Ухвала суду № 137149956, 03.06.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1057/26

Провадження № 2/488/1736/26

УХВАЛА

Іменем України

03.06.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання Коваль А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за залі засідань суду клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" про закриття провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" в особі представника адвоката Ткаченко Ю.О. завернулось до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за Договором позики №72778426 в розмірі 17 539,50 грн., з яких: - 5 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 12 039,50 грн. сума заборгованості за відсотками, а також судові витрати по сплаті судового збору 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 4500,00 грн.

13.05.2026 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" в особі представника адвоката Ткаченко Ю.О. до суду надійшла заява про закриття провадження.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначила, що після звернення до суду відповідачем виконано заявлені позовні вимоги, у зв`язку з чим між сторонами не залишилося неврегульованих питань, а предмет спору фактично відсутній. На підтвердження зазначених обставин до заяви додано довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором № 72778426 від 08.08.2022 року. Представник позивача вказала, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань, у зв`язку із чим предмет спору відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, представник позивача просила стягнути з відповідача на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

20.05.2026 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності відповідача, у якій відповідач зазначила, що їй стало відомо про розгляд даної цивільної справи. При цьому відповідач повідомила про часткове визнання позовних вимог, а саме в частині заборгованості за кредитним договором у сумі 17 539,50 грн та судового збору у розмірі 2 662,40 грн, які були сплачені добровільно до розгляду справи, що підтверджується наданими платіжними інструкціями від 05.05.2026 року.

Разом з тим відповідач заперечила проти стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн, посилаючись на те, що позивачем не було вжито заходів досудового врегулювання спору, зокрема не направлялися претензії чи повідомлення щодо необхідності погашення заборгованості. На думку відповідача, дотримання порядку досудового врегулювання спору могло б усунути необхідність звернення позивача до суду та, відповідно, понесення витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з викладеним відповідач просила здійснити розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання, призначене на 03.06.2026 року, сторони повідомлені своєчасно та належним чином не з`явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за Договором позики №72778426 в розмірі 17 539,50 грн., з яких: - 5 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 12 039,50 грн. сума заборгованості за відсотками, а також судові витрати по сплаті судового збору 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 4500,00 грн.

13.05.2026 року від представника позивача ТОВ «Деал Фінанс Груп» адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла заява про закриття провадження у справі. На обґрунтування заяви представник позивача зазначила, що після звернення до суду відповідачем виконано позовні вимоги в частині погашення заборгованості, у зв`язку з чим між сторонами відсутні неврегульовані питання, а предмет спору фактично припинив своє існування. На підтвердження зазначених обставин до заяви додано довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором № 72778426 від 08.08.2022 року. Одночасно представник позивача просила стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

20.05.2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. У поданій заяві відповідач повідомила про визнання позовних вимог у частині стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 17 539,50 грн та судового збору у розмірі 2 662,40 грн, зазначивши, що вказані суми були добровільно сплачені нею до розгляду справи по суті, що підтверджується платіжною інструкцією № 8414-2300-1066-6303 від 05.05.2026 року та платіжною інструкцією № 8414-2298-0994-8358 від 05.05.2026 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, в разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Зі змісту заяви представника позивача про закриття провадження у справі вбачається, що її подано відповідно до вимог ЦПК України, наслідки закриття провадження по справі, передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України, позивачу відомі та зрозумілі, підставою звернення до суду з такою заявою заявник зазначив ту обставину, що після звернення до суду з цим позовом відповідач добровільно погасив суму боргу.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд не встановив підстав, які перешкоджають прийняттю судом заяви про закриття провадження у справі, закриття провадження не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін.

Закриття провадження у справі це форма закінчення цивільної справи без ухвалення судового рішення, яка застосовується через відсутність у позивача (заявника) права на пред`явлення позову (коли суд незаконно відкрив провадження у справі) або в зв`язку з ліквідацією спору, що перешкоджає повторному зверненню до суду з тотожнім позовом.

Важливість існування цього інституту підтверджується положеннями ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд вважає за потрібне провадження у справі закрити.

Відповідно до другого речення ч. 3 ст. 142 ЦПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Отже, визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред`явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2024 року у справі №461/4349/23, згідно із яким тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тобто друге речення частини третьої статті 142ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача про стягнення заборгованості задоволені відповідачем після звернення позивача до суду з цим позовом та до ухвалення рішення суду по суті спору, закриття провадження у справі зумовлене фактом задоволення відповідачем заявлених вимог.

На підставі того, що за загальним правилом судовий розгляд закінчується ухваленням рішення, разом з тим є й інші форми закінчення розгляду справи, одна з них закриття провадження у справі то суд вважає за потрібне вирішити питання щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Матеріали справи свідчать, що за звернення до суду з цим позовом позивач поніс витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Як встановлено судом, після звернення позивача до суду відповідачем добровільно сплачено не лише суму заборгованості, яка була предметом спору, а й суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами та не заперечується сторонами.

Отже, оскільки витрати позивача зі сплати судового збору фактично відшкодовані відповідачем у добровільному порядку, підстав для їх повторного стягнення судом не вбачається.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач у позовній заяві зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу та, розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічні висновки висловлені Верховним судом у постановах від 20 лютого 2024 року у справі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у справі № 910/11903/23 та від 23.04.2025 року у справі № 638/13336/21.

Надавши оцінку понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши складність справи, заперечення відповідача, ціну позову, а також те, що процесуальний закон передбачає розгляд такої справи у порядку спрощеного провадження, за предметом спору та характером спірних правовідносин, правовим регулюванням ця справа для позивача є типовою з-поміж великої кількості аналогічних справ за його позовами; врахувавши характер послуг, а також необхідність дотримання критерію пропорційності, розумності та справедливості, дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Керуючись ст. 255, 259-261, 352-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" про закриття провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ: 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, зазначений строк обчислюється з дня вручення їй відповідної ухвали суду.

Суддя Я.А. Чернявська