Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 344/5289/25
Провадження № 2/344/498/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2026 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 09 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 09.05.2024-100000587, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною договору, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Відповідно до умов Договору та Заявки, позичальнику надано кредит у розмірі 6000,00 гривень строком на 98 днів.
Відповідач не виконала свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 14.08.2024 утворилась заборгованість у розмірі 16027,74 гривень, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 гривень, по процентам у розмірі 6804,00 гривень, по комісії в розмірі 223,74 гривень та неустойки в розмірі 3000,00 гривень, чим порушуються права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю«Споживчий центр».
Разом з тим відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1 810,26 гривень від 16.05.2024, при цьому під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості .
За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 09.05.2024-100000587 від 09.05.2024 у розмірі 16027,74 гривень та витрати по оплаті судового збору (а.с. 1-9, 37-41).
29 серпня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Боднарчуком А.М. подано до суду відзив на позовну заяву, де вказує, що відповідач заперечує факт отримання грошових коштів в кредит від Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в розмірі 6000,00 гривень. Позивачем не надано доказів, що безсумнівно свідчили б про факт видачі відповідачу кредитних коштів. Так, матеріали справи містять квитанцію № 2459674053 від 09.05.2024 про начебто перерахунок коштів кредитором відповідачу. Однак дана квитанція не містить підпису та реквізити банківського рахунку відповідача, тобто даний документ не є належним доказом про отримання відповідачем грошових коштів в кредит від Товариства з обмеженою відповідальністю«Споживчий центр». Первинні документи про видачу/зарахування коштів відповідачу на виконання кредитного договору у справі відсутні.
За умовами договору №09.05.2024-100000587 від 09.05.2024, предметом договору є кредит на суму 6000,00 гривень. Доказів у підтвердження того, що зазначена сума кредиту була отримана чи перерахована відповідачу, матеріали справи не містять. Квитанція №2459674053 від 09.05.2024 без підпису та реквізитів банківського рахунку не підтверджує, що вказані кошти були перераховані саме на картку відповідача і що саме та картка 414949*19 належить відповідачу. Позивачем не було доведено факту перерахування грошових коштів за кредитним договором на картковий рахунок позичальника.
Відповідач заперечує факт отримання ним будь-яких грошових коштів за даним договором. Позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачений договором про надання споживчого кредиту, а відповідач ці кошти отримала. Виписки з рахунку, платіжної інструкції тощо, які б підтверджували перерахування позивачем ОСОБА_1 коштів у розмірі 6 000,00 гривень за договором №09.05.2024 100000587 від 09.05.2024 про надання споживчого кредиту, позивачем не надано.
За вказаних обставин, у зв`язку з недоведенням позивачем належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу коштів за договором про надання кредиту відповідачці на її рахунок, а також фактичного користування відповідачем коштами, та неналежністю наданого ним розрахунку як доказу заборгованості, відповідач вважає про недоведеність порушення прав позивача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо твердження позивача, що відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1810,26 грн. від 16.05.2024. Дане твердження не відповідає дійсності, відповідачем не здійснювалося часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1810,26 гривень від 16.05.2024. У матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи.
Враховуючи наведене, сторона відповідача вважає, що позивачем не доведено факту отримання відповідачем грошових коштів, погодження між сторонами умов кредитного договору, в тому числі і щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, а також строку дії такого договору, а наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням укладення кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог.
Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 67-72).
03 вересня 2025 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач зазначає, що кредитний договір № 09.05.2024-100000587 від 09.05.2024 укладений в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною відповідача документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий 0966372911. Саме його було використано відповідачем для підписання кредитного договору 09.05.2024. Відповідач не заперечує, що вказаний засіб зв`язку, а саме: номер телефону НОМЕР_1 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.
Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору) та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.
Також, підписуючи Оферту відповідач підтвердив той факт, що розуміє умови, на яких укладається договір: Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс повідомлення, яке було відправлене на фінансовий номер відповідача 0966372911 E265. У відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), відповідачем вкотре було підтверджено розуміння та чіткість умов укладання даного договору : Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер 0966372911 E265 Тобто відповідач підтвердила факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодилася на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку
Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією №2459674053 від 09.05.2024, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Отже позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу Liqpay, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
Таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.
Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, представник відповідача не надав до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку 4149-49XX-XXXX-9919, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 09.05.2024-100000587 від 09.05.2024 у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Сторона позивача вважає безпідставними доводи відзиву про ненадання позивачем виписки по рахунку, як первинного бухгалтерського документу.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляла.
Відповідач заперечує вірність розрахунку спірної заборгованості, проте не зробила власного, а відтак вести мову предметно про конкретні суми не доводиться.
Разом з тим відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1 810,26 гривень від 16.05.2024.
Позивач просить позов задовольнити у повному обсязі (а.с.96-104).
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2025 року головуючим суддею визначено Мелещенко Л.В. (а.с.26).
Ухвалою суду від 27 березня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.27-28, 36).
Ухвалою суду від 01 вересня 2025 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» докази про перерахування коштів ОСОБА_1 за договором № 09.05.2024-100000587 від 09 травня 2024 року, а саме: інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної карки 4149-49ХХ-ХХХХ-9919 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), первинні документи щодо видачі коштів, а також докази про сплату заборгованості за кредитним договором, виписку по платіжній картці (а.с.77-78).
Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про витребування доказів задоволено. Витребувано у Акціонерного товариства "Універсал Банк" докази (а.с. 121-122).
Ухвалою суду від 20 листопада 2025 року витребувано у Акціонерного товариства "Універсал Банк" докази (а.с. 137-139).
Ухвалою суду від 17 грудня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Боднарчука Андрія Михайловича про витребування доказів задоволено. Витребувано в Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" докази (а.с.149-151).
Ухвалою суду від 08 квітня 2026 рокуклопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Боднарчука Андрія Михайловича про витребування доказів - задоволено у повному обсязі. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ: 37356833, адреса: вул. Саксаганського, 133 А, м. Київ, 01032) оригінал кредитного договору №09.05.2024-100000587 від 09.05.2024 у вигляді електронного документа з файлом підпису, який підтверджує його цілісність та ідентифікує особу, що його підписала (а.с.180-182).
Пояснення учасників справи у судовому засіданні.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте у вимогах позовної заяви та відзиві на позовну заяву просить розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з`явилася, однак представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника, просив врахувати позицію, яка викладена у відзиві.
Учасники справи у судове засідання, призначене на 02 червня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 37356833 (а.с. 10).
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №09.05.2024-100000587 від 09.05.2024, загальний розмір заборгованості становить 16 027,74 гривень, з яких основний борг - 6000,00 гривень, проценти - 6804,00 гривень, комісія за надання - 223,74 гривень, неустойка 3000,00 гривень (а.с. 14).
Відповідно до квитанції від 09.05.2024, на платіжну карту НОМЕР_3 перераховано кошти у розмірі 6000,00 гривень, призначення видача за договором №09.05.2024-100000587 (а.с. 15).
09 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , Позичальником, укладено кредитний договір № 09.05.2024-100000587, за умовами якого Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-9919.
Сума кредиту - 6 000,00 гривень зі строком користування на 98 календарних днів з дати отримання кредиту. Дата повернення кредиту 14 серпня 2024 року. Процентна ставка встановлена у розмірі 1,35 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1.13% = (6671,79 / 6000)/98 х 100%.
Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку.
Комісія, пов`язана з наданням Кредиту, економічна сутність плата за надання Кредиту) 15% від суми Кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Неустойка: 60 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (а.с.18-23).
Позивачем до матеріалів справи долучено картка субконто, контрагенти за 09.05.2024-02.09.2025, з якої вбачається, що 09.05.2024 ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 6000,00 гривень (а.с.107-113).
01 листопада 2020 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», Банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», Клієнтом, укладено Договір № 4507 про надання послуг в системі LigPay (а.с. 114-119).
Згідно відповіді Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та виписки по рахунку, на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_4 , на яку 09.05.2024 перераховано кошти у сумі 6000,00 гривень (а.с.157-158).
Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду
за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої-другої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
Згідно частини першої-другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно частини першої-другої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
З кредитного договору №09.05.2024-100000587 від 09.05.2024 вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору Е295, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Судом встановлено, що відповідачем електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору №09.05.2024-100000587 від 09.05.2024 та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 6000,00 гривень, а отже акцептовано умови Договору.
Отже, позивач у повному обсязі виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит на картковий рахунок.
Згідно частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 Цивільного кодексу України.
Так, у частині першій статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини перша-друга статті 612 Цивільного кодексу України).
Отже, як встановлено судом, позикодавець, перерахувавши відповідачу грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000,00 гривень.
Вирішуючи вимоги позовної заяви про стягнення заборгованості за нарахованими процентами, то суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).
Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».
За умовами договору №09.05.2024-100000587 від 09.05.2024 надано кредит у розмірі 6000,00 гривень строком користування на 98 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 14.08.2024.
У пункті 5 договору визначено, що процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Кредитний договір був укладений з відповідачем 09 травня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Таким чином, у період з 09.05.2024 по 14.08.2024 проценти нараховуються за
такою формулою: 6000,00 (тіло кредиту) *1,00 % = 60,00 гривень нарахований відсоток за день, 60,00*98= 5880,00 гривень - нараховані відсотки з 29.11.2023 по 23.12.2023.
З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2024 відповідачем була проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1 810,26 гривень.
Таким чином, проценти підлягають стягненню у розмірі 4069,74 гривень (5580,00 1810,26).
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту, то суд зважає на таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
У пункті 8 кредитного договору №09.05.2024-100000587 від 09.05.2024 сторонами погоджено, що комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія") 15% від суми Кредиту та дорівнює 900 грн 00 коп. Розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Відтак, комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.
Вказана сума комісії у розмірі 900,00 гривень за надання послуги, а саме: пов`язана з наданням кредиту.
Позивач просить стягнути комісію у розмірі 223,74 гривень, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача комісія саме у зазначеному розмірі.
Позивач серед іншого просить стягнути неустойку.
Проте, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Судом встановлено, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану (09.05.2024), отже на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Отже, суд вважає, що нарахування неустойки у розмірі 3000,00 гривень за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
Докази, які б спростовували доводи позивача про факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором №09.05.2024-100000587 від 09.05.2024, в матеріалах справи відсутні.
Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача за укладеним договором або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.
Отже, враховуючи, що відповідач не виконав зобов`язання за укладеним договором, суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №09.05.2024-100000587 від 09 травня 2024 року у розмірі 10293,48 гривень, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 гривень, заборгованості по процентам у розмірі 4069,74 гривень, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 223,74 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з платіжної інструкції №СЦ00008675 від 24 березня 2025 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 25).
Позовні вимоги задоволені частково (64,22 %), тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто судовий збір у розмірі 1555,67 гривень.
На підставі викладеного, відповідно до статей 509, 526, 527, 530, 543, 553,5 54, 610-612, 625 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 2, 4, 9, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором №09.05.2024-100000587 від 09 травня 2024 року у розмірі 10293,48 гривень (десять тисяч двісті дев`яносто три гривні сорок вісім копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, судовий збір у розмірі 1555,67 гривень (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень шістдесят сім копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 05 червня 2026 року.
Суддя Мелещенко Л.В.
Судове рішення № 137155237, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області було прийнято 05.06.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 344/5289/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: