Ухвала суду № 137157103, 04.06.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 170/318/24

Провадження № 1-кп/168/44/26

У Х В А Л А

про продовження строку запобіжного заходу

04 червня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Стара Вижівка в режимі відеоконференції в ході розгляду кримінального провадження № 62024000000000225, відомості про яке внесено до ЄРДР 18.03.2024 року, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в:

У провадженні Старовижівського районного суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 днів з визначенням розміру застави - 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 565 760 грн. На обґрунтування клопотання зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. На обґрунтування підозри органом досудового слідства зібрано ряд доказів. Строк тримання під вартою підозрюваним неодноразово продовжувався. Заявлені ризики у клопотанні про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого не одноразово перевірялись слідчими суддями, судом при обранні та продовженні запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою і не зменшились на теперішній час. Обставинами, на підставі яких сторона обвинувачення дійшла висновку про наявність вказаних ризиків є те, що кримінальне правопорушення, що інкримінується ОСОБА_7 є особливо тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Вищевикладене свідчить також про те, що ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, свою участь у незаконному перевезенні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуту наркотичних засобів, особливо небезпечних психотропних речовин, можуть планувати втечу та переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності. Перебування нашої держави у стані війни з російською федерацією може також сприяти ОСОБА_7 до залишення меж країни, що унеможливить судовий розгляд.

Також прокурор зазначає, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на інших обвинувачених, експертів, інших учасників кримінального провадження, з метою зміни раніше наданих у кримінальному провадженні показань і уникнення кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачений ознайомлений із матеріалами в порядку ст. 290 КПК України, які містять значиму інформацію, у тому числі щодо проведених слідчих та процесуальних дій відносно невстановлених до цього часу осіб. З урахування вказаної обставини обвинувачений, перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, матиме можливість обговорювати між собою та іншими невстановленими особами, причетними до протиправної діяльності, відомі органу досудового розслідування обставини незаконного виготовлення та незаконного збуту особливо небезпечних психотропних речовин, та, усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб, розробити стратегію ухилення від відповідальності, а також на експертів, свідків.

Таким чином, наразі є достатньо даних вважати, що використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою мінімізації негативних наслідків для себе, обвинувачений має можливість впливати на свідків, інших осіб, які ще не допитані, з метою розроблення загальної, узгодженої стратегії уникнення від кримінальної відповідальності.

Зазначені ризики, які виправдовують застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшились і продовжують існувати, оскільки перебуваючи під вартою ОСОБА_7 не мав можливості контактувати з причетними до вчинених ним злочинів особами, й узгоджувати з ними свої дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення незаконного впливу на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується.

З урахуванням викладених обставин жоден більш м`який запобіжний захід, крім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.

Крім наявності зазначених ризиків, матеріали провадження дають змогу оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання; вік та стан здоров`я обвинуваченого; майновий стан; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У випадку засудження ОСОБА_7 за вчинення інкримінованого особливо тяжкого злочину, до нього може бути застосовано виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Щодо особи обвинуваченого встановлено, що він є працездатним, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_7 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Ураховуючи тяжкість, специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , дані про його особу, є усі законні підстави не застосовувати до нього менш суворий запобіжний захід.

Востаннє строк тримання під вартою щодо обвинуваченого продовжено ухвалою Старовижівського районного суду до 06.06.2026 включно з визначенням розміру застави.

Прокурор в клопотанні зазначає, що 28.01.2026 проведено перше судове засідання у зазначеному кримінальному провадженні, зачитано обвинувальний акт, а також встановлено порядок та обсяг досліджених доказів, досліджуються докази, не допитано ще жодного свідка, через що серед іншого продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків.

Зокрема суд переконався у тому, що жоден з обвинувачених вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях не визнав, що додаткового свідчить про те, що неодноразово підтверджені судом ризики продовжують існувати та по своїх суті не зменшились.

Беззаперечно, у випадку обрання менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою з визначенням розміру застави ризики, зазначені в клопотанні, будуть реалізовані обвинуваченими, що поставить під загрозу: 1. Забезпечити явку обвинувачених до суду; 2. Допиту свідків у судовому засіданні; 3. Публічну безпеку у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у клопотаннях, просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 заперечив щодо клопотання, вважає необґрунтованими ризики, на які посилається прокурор. Просить зменшити визначений йому розмір застави, оскільки його сім`я не спроможна внести таку суму коштів. Наміру ухилятись від суду, впливати на свідків чи експертів не має.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_11 звернув увагу суду на те, що обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою. Поведінка інших обвинувачених в справі доводить відсутність ризиків і повністю нівелює їх наявність. Вважає, що процесуальну поведінку обвинуваченого зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід, тому просить відмовити в клопотанні. Водночас, у разі, якщо суд дійде переконання про задоволення клопотання, то просить зменшити розмір застави, визначений обвинуваченому, яка є непосильною для родини обвинуваченого та врахувати, що на утриманні обвинуваченого двоє батьків похилого віку, неповнолітня дитина, дружина, що перебуває в декретній відпустці.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити з таких підстав.

Частинами 1, 2 ст.331 КПК встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу згідно з ч.1 ст.177 КПК є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 08.04.2026 щодо обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 06.06.2026 включно, з визначенням розміру застави 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У даний час кримінальне провадження перебуває на розгляді Старовижівського районного суду по суті. Здійснюється стадія дослідження доказів, у справі не допитані свідки та експерти.

Суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід, а наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах, вчинених повторно за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про їх високу суспільну небезпечність.

Суд також враховує, що на утриманні в ОСОБА_7 є одна неповнолітня дитина.

Разом з тим, приватний інтерес, який виражається в можливості забезпечення обвинуваченими виховання неповнолітніх дітей, не є вищим за публічний інтерес щодо запобігання поширенню серед населення наркотичних засобів та психотропних речовин в особливо великих розмірах.

Тримання обвинуваченого під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

ОСОБА_7 не працює, не має офіційного джерела доходів. Окрім того, протипоказань щодо утримання в умовах слідчого ізолятора не встановлено.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Ризиками, які дають підстави суду продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід вважати те, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду, зважаючи на суворість покарання, яке йому загрожує, а також те, що останній може впливати на свідків, які ще судом недопитані, а також на експертів. Також суд враховує і стадію судового розгляду даного провадження в даний час, здійснюється дослідження доказів.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити кримінальне правопорушення. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

На переконання суду прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що обвинувачені можуть вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

З врахуванням наведеного, особи обвинуваченого та тяжкості інкримінованого діяння, віку та стану здоров`я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, стадії судового розгляду кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів.

Суд вважає, що застосування інших, менш суворих запобіжних заходів є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, тому не погоджується з доводами сторони захисту про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Відтак доводи захисника про зміну виду запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 суд відхиляє.

Колегія суддів, враховуючи тривалий час перебування обвинуваченого під вартою, керуючись правилами ч. 5 ст. 182 та ч. 3 ст. 183 КПК України, вважає, що є правові підстави для визначення обвинуваченому розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, як альтернативного запобіжного заходу та вважає, що доцільним буде визначити заставу ОСОБА_7 у розмірі 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 565 760 грн.

При визначенні розмір застави суд враховує ряд обставин конкретні обставини кримінального провадження, кількість епізодів, що ставляться у вину обвинуваченому, тяжкість інкримінованого злочину.

На переконання суду такий розмір застави гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а також буде пропорційним, співмірним заходом, який не становитиме надмірний тягар. Підстав для зменшення розміру застави, як про це просить сторона захисту, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 372 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 02.08.2026 року включно, в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» (вул. Нестора Бурчака, буд. 3, м. Луцьк, Волинської області).

Визначити ОСОБА_7 на підставі ч. 5 ст. 182 КПК України заставу у розмірі 170 (сто сімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 565 760 (п`ятсот шістдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок №UA358201720355259001500002504, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172.

Роз`яснити, що обвинувачений ОСОБА_7 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави обвинуваченим або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов`язки:

-прибувати за викликом до суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_7 наслідки невиконання покладених зобов`язань. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_7 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_7 , вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Луцький слідчий ізолятор».

Вручити копію цієї ухвали прокурору, обвинуваченому негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити в Державну установу «Луцький слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_12