Постанова № 13715301, 11.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2011 р. справа № 2а-23402/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год.00хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Наумової К.Г.

при секретаріМельниковій І.І.

Постановлена у нарадчій кімнаті о 12 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Наумової К.Г.

при секретарі судового засідання Мельниковій І.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» (м. Селидове)

до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області (м. Красноармійськ)

про визнання неправомірними дій та визнання податкових повідомлень-рішень

частково або повністю недійсними

за участю сторін: від позивача: Максимчук С.П.

від відповідача: Аніщенко О.С., Чугуненко О.Ю.

Державне підприємство «Селидіввугілля» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області (надалі ДПІ) про визнання неправомірними дій ДПІ по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобовязань з земельного податку за листопад 2008 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаному у платіжному дорученні та визнання податкових повідомлень рішень:

б/д № 0000081840/1, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 472,79 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій (у розмірі 50 відсотків), частково недійсним на суму 419,71 грн.;

б/д № 0000091840/1, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 2430,8 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій (у розмірі 50 відсотків), частково недійсним на суму 652,99 грн.;

б/д № 0000101840/1, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 849,93 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій (у розмірі 50 відсотків), частково недійсним на суму 830,38 грн.;

б/д № 0000111840/1, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 294 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій (у розмірі 50 відсотків), частково недійсним на суму 168,83 грн.;

б/д № 0000121840/1, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 123,04 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій (у розмірі 50 відсотків), частково недійсним на суму 103,80 грн.;

б/д № 0000131840/1, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 24,60 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій (у розмірі 50 відсотків), повністю.

Заявою про часткову відмову від позовних вимог від 11.01.2011 року позивач відмовився від позовних вимог в частині визнання:

б/д № 0000081840/1, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 472,79 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій (у розмірі 50 відсотків), частково недійсним на суму 419,71 грн.;

б/д № 0000101840/1, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 849,93 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій (у розмірі 50 відсотків), частково недійсним на суму 830,38 грн.;

б/д № 0000121840/1, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 123,04 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій (у розмірі 50 відсотків), частково недійсним на суму 103,80 грн.;

б/д № 0000131840/1, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 24,60 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій (у розмірі 50 відсотків), повністю.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Діюче законодавство не встановлює право чи обовязок податкового органу зараховувати сплату податкових зобовязань в рахунок погашення податкового боргу. Позивач також посилається на п. 3.8. інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. П. 5.1.7. його Статуту визначено, що позивач самостійно встановлює черговість і напрям використання коштів з власних рахунків, яке здійснюється банком за його дорученнями. Позивач спрямував свої кошти саме на сплату поточних зобовязань з земельного податку згідно поданих розрахунків. За таких обставин, позивач вважає, що відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

ДПІ проти позову заперечує посилаючись на наступне. ДПІ посилається на вимоги п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (наділ Закон) та зазначає, що цією статтею на субєкта господарювання накладається обовязок, при наявності податкового боргу, погашати його попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. П. 5.3. ст.. 5 Закону також встановлено обовязок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобовязання та строки його погашення. Іншого механізму сплати податкових зобовязань поточного періоду до погашення податкових зобовязань минулого періоду Законом не передбачено.

Крім цього, на платника податків також покладено необхідність нести юридичну відповідальність, передбачену п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону, у разі, коли платник податку не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків.

Таким чином, ДПІ сплачена сума коштів була направлена на погашення податкового боргу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Селидіввугілля» є юридичною особою (ідентифікаційний номер 33426253), перебуває на податковому обліку з 08.06.2005 року.

ДПІ була проведена перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 14.01.2009 року № 18 «Про результати невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Селидіввугілля» (код ЄДРПОУ 33426253) стосовно своєчасності сплати земельного податку за травень 2007 року вересень 2008 року».

В акті зазначено, що позивач є платником земельного податку, на порушення ст.. 17 Закону України «Про плату за землю» він несвоєчасно сплачував земельний податок за період грудень 2007 року вересень 2008 року з затримкою від 42 до 528 календарних днів.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ, крім інших, винесені спірні податкові повідомлення рішення: без дати № 0000091840/1, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 2430,80 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 50 відсотків (прострочення 316 календарних днів) та без дати № 0000111840/1, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 294 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 50 відсотків (прострочення 195 календарних днів).

Ст. 17 Закону України «Про плату за землю» визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 17.1 ст. 17 Закону за порушення податкового законодавства на платника податків накладаються штрафні санкції.

Підпунктом 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Щодо позовних вимог про визнання податкового повідомлення рішення без дати № 0000091840/1, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 2430,8 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 50 відсотків, частково недійсним на суму 652,99 грн.

Матеріалами справи встановлюється наступне.

Штрафні санкції у сумі 652,99 грн. згідно розрахунку суми фінансової санкції за несвоєчасну сплату земельного податку складаються з штрафних санкцій у сумі 323,6 грн., які нараховані позивачеві за затримку сплати земельного податку на 316 календарних днів та 329,39 грн., які нараховані позивачеві за затримку сплати земельного податку на 294 календарних дні.

З акту перевірки вбачається, що 31.01.2007 р. позивачем до ДПІ наданий податковий розрахунок земельного податку за 2007 рік від 30.01.2007 року по Михайлівській с/р, яким за грудень 2007 року визначена сума податкового зобовязання з вказаного податку у розмірі 2396,94 грн. ДПІ за цим розрахунком визначений граничний термін сплати 30.01.2008 року. У рахунок погашення за вказаним розрахунком ДПІ враховує суму 647,19 грн., яка сплачена платіжним дорученням № 515 від 11.12.2008 року.

Позивачем також 30.01.2008 року до ДПІ наданий податковий розрахунок земельного податку за 2008 рік від 30.01.2008 року по Михайлівській с/р, яким за січень 2008 року визначена сума податкового зобовязання з вказаного податку у розмірі 2464,60 грн. ДПІ за цим розрахунком визначений граничний термін сплати 03.03.2008 року. У рахунок погашення за вказаним розрахунком ДПІ враховує суму 658,77 грн., яка сплачена платіжним дорученням № 687 від 22.12.2008 року.

У даному випадку, з урахуванням ст.. 17 Закону України «Про плату за землю», граничним терміном сплати вказаного податку є відповідно 30.01.2008 року та 03.03.2008 року.

Платіжним дорученням № 515 від 11.12.2008 року позивачем сплачений земельний податок у сумі 2464,60 грн. у графі «призначенні платежу» ним зазначено «податок за землю за листопад 2008 року».

Платіжним дорученням № 687 від 22.12.2008 року позивачем сплачений земельний податок у сумі 1055,81 грн. у графі «призначенні платежу» ним зазначено «податок за землю за листопад 2008 року».

З наведеного вбачається, що ДПІ в рахунок погашення податкового боргу за грудень 2007 року була зарахована сплата позивачем податкового зобовязання за листопад 2008 року.

Крім цього, згідно податкового розрахунку земельного податку за 2008 рік позивачем за листопад 2008 року визначено податкове зобовязання у сумі 2464,60 грн. Як вже зазначалося, платіжним дорученням № 515 від 11.12.2008 року позивачем був сплачений земельний податок за листопад 2008 року у повному обсязі.

Але ж 22.12.2008 року позивач платіжним дорученням № 687 на суму 1055,81 грн. знову здійснює оплату земельного податку за листопад 2008 року, хоча заборгованість з цього податку за цей період відсутня.

За таких обставин, сплачена сума у розмірі 1055,81 грн. повинна зараховуватись у рахунок погашення податкового боргу позивача за інші періоди, тобто у рахунок погашення заборгованості з земельного податку за січень 2008 року.

Щодо позовних вимог про визнання податкового повідомлення рішення без дати № 0000111840/1, яким позивачеві нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 294 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 50 відсотків, частково недійсним на суму 168,83 грн.

Матеріалами справи встановлюється наступне.

Штрафні санкції у сумі 168,83 грн. згідно розрахунку суми фінансової санкції за несвоєчасну сплату земельного податку нараховані позивачеві за затримку сплати земельного податку на 195 календарних днів.

З акту перевірки вбачається, що 31.01.2008 р. позивачем до ДПІ наданий податковий розрахунок земельного податку за 2008 рік від 30.01.2008 року по Гродівській с/р, яким за квітень 2008 року визначена сума податкового зобовязання з вказаного податку у розмірі 587,99 грн. ДПІ за цим розрахунком визначений граничний термін сплати 30.05.2008 року. У рахунок погашення за вказаним розрахунком ДПІ враховує суму 337,66 грн., яка сплачена платіжним дорученням № 517 від 11.12.2008 року.

У даному випадку, з урахуванням ст.. 17 Закону України «Про плату за землю», граничним терміном сплати вказаного податку є 30.05.2008 року.

Платіжним дорученням № 517 від 11.12.2008 року позивачем сплачений земельний податок у сумі 587,99 грн. у графі «призначенні платежу» ним зазначено «податок за землю за листопад 2008 року».

З наведеного вбачається, що ДПІ в рахунок погашення податкового боргу за квітень 2008 року була зарахована сплата позивачем податкового зобовязання за листопад 2008 року.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976, встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Як вже зазначалося, ДПІ при зарахуванні сплачених позивачем у рахунок погашення сум податкових зобовязань, самовільно було змінені призначення платежів, які зазначались ним у платіжних документах, та направлено гроші в рахунок погашення сум податкового боргу, які виникли у попередніх звітних податкових періодах.

Відповідно до вимог п. 7.7. ст. 7 Закону, на який посилається ДПІ, як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем сум земельного податку у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

З наведеного вбачається, що ця норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючи органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобовязань. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123, також не передбачається право ДПІ змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

На підставі викладеного, дії ДПІ щодо зарахування платежу у сплату податкового боргу з земельного податку грудень 2007 року та квітень 2008 року, шляхом змінення призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних дорученнях № 515 та № 517 від 11.12.2008 року, є неправомірними, отже, застосування до позивача фінансових санкцій за порушення строків сплати податкових зобовязань у сумі 323,60 грн. та 168,83 грн. є неправомірними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо часткового визнання недійсними податкових повідомлень рішень: без дати № 0000091840/1 у сумі 652,99 грн. та № 0000111840/1 у сумі 168,83 грн. підлягають задоволенню в частині визначення податкового повідомлення-рішення без дати № 0000091840/1 про нарахування податкового зобовязання з земельного податку у сумі 2430,8 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 50 відсотків, частково недійсним на суму 323,60 грн. та визнання податкового повідомлення-рішення без дати № 0000111840/1 про нарахування податкового зобовязання з земельного податку у сумі 294 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 50 відсотків, частково недійсним на суму 168,83 грн.

Позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення без дати № 0000091840/1 про нарахування податкового зобовязання з земельного податку у сумі 2430,8 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 50 відсотків, частково недійсним на суму 329,39 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 2грн. 55коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі наведеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про систему оподаткування», Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976, Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123, ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області без дати № 0000091840/1, яким Державному підприємству «Селидіввугілля» нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 2430,80 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 50 відсотків, частково недійсним на суму 323,60 грн.

Визнати податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області без дати № 0000111840/1, яким Державному підприємству «Селидіввугілля» нараховане податкове зобовязання з земельного податку у сумі 294 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 50 відсотків, частково недійсним на суму 168,83 грн.

Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання податкового повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області без дати № 0000091840/1 про нарахування Державному підприємству «Селидіввугілля» податкового зобовязання з земельного податку у сумі 2430,80 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 50 відсотків, частково недійсним на суму 329,39 грн. задоволенню не підлягають.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» витрати по сплаті судового збору у сумі 2 грн. 55 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається на імя Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Постанову підписано 17 січня 2011 р.

Суддя Наумова К.Г.