Рішення № 137157344, 22.05.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/622/26

Провадження №2/283/857/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

22 травня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Левченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 29008904 від 23.09.2021 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 , в розмірі 15141 гривня, яка складається з:

-заборгованості по кредиту в розмірі 4200 гривень;

- заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 10941 гривня.

Представник позивача погодився на заочний розгляд справи, про що вказав у позовній заяві.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У зв`язку з цим справа розглядається за правилами статей 280-284 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 29008904 (а.с. 22-27).

За умовами даного кредитного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» зобов`язувалось надати ОСОБА_1 кредит в розмірі 4200 гривень строком на 90 днів (з 23.09.2021 року по 22.12.2021 року, а ОСОБА_1 зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Процентна ставка за користування кредитом становить:

-за період з 23.09.2021 року по 12.10.2021 року 2,5% за день користування кредитом;

-за період з 13.10.2021 року по 22.12.2021 року 3% за день користування кредитом.

Проценти за користування кредитом за період з 23.09.2021 року по 12.10.2021 року в розмірі 1995 гривень повинні бути сплачені 12.10.2021 року.

Проценти за користування кредитом за період з 13.10.2021 року по 22.12.2021 року в розмірі 8946 гривень повинні бути сплачені 22.12.2021 року.

Також 22.12.2021 року повинен бути сплачений кредит в розмірі 4200 гривень.

Кредит надавався шляхом перерахування коштів на рахунок платіжної картки відповідача № НОМЕР_1 (а.с. 19).

Кредитні кошти в розмірі 4200 гривень були перераховані відповідачу 23.09.2021 року на його платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 18).

Вищевказаний кредитний договір підписаний сторонами електронними підписами одноразовими ідентифікаторами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Враховуючи наведене між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 досягнуто домовленості у письмовій формі щодо розміру кредиту, процентної ставки, строку кредитування та інше.

Як вбачається з розрахунку (а.с. 20-21), заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 22.12.2021 року становить 15141 гривня, яка складається з:

-заборгованості по кредиту в розмірі 4200 гривень;

- заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 10941 гривня.

Розмір заборгованості розрахований відповідно до умов кредитного договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до вказаних положень на підставі Договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» своє право вимоги до відповідача в розмірі 15141 гривня за договором про надання фінансового кредиту № 29008904 від 23.09.2021 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 , передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (а.с. 10-17).

Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 29008904 від 23.09.2021 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 .

Доказів сплати кредиту та процентів відповідач не надав.

За таких обставин стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 29008904 від 23.09.2021 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд керується ст. ст. 137, 141 ЦПК України і стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору в розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 гривень.

Керуючись ст. ст. 209-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 1049, 1054 Цивільного кодексу України,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 29008904 від 23.09.2021 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 , в розмірі 15141 гривня, яка складається з:

-заборгованості по кредиту в розмірі 4200 гривень;

- заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 10941 гривня.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати на сплату судового збору в розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: Україна, 04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 17, літера Б).

Відповідач:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: А. О. Тимошенко