Рішення № 137151598, 05.06.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2793/26

Провадження № 2/466/2582/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 червня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Якубів І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води,-

в с т а н о в и в:

01 квітня 2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води, у якій позивач просить суд ухвалити рішення яким стягнути з ОСОБА_1 користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за період з 01.03.2022 по 31.01.2026 за послуги з постачання гарячої води в розмірі 3 999,19 грн., інфляційні втрати - 189,09 грн., 3% річних - 63,10 грн., пеня - 190,18 грн., а також 3328,00 грн. судового збору та перерахувати кошти на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, код ЄДРПОУ 05506460.

Стислий виклад позицій сторін.

Обґрунтування позивача.

Згідно викладеної позовної заяви, з довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а отже користується послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, які надає ЛМКП "Львівтеплоенерго".

За вказаною адресою для здійснення оплати за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості та кількості даних послуг з метою їх оплати.

Позивач зазначає, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , обладнаний системами централізованого опалення та гарячого водопостачання. Нарахування кількості та вартості послуги з гарячого водопостачання за даною адресою проводилися відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.

Тарифи на послуги з теплової енергії та гарячого водопостачання встановлені рішення виконавчого комітету Львівської міської рад. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та на веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго»

https://te.lviv.ua/tarifi-spozhivacham/.

За доводами сторони позивача, оплата за спожиті послуги повинна здійснюватися споживачем до кінця розрахункового періоду (місяця). Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, оскільки вони фактично ними користувалися. Відповідач своєчасно оплачує послуги з постачання теплової енергії. Однак, всупереч ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та чинного договору відповідач не виконала свого зобов`язання щодо сплати за отримані послуги з постачання гарячої води, хоча послугами користувалася та від них не відмовлялася.

Отже, у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.03.2022 по 31.01.2026 за послуги з постачання гарячої води в розмірі 3 999,19 грн. інфляційні втрати - 189.09 грн., 3% річних - 63,10 грн., пеня - 190,18.

Позивач зазначає, що неправомірні дії відповідача призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Через небажання відповідача здійснювати оплату за надані послуги з теплопостачання позивачеві, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами.

Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтування заперечень відповідача.

Відзив на позовну заяву відповідачем ОСОБА_1 у встановлений судом термін до суду подано не було.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2026 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 05 червня 2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.

У судове засідання представник позивача Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» Сапрун М. М. не з`явилася, 04.05.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без участі, у якій просила розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі доказами, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та не заперечила проти заочного рішення.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням, заяви про розгляд справи у її відсутності не подала, причин неявки не повідомила. Заяв та клопотань на адресу суду не надходило, а тому оскільки позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечувала, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, встановив наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно зі статтею 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено та підтверджено доказами наступне.

3 1 грудня 2021 року з ОСОБА_1 є укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021.

За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Виконавець) зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами. Зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua.

Згідно з підпунктом 5 п. 45 Правил надання послуги з постачання гарячої води індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Тому, ОСОБА_1 , як і кожен мешканець житлового будинку АДРЕСА_2 (незалежно від того, чи використовує гарячу воду, чи ні) зобов`язана брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудникової системи на гаряче водопостачання, а також вносити абонентську плату.

Пунктом п. 34 Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. А відповідно до підпункту 3 п. 41 вказаного договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки. встановлені цим договором.

Пунктом 45 індивідуального договору про надання послуг також передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Так, судом з довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а отже користується послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, які надає ЛМКП "Львівтеплоенерго".

За вказаною адресою для здійснення оплати за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості та кількості даних послуг з метою їх оплати.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , обладнаний системами централізованого опалення та гарячого водопостачання. Нарахування кількості та вартості послуги з гарячого водопостачання за даною адресою проводилися відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.

Тарифи на послуги з теплової енергії та гарячого водопостачання встановлені рішення виконавчого комітету Львівської міської рад. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та на веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго»

https://te.lviv.ua/tarifi-spozhivacham/.

Оплата за спожиті послуги повинна здійснюватися споживачем до кінця розрахункового періоду (місяця). Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, оскільки вони фактично ними користувалися.

Відповідач своєчасно оплачує послуги з постачання теплової енергії.

Однак, всупереч ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та чинного договору відповідач не виконала свого зобов`язання щодо сплати за отримані послуги з постачання гарячої води, хоча послугами користувалася та від них не відмовлялася.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, яким є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

Відповідно до п. 1, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно із п. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За змістом ст.ст. 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За змістом ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії зобов`язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

На виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, а постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 затверджені Правила надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023.

З врахуванням наведених положень, з відповідачем з 1 грудня 2021 є укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021.

За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Виконавець) зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами.

Зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Стаття 10 вказаного Закону визначає порядок розподілу обсягів комунальних послуг між споживачами. Зокрема відповідно до частин 1-2 даної статті у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:

1) загальний обсяг теплової енергії, що надходить до індивідуального теплового пункту, зменшується на обсяг теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку, а в разі їх відсутності - за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

2) обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

3) загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Враховуючи наведене, навіть у разі відключення квартири споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку, остання зобов`язана оплачувати вартість послуг з опалення місць загального користування в розмірі, визначеному відповідними методиками.

Згідно з підпунктом 5 п. 45 Правил надання послуги з постачання гарячої води індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Отже, ЛМКП «Львівтеплоенерго», будучи наділеним повноваженнями виконавця послуг за договором приєднання про надання послуг, надавало послуги з централізованого постачання гарячої води.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач користується послугами, які надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22 листопада 2018 року, в тому числі відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Даним наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 «Про затвердження Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 листопада 2006 року за № 1237/13111. Відтак з моменту набрання законної сили наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22 листопада 2018 року, що набрав законної сили 25 січня 2019 року, для розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг має застосовуватись саме Методика затверджена таким, у зв`язку з втратою чинності попередньою Методикою, затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також Методики №315, загальний обсяг спожитої теплової енергії у будівлі складається з таких основних складових: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача (квартири, нежитлового приміщення); обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Пункт 12 розділу IV Методики №315 передбачає, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

У відповідності до вимог «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку:

- з централізованого постачання холодної та гарячої води згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці;

- з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

Згідно з вимогами «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315, розділ І, п. 3: «для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку або приладу-розподілювача теплової енергії, зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу з ладу, закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, порушення цілісності пломб до дати початку наступного розрахункового періоду за датою прийняття на абонентський облік відремонтованого, заміненого, повіреного засобу вимірювальної техніки».

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу гарячої води, спожитої у будинку, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу). Витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудникової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розподіляються на всіх споживачів, у тому числі тих, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Суд погоджується з доводами позивача, що розрахунок вартості послуги з постачання гарячої води за адресою відповідача проведено відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання по оплаті за послуги з постачання гарячої води не виконує, внаслідок чого, згідно розрахунку заборгованості, у неї утворилась заборгованість за період з 01.03.2022 по 31.01.2026 за послуги з постачання гарячої води в розмірі 3 999,19 грн. інфляційні втрати - 189.09 грн., 3% річних - 63,10 грн., пеня - 190,18., що відповідає положенням розділу IV Методики №315.

На підставі ст. 625 ЦК України, боржник повинен сплатити позивачу на його вимогу інфляційні втрати та 3% річних.

Як визначено ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, за якими суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог та наданих ними доказів, оцінюючи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки відповідач не довела неправильності здійснених позивачем розрахунків, не спростувала розміру заборгованості жодними доказами, суд приходить висновку, що суму заборгованості за період з 01.03.2022 по 31.01.2026 за послуги з постачання гарячої води в розмірі 3 999,19 грн. інфляційні втрати - 189.09 грн., 3% річних - 63,10 грн., пеня - 190,18 необхідно стягнути з відповідача в користь позивача, тому позов підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат:

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви, у розмірі 3328,00 грн. згідно платіжної інструкції № 2006 від 20.01.2026 року.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки, позов задоволено з відповідача слід стягнути в користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» судові витрати.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 525, 526, 541, 543, 625, 634 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 266, 273, 274, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за період з 01.03.2022 по 31.01.2026 за послуги з постачання гарячої води в розмірі 3 999,19 грн. (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 19 копійок), інфляційні втрати - 189,09 грн. (сто вісімдесят дев`ять гривень 09 копійок), 3% річних - 63,10 грн. (шістдесят три гривнi 10 копійок), пеня - 190,18 грн. (сто дев`яносто гривень 18 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ 05506460, юридична адреса: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.ьк

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П. Т. Едер