Ухвала суду № 137150786, 01.06.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

01 червня 2026 рокуСправа № 331/4713/26 Провадження № 1-кс/331/1199/2026

Слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваної ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області лейтенанта юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 08.05.2026за № 22026080000001322, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Грабинівка Полтавського району Полтавської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,

встановив:

01.06.2026 судом отримано вищезазначене клопотання, в якому слідчий просив: застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Грабинівка Полтавського району Полтавської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання зазначено таке.

В ході досудового розслідування встановлено, що громадянка України ОСОБА_4 підозрюється у тому, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше вересня 2022 року, перебуваючи на території селища Михайлівка Василівського району Запорізької області, яке з 28.02.2022 і на час повідомлення про підозру знаходиться під тимчасовою окупацією збройних сил держави-агресора Російської Федерації (далі ЗС РФ), діючи умисно, із власних корисливих та ідеологічних мотивів, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями держави-агресора РФ, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, усвідомлюючи протиправність своїх дій, прийняла пропозицію невстановлених осіб із числа представників окупаційної влади селища Михайлівки Василівського району Запорізької області та добровільно зайняла посаду мовою оригіналу «Старший инспектор (по делам несовершеннлетних) группы по делам несовершеннолетних отдела участковых уполномоченных полиции и по делам несовершеннолетних» у незаконному правоохоронному органі, створеному на території тимчасово окупованого селища Михайлівка Василівського району Запорізької області, який має назву мовою оригіналу «Отдел полиции № 3 (дислокация пгт. Михайловка) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району», та розташовується за адресою: Запорізька область, Василівський район, селище Михайлівка, вул. Святопокровська, буд. 8.

З метою відсічі військовій агресії РФ 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України.

Починаючи з 28.02.2022 Михайлівська селищна територіальна громада Василівського району Запорізької області тимчасово окупована представниками збройних формувань держави-агресора Російської Федерації (Наказ Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією»), що у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022) є незаконним і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Після остаточної військової окупації частини с-ща Михайлівка Василівського району Запорізької області, представниками збройних формувань Російської Федерації узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади.

Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених військових шляхом територіях Запорізької області, представники збройних формувань РФ, діючи за підтримки місцевих колаборантів, окупаційної адміністрації та інших лояльних до держави-агресора верств місцевого населення, у квітні 2022 року створили на тимчасово окупованій території Запорізької області не передбачений чинним законодавством України незаконний правоохоронний орган Головне управління МВД в Запорізькій області (мовою оригіналу Главное управление МВД в Запорожской области) та його структурні підрозділи, зокрема «Михайловский районный отдел полиции внутренних дел», а у подальшому відділ поліції № 3 (дислокація с-ще Михайлівка) Управління внутрішніх справ по м. Василівка та Василівському району Головного управління МВС по Запорізькій області (мовою оригіналу «Отдел полиции № 3 (дислокация пгт. Михайловка) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району», що розташовується за адресою: Запорізька область, Василівський район, с-ще Михайлівка, вул. Святопокровська, буд. 8), на захопленій матеріально-технічній базі колишнього відділення банку ПАТ «Ощадбанк», наділивши його всіма необхідними владними повноваженнями, необхідними для здійснення поліцейського контролю місцевого населення.

Так, приблизно з вересня 2022 року (більш точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені), перебуваючи на території окупованого ЗС держави-агресора РФ селище Михайлівка Василівського району Запорізької області, громадянка України ОСОБА_4 , діючи умисно, із власних корисливих та ідеологічних мотивів, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями Російської Федерації, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, усвідомлюючи протиправність своїх дій, всупереч вимог діючого законодавства України, прийняла пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням осіб із числа представників окупаційної влади селища Михайлівка та добровільно зайняла посаду мовою оригіналу «Старший инспектор (по делам несовершеннлетних) группы по делам несовершеннолетних отдела участковых уполномоченных полиции и по делам несовершеннолетних» у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території селище Михайлівка Василівського району Запорізької області, який має назву мовою оригіналу «Отдел полиции № 3 (дислокация пгт. Михайловка) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району» та розташовується за адресою: Запорізька область, Василівський район, селище Михайлівка, вул. Святопокровська, буд. 8.

Відповідно до законодавства держави-агресора РФ, до кола посадових обов`язків ОСОБА_4 входило ведення обліку проблемного контингенту на закріпленій за нею ділянці, збирання, перевірку та аналіз інформації про неповнолітніх правопорушників, дітей з неблагополучних сімей та про неповнолітніх, виявлення випадків вживання наркотиків неповнолітніми, а також у разі вчинення неповнолітніми серйозних правопорушень направлення до суду клопотання про поміщення їх у спеціальні виховні установи закритого типу.

Окрім цього, ОСОБА_4 вчиняла протиправні дії в інтересах окупаційної влади, пов`язані з діяльністю незаконного правоохоронного органу, що здійснюються від імені та за стандартами держави-агресора на тимчасово окупованій території селища Михайлівка Запорізької області, реалізація яких в свою чергу забезпечує становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом функціонування незаконно створеного окупаційного правоохоронного органу РФ на окупованій території України.

30.05.2026 о 21 год. 05 хв. ОСОБА_4 було затримано співробітниками УСБУ в Запорізькій області на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину підтверджується зібраними з дотриманням вимог КПК України доказами, а саме:

- протоколами негласної слідчої (розшукової) дії, якими встановлено факт зайняття посади громадянки України ОСОБА_4 , у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території мовою оригіналу «Отдел полиции № 3 (дислокация пгт. Михайловка) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району».

- протоколами допитів свідків ОСОБА_8 від 18.11.2025 та ОСОБА_9 від 27.02.2026, які кожен окремо повідомили відомі їм обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України;

- відповіддю, що відсутні будь-які повідомлення, заяви від ОСОБА_4 або її близьких осіб, відносно її викрадення, катування, незаконного утримання тощо;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України від 31.05.2026.

Підставою для застосування до підозрюваної ОСОБА_4 зазначеного запобіжного заходу орган досудового розслідування вважає наявність, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, ризиків, які дають достатні підстави вважати, що остання при обранні їй іншого запобіжного заходу може здійснити наступні дії:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_4 вчинила особливо тяжкий злочин добровільне зайняття громадянкою України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, була затримана в порядку ст. 615 КПК співробітниками УСБУ в Запорізькій області під час намагання втечі, існує ризик, що підозрювана ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом виїзду з території України до Російської Федерації де проживає її цивільний чоловік;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, встановлено що ОСОБА_4 , може вчинити ряд дій, спрямованих на знищення і спотворення будь-яких речей та документів, що мають значення для даного кримінального провадження. Наразі органом досудового розслідування проводиться комплекс слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання додаткових доказів її протиправної діяльності. У випадку необрання останній запобіжного заходу існує ризик втрати, знищення та спотворення електронних речових доказів за допомогою інших технічних пристроїв, що беззаперечно підтверджують вину останньої;

- незаконно впливати на свідків у зазначеному кримінальному провадженні, оскільки на теперішній час у даному кримінальному провадженні встановлено та допитано ряд свідків, які володіють інформацією про протиправну діяльність ОСОБА_4 , однак вживаються додаткові заходи, спрямованні на встановлення додаткових осіб, яким відомо обставини вчинення злочину останньою. У зв`язку з чим ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може вчиняти протиправні дії, спрямовані на вплив на осіб, яким відомо деталі вчинення нею даного кримінального правопорушення (злочину).

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з вищенаведених підстав.

Захисник та підозрювана у судовому засіданні заперечували проти застосування запобіжного заходу, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрювана у судовому засіданні пояснила, що 08.01.2022 вона уклала шлюб з ОСОБА_10 , змінила своє дошлюбне прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_11 та здала на переоформлення свій паспорт громадянина України, проте не встигла його отримати у зв`язку з початком бойових дій. При цьому, у неї залишився паспорт громадянина України для виїзду за кордон на дошлюбне прізвище. Підозрювана стверджує, що на відміну від свого чоловіка, вона не має проросійських поглядів, а відтак почала отримувати від нього погрози, через що вирішила залишити його та виїхати до Російської Федерації, звідки в подальшому повернутися до України. У зв`язку з браком коштів на виїзд з окупованої території підозрювана шукала можливість заробітку та погодилася працювати на роздачі гуманітарної допомоги, за що отримувала грошову винагороду готівкою. При цьому, підозрювана заперечує факт свого працевлаштування в поліції. Зібравши необхідну суму коштів, восени 2022 року підозрювана виїхала до м. Воронежа. Як зазначає підозрювана, з 2015 року вона працювала на підприємстві у Воронежі, має багато знайомих, а тому могла залишатися там тривалий час. Повернутися до України через «фільтраційний коридор» підозрювана вважала для себе за неможливе, враховуючи те, що її син проходить службу у Збройних Силах України, про що, як вона вважає, було відомо. Після повернення в Україну підозрювана проживала у своєї дочки на Полтавщині. Наміри своєї втечі підозрювана заперечила, та зазначила, що не знала про існування кримінального провадження щодо неї, а тому вважала за можливе вільно пересуватися та бажала виїхати до Польщі на заробітки.

Листом Василівського районного управління поліції від 27.05.2026 № 80394-2026 підтверджується те, що підозрювана здійснила в`їзд на підконтрольну Україні територію 14.08.2025 через контрольно-пропускний пункт «Доманове».

Вислухавши пояснення прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на таке.

За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Положеннями ст.ст. 132, 183 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 114-2, 258 258-6, 260, 261, 437 442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тримання під вартою.

Про ризик переховування від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, насамперед свідчить той факт, що підозрювана усвідомлює суворість покарання яке їй загрожує, в разі доведення її вини.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На існування цього ризику, також, вказує спроба підозрюваної виїхати за кордон.

Отже, висока ступінь ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеною.

Інші зазначені у клопотанні ризики, слідчий суддя визнає недостатньо обґрунтованими, оскільки не конкретизується, які саме речі чи документи що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підозрювана може знищити, на яких свідків вплинути, та у який спосіб. При цьому, слід зазначити, що підозрювана тривалий час перебувала в Російській Федерації, а також з серпня 2025 року постійно знаходиться на території України, отже мала вдосталь часу на вчинення відповідних дій.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (стаття 178 КПК України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст. 183 КПК України).

Отже, чинними нормами КПК України передбачена можливість застосування застави до особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, під час дії воєнного стану.

Водночас нівелювання ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, у разі застосування до підозрюваної застави, можливо досягти шляхом покладення на неї обов`язку з носіння електронного засобу контролю (п. 9 ч. 5 ст. 194 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності (ч. 2 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ч. 7 ст. 182 КПК України).

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 183 КПК України).

З огляду на викладене, слідчий суддя визнає за необхідне визначити заставу в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 176 178, 182, 183, 192 194, 197, 369 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

1. Клопотання слідчого задовольнити.

2. Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, які відраховуються з моменту її затримання 30.05.2026.

3. Виконання ухвали доручити слідчому і начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор».

4. Встановити строк дії ухвали до 28.07.2026 включно.

5. Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 499200,00 грн (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті гривень 00 коп.).

Підозрювана або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу, яку необхідно внести на р/р № UA928201720355289002015001205, Отримувач: ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ: 26316700, Банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО: 820172, Призначення платежу: застава за підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження № 1-кс/331/1199/2026, номер справи 331/4713/26, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.

Підозрювана звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді;

- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого або прокурора;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання, роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

6. Повний текст цієї ухвали оголошено судом 05 червня 2026 року о 14год. 00хв.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню, подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1