Рішення № 137152329, 03.06.2026, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/415/26

Провадження № 2/493/574/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

ГОЛОВУЮЧОГО СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ КОТИС О.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом до суду сторін в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

02.03.2026 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.02.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9490172, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 16000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом.

25.07.2024 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклало договір факторингу № 25-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 9490172 від 23.02.2022 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплаті процентів, комісії належним чином не виконає, має заборгованість, яка станом на час звернення до суду з позовною заявою становить 17600,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 16000,00 грн., заборгованість за комісією 1600,00 грн.

На підставі викладеного ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 9490172 від 23.02.2022 року в розмірі 17600,00 грн., та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 гривень.

Позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», тому позивач самостійно направив відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення, надавши суду докази їх надсилання.

Ухвалою судді Мясківської І.М. від 13.03.2026 року постановлено відкрити провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін.

06.05.2026 року в зв`язку із прийняттям 28.04.2026 року Вищою радою правосуддя рішення № 773/0/15-26 про звільнення з посади головуючого по справі судді Мясківської І.М. дану цивільну справу було перерозподілено в провадження головуючого судді Ільніцької О.М.

Ухвалою судді Ільніцької О.М. від 07.05.2026 року справу прийнято до свого провадження.

Ухвала про відкриття провадження у справі надсилалася відповідачу рекомендованим листом на його зареєстровану адресу. Однак на адресу суду з поштового відділення Укрпошти повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній». Також про дату, час і місце проведення судових засідань він повідомлявся шляхом розміщення на офіційному сайті Балтського районного суду Одеської області оголошення про виклик його як відповідача в судові засідання на 24.04.2026 року, 03.06.2026 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, у позові заявив клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи просив проводити за відсутністю їх представника. Проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав, про поважність причин своєї неявки в судові засідання суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судові засідання відповідача та неповідомленням суду про поважність причин своєї неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов судом застосовано відповідно до ст. 280 ЦПК України заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши докази, надані позивачем, і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 23.02.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9490172, що підтверджується копією договору. Згідно п.п. 1.2.-1.4. договору ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит в сумі 16000,00 гривень на 67 днів, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісією за користування кредитом у строк до 02.03.2022 року.

Відповідно до п. 1.5.1. комісія за надання кредиту: 1600,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 1400,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Додатками № 1, № 2 до договору про споживчий кредит № 9490172 від 23.02.2022 року є графік платежів, паспорт споживчого кредиту, яким визначено інформацію про основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація.

Згідно довідки про ідентифікацію відповідач ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «МІЛОАН».

Анкета-заява на кредит № 9490172 від 23.02.2022 року містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем у ТОВ «МІЛОАН», що вбачається з її копії.

Як вбачається з квитанції від 23.02.2022 року ТОВ «МІЛОАН» переказав 16000,00 гривень на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 згідно договору № 9490172. Отримання відповідачем відповідно до зазначеного вище договору грошових коштів підтверджується також відомістю про щоденні нарахування та погашення.

25.07.2024 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклало договір факторингу № 25-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право грошової вимоги до позичальників.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 25-07/2024 від 25.07.2024 року ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 9490172 від 23.02.2022 року в загальній сумі 17600,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 16000,00 грн., заборгованість за комісією 1600,00 грн.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 9490172 від 23.02.2022 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 17600,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 16000,00 грн., заборгованість за комісією 1600,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

У п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем договору про надання споживчого кредиту. Розрахунок підтверджує існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копія договору факторингу підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором, до позивача по справі.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту належним чином не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача у сумі 17600,00 гривень на користь позивача підлягають задоволенню.

Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на сплату судового збору в сумі 2662,40 гривень та витрат на професійну правову допомогу в сумі 9000,00 гривень.

Згідно з вимогами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 0615870315 від 23.02.2026 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача належить стягнути на користь позивача, понесені ним та документально підтверджені, судові витрати на сплату судового збору за подання до суду позовної заяви в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» в сумі 2422,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача було надано копію договору № 02-07/2024 від 02.07.2024 року про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 1150 від 01.01.2026 року, копію витягу з акту № 27 про надання правничої допомоги від 30.01.2026 року, відповідно до якого витрати на професійну правову допомогу складають 9000,00 гривень.

Водночас заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з огляду на таке.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Водночас заявлені позивачем витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, зважаючи на те, що ця справа є малозначною в силу вимог закону, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, суд відповідно положень статті 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 530, 611, 612, 625, 629, 639, 1054ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 279, 280ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, заборгованість за договором № 9490172 від 23.02.2022 року в розмірі 17600,00 гривень, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 гривень, а всього 23262,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 05.06.2026 року.

СУДДЯ