Рішення № 137160706, 05.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2026 року м. Ужгород№ 260/3193/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ України Міснік Н.В. про накладення штрафу від 27.04.2026 у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №79202000.

Позовні вимоги аргументовані тим, що органом Пенсійного фонду України було виконано у добровільному порядку рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/5462/25. Зокрема, з 01 лютого 2023 року здійснено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.05.2025 №ХР19837/ПМ2023 з урахуванням раніше виплачених сум. При цьому нарахована різниця за минулий час в розмірі 157177,93 грн за період з 01.02.2023 по 31.10.2025 облікована органами Пенсійного фонду України та буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України. 27 жовтня 2025 року на адресу територіального органу Пенсійного фонду України надійшла постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим в адміністративній справі №260/5462/25. Після отримання такої позивач повідомив орган Державної виконавчої служби про виконання рішення суду в такій справі в добровільному порядку. Незважаючи на це, державний виконавець виніс постанову та наклав штраф за невиконання рішення суду. Вказане рішення відповідача вважає протиправним, оскільки визначальною ознакою для накладення штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. В свою чергу в спірних правовідносинах боржник вжив конкретні заходи з метою виконання рішення суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 року головуючим суддею визначено суддю Луцовича М.М.

Ухвалою від 15 травня 2026 року задоволено заяву про самовідвід судді Луцовича М.М., а дану адміністративну справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026, головуючим суддею було визначено суддю Ващиліна Р.О.

Ухвалою від 22.05.2026 відкрито провадження в цій адміністративній справі.

01 червня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву №7-79202000 від 01.06.2026, в якому у задоволенні позову просить відмовити з мотивів його безпідставності. Так, зазначає, що рішення суду боржником виконано не в повному обсязі, відтак постанова про накладення штрафу прийнята державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду №260/5462/25 від 31 липня 2025 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі ГУ ПФУ в Закарпатській області). Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити (виконати) з 01 лютого 2023 року перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №ХР19837/ПМ2023 від 24 червня 2025 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2023 року, що підлягає врахуванню для перерахунку пенсії позивача, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, із врахуванням висновків суду, а також здійснити виплату перерахованої пенсії, із врахуванням раніше виплачених сум.

24 вересня 2025 року Закарпатський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у даній справі.

25 вересня 2025 року ОСОБА_1 направив до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Відділ примусового виконання рішень) заяву про примусове виконання виконавчого листа №260/5462/25.

26 вересня 2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Міснік Н.В. відкрито виконавче провадження ВП №79202000 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 24 вересня 2025 року Закарпатським окружним адміністративним судом у справі №260/5462/25, та зобов`язано боржника виконати таке рішення суду протягом 10 робочих днів.

13 жовтня 2025 року ГУ ПФУ в Закарпатській області надіслало до Відділу примусового виконання рішень листа, в якому повідомило про добровільне виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/5462/25 у зв`язку з чим просило закінчити виконавче провадження. При цьому проінформувало про проведення перерахунку пенсії стягувача на підставі довідки уповноваженого органу.

23 жовтня 2025 року державний виконавець надіслав до ГУ ПФУ в Закарпатській області вимогу №7-79202000/3524, в якій вимагав надати протягом 5 робочих днів повну інформацію щодо стану виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/5462/25 з наданням підтверджуючих документів.

29 листопада 2025 року ГУ ПФУ в Закарпатській області надіслало до Відділу примусового виконання рішень листа, в якому повідомило про добровільне виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/5462/25 у зв`язку з чим просило закінчити виконавче провадження. При цьому проінформувало, що нарахована різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) в розмірі 157177,93 грн за період з 01.02.2023 по 31.10.2025 облікована в електронній пенсійній справі стягувача та буде виплачена відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій на виконання судових рішень. До такого листа долучено копії протоколів перерахунку пенсії за пенсійною справою №0701009436 з 01 лютого 2023 року та з 01 листопада 2025 року.

27 квітня 2026 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у ВП №79202000 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Вважаючи вказане рішення державного виконавця протиправним, з метою захисту своїх прав ГУ ПФУ в Закарпатській області звернулося з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404).

Згідно ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Нормами ст. 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов`язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону №1404 вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Ч. 4 ст. 19 Закону №1404 передбачає обов`язок сторін виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

При цьому нормами ч. 2 ст. 63 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Вказане кореспондується також з положеннями ст. 75 Закону №1404, що передбачає відповідальність за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, зокрема, вказаною законодавчою нормою визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

На підставі проведеного правового аналізу законодавчих норми, що регламентують порядок забезпечення виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання виконавчого документа є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Однак правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

Судом встановлено, що на виконання вимоги державного виконавця виконати рішення суду в адміністративній справі №260/5462/25 боржником було повідомлено про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зарахування нарахованої різниці у заборгованість, яка буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України.

В обґрунтування поважності причин невиконання рішення суду в частині виплати грошових коштів в позовній заяві позивач також посилається на відсутність відповідного бюджетного фінансування.

В свою чергу державний виконавець дійшов висновку про наявність підстав для застосування до боржника штрафу з огляду на невиконання рішення суду у встановлені строки без поважних причин.

Оцінюючи наявність підстав для застосування наслідків невиконання рішення суду, передбачених нормами ст. 75 Закону, суд виходить з наступного.

Ст. 71 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що бюджет Пенсійного фонду - це план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом.

Пп. 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, передбачено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі Порядок).

Пунктами 4 8 Порядку встановлено, що видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Таким чином, виплати нарахованих на виконання судових рішень пенсій можуть бути здійснені відповідачем виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством у встановлений Порядком спосіб та черговість. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що невиконання судового рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області в частині виплати ОСОБА_1 всієї суми перерахованої за минулий період пенсії за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №757/29541/14-а.

В той же час, суд вважає, що позивач вчинив всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду, про що у встановлені строки було повідомлено державного виконавця.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють відповідальність боржника за невиконання рішення суду, крізь призму встановлених судом обставин справи суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах у державного виконавця були відсутні підстави для накладення на ГУ ПФУ в Закарпатській області штрафу. З огляду на що заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДПРОУ 20453063) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Шандора Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88004, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ України Міснік Н.В. про накладення штрафу від 27.04.2026 у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №79202000.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяР.О. Ващилін