідач не довів, що відсутність заявки унеможливлює перевірку числових значень транспортних витрат, які чітко відображені у рахунку та довідці із зазначенням маршруту (м. Гданськ (Польща) м/п Рава-Руська (Україна)), транспортних засобів і вартості послуг. За таких обставин відповідне зауваження стосується форми документів, а не числових значень складових митної вартості.

Щодо тверджень відповідача про те, що довідка про транспортні витрати не є первинним документом у розумінні частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не може підтверджувати митну вартість, суд зазначає таке. МК України не визначив виключного переліку доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, і не встановив, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, а довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Такий висновок є усталеним у практиці Верховного Суду (зокрема, постанови від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, від 02.05.2024 у справі № 520/22458/23). Крім того, відповідні відомості про вартість перевезення продубльовано у рахунку від 13.02.2026 № РФ - 29547, що дозволяє перевірити числове значення цієї складової митної вартості незалежно від довідки. Відсутність у довідці реквізитів договору та відомостей про особу, що її склала, не впливає на числові значення митної вартості та не може бути підставою для коригування.

Щодо доводів відповідача про нерозподілення експедитором транспортно-експедиційних витрат, понесених до та після перетину митного кордону України, та ймовірне невключення вартості послуг за межами кордону до митної вартості, суд зазначає, що такі доводи ґрунтуються на припущеннях. Зі змісту рахунку від 13.02.2026 № РФ - 29547 убачається, що вартість послуг розподілено за географічним критерієм: окремо зазначено навантажувально-розвантажувальні роботи у м. Гданськ (за межами державного кордону України), додаткові послуги за межами кордону, міжнародні транспортно-експедиційні послуги від м. Гданськ (Польща) до м/п Рава-Руська (Україна), а також послуги по території України. Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а згідно з пунктом 2 частини 11 статті 58 МК України витрати на транспортування після ввезення до митної вартості не включаються. Отже, до митної вартості підлягали включенню саме витрати, понесені до перетину митного кордону України, які у рахунку виокремлено та піддаються обчисленню. Відповідач не зазначив, які саме числові значення цієї складової митної вартості не підтверджено, обмежившись припущенням про можливе невключення витрат.

При цьому суд враховує, що відносини експедиторів, вантажовідправників і вантажоодержувачів та порядок розрахунків між ними визначаються змістом договору транспортного експедирування, а учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору та інших умов, що не суперечать законодавству (стаття 929 Цивільного кодексу України, стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»; правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 826/66/14).

Щодо доводів відповідача про наявність у графах 16 та 23 CMR № 29509 штампів перевізника LLC NS-LOGISTIC та відсутність документів щодо договірних відносин цього перевізника з експедитором, суд зазначає таке. За умовами договору транспортного експедирування експедитор має право укладати від свого імені та/або від імені клієнта договори з перевізниками та залучати до виконання своїх обов`язків третіх осіб. Залучення експедитором перевізника не покладає на декларанта (позивача) обов`язку мати безпосередні господарські відносини з таким перевізником та подавати документи, що оформлюють їх взаємовідносини. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 у справі № 804/4963/16. Крім того, умови міжнародного перевезення товарів безпосередньо не впливають на ціну товару, а самі по собі недоліки оформлення товарно-транспортних накладних (CMR) не можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів. Незалежно від того, чи здійснив перевізник перевезення власним транспортом, чи залучив іншого суб`єкта господарювання, загальна вартість перевезення залишається незмінною.

Щодо зауваження відповідача про відсутність у рахунку відомостей щодо страхування суд зазначає, що відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 МК України страхові документи подаються лише у разі, якщо страхування здійснювалося. Доказів того, що страхування товару фактично здійснювалося, матеріали справи не містять, тоді як у наданій довідці зазначено, що страхування не проводилося. За таких обставин відсутність страхових документів не може свідчити про непідтвердження числових значень складових митної вартості та не є підставою для її коригування.

Щодо доводу відповідача про те, що дата складання рахунку (13.02.2026) передує даті перетину кордону за відмітками CMR (14.02.2026), а тому на момент виставлення рахунку витрати не були відомі у повному обсязі, суд зазначає, що ця обставина не спростовує вартості перевезення, визначеної експедитором. Прийнявши товар до перевезення та визначивши обсяг і вартість послуг з урахуванням погодженого маршруту, експедитор сформував рахунок і довідку, які надав замовнику. Зазначені документи містять конкретні числові значення транспортних витрат, що піддаються обчисленню, а сама послідовність дат складання документів не впливає на достовірність цих числових значень.

Щодо доводів відповідача про ненадання декларантом перекладу документів українською мовою на підставі статті 254 МК України суд зазначає, що згідно з цією статтею митні органи вимагають переклад документів лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Відповідач не обґрунтував, які саме відомості, необхідні для перевірки числових значень складових митної вартості, він не зміг встановити саме через відсутність перекладу, з огляду на що ця обставина не може бути самостійною підставою для висновку про непідтвердження митної вартості та для її коригування.

Суд також звертає увагу, що з матеріалів справи слідує витребування відповідачем додаткових документів за переліком, передбаченим частиною третьою статті 53 МК України, без зазначення конкретних обставин, які ці документи повинні підтвердити. Вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно до їх релевантності у конкретному випадку, є безпідставною та спрямованою на позбавлення декларанта можливості надати документи, що стосувалися б дійсних зауважень митного органу. Неподання декларантом запитуваних документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості за основним методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування іншого методу. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.01.2020 у справі № 804/4365/16.

Перевіряючи обґрунтованість застосування відповідачем резервного методу, суд виходить з того, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а та від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19.

Джерелом коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом слугувала МД від 10.02.2026 № 26UA110140001124U1. Проте оскаржуване рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування (зокрема щодо щільності, розмірів рулонів, ступеня затінення, обсягу партії, умов поставки та комерційних умов), а лише відсилає до загальної схожості характеристик. Сама лише інформація з бази даних про митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. У рішенні також не наведено пояснень щодо коригувань на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови, що додатково свідчить про його необґрунтованість у розумінні пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивач подав до митного органу достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а відповідач, у свою чергу, не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення позивачем митної вартості за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості не довів.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Такого обов`язку відповідач у цій справі не виконав.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та враховує практику Європейського суду з прав людини. Згідно з позицією, сформованою у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З огляду на наведене суд оцінив доводи сторін на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах спірних правовідносин.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійсненні коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.02.2026 № UA209000/2026/000212/2 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 139 КАС України, згідно з частиною першою якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати присуджуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. З огляду на задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4 049,38 грн підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн суд зазначає таке. Відповідно до частин першої, третьої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт. На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги від 02.03.2026 № 212-МВ, рахунок від 02.03.2026 № 036, акт наданих послуг та платіжну інструкцію про сплату 10000,00 грн.

За змістом частин п`ятої, сьомої статті 134 КАС України та усталеної практики Верховного Суду (постанови від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18) суд при визначенні суми компенсації витрат на правничу допомогу керується критеріями реальності та розумності їх розміру, а зменшення таких витрат можливе за наявності клопотання іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення їх неспівмірності. Відповідач у відзиві заявив про завищеність та неспівмірність заявлених витрат, проте обмежився загальним твердженням і не навів конкретного обґрунтування неспівмірності розміру витрат обсягу наданих послуг, складності справи чи витраченому адвокатом часу.

Оцінивши обсяг виконаної адвокатом роботи (підготовка та подання позовної заяви у справі про коригування митної вартості), категорію та складність справи, її значення для позивача та ціну позову, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не співмірним, у зв`язку з чим такі витрати підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.02.2026 № UA209000/2026/000212/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (ЄДРПОУ 41482988) судовий збір у сумі 4049 (чотири тисячі сорок дев`ять) грн 38 коп та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.