Вирок № 137145987, 05.06.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№ 938/764/26

Судове провадження № 1-кп/938/115/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.12.2024 за №62024140150000348, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гринява, Верховинського району, Івано-Франківської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого на час скоєного на посаді майстра лісу Явірницького лісництва Верховинського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», не одруженого, раніше не судимого; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

обвинувачений ОСОБА_4 , діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб з іншою особою, матеріали кримінального провадження щодо якої перебувають на розгляді в суді в окремому судовому провадженні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого і іншої особи збагачення, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закон України «Про державний кордон України», Закону України «Про прикордонний контроль», Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, організував за грошову винагороду в сумі 5000 доларів США незаконне переправлення через державний кордон України громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 25.01.2025 через свого знайомого ОСОБА_7 (особа, яку залучено до конфіденційного співробітництва в рамках кримінального провадження) запропонував ОСОБА_6 механізм перетину державного кордону поза межами пункту пропуску на ділянці кордону, що знаходиться в Івано-Франківській області, 08.03.2025 через ОСОБА_7 провів ОСОБА_6 детальний інструктаж та надав поради і вказівки щодо порядку дій задля незаконного перетину державного кордону й щодо його поведінки після незаконного перетину державного кордону України, керував діями ОСОБА_6 щодо його переміщення до с. Яблуниця Білоберізької сільської територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, звідки особисто супроводжував ОСОБА_6 01.04.2025 в період часу з 00:45 год. по 01:21 год., сівши в салон автомобіля марки «Toyota» моделі «Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до с. Гринява Білоберізької сільської територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, а далі в напрямку державного кордону, після чого ОСОБА_6 в супроводі особи, матеріали кримінального провадження щодо якої перебувають на розгляді в суді в окремому судовому провадженні, пішком прямував безпосередньо до ділянки державного кордону України, що знаходиться в зоні відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , за що надав на користь останнього та ОСОБА_4 через ОСОБА_7 частину обумовлених раніше грошових коштів в сумі 1000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становило 41 422,8 гривень.

Таким чином, визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, оскільки вчинив організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами та вказівками, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Під час судового розгляду кримінального провадження, 26.05.2026, між сторонами кримінального провадження, а саме Прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , його захисником ОСОБА_5 , за ініціативою сторони захисту укладено угоду про визнання винуватості на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

За змістом угоди обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно та повністю визнав свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, вчиненого ним за викладених обвинуваченням обставин, зобов`язався надати викривальні покази в судовому засіданні під час судового розгляду кримінального провадження стосовно іншої особи, матеріали кримінального провадження щодо якої перебувають на розгляді в суді в окремому судовому провадженні.

Крім цього, сторони угоди враховуючи наявність обтяжуючої обставини вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, в той же час особу обвинуваченого, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, є особою молодого віку, а також пом`якшуючі обставини у виді щирого каяття та перерахування на допомогу Збройним Силам України грошових коштів в сумі 150 000 гривень, узгодили покарання, яке може бути призначено ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 332 КК України, із застосуванням положення ч. 1 ст. 69 КК України, покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських функцій та функцій представника влади на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, на строк 3 (три) роки. При цьому, враховуючи позитивні характеристики ОСОБА_4 , наявність пом`якшуючих обставин, погодили можливість клопотати перед судом про застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України та звільнення його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, а також не призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна з підстав, визначених ст.77 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений, його захисник та прокурор підтримали умови угоди та підтвердили добровільність її укладення, заявили про роз`яснення їм та розуміння ними наслідків укладення та затвердження угоди, просили угоду про визнання винуватості затвердити.

Обвинувачений ОСОБА_4 додатково вказав, що повністю та беззаперечно визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні, щиро кається та просить вибачення, запевняє, що в подальшому протиправною діяльністю займатися не буде, повністю розуміє характер обвинувачення, взяті на себе при укладанні угоди про визнання винуватості обов`язки щодо співпраці, погоджується з мірою та видом покарання та іншими заходами, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Вирішуючи питання щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Відповідно до частини 4 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Внаслідок кримінального правопорушення шкода завдана лише державним інтересам.

В судовому засіданні суд переконався, що угода про визнання винуватості сторонами укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді та відповідає вимогам КПК та КК України.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Узгоджені сторонами угоди вид та міра покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України та призначення обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, зазначеної в санкції ч.3 ст.332 КК України, а саме 5 (п`ять) років позбавлення волі, відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановлених Загальною частиною КК України.

Зокрема, при укладені угоди та узгодженні такого виду та міри покарання сторонами угоди враховано ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, перерахував на допомогу Збройним Силам України грошові кошти в сумі 150 000 гривень, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції про переказ готівки №7 Івано-Франківського РУ ТВБВ 10008/054 від 25.05.2026. Враховано також обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття, перерахування на допомогу Збройним Силам України грошові кошти в сумі 150 000 гривень, одну обставина, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Крім цього, судом визнається обставиною, що пом`якшує покарання активне сприяння розкриттю злочину. А також судом враховуються позитивні характеристики ОСОБА_4 надані громадськими організаціями та Коломийською єпархією Української Православної Церкви, що полягали у активній позиції обвинуваченого при здійсненні волонтерської, громадської, іншої соціальної діяльності.

За таких обставин, суд погоджується з думкою сторін угоди, що встановлені в кримінальному провадженні пом`якшуючі обставини, позитивні характеристики особи обвинуваченого у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке не являється корупційним кримінальним правопорушенням, кримінальним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, кримінальним правопорушенням, передбаченим статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчиненим в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчиненим представником держави, у тому числі іноземної, а тому дають можливість дійти обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_4 основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. На переконання суду призначення в даному конкретному випадку основного покарання, яке є нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст. 332 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України є дійсно необхідним, справедливим і буде цілком достатнім для виправлення обвинуваченого, відповідно до передбачених ст.65 КК України загальних засад призначення покарання.

Крім того, суд погоджується з думкою сторін угоди щодо можливості звільнити обвинуваченого на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного остаточного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладенням на нього частини обов`язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки особа обвинуваченого не є суспільно небезпечним і його виправлення можливе без реального відбуття покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання. При цьому суд враховує поведінку ОСОБА_4 як до, так і після вчинення кримінально-протиправного діяння, позитивних характеристик, добровільного взяття ним обов`язку щодо викриття іншого учасника кримінального правопорушення.

Крім того, враховуючи умови укладеної угоди, суд вважає за можливе, у відповідності до ч.2 ст.77 КК України не призначати додаткове покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді конфіскації майна.

Оскільки до обвинуваченого не застосовується додаткове покарання у виді конфіскації майна, у відповідності до положень ч.4 ст.174 КПК України слід вирішити питання про скасування вжитих заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, яке не визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та щодо якого відсутні підстави для застосування спеціальної конфіскації за правилами ст.ст.96-1, 96-2 КК України.

До набрання вироком законної сили слід залишити дію заходів забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу застави щодо ОСОБА_4 . Після набрання вироком законної сили заставу повернути заставодавцю.

Питання про вирішення долі речових доказів у відповідності до положень ст. 100 КПК України та щодо вжитих інших заходів забезпечення кримінального провадження, згідно з ч.4 ст.174 КПК України, в даному кримінальному провадженні не вирішувати. Вказані питання підлягають вирішенню судом при розгляді кримінального провадження №938/1094/25, судове провадження №1-кп/938/34/26, з матеріалів якого виділене дане кримінальне провадження у ухвалою суду від 26.05.2026.

Крім цього, у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та ухвалення обвинувального вироку.

Керуючись ст.ст. 368, 370-374, 394, 468,469, 472-475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

затвердити угоду про визнання винуватості укладену 26.05.2026 між Прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , його захисником ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 04.12.2024 за №62024140150000348.

Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.3 ст.332 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських функцій та функцій представника влади на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, на строк 3 (три) роки, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов`язки протягом іспитового строку:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з часу проголошення вироку.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КК України призначене судом додаткове покарання ОСОБА_4 виконувати самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у виді застави.

Після набрання вироком законної сили визначену ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 02.04.2025 р. заставу в розмірі 121120 гривень, внесену за ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженню на розрахунковий рахунок ТУ ДСА Івано-Франківської області (р/р UA158201720355259002000002265 МФО 820172 код отримувача 26289647 банк отримувача ДКС України м.Київ повернути заставодавцю ОСОБА_8 .

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження вжиті ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.04.2025 у виді арешту, накладеного на майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП НОМЕР_2 , автомобіль KIA Sorento, реєстраційний номер НОМЕР_3 , шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження вжиті ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.04.2025 у виді арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_4 , земельну ділянку з кадастровим номером: 2620882501:01:001:0571, площею 0,01га за адресою: Івано-Франківська обл., Верховинський район, с. Гринява, присілок Заоблаз.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Державного бюджету України процесуальні витрати пов`язані із залученням експертів в загальному розмірі в сумі 7131 гривень 20 копійок.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга з урахуванням обмежень, визначених ч.4 ст. 394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через суд, який ухвалив рішення.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_9