Постанова № 13714464, 27.01.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2011 р.

Справа № 4/137/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Бахчеван Х.М..

за участю представників сторін в судових засіданнях від 27.01.2010р.:

від позивача: Діордієва С.П., довіреність від 06.05.2010р.;

від відповідача: не з’явилися;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Електротехнічна компанія»

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 07 грудня 2010 року

по справі № 4/137/10

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївбудмеханізація»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Електротехнічна компанія»

про стягнення 51114,03 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

В судовому засіданні 27.01.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.12.2010р. по справі №4/137/10 (суддя Т.М. Дубова) частково задоволено позов ВАТ «Миколаївбудмеханізація»до ТОВ «Південна Електротехнічна компанія»про стягнення 51114,03 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача борг у розмірі 43656,33 грн., 3685,88 грн. пені, 623,21 грн. –3%: річних, 87,31грн. –0,2% штрафу, 480,53 грн. –держмита та 221,86 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу, у задоволенні решти позову відмовлено, з посиланням на те, що 15.05.2009р. сторони уклали довгостроковий договір № 54/05УMM про надання послуг машинами та механізмами, на виконання умов якого виконавцем згідно з актами прийому виконаних робіт за травень-грудень 2009р.виконано роботи на загальну суму 163656,32 грн., відповідачем в порушення п. 4.4 договору та ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України оплачено лише 110000 грн.. 31.03.2010р. сторони уклали угоду про строки та порядок погашення заборгованості, в якій визначили борг відповідача в сумі 53656,33 грн. станом на 31.03.2010р.та узгодили порядок та строки його погашення, а саме по 8942,73 грн. щомісячно з 30 квітня по 30 вересня 2010р., проте, відповідач перерахував позивачу 21.06.2010р. лише 10000,00 грн.. В пунктах 2-4 угоди від 31.03.2010р. сторони домовились, що у випадку невиконання відповідачем своїх зобов’язань, угода розривається в односторонньому порядку, в разі настання обставин, визначених в п. 2 цієї угоди, відповідач зобов’язаний протягом місяця з дня розірвання погасити єдиним платежем всю останню суму боргу. 23.07.2010р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання угоди з 23.07.2010р. та вимагав, відповідно до п.3 угоди, протягом місяця з моменту розірвання угоди погасити єдиним платежем всю заборгованість в сумі 43656,33грн., між тим, відповідач борг перед позивачем не сплатив, що стало підставою для нарахування 2305,05 грн. інфляції за період з грудня 2009р. по серпень 2010р., 1097,99 грн. 3% річних, 3967,35 грн. пені за період з 10.04.2010р. по 11.10.2010р. та 87,31 грн. 0,2% штрафу. Проте, між сторонами відбулась новація правовідносин щодо порядку та строків розрахунку згідно з угодою від 31.03.2010р., та судом строки порушення грошових зобов’язань вирахувано з 01.05.2010р. на суму 53656,33 по 21.06.2010р., а з 22.06.2010р. по 11.10.2010р. на суму 43656,33грн., виконавши перерахунок, суд вважає, що задоволенню підлягають частково пеня в сумі 3685,88 грн. та 623,21 грн. 3 % річних за період з 01.05.10р. по 11.10.10р., за визначений період, застосувавши знижуючи коефіцієнти у квітні-липні 2010р., суд дійшов висновку, що нарахована позивачем інфляція в сумі 2305,05 грн. задоволенню не підлягає; позовні вимоги щодо стягнення 0,2% штрафу в сумі 87,31 грн., передбачені п.5.7 договору підлягають задоволенню повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ТОВ «Південна Електротехнічна компанія»з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Миколаївської області від 07.12.2010р. по справі №4/137/10, стягнувши з ТОВ «Південна Електротехнічна компанія»на користь ВАТ «Миколаївбудмеханізація»43656,33 грн. боргу, у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення пені, 623,21 грн. 3% річних, 87,31 грн. –0,2% штрафу відмовити прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, мотивуючи це тим, що господарський суд першої інстанції розглянув справу за відсутністю представника відповідача, що відповідно до ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення.

Представник ТОВ «Південна Електротехнічна компанія»в судове засідання не з’явився, пояснення не надав, правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр на відправлення поштової кореспонденції від 14.01.2010р..

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ «Південна Електротехнічна компанія», заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду - скасувати частково з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 15.05.2009р. між ВАТ «Миколаївбудмеханізація» (виконавець) та ТОВ «Південна Електротехнічна компанія»(замовник) укладено довгостроковий договір № 54/05УMM про надання послуг машинами та механізмами, відповідно до умов якого виконавець за дорученням замовника зобов’язався надавати останньому за плату послуги машинами та механізмами, які належать виконавцю на праві власності, а замовник зобов’язувався сплатити вартість послуг за ціною визначеною цим договором.

Пунктом 3.1.1 договору встановлено, що замовник зобов’язаний сплатити вартість послуг машинами та механізмами виконавця за ціною та у строки, визначені цим договором.

Згідно з п. п. 4.1, 4.3.1, 4.4 договору ціни у цьому договорі є динамічними, тобто такими, що можуть змінюватися за домовленістю сторін, при цьому сторони домовились, що остаточна сума договору визначатиметься з вартості у сіх послуг, наданих на протязі строку дії цього договору, сума вартості конкретних послуг, зазначається сторонами в рахунках, які формуватимуться на підставі розрахункової вартості 1-ї машино-години експлуатації машин та механізмів за статтями витрат на відповідний місяць, та підтверджуються в актах виконаних робіт до цього договору; оплата замовником вартості послуг здійснюється на підставі рахунку, наданого виконавцем у розмірі вартості конкретного виду послуг шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок виконавця, на умовах 100% передплати, яка здійснюється не пізніше 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату послуг, якщо інші умови оплати не передбачені додатковою угодою до цього договору; якщо обсяг фактично наданих послуг перевищує обсяг та вартість послуг, обумовлених сторонами у рахунках, виставлених на оплату до початку надання послуг, замовник на протязі 2 (двох) банківських днів, з моменту підписання акту виконаних робіт, перераховує на банківський рахунок виконавця різницю грошової суми.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом виконаних робіт, який підписується повноваженими представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг виконавцем.

Відповідно до п. 5.7 договору у випадку порушення замовником строків оплати, визначених п.п. 4.4 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплачених послуг за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,2% від несплаченої суми.

Матеріали справи (акти прийому виконаних робіт за травень-грудень 2009р., які підписані представниками та скріплені печатками обох сторін (арк. спр. 24-33)) свідчать про те, що у період з травня по грудень 2009 року ВАТ «Миколаївбудмеханізація»виконало, а ТОВ «Південна Електротехнічна компанія»прийняло замовлені роботи без зауважень на загальну суму 163656,32 грн.

Між тим, ТОВ «Південна Електротехнічна компанія»свої зобов’язання за договором щодо оплати наданих послуг належним чином не виконало, сплативши за надані виконавцем послуги лише 110000,00 грн., про що свідчать виписки банку (арк. спр. 34-41).

19.01.2010р. ВАТ «Миколаївбудмеханізація»звернулося до ТОВ «Південна Електротехнічна компанія»з претензію № 9 про погашення заборгованості в сумі 53656,33грн. (арк. спр. 17-19).

31.03.2010р. ВАТ «Миколаївбудмеханізація»(кредитор) та ТОВ «Південна Електротехнічна компанія»(боржник) уклали угоду про строки та порядок погашення заборгованості (арк. спр. 20), в якій визначили розмір боргу ТОВ «Південна електротехнічна компанія»станом на 31.03.2010р. - 53656,33 грн. та узгодили порядок та строки його погашення, а саме: по 8942,73 грн. щомісячно з 30 квітня по 30 вересня 2010 року.

Пунктами 2, 3 вказаної угоди сторони передбачили, що в разі невиконання боржником своїх зобов’язань по даній угоді, угода підлягає розірванню в односторонньому порядку, в разі настання обставин, вказаних у п. 2 даної угоди, боржник повинен протягом місяця з дня розірвання договору погасити єдиним платежем усю суму заборгованості, що залишилася, при цьому боржник сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 4 угоди невиконання боржником зобов’язання, вказаного у п. 1 даної угоди, дає право стягувачу звернутися до суду з вимогою про стягнення суми заборгованості, що мається на день подання позову, з нарахуванням усіх передбачених договором, цією угодою та діючим законодавством штрафних санкцій.

23.07.2010р. ВАТ «Миколаївбудмеханізація»звернулося до ТОВ «Південна Електротехнічна компанія»з повідомленням про розірвання угоди з 23.07.2010р. та вимогою відповідно до п.3 угоди сплатити протягом місяця з моменту розірвання угоди єдиним платежем всю заборгованість у сумі 43656,33грн. (арк. спр. 21-22).

Між тим, як свідчать матеріали справи, ТОВ «Південна Електротехнічна компанія»заборгованість перед ВАТ «Миколаївбудмеханізація»не сплатило, що стало підставою для звернення ВАТ «Миколаївбудмеханізація»до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ТОВ «Південна Електротехнічна компанія»заборгованості в сумі 43656,33 грн., 2305,05 грн. інфляції за період з грудня 2009р. по серпень 2010р., 1097,99 грн. 3% річних, 3967,35 грн. пені за період з 10.04.2010р. по 11.10.2010р. та 87,31 грн. 0,2% штрафу, обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Дослідивши чинне законодавство та обставини справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Частиною 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість ТОВ «Південна Електротехнічна компанія» перед ВАТ «Миколаївбудмеханізація»у розмірі 43656,33 грн. виникла в наслідок невиконання замовником умов довгострокового договору № 54/05УMM від 15.05.2009р. про надання послуг машинами та механізмами щодо оплати вартості виконаних робіт та угоди про строки та порядок погашення заборгованості.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З врахуванням умов угоди про строки та порядок погашення заборгованості (п. 3 угоди) та повідомлення про розірвання угоди в односторонньому порядку, викладеному позивачем в листі №291 від 23.07.2010р., строк повної оплати заборгованості мав наступити 23.08.2010р..

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Південна Електротехнічна компанія»борг у розмірі 43656,33 грн. в строк до 23.08.2010р. не сплатило, таким чином господарським судом першої інстанції цілком правомірно задоволено позовну вимогу ВАТ «Миколаївбудмеханізація»про стягнення з ТОВ «Південна Електротехнічна компанія»боргу у розмірі 43656,33 грн..

У позовній заяві ВАТ «Миколаївбудмеханізація»також просило стягнути з відповідача пеню у розмірі 3967,35 грн. за період з 01.04.2010р. по 11.10.2010р. та штраф у сумі 87,31 грн. на підставі п. 5.7 договору

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частинами 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочини щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 5.7 договору за порушення строків проведення розрахунків відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплачених робіт за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,2 % від несплаченої суми.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені (арк. спр. 4) та розрахунок пені, здійснений судом, апеляційний господарський суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок пені, оскільки позивачем та господарським судом першої інстанції не вірно обчислено строк нарахування пені, оскільки не враховано умов угоди про строки та порядок погашення заборгованості (п. 3 угоди) та повідомлення про розірвання угоди в односторонньому порядку, викладеному позивачем в листі №291 від 23.07.2010р., таким чином строк оплати заборгованості у розмірі 43656,33 грн. мав наступити 23.08.2010р., а отже період нарахування пені мав бути визначений з 24.08.2010р. по 11.10.2010р. –49 днів. Таким чином розмір пені, яку слід стягнути з відповідача становить 908,41 грн. (43656,33 грн. х 2 х 7,75% х 49 дн. : 365 дн. = 908,41 грн., а отже вказану позовну вимогу слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача лише 908,41 грн. пені.

Дослідивши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, апеляційний господарський суд вважає його вірним, а отже господарським судом першої інстанції цілком правомірно стягнуто з відповідача штраф, передбачений п. 5.7 договору в сумі 87,31 грн..

Також у позовній заяві ВАТ «Миколаївбудмеханізація»просило стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1097,99 грн. за період з 10.12.2009р. по 11.10.2010р. та інфляційні втрати у сумі 2305,05 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційним господарським судом досліджено розрахунок інфляційних втрат, складений позивачем, та встановлено, що вказаний розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, між тим, з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат, апеляційний господарський суд також погодитися не може, оскільки як встановлено вище строк виконання зобов’язання мав закінчитися 23.08.2010р., а отже, період за який мали б нараховуватися інфляційні втрати повинен бути визначений з 24.08.2010р. по 11.10.2010р..

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога ВАТ «Миколаївбудмеханізація»про стягнення з ТОВ «Південна Електротехнічна компанія»інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у сумі 1490,65 грн..

Розрахунок 3% річних, який доданий позивачем до позовної заяви, на суму 1097,99 грн., та розрахунок, здійснений господарським судом першої інстанції, також не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки не враховано умов угоди про строки та порядок погашення заборгованості (п. 3 угоди) та повідомлення про розірвання угоди в односторонньому порядку, викладеному позивачем в листі №291 від 23.07.2010р., таким чином строк оплати заборгованості у розмірі 43656,33 грн. мав наступити 23.08.2010р., а отже період нарахування 3% річних мав бути визначений з 24.08.2010р. по 11.10.2010р. –49 днів., таким чином позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у сумі 175,82 грн. ( 43656,33 грн. х 3%: 365 дні х 49 дн. = 175,82 грн.).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Миколаївської області від 07.12.2010р. по справі №4/13740/10 скасувати частково, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 07.12.2010р. по справі №4/137/10 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Електротехнічна компанія»ПЕТК (вул. Чкалова, 110-а, кв. 211, м. Миколаїв, код 34033814) на користь відкритого акціонерного товариства «Миколаївбудмеханизація»(вул. Новозаводська, 13, м. Миколаїв, код 01273125) суму 43656,33 грн. боргу, 908 (дев’ятсот вісім) грн. 41 грн. грн. пені, 175 (сто сімдесят п’ять) грн. 82 коп. 3 % річних, 87,31 грн. –0,2% штрафу, 1490 (одна тисяча чотириста дев’яносто) грн. 65 коп. інфляційних втрат, 463 (чотириста шістдесят три) грн. 19 коп. витрати по сплаті державного мита та 213 (двісті тринадцять) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Миколаївбудмеханизація»(вул. Новозаводська, 13, м. Миколаїв, код 01273125) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Електротехнічна компанія»ПЕТК (вул. Чкалова, 110-а, кв. 211, м. Миколаїв, код 34033814) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 23, (двадцять три) грн. 97 коп.

Зобов’язати господарський суд Миколаївської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 28.01.2011р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.