Ухвала суду № 137157164, 05.06.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/16820/24

Категорія 2

2-др/295/61/26

У Х В А Л А

05.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючої судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря Шевчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 Перегуди Анатолія Павловича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 12.05.2026 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету.

14.05.2026 представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_12 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить поновити строк подання доказів сплати судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в справі, та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник, а також відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_11 підтримали вимоги заяви.

Представник позивача ОСОБА_13 та відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви. Представник позивача вказав на не заявлення ОСОБА_1 та її представником в усному чи письмовому вигляді про подання доказів судових витрат на правову допомогу відповідачем до закінчення судових дебатів, як визначено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а також на неспівмірність судових витрат.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, причин неявки до суду не повідомили. Проте їхня неявка не перешкоджає розгляду заяви згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

Суд, заслухавши учасників справи та їхніх представників, дослідивши матеріали справи та заяви, дійшов до наступного висновку.

У пунктах 1-4 частини 1 ст. 270 ЦПК України зазначено вичерпний перелік підстав, за яких може бути ухвалене додаткове рішення, а саме: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Зідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року в справі № 817/1889/17.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, нормами ЦПК України визначений порядок звернення до суду із відповідною заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, який передбачає умову подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а також відповідних доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі № 753/7130/20.

При цьому про необхідність дотримання вказаного ч. 8 ст. 141 ЦПК України порядку подання доказів неодноразово вказував Верховний Суд.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року в справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року в справі № 208/5532/18 виклав правовий висновок про те, що Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення (див.: ухвала Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21).

Так, розгляд справи № 295/16820/24 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідач ОСОБА_1 та її представник Перегуда А.П. безпосередньо брали участь у судових засіданнях. У відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено, що «Попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач ОСОБА_1 очікує понести в зв`язку з розглядом справи № 295/16820/24, становить 20000,00 грн».

Рішення суду було проголошено в судовому засіданні 12.05.2026 під час особистої присутності відповідача ОСОБА_1 та її представника Перегуди А.П., проте до ухвалення рішення жодної заяви відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України ними не заявлялося та до суду не надавалося.

Заяву про ухвалення додаткового рішення представником відповідача було подано 14.05.2026 з доданими до неї договором про надання правової (правничої) допомоги від 23.12.2024, актом наданих послуг правничої допомоги від 14.05.2026, в якому зазначено назви наданих адвокатом Перегудою А.П. послуг та загальна їх вартість на суму 40000,00 грн, а також квитанцію до прибуткового касового ордеру від 14.05.2026 про сплату йому коштів у зазначеному розмірі ОСОБА_1 . Однак у порушення визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України порядку надання таких доказів ні відповідачем, ні її представником не було заявлено в суді про намір подати докази понесення відповідачем ОСОБА_1 судових витрат, чим не дотримано зазначену умову надання таких доказів.

Таким чином, попри те, що представником відповідача не був пропущений визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України п`ятиденнний строк для подання до суду доказів розміру судових витрат на професійну правничу допомогу в справі, втім процесуальний порядок надання таких доказів дотримано не було.

Отже, оскільки відповідачем ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_12 не було заявлено про намір подати відповідні докази, які підтверджують її витрати на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом судом справи, не подано відповідної заяви до закінчення судових дебатів, як це передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України та ч. 1 ст. 246 ЦПК України, зазначене свідчить про порушення порядку для подання відповідних доказів, тому суд відмовляє в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в справі.

Керуючись ст. ст. 133, 135, 137, 141, 246, 258-261, 263, 270 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_12 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ЦПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 05.06.2026.

Суддя Л.М. Семенцова