Ухвала суду № 137155188, 04.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10342/26

Провадження № 1-кс/344/4221/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 62023140150000085 від 10.05.2023, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що Старшим слідчим П`ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань (з дислокацією у м. Івано-Франківську), розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 , проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023140150000085 від 10.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області № 344/8345/23 від 10.05.2023, у вказаному вище провадженні, накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, із метою збереження речових доказів на автомобіль марки «Пежо» моделі «508» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 . 30.09.2023 у вказаному кримінальному провадженні, слідчим, прийнято рішення про його закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 10.10.2023 у справі № 344/18546/23 скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 10.05.2023 в справі №344/8345/23, на автомобіль марки «Пежо» моделі «508» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , в частині заборони права користування зазначеним транспортним засобом. Органом досудового розслідування автомобіль було повернуто ОСОБА_4 . На даний момент, постанова про закриття кримінального провадження набрала законної сили, не скасована прокурором чи судом, відтак ухвала про накладення арешту припинила свою дію. Враховуючи наведене просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді ІваноФранківського міського суду Івано-Франківської області № 344/8345/23 від 10.05.2023 на автомобіль марки «Пежо» моделі «508» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .

В судовому засіданні адвокат підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Так, П`ятим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань (з дислокацією у м. Івано-Франківську), розташованого у місті Львові, проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023140150000085 від 10.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

На підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 травня 2023 року накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, із метою збереження речових доказів, а саме на: автомобіль марки «Пежо» моделі «508», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , що вилучений під час огляду місця події 09.05.2023 року до скасування арешту у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Частиною 1 ст. 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК. За змістом статей 173, 174 цього Кодексу під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд відповідно.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК).

Частини 3 та 4 ст. 174 КПК регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.

Натомість у ст. 174 КПК не йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою керівника органу досудового розслідування на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Разом із тим, за приписами частини 4, якою доповнено ст. 132 КПК Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» № 2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч. 4 ст. 132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.

Приписи ч. 4 ст. 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв`язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.

Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб`єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.

Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.

Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження.

У Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України виходив із того, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило «lex posterior derogat priori» - «наступний закон скасовує попередній». Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

Принцип верховенства права вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» ( lex posterior generalis non derogat priori speciali ). В Рішенні від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права втрачає свою дієвість. Імператив надання дієвості принципові верховенства права вимагає одночасного застосування всіх трьох класичних формул.

Саме із таких настанов виходила Об"єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду щодо застосування приписів ч. 4 ст. 132 КПК України у своїй Постанові від 15.04.2024 року у справі № 554/2506/22.

Постановою старшого слідчого П`ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань (з дислокацією у м. Івано-Франківську), розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 від 30.09.2023 року кримінальне провадження № 62023140150000085 від 10.05.2023 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Отже, з цього моменту припинила дію ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 травня 2023 року про арешт майна в межах кримінального провадження №62023140150000085 від 10.05.2023 року, наслідком чого є скасування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження.

За наведених обставин, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 309 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1