Ухвала суду № 137144117, 05.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"05" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/872/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 у справі

за позовом: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" (код ЄДРПОУ 02766367, 73003, м. Херсон, вул. Європейська (Суворова), буд. 26)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімед" (код ЄДРПОУ 30667919, 73000, м. Херсон, Кошовий узвіз, буд. 5)

відповідача-2: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

відповідача-3: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )

про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення 9395040,70 грн.

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімед", відповідача-2 ОСОБА_2 та відповідача-3 ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення 9395040,70 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; вирішено інші процесуальні питання.

03.06.2026 від відповідача-3 ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору поруки від 21.07.2021, укладеного між АТ "Ощадбанк", ТОВ "Полімед" та ОСОБА_2 .

При цьому заявник просить поновити строк на подання зустрічного позову.

Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви та надані документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Разом з цим, згідно пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частин першої - шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред`являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише у строк для подання відзиву. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог.

Отже, право пред`явити зустрічний позов може бути реалізоване у строк, встановлений ГПК України, а саме для надання відзиву, який є строком, встановленим законом, оскільки за змістом пункту 3 частини 2 ст.46 та ч.1 ст.180 ГПК України не йдеться про встановлення ними строку для подання відзиву судом, а імперативно законом встановлено період часу для подання зустрічного позову, який має відповідати строку для подання відзиву.

У відповідності до статті 113 Господарського процесуального кодексу України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

За приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.12.2019 у справі №910/5172/19.

Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.04.2026.

Цією ж ухвалою встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи, в тому числі встановлено відповідачам строк на подання відзиву на позовну заяву - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

За приписами частин 6, 7, 8 ст.176 ГПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

З урахуванням наведеної норми процесуального закону судом до відкриття провадження у справі було отримано відповідь №2457557 від 13.03.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації відповідача-3 ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 . Саме така адреса була зазначена і позивачем у позовній заяві.

Отже, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.03.2026 була скерована відповідачу-3 за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі.

Разом з тим, ухвала суду повернулась неврученою з відміткою поштового відділення від 27.03.2026 про відсутність адресата за вказаною адресою.

Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

За наведеного суд констатує, що відповідача-3 ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі та про встановлення строку на подання відзиву, датою вручення ухвали суду від 16.03.2026 слід вважати дату проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, - 27.03.2026.

З огляду на викладене, відповідач-3 мала право подати відзив та зустрічну позовну заяву у строк до 13.04.2026 (з урахуванням вихідних днів).

Із зустрічним позовом відповідач-3 звернулася до господарського суду лише 03.06.2026, тобто з пропуском процесуального строку.

Відповідно до статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша).

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина третя).

За змістом наведеної статті 119 ГПК України, пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника із заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності.

Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов`язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком, та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

При цьому суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не видається можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності.

Наведені вище норми процесуального закону пов`язують можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини пропуску відповідного строку. Якщо поновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причин його пропуску.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні ст.86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).

Із аналізу норм ст.ст. 118, 119 ГПК України вбачається, що господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/19, від 19.05.2021 у справі №916/2657/20.

Так, в обґрунтування клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову відповідач-3 зазначає, що не зважаючи на той факт, що ОСОБА_1 зареєстрована на території України за адресою: АДРЕСА_4 , після початку збройної агресії російської федерації і окупації м. Херсону вона виїхала за межі України і з 28.04.2022 року по теперішній час проживає у Республіці Португалії на підставі статусу тимчасового захисту. Проживання більше чотирьох років у Республіці Португалії на підставі статусу тимчасового захисту позбавило можливості заявника отримати як позовну заяву з доданими документами, так і ухвалу про відкриття провадження по справі, що, в свою чергу, призвело до позбавлення її можливості надати зустрічний позов у встановлені ГПК України строки.

На підтвердження означеного відповідачем подано копію Сертифікату про надання дозволу на проживання на підставі статусу тимчасового захисту, виданого 28.04.2022.

Разом з тим, дослідивши означений Сертифікат суд констатує, що останній видано зі строком дії до 28.04.2023. Отже, строк дії вказаного документу закінчився три роки тому, інших доказів, які б свідчили про перебування відповідача за межами України суду не надано.

Таким чином, суду не доведено, що станом на 13.04.2026 у відповідача-3 існували обставини, за яких вона не мала можливості скористатись правом на подання зустрічної позовної заяви у встановлений законом строк.

Відтак, ураховуючи, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску відповідачем строку на подання до суду зустрічного позову, у суду відсутні правові та фактичні підстави для поновлення процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви та задоволення клопотання про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви.

Суд також звертає увагу, що в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2023 у справі №910/3600/22, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження з питання застосування статті 180 ГПК України, зазначено, що положення статті 180 Господарського процесуального кодексу України, яка є спеціальною нормою, що регулює правовідносини, пов`язані з поданням зустрічного позову, не передбачає право суду на поновлення строку звернення до суду з зустрічним позовом, а суд, відповідно до статті 19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише в межах, які надані Конституцією України та чинним законодавством, в тому числі Господарським процесуальним кодексом України.

Як вже було вказано вище, відповідач-3 мав право на подання зустрічного позову до 13.04.2026 (строк для подання відзиву), натомість, із зустрічною позовною він звернувся лише 03.06.2026.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Відповідно до частини 6 статті 180 ГПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем-3 подано зустрічну позовну заяву з порушенням строку, встановленого частиною 1 статті 180 ГПК України, суд дійшов висновку, що така зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявнику.

Водночас суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, при цьому сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" №19164/04, § 47, від 21.10.2010).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі": "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом.

Відтак, зважаючи на викладене вище, з огляду на те, що зустрічний позов подано з порушенням вимог ст.180 ГПК України, зустрічний позов ОСОБА_1 підлягає поверненню заявнику на підставі ч.6 ст.180 ГПК України як такий, що поданий до суду із порушенням процесуального строку на вчинення відповідних процесуальних дій.

При цьому суд зауважує, що повернення відповідачу зустрічної позовної заяви у справі не є недоступом до правосуддя та/або порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже особа може подати позов у встановленому законодавством порядку на вирішення суду в окремому позовному провадженні за загальними правилами подання позовів.

Оскільки зустрічна позовна заява ОСОБА_1 з додатками була надіслана до суду через систему "Електронний суд", зустрічна позовна заява з додатками (в паперовому вигляді) не направляється заявникові.

Керуючись ст.ст.113, 118, 119, 180, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на подання зустрічного позову у справі №916/872/26.

2. Зустрічну позовну заяву б/н від 02.06.2026 (вх. ГСОО №2294/26) ОСОБА_1 повернути заявнику.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 05.06.2026.