Рішення № 137149875, 05.06.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1022/26

Провадження № 2/487/1567/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

05.06.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

10.02.2026 року, представник АТ «Акцент Банк», Шкапенко О.В., шляхом формування у системі «Електронний суд», звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просив стягнути заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101752577322896 від 15.07.2025 року, яка станом на 10.02.2026 року становить - 26192,01 грн., з яких: 19353,33 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 6486,27 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією, 352,41 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею. Також просив стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 15.07.2025 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом АТ «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк»), уклав кредитний договір № ABH0CT155101752577322896, щодо надання кредиту в розмірі 20000 грн. строком на 24 місяців (тобто до 14.07.2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 85% щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн.

Проте в порушення умов вищевказаного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав належним чином, заборгованість не погасив. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість, яку в добровільному порядку сплачувати не бажає, що послужило підставою для звернення до суду із зазначеним позовом.

Розгляд справи просив провести за його відсутності.

Ухвалою судді від 13.02.2026 року позовну заяву залишено без руху.

18.02.2026 року від представника позивача в порядку ст. 185 ЦПК України, надійшла заява про усунення недоліків, сформована в системі «Електронний суд».

Ухвалою суду від 19.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, у доданому до позовної заяви клопотанні зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив до суду не надав.

З відома позивача у відповідності до положень ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15.07.2025 року ОСОБА_1 підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банку».

В Анкеті-Заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правила користування, основними умовами обслуговування і кредитування, становлять Договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі.

Згідно з заявою про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101752577322896 від 15.07.2025 року, ОСОБА_1 просив у АТ «А-Банк» надати кредит за Послугою «Швидка готівка», у сумі 20000 грн., на строк 24 місяців, по 14.07.2027 року включно. Процентна ставка 85% на рік. Розмір щомісячного платежу 1774,65 грн.

Пунктом 12 заяви передбачено, що у випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Вказана заява, була підписана ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою ключа 0250c22d6008e96225fd77c2512837d8d1978351 51195403b1118cddd19e115d92.

Крім того, електронним підписом, ОСОБА_1 було також підписано Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка».

Згідно з Меморіальним ордером №TR.47834370.58492.65455 від 15.07.2025 року, ОСОБА_1 отримав від ПАТ «Акцент-Банк» - 20000 грн., відповідно до умов кредитного договору № ABH0CT155101752577322896 від 15.07.2025 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 10.02.2026 року у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за Кредитним договором № ABH0CT155101752577322896 від 15.07.2025 року становить 26192.01 грн., з яких: залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 19353,33 грн., загальний залишок заборгованості за процентами 6486,27 грн., загальний залишок заборгованості за пенею 353,41 грн.

Згідно з виписки по кредиту відповідача, за період з 15.07.2025 по 10.02.2026, заборгованість за кредитом складає 26192,01 грн.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно положень ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Заява про надання послуги «Швидка готівка», паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, з боку боржника підписано електронним підписом ОСОБА_1 .

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Отже, особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Таким чином, ОСОБА_1 , підписавши заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101752577322896 від. 15.07.2025 року, уклав з позивачем договір про надання банківських послуг, при оформленні якого сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов, притаманних даному виду договору, що підтвердив своїм підписом у заяві позичальника.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з повернення кредитних коштів утворилась заборгованість.

В той же час, ч.2 ст.627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

10.06.2017 року набрав чинності Закон України від 15.11.2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон №1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» від 13.05.1991 року №1023-XII (далі Закон №1023-XII) застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону №1734-VIII (ст.11 Закону №1023-XII у редакції, чинній з 10.06.2017 року).

За такого, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10.06.2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України №1023-XII. З 10.06.2017 року на вказані відносини поширюється Закон України №1734-VIII, а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України №1023-XII.

У відповідності до положень ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі №521/21255/13-ц викладено висновок про те, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей526,527і530ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26.05.2020 року у справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

Враховуючи той факт, що ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10.06.2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10.062017 року на зазначені правовідносини почала поширюватися ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», то правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26.05.2020 року у справі №638/13683/15-ц, є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

У постанові від 26.05.2020 року у справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини 10 статті 11 Закону №1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Як встановлено судом, 13.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» з заявою про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101752577322896 щодо надання йому кредиту в розмірі 20000 грн., строком на 24 місяці до 14.07.2027 року зі сплатою процентів у розмірі 85% на рік.

У договорі сторони погодили, що повернення кредиту та сплату процентів шляхом сплати позичальником ануїтентних платежів рівними частками у розмірі 1774,65 грн. протягом всього строку дії договору, а саме до 14.07.2027 року.

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача сплата ануїтентних платежів передбачена до 15 числа щомісячно.

Позичальник свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість.

Між тим, звертаючись до суду із позовом позивач не надав доказів виконання ним своїх обов`язків, передбачених ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо повідомлення у письмовій формі споживача про наявність заборгованості із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Направлення досудової вимоги боржнику у разі заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, передбачено ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування». Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування»).

За такого, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» підлягає прострочена заборгованість за період з 15.07.2025 року по 10.02.2026 року, яка відповідно до розрахунку позивача становить в загальному розмірі 7099,16 грн., з яких: 1697,80 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 5401,36 грн. прострочена заборгованість за процентами.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Частина 2 статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. Такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 року у справі №5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 року у справі №6-59цс13, від 16.12.2015 року у справі №6-2023цс15).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22.06.2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває дотепер.

Отже, тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Виходячи з вищенаведеного, оскільки пеня за кредитним договором нарахована у період дії в Україні воєнного стану, ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплати на користь АТ «Акцент Банк»

Викладення Законом України від 22.11.2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану.

Отже, суд вважає, що нарахування пені є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Приймаючи до уваги вищевикладене позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

На підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 721,62 грн. (7099,16 / 26192,01 грн. х 2662,40 грн.).

Керуючись ст.ст.141, 259, 263-265, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101752577322896 від. 15.07.2025 року, станом на 10.02.2026 року у розмірі 7099,16 грн., з яких: 1697,80 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 5401,36 грн. прострочена заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 721,62 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: 49074, місто Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк