Ухвала суду № 137143881, 02.06.2026, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

02 червня 2026 року м.Харків Справа № 913/57/26

Провадження № 14/913/57/26

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А., розглянувши матеріали

за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури, м. Сіверськодонецьк Луганської області, в інтересах держави в особі:

позивача-1 Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області, с. Білокуракине Сватівського району Луганської області

позивача-2 Північно-східного офісу Держаудитслужби, м. Харків

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд», м.Черкаси Черкаської області

відповідача-2 Відділу освіти Білокуракинської селищної ради, с. Білокуракине Сватівського району Луганської області

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 85568,80 грн

за участі секретаря судового засідання Марченко А.Є.

У засіданні брали участь:

від органу прокуратури: прокурор Ковальова І.І., службове посвідчення № 072865 від 01.03.2023;

від позивача-1: представник не прибув;

від позивача-2: представник не прибув;

від відповідача-1: Костенко В.В., довіреність № 476 від 26.09.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001169 від 01.07.2019;

від відповідача-2: Коряк І.Ю., довіреність від 12.05.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 920 від 19.02.2009.

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури 06.05.2026 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» та Відділу освіти Білокуракинської селищної ради з вимогами:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 30.08.2021 до договору № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу;

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 29.11.2021 до договору № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» на користь держави в особі Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області кошти в сумі 85568,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2020 Відділом освіти Білокуракинської селищної ради на вебпорталі «Prozorro» було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-12-01-007956-c про закупівлю товару ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія.

За результатами проведення торгів 04.01.2021 між Відділом освіти Білокуракинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021.

В подальшому між споживачем та постачальником укладено 2 додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021: № 1 від 31.08.2021, № 2 від 29.11.2021, внаслідок укладання яких ціну за 1 кВт*год електричної енергії збільшено з 2,52 грн з ПДВ до 3,396 грн з ПДВ за 1 кВт*год (34% від первинної ціни).

Прокурор зазначає, що додаткові угоди № 1, 2 укладені з порушенням приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме, необґрунтовано збільшено ціну товару за відсутності документального підтвердження коливання ціни цього товару на ринку, що є підставою для визнання вказаних додаткових угод недійсними.

Крім того, внаслідок укладання вказаних додаткових угод Відділом освіти Білокуракинської селищної ради надмірно сплачено бюджетні кошти на загальну суму 85568,80 грн.

З огляду на вказані обставини, прокурор просить додаткові угоди № 1 від 30.08.2021, № 2 від 29.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021 визнати недійсними та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» на користь Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області грошові кошти в сумі 85568,80 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.05.2026 підтверджено підстави представництва заступника керівника Луганської обласної прокуратури інтересів держави в особі Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби за заявленими позовними вимогами; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/57/26. Справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання суд призначив на 02 червня 2026 року об 11 год. 00 хв.

19.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 19.05.2026, в якому відповідач-1 проти позову заперечує.

Відповідач-1 зазначає, що вважає позовну заяву заступника керівника Луганської обласної прокуратури необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У своєму відзиві відповідач-1 зокрема посилається на те, що Другий сенат Конституційного Суду України 03.12.2025 року на пленарному засіданні ухвалив рішення у справі за конституційною скаргою ТОВ «Рейнір Бізнес Груп» (далі Товариство).

Товариство звернулося до Суду з клопотанням перевірити на відповідність статті 1311 Конституції України приписи абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697VII зі змінами (далі Закон).

Суд визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Констатувавши неконституційність норми, Конституційний Суд України водночас відстрочив втрату її чинності до 01 січня 2027 року.

На думку відповідача-1, встановлена Конституційним Судом України відстрочка чинності норми стосується виключно повноважень та обов`язків Верховної Ради, але вона не скасовує і не може зупиняти дію ч. 6 ст. 11 ГПК України, яка зобов`язує суддю відмовитися від застосування дефектного закону та застосувати Конституцію як акт прямої дії.

Навіть за умови відстрочки втрати чинності норми до 01.01.2027, частина шоста статті 11 ГПК України зобов`язує суд не застосовувати закон, який суперечить Конституції України, і застосовувати норми Конституції як норми прямої дії.

Рішення Конституційного Суду вже встановило неконституційність відповідних положень ст. 23 Закону «Про прокуратуру», тому суд не вправі ігнорувати цей факт.

Крім того, відповідач-1 вважає, що прокуратура протиправно перейняла на себе повноваження контролюючого органу.

Відповідач-1 зазначає, що законодавством України встановлено, що державним органом, який уповноважений порушувати у суді питання про визнання недійсними договорів, укладених за результатами закупівель та додаткових угод до них, є Державна аудиторська служба.

Тому у Державної аудиторської служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю наявні повноваження щодо звернення до господарського суду із позовом про визнання недійсними спірної додаткової угоди до договору на постачання природного газу та стягнення бюджетних коштів по цій угоді.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічну правову позицію визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 24.04.2019 у справі № 925/682/18.

Відповідач-1 зазначає, що прокурором у своїй позовній заяві не наведено причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належному суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така позиція відповідає позиції, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 912/2385/18.

Також відповідач-1 посилається на те що контролюючий орган був позбавлений самостійної можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Крім того, прокуратурою не надано доказів того, що Держаудитслужбі було відомо про порушення інтересів держави та не вживались будь-які заходи спрямовані на захист таких інтересів.

Враховуючи викладене, на думку відповідача-1, прокурор у своїй позовній заяві не обґрунтував та не довів підстав представництва інтересів держави в суді від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у сфері державних закупівель, тому у прокуратури відсутні підстави для представництва інтересів держави у цій справі.

Щодо предмету спору відповідач-1 зазначив, що положення укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу №55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021 в частині зміни ціни за одиницю товару відповідає положенням Закону України «Про публічні закупівлі» (далі Закон), в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин. А порядок застосування вказаних положень Закону не суперечив умовам та положенням Закону, а лише роз`яснював механізм застосування для сторін.

Системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).

Позивач також зазначає, що аукціон закупівлі завершено 17 грудня 2020 року о 13 год 34 хв.

Постачання товару згідно Заяви-приєднання до договору сторонами визначено з 01 січня 2021 року (за умови відсутності оскаржень рішень замовника в порядку статті 18 Закону та укладання договору про закупівлю до кінця грудня 2020 року).

Таким чином, постачальник сформував свою тендерну ціну (2,52 грн/ кВт*год з ПДВ) більш ніж за 15 днів до початку фактичного постачання у період з 01.12.2020 по 17.12.2020 року.

Поставка електричної енергії у січні-серпні 2021 року (тобто шість місяців постачання) відбулася без будь-якої зміни ціни, зафіксованою в тендерній пропозиції постачальника ще 17 грудня 2020 року (2,52 грн за 1 кВт*год з ПДВ), тобто за початковою ціною, хоча ринок вже демонстрував зростання (+5,91% уже в лютому 2021 року). Це означає, що протягом півроку 2021 року споживач (бюджетна установа) отримував електроенергію за цінами грудня 2020 року, тобто за рівнем, який існував більш ніж за місяць до початку фактичного постачання. Це спростовує тезу прокуратури про «недобросовісне завищення» та підтверджує добросовісність і готовність нести ринкові ризики на користь бюджетної установи.

Щодо підстав укладення додаткової угоди № 01 від 31.08.2021 відповідач-1 зазначив наступне.

Зміна ціни за додатковою угодою № 1 від 31.08.2021 була здійснена не лише на підставі формальних біржових котирувань, а й у зв`язку з реальним збільшенням витрат постачальника на придбання електроенергії на організованому ринку. Саме тому сторони правомірно застосували п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та механізм зміни ціни, прямо передбачений пунктом 13 додатка № 2 до договору.

Це підтверджує, що підвищення ціни за додатковою угодою № 1 було економічно обґрунтованим, документально підтвердженим і повністю відповідало як нормам Закону, так і умовам самого договору.

Крім того, відповідач-1 зазначає, що споживачем було отримано від постачальника, ТОВ «Енерджигазтрейд», повідомлення щодо внесення зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу з 01 вересня 2021 р., та ініціативний лист, щодо підвищення ціни за одиницю товару за договором про постачання електричної енергії споживачу з 01.09.2021 року разом з доданими документами, які підтверджували зміни біржових котирувань.

Враховуючи зазначене, замовником укладено додаткову угоду № 01 від 31.08.2021 на підставі п.7 ч. 5 ст. 41 Закону з наступними положеннями: «У зв`язку з різкою зміною біржових котирувань ціни електричної енергії за даними ДП «Оператор ринку», сторони дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару з 01.09.2021 р., у бік збільшення на 27,69% від попередньої ціни до здорожчання такого товару, без збільшення загальної вартості договору, за рахунок зменшення обсягів закупівлі (кВт*год), у зв`язку з чим внести відповідні зміни до договору. Таким чином, ціна 1 кВт*год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 3,12 грн з урахуванням ПДВ. Кількість товару 324 380,1923 кВт*год (324,3801923 МВт*год).».

Таким чином, порушень порядку укладання додаткової угоди №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу про збільшення ціни електричної енергії, умов вказаного договору та приписів Закону України «Про публічні закупівлі» не вбачається.

Крім того, відповідач-1 у відзиві не погоджується з доводами прокуратури, що документи, які підтверджують факт коливання ціни на ринку повинні містити відомості щодо аналізу вартості ціни електричної енергії на конкретну дату або певний період часу у порівнянні з попередніми періодами є хибними.

Зазначає, що у своїй постанові від 29.03.2019 р. у справі № 826/6926/17 Верховний Суд зазначив, що довідки торгово-промислової палати, яка є повноважними органами, що має право, зокрема здійснювати моніторинг цін та визначати вартість товару, містять інформацію щодо ціни на певні товари на певну дату, а отже з аналізу наявної в них інформації та ціни за одиницю продукції визначеної у договорах, укладених між позивачем та відповідачем, можна прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни.

Аналогічна правова позиція закріплена постановами Верховного Суду у справах №920/223/17, №910/1891/14.

Також вказані додаткові угоди, якими переглядалась ціна за одиницю товару перевірялась органами Державної казначейської служби України при їх реєстрації для майбутніх оплат за товар згідно актів приймання-передачі товару на підставі наказу Мінфіну України «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» від 02.03.2012 року № 309. При цьому орган Казначейства не заперечував проти правомірності укладання спірних додаткових угод, не формував відмову замовнику (споживачу) за договором в частині прийняття відповідних додаткових угод, а також не встановлював їх недійсність.

Також, відповідач-1 зазначає, що висновки щодо коливання ціни, які засвідчені експертизою Торгово-промислової палати України, довідки якої додані до кожної додаткової угоди не оскаржені органом контролю, а отже є чинними та такими, що свідчать про наявність юридичних фактів для їх використання при укладанні спірних додаткових угод.

Таким чином, додаткова угода № 1 від 31.08.2021 укладена на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та відповідного порядку, прямо передбаченого пунктом 13 додатка № 2 до договору (зміна біржових котирувань BASE на РДН ОЕС України).

Зміна ціни відбулася у зв`язку зі стійким зростанням біржових котирувань, що підтверджено ціновою довідкою Харківської ТПП № 1915/21 від 19.08.2021 та даними ДП «Оператор ринку». Сторони діяли за взаємною згодою, без збільшення загальної суми договору (за рахунок зменшення обсягу закупівлі).

Порядок повідомлення споживача про зміну ціни повністю відповідає вимогам пункту 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Закон не містить заборони на укладення такої додаткової угоди за умови, що порядок зміни ціни був передбачений у договорі.

Отже, додаткова угода № 1 від 31.08.2021 є законною, укладеною з дотриманням істотних умов договору та норм п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону, тому відсутні підстави для визнання її недійсною.

Щодо підстав укладення додаткової угоди № 02 від 29.11.2021 відповідач-1 повідомив наступне.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VII, надалі Закон, встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Порядок зміни саме ціни електричної енергії встановлений пунктом 13 додатку № 2 Комерційної пропозиції, та пунктами 5.5-5.8. договору.

Вказані умови договору не суперечать п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII.

Як зазначає відповідач-1, Відділ освіти Білокуракинської селищної ради було отримано від ТОВ «Енерджигазтрейд» повідомлення щодо можливого внесення змін умов договору про постачання електричної енергії споживачу у листопаді 2021 р., та ініціативний лист щодо підвищення ціни за одиницю товару за договором про постачання електричної енергії споживачу у зв`язку із коливанням ціни на ринку електричної енергії разом з доданими документами, які підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку

Враховуючи те, що постачальником було дотримано порядок зміни ціни передбачений умовами договору та додатку до нього, а зміна ціни не призвела до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, тому у сторін були відсутні підстави для не укладання додаткової угоди № 02 від 29.11.2021.

За змістом додаткової угоди № 02 від 29.11.2021: «У зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку, що підтверджується даними ДП «Оператор ринку» та експертним висновком №О-1101 від 01.11.2021 року Черкаської торгово-промислової палати, сторони дійшли згоди, щодо зміни ціни за одиницю товару з 01.11.2021 року у бік збільшення від попередньої ціни, без збільшення загальної вартості договору, за рахунок зменшення обсягів закупівлі (кВт*год), в межах 10 відсотків за одиницю товару».

Відповідач-1 звертає увагу на те, що оскільки максимальним допустимим лімітом стосовно разового підняття ціни за одиницю товару встановлений показник 10% від останньої діючої ціни на товар, що зафіксована в договорі (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону), постачальником було запропоновано споживачу кожного разу перед укладання спірних угод в разі невідповідності вказаної пропозиції постачальника розпочати процедуру розірвання договору.

Не отримавши заперечень щодо такої ініціативи постачальника сторонами укладено спірні угоди.

Сторони діяли добросовісно, в межах договірних відносин та у відповідь на об`єктивне документально підтверджене коливання ціни електричної енергії на ринку, що підтверджується експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №О-1101 від 01.11.2021. Зазначений документ є офіційним підтвердженням зміни середньозважених цін на ринку електричної енергії у період вересеньжовтень 2021 року, що безпосередньо передував даті укладення спірної угоди.

Посилання прокуратури на відсутність аналізу цін з моменту укладення договору (з січня 2021 року) є формальним, оскільки Закон не вимагає фіксувати динаміку ринку від початку дії договору. Для застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону достатньо документально підтвердити факт актуального коливання ціни на момент укладання змін. Саме такі дані містить висновок ТПП - коливання ринкової ціни у жовтні 2021 року порівняно із попереднім місяцем становило понад 25%, що об`єктивно обґрунтовувало необхідність коригування ціни постачання.

Водночас, підвищення ціни за одиницю товару за додатковою угодою № 2 не перевищило допустимий ліміт у 10%, передбачений пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону, якщо обрахунок вести від останньої діючої ціни, зафіксованої в попередній додатковій угоді №2, а не від первинної ціни договору.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду (постанова від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22), де зазначено, що Закон не забороняє поетапне внесення змін до ціни в межах до 10% кожного разу, якщо є підтвердження відповідного коливання ринку і не збільшується загальна сума договору.

Разом із тим, для товарів, серед яких електрична енергія обмеження щодо строків (один раз на 90 днів) не застосовується.

З огляду на наведене, укладення додаткової угоди № 2 можна визнати таким, що відповідає вимогам Закону та умовам договору, оскільки: була поважна підстава - зростання ринкової ціни електроенергії; зміна ціни була обґрунтована та документально підтверджена; не змінено загальну суму договору; враховано виключення щодо товару (електричної енергії) з обмеження «один раз на 90 днів»; споживач проінформований і не заперечував.

Також відповідач-1 зазначає, що керуючись положеннями статей 6 та 627 ЦК України, в укладеному сторонами договорі постачання електричної енергії споживачу сторони самостійно, на власний розсуд та ризик, визначили перелік належних доказів, якими може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку та бути підставою для внесення відповідних змін до умов договору, а також джерело (ресурс) інформації, на підставі якого має встановлюватися коливання ціни товару.

Підсумовуючи відповідач-1 зазначає наступне.

Кожна додаткова угода ініціювалась постачальником листом з обґрунтуванням.

Надані висновки/довідки торгово-промислової палати містили дані про середньозважені ціни на РДН ОЕС України та їх коливання і зміну у бік збільшення.

Сторони (в тому числі замовник бюджетна установа) добровільно погодили зміни, що свідчить про відсутність порушення принципу економії бюджетних коштів (Замовник сам визнав необхідність змін).

Зменшення загального обсягу закупівлі за додатковою угодою №3 від 30.12.2021 також свідчить про те, що сторони діяли добросовісно та в інтересах ефективного використання коштів.

Держава в особі Відділу освіти Білокуракинської селищної ради отримала реальне постачання електричної енергії в повному обсязі для бюджетних установ (школи, садочки тощо).

Ціна, за якою здійснювалося постачання після змін, відповідала ринковій ситуації на момент споживання.

Позов прокурора, поданий через п`ять років після виконання договору, не відновлює жодних порушених інтересів держави, а лише створює необґрунтоване збагачення за рахунок постачальника.

20.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» адвоката Костенко Володимира Васильовича надійшло клопотання б/н від 19.05.2026, в якому він просить забезпечити його участь в судовому засіданні, яке призначено на 02 червня 2026 року об 11 год. 00 хв. та подальших засіданнях у справі № 913/57/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.05.2026 у справі № 913/57/26 суд задовольнив клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» адвоката Костенко Володимира Васильовича б/н від 19.05.2026 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

22.05.2026 від відповідача-2 - Відділу освіти Білокуракинської селищної ради через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує.

Відповідач-2 зазначає, що позовні доводи позивача ґрунтуються виключно на інформації, отриманої з веб-порталу «Prozorro», а також на припущеннях щодо змісту додаткових угод та документів, які не подані суду в оригіналі та навіть не містяться у відкритому доступі. Такий підхід суперечить базовим принципам доказування, стандартам допустимості доказів та практиці Верховного Суду і ЄСПЛ.

У відзиві відповідач-2 посилається на приписи ст. 91 ГПК України, відповідно до яких письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо подано копію документа, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи має право витребувати оригінал документа.

У разі неподання оригіналу та виникнення сумнівів щодо відповідності копії оригіналу - такий доказ не може вважатися допустимим.

Відповідач-2 зауважує, що позивач прямо зазначає, що довідки торгово-промислової палати «відсутні у загальному доступі»; посилання робляться на дані ДП «Оператор ринку» без подання належних первинних документів; додаткові угоди аналізуються виключно через інформацію з «Prozorro»; жодного оригіналу договору, додаткових угод, комерційної пропозиції, довідок ТПП, документів біржового підтвердження чи належним чином засвідчених копій до суду не подано.

Тобто фактично позов побудований не на первинних доказах, а на вторинному інформаційному відображенні певних відомостей у мережі Інтернет.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що інформація з веб-сайтів сама по собі не є безумовним та достатнім доказом без підтвердження первинними документами.

Крім того, Верховний Суд у справах щодо публічних закупівель неодноразово підкреслював, що для встановлення незаконності зміни істотних умов договору суд повинен дослідити самі додаткові угоди; документи, які стали підставою для зміни ціни; первинні підтверджуючі документи; економічне обґрунтування зміни ціни; реальні ринкові коливання; дотримання сторонами процедури внесення змін.

Зокрема у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/383/22 зазначено, що сам по собі факт зміни ціни не свідчить про порушення Закону України «Про публічні закупівлі», а суд повинен дослідити всі документи, які були підставою внесення змін до договору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 927/189/22.

Позивач прямо визнає відсутність у відкритому доступі документів, на які посилається. Проте відсутність документів у системі «Prozorro» не означає недійсності таких документів; незаконності укладення додаткових угод; автоматичного порушення Закону України «Про публічні закупівлі».

Крім того, Закон України «Про публічні закупівлі» не встановлює презумпції незаконності правочину лише через неповне відображення інформації у системі «Prozorro».

Також, відповідач-2 повідомив, що внаслідок повномасштабної агресії з боку Російської Федерації та тимчасову окупацію, усі адміністративні будівлі та приміщення як відповідача-2, так і позивача і органу місцевого самоврядування - Білокуракинської селищної ради, разом із усім технічним обладнанням та засобами, а також усією поточною та іншою документацією з її діяльності, у тому числі з питань адміністративного, кадрового, бухгалтерського обліку, що знаходилась у віданні та зберіганні за місцем їх розташування, є недоступними і залишились на непідконтрольній уряду території Білокуракинської селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області, що була захоплена збройними військовими формуваннями й окупаційною владою держави агресора та є всі підстави вважати їх втраченими.

Позивач не надає до суду жодного оригіналу документу, який підтверджує обставини, зазначені у позовній заяві. Крім того, відділ освіти Білокуракинської селищної ради станом на теперішній час не має в наявності жодних підтверджуючих документів (оригіналів чи копій) щодо правовідносин, які є предметом даної справи, позивачі також не мають достатніх доказів.

Відповідач-2 просить врахувати те, що до повної деокупації території Білокуракинської громади, відновлення роботи на її території органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а разом з цим й до відновлення діяльності на деокупованій території самого відділу освіти та усіх первинних документів з її діяльності, враховуючи відсутність підтверджуючих документів та ігнорування позивача вимог досудового врегулювання, розгляд даного позову є передчасним.

Також відповідач-2 повідомив, що з метою отримання оригіналів документів, які підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги Відділ освіти Білокуракинської селищної громади 30.04.2026 звернувся із письмовою заявою за вих. № 200 до ТОВ «Енерджигазтрейд», в якій просив надати належним чином завірені копії наступних документів: 1. Документи щодо укладення договору комерційна пропозиція (додатки до договору); матеріали, що передували укладенню договору (за наявності). 2. Документи щодо зміни умов договору: додаткові угоди № 1 від 31.08.2021 та № 2 від 29.11.2021; документи, що стали підставою для їх укладення (розрахунки, довідки, аналітичні матеріали, у тому числі щодо зміни ціни на ринку електричної енергії); листування сторін щодо внесення змін. 3. Документи щодо виконання договору: акти приймання-передачі електричної енергії; рахунки, платіжні документи; акти звірки розрахунків; податкові накладні. 4. Інші документи: будь-які документи, що підтверджують обсяг постачання та розрахунки між сторонами; інші матеріали, які можуть бути використані для відновлення повного обсягу первинної документації.

Проте, до теперішнього часу ТОВ «Енерджигазтрейд» жодного письмового документу не надало, повідомивши в телефонної розмови про те, що оригінали документів, які є предметом розгляду даної справи та поданого позову зберігалися у м. Маріуполь, Донецької області, яке на сьогоднішній день є окупованою територією.

Таким чином, відсутність у відповідачів можливості надати оригінали первинних документів зумовлена не недобросовісною поведінкою сторін, не ухиленням від доказування та не зловживанням процесуальними правами, а форс-мажорними обставинами воєнного характеру.

Крім того, відповідач-2 звертає увагу на те, що разом із постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, на яку посилається позивач, була опублікована і окрема думка суддів М. В. Мазура, О. А. Губської, О. В. Кривенди, К. М. Пількова, Н.В. Шевцової до вказаної постанови, в якій судді Верховного Суду зупинились на питаннях тлумачення спірної норми права, передбачуваності судового тлумачення та наявності підстав для відступу від попереднього висновку Великої Палати. На думку відповідача-2, вказана позиція свідчить про відсутність одностайності щодо ставлення до вирішення даного питання трактування даної норми.

Відповідач-2 зауважує, що судді Верховного Суду наголошують, що застосування наведених критеріїв до обставин цієї справи дозволяє зробити наступні висновки: по-перше, аргументи, наведені в пунктах 10-20 цієї окремої думки демонструють, що обраний Великою Палатою варіант тлумачення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» насправді не був найбільш очевидним і навпаки існували об`єктивні причини для того, щоб тлумачити цю норму як таку, що дозволяє неодноразово збільшувати ціну одиниці товару, але з трьома обмеженнями: 1) пропорційно збільшенню ціни на ринку; 2) не більше ніж на 10% за раз; 3) не частіше одного разу на 90 днів (окрім бензину, дизельного палива, природного газу та електричної енергії, для яких це обмеження щодо строків не діє).

Крім того, відповідач-2 зазначає, що з офіційного сайту Конституційного Суду України вбачається, що Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі №3-78/20269(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС», положення якого підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Підставою для відкриття конституційного провадження стала конституційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (вх. №16/178 від 06.04.2026), подана директором товариства Денисовичем В.В., у якій порушується питання щодо перевірки на відповідність статті 6, частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, статті 19, частинам першій та четвертій статті 41, частині першій, першому реченню частини третьої статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Оскільки вирішення Конституційним Судом України справи № 3-78/20269(178/26) щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» може мати істотне значення для правильного вирішення даного спору, зокрема щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару, відповідач-2 просить зупинити провадження у справі № 913/57/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26) та оприлюднення повного тексту рішення.

25.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Луганської обласної прокуратури (далі прокуратура) надійшла відповідь на відзив відповідача-1 від 22.05.2026 №24-701вих-26, в якій прокурор не погоджується з доводами відповідача-1, викладеними у відзиві. Вважає, що вони не спростовують доводів викладених у позовній заяві.

Разом з тим, прокуратура заперечує проти тверджень відповідача-1 стосовно відсутності у прокуратури підстав та повноважень для представництва інтересів держави в суді.

Прокурор посилається на те, що відповідно до рішення Другого сенату Конституційного Суду України у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді), на яке посилається представник відповідача-1, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України окремі приписи абз.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Разом з цим, Конституційним Судом України ухвалено, що окремі приписи абз.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер.

Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини (аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у пункті 68 постанови від 18.12.2025 у справі №160/4161/24).

Так, виключність звернення прокурора до суду в порядку представництва інтересів держави полягає у субсидіарному (додатковому) характері цієї функції, яка може бути реалізована лише за умови дотримання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

При цьому, в період дії воєнного стану в Україні, вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану.

Прокурор зазначає, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) правочинів, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідають.

Крім того, з відповіді на відзив вбачається, що прокуратура не погоджується з твердженнями відповідача-1 стосовно необґрунтованості підстав для представництва інтересів держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, прокуратура посилається на те, що відповідно до наказу Держаудитслужби України від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, згідно якого Північно-східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

Повноваження Північно-східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Північно-східний офіс Державної аудиторської служби є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Луганської області. Водночас, Держаудитслужбою як органом уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, з часу укладення договору не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень та не подано до суду позовну заяву, а також не ініційовано питання про визнання недійсними додаткових угод до договору, укладених із порушенням законодавства, не вжито заходів щодо стягнення незаконно витрачених за рахунок державного бюджету коштів, що призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких, відповідно до положень ст. 1311 Конституції України покладено на органи прокуратури.

Виявивши порушення Закону України «Про публічні закупівлі», Луганською обласною прокуратурою 31.03.2026 скеровано листа № 24-272вих-26 до Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо належного реагування Офісом на виявлені порушення.

Відповіддю від 14.04.2026 № 202031-17/2046-2026 Північно - східний офіс Держаудитслужби повідомив, що станом на 14.04.2026 заходи державного фінансового контролю не проводились, підстави для звернення до суду з позовною заявою відсутні. Північно-східним офісом Держаудитслужби не вживались заходи щодо усунення порушення та стягнення збитків.

Отже, будучи поінформованим про порушення в сфері державних закупівель Північно-східний офіс Держаудитслужби в розумні строки не здійснив належний захист інтересів держави, не використав надані їм повноваження, що підриває його авторитет як органу державної влади, а отже і авторитет держави в цілому.

Крім того, прокурор не погоджується з твердженнями відповідача-2 стосовно законності укладення додаткових угод до договору № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021.

Зазначає, що відповідно до тендерної пропозиції ТОВ «Енерджигазтрейд» підтверджує, що ними визначено ціну на товари, які вони пропонують поставити за договором з урахуванням усіх податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені. Окрім того, ТОВ «Енерджигазтрейд» зобов`язується виконати всі умови, передбачені договором та підтверджує повну, безумовну і беззаперечну згоду з усіма умовами визначеними у тендерній документації.

У той же час, ТОВ «Енерджигазтрейд» не скористалось правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а підписали договір, маючи на меті подальше спонукання відділу освіти Білокуракинської селищної ради до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод.

На думку прокурора, подання ТОВ «Енерджигазтрейд» при проведенні торгів цінової пропозиції та після укладення договору надсилання листів з проханням погодити більшу ціну за товар не відповідає принципу добросовісної конкуренції. Укладення відділом освіти Білокуракинської селищної ради додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.

Прокурор звертає увагу на те, що Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Тобто, неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку торгівлі України, як уповноваженого органу щодо формування державної політики у сфері публічних закупівель, від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору», внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Таким чином, підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку отримав замовник за результатами аукціону та під час підписання договору.

Подання ТОВ «Енерджигазтрейд» при проведенні торгів цінової пропозиції та після укладення договору надсилання листів з проханням погодити більшу ціну за товар не відповідає принципу добросовісної конкуренції. Укладення відділом освіти Білокуракинської селищної ради додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.

Сторонами, всупереч інтересів держави без належного підтвердження підстав, в порушення норм та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди до договору, якими суттєво збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економного витрачання бюджетних коштів.

Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що додаткові угоди № 1, № 2 до договору не відповідають вимогам Закону та порушують встановлені даним Законом принципи.

Прокурор також зазначає, що представник відповідача-1 у відзиві на позовну заяву посилається на висновки торгово-промислових палат України, які були ним надані з метою спонукання Відділу освіти Білокуракинської селищної ради на укладання додаткових угод.

Разом з цим, вказані висновки торгово-промислових палат відсутні на публічно доступному порталі публічних закупівель Prozorro та не були надані представником відповідача-1 для ознайомлення сторонам та суду.

Крім того, прокурор зазначає, що представник відповідача-1 у відзиві на позовну заяву зазначає про розгляд Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України скарги у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII та зазначає про об`єктивну неможливість розгляду справи за позовом прокурора в інтересах держави № 913/57/26. Разом з цим, представник відповідача-1 не обґрунтував у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.

Зауважує, що повний текст конституційної скарги ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» на офіційному веб-сайті наразі не оприлюднено, що перешкоджає підтвердженню або ж спростуванню наявності у даному випадку об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення справи за вищевказаною скаргою.

Також прокурор зазначає, що Луганська обласна прокуратура, Північно-східний офіс Держаудитслужби, Білокуракинська селищна військова адміністрація Сватівського району Луганської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» та Відділ освіти Білокуракинської селищної ради мають зареєстровані Електронні кабінети ЄСІТС, у зв`язку з чим відсутні жодні порушення вимог чинного законодавства при надсиланні документів саме через підсистему ЄСІТС.

На підставі викладеного, прокурор просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

26.05.2026 від Луганської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив відповідача-2 від 26.05.2026 № 24-710вих-26.

Щодо тверджень представника відповідача-2 стосовно подання документів, які обґрунтовують позовну заяву в копіях, враховуючи відсутність оригіналів матеріалів прокурор зазначив наступне.

На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, зокрема щодо укладення договору, внесення змін до договору, фактів проведення оплат за договором, Луганською обласною прокуратурою надано роздруківки електронних доказів із офіційних державних вебпорталів, а саме з Єдиного вебпорталу використання публічних коштів (spending.gov.ua) та системи електронних закупівель Prozorro (prozorro.gov.ua).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, вебсайти (сторінки). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, або у вигляді паперової копії, засвідченої в порядку, передбаченому законом.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 визначено, що паперова роздруківка електронного доказу (сторінки вебсайту) є належним способом подання доказу до суду. Поняття електронного доказу є ширшим за електронний документ, і інформація з мережі Інтернет, засвідчена підписом представника, підлягає обов`язковому дослідженню судом.

Окрім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 сформовано правовий висновок, згідно з яким достовірність електронних даних, отриманих з офіційних чи відкритих джерел, презюмується.

З огляду на те, що портали Prozorro та Spending є офіційними державними інформаційними ресурсами, дані до них вносяться виключно з використанням КЕП (кваліфікованого електронного підпису) відповідальних осіб.

Усі докази, які підтверджують обставини укладення додаткових угод та здійснення розрахунків (зокрема, матеріали з вебпорталів prozorro.gov.ua та spending.gov.ua), сформовані та подані Луганською обласною прокуратурою до суду, а також надіслані сторонам у справі в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

Відповідно до ч.2 ст.96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій кваліфікованим електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Подання документів через підсистему «Електронний суд» передбачає їх обов`язкове підписання КЕП особи, яка їх подає. Накладення КЕП на електронний документ (або пакет документів з додатками) є належним процесуальним завіренням копій цих документів у розумінні процесуального закону. Додаткове ручне завірення чи створення паперових копій у такому разі не вимагається. Документи, подані через систему «Електронний суд», вважаються підписаними та завіреними належним чином, оскільки сама платформа верифікує особу підписувача та автоматично засвідчує цілісність усього пакета додатків.

Таким чином, надані Луганською обласною прокуратурою документи повністю відповідають вимогам ст. ст. 76, 77, 78, 96 ГПК України.

Крім того, у відповіді на відзив прокурор заперечує проти клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі № 913/57/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269 та оприлюднення повного тексту.

Прокурор вважає, що відповідачем-2 не обґрунтовано у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.

Крім того, прокурор зазначає, що норма, визначена у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є чинною, порядок її застосування був неодноразово досліджений Верховним Судом. У постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду вкотре підтвердила свої сталі висновки про те, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Повний текст конституційної скарги ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» на офіційному веб-сайті не оприлюднено, що перешкоджає підтвердженню або ж спростуванню наявності у даному випадку об`єктивної неможливості розгляду справи № 913/57/26 до вирішення справи за вищевказаною скаргою.

З огляду на викладене, прокурор просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі № 913/57/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269 та оприлюднення повного тексту, а також просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

27.05.2026 відповідач-2 надіслав через підсистему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач-2 вважає, що доводи позивача, викладені у відповіді на відзив відповідача-2, щодо належності та допустимості поданих ним «роздруківок електронних доказів» не можуть бути прийняті судом без критичної оцінки, оскільки наведена позивачем аргументація фактично підміняє вимоги процесуального закону припущенням про автоматичну достовірність будь-якої інформації, розміщеної в мережі Інтернет.

Відповідно до ст. 73, 74, 76, 77, 78 ГПК України саме на позивача покладається обов`язок доведення належності, допустимості, достовірності та достатності кожного доказу окремо та їх сукупності.

При цьому ч. 1 ст. 96 ГПК України визначає, що електронними доказами є інформація в електронній формі, яка містить дані про обставини справи. Однак сама по собі наявність інформації на вебсайті не означає автоматичного підтвердження достовірності всіх викладених у ній відомостей, а також не звільняє сторону від обов`язку підтвердити джерело походження інформації; цілісність електронного файлу; дату його формування; відсутність змін після створення; автентичність конкретних даних; належність інформації саме до спірних правовідносин. Позивач фактично надав не електронні докази у розумінні ст. 96 ГПК України, а лише паперові роздруківки певних вебсторінок, які не містять жодних технічних параметрів електронного доказу (метаданих, hashідентифікаторів, електронного журналу формування, електронного контейнера, протоколу накладення КЕП саме на первинний файл тощо).

Сама по собі роздруківка вебсторінки не є тотожною оригіналу електронного доказу.

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №916/3027/21 від 21.06.2023, на яку посилається представник позивача, не встановлює абсолютного правила про безумовну допустимість будь-якої роздруківки вебсторінки. Навпаки, Велика Палата зазначала про необхідність оцінки таких доказів у сукупності з іншими доказами та з урахуванням заперечень іншої сторони.

Тобто зазначена постанова не звільняє суд від обов`язку перевірки достовірності джерела; повноти інформації; можливості редагування даних; відповідності роздруківки реальному змісту електронного ресурсу; належності інформації саме до предмета доказування.

Крім того, позивач свідомо ототожнює факт існування певної інформації на вебпорталі та факт достовірності й юридичної безспірності цієї інформації. Однак це різні правові категорії. Ні Закон України «Про публічні закупівлі», ні ГПК України не встановлюють презумпції абсолютної достовірності будь-яких відомостей, відображених у системі Prozorro або на порталі Єдиний вебпортал використання публічних коштів.

Самі системи мають інформаційно-обліковий характер та функціонують на підставі даних, внесених користувачами. Внесення інформації до системи не є тотожним встановленню судом юридичного факту чи підтвердженню законності відповідної господарської операції.

Позивач не надав оригіналів електронних файлів; технічних носіїв інформації; електронних контейнерів із КЕП; протоколів створення та підписання документів; підтвердження незмінності електронних даних; сертифікатів перевірки КЕП; первинних бухгалтерських документів; банківських документів; оригіналів додаткових угод.

Накладення КЕП на процесуальний пакет документів у системі «Електронний суд» не посвідчує достовірність змісту кожного окремого додатку та не перетворює автоматично будь-яку роздруківку на беззаперечний доказ. КЕП підтверджує лише особу подавача; факт подання файлу; цілісність пакета після підписання. Однак КЕП не підтверджує правдивість викладених даних; законність господарських операцій; автентичність першоджерела; відсутність попереднього редагування; відповідність копії оригіналу.

Отже, суд має дослідити саме оригінал електронного доказу або належним чином засвідчену електронну копію, а не довільну паперову візуалізацію інформації, сформовану стороною спору.

Роздруківки вебсторінок без дослідження оригінальних електронних файлів та первинних документів не можуть вважатися беззаперечними, належними та достатніми доказами у справі.

Позивач фактично намагається підмінити первинні документи роздруківками з вебпорталів Prozorro та Єдиний вебпортал використання публічних коштів, однак така заміна не може вважатися повноцінним та достатнім доказуванням у розумінні господарського процесуального законодавства.

Оригінали договору, додаткових угод, службових документів, супровідної переписки, первинних бухгалтерських документів, реєстраційних та внутрішніх матеріалів Відділу освіти фактично залишилися на тимчасово окупованій території України, а тому не можуть бути досліджені судом; не можуть бути перевірені на автентичність; не можуть бути співставлені із електронними даними; не можуть підтвердити або спростувати обсяг повноважень посадових осіб; не можуть підтвердити фактичні обставини укладення та виконання спірних правочинів.

Сама лише наявність певної інформації у системі Prozorro не дає відповіді на питання ким саме внесено інформацію; у який спосіб здійснювався доступ до системи; чи зберігався контроль над КЕП; чи не були скомпрометовані ключі до того часу, як Відділ освіти релокувався на територію підконтрольну Україні; чи відповідали електронні відомості реальним первинним документам.

Також відповідач-2 зазначив, що заперечення представника позивача на клопотання про зупинення провадження є необґрунтованими, такими, що суперечать положенням процесуального закону, фактичним обставинам справи та правовій природі конституційного провадження, а тому не підлягають задоволенню.

Зауважує, що основною підставою позовних вимог є твердження про незаконність укладення додаткових угод у зв`язку з нібито порушенням саме пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тобто перевищенням 10-відсоткового обмеження зміни ціни за одиницю товару.

Отже, правова оцінка спірних правовідносин прямо залежить від чинності, конституційності та допустимості застосування вказаної норми закону. Саме тому у даному випадку наявний прямий матеріально-правовий зв`язок між даною справою та справою №3-78/20269(178/26), яка перебуває на розгляді Конституційного Суду України.

Посилання представника позивача на те, що норма п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» наразі є чинною, саме по собі не усуває об`єктивної неможливості розгляду справи.

Суть конституційного провадження полягає саме у перевірці відповідності Конституції України чинної норми закону, а наслідком ухвалення рішення Конституційним Судом України може бути визнання такої норми неконституційною, що унеможливить її подальше застосування судами.

Таким чином, у разі визнання неконституційним п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» суд у даній справі буде позбавлений правової можливості застосовувати норму, яка наразі є основною підставою позовних вимог позивачів.

Доводи представника позивача, прокурора, про те, що повний текст конституційної скарги не оприлюднений, також не спростовують наявності підстав для зупинення провадження. Вирішальне значення має сам факт відкриття Конституційним Судом України конституційного провадження щодо перевірки конституційності норми, яка підлягає застосуванню у даному спорі. Саме відкриття провадження Конституційним Судом України свідчить про те, що відповідна конституційна скарга не є очевидно необґрунтованою та відповідає критеріям допустимості.

На підставі викладеного, відповідач-2 просить врахувати доводи, викладені у запереченнях та зупинити провадження у справі № 913/57/26 до розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269(178/26) та оприлюднення повного тексту рішення.

27.05.2026 представник відповідача-2 - Відділу освіти Білокуракинської селищної ради адвокат Коряк Ігор Юрійович через підсистему «Електронний суд» надіслав заяву б/н від 27.05.2026 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просить надати йому можливість участі у судових засіданнях по справі № 913/57/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 27.05.2026 у справі № 913/57/26 вказану заяву представника Відділу освіти Білокуракинської селищної ради адвокат Коряк Ігоря Юрійовича задоволено.

29.05.2026 від Луганської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення на заперечення на відповідь на відзив відповідача-2 від 29.05.2026 № 24-726вих-26.

Щодо тверджень представника відповідача-2 стосовно подання документів, які обґрунтовують позовну заяву в копіях, враховуючи відсутність оригіналів матеріалів (які втрачені у зв`язку із окупацією території Луганської області) прокурор зазначив наступне.

Відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» електронна система закупівель - інформаційно-телекомунікаційна система, яка має комплексну систему захисту інформації з підтвердженою відповідністю згідно із Законом України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», що забезпечує проведення закупівель, створення, розміщення, оприлюднення, обмін інформацією і документами в електронному вигляді, до складу якої входять веб-портал Уповноваженого органу, авторизовані електронні майданчики, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією та документами.

Статтею 12 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що електронна система закупівель повинна бути загальнодоступною та гарантувати недискримінацію, рівні права під час реєстрації всім заінтересованим особам та рівний доступ до інформації всім особам. Обмін і збереження інформації та документів має відбуватися з гарантуванням цілісності даних про учасників і їхніх тендерних пропозицій/пропозицій під час проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та їх конфіденційність до моменту розкриття тендерних пропозицій/пропозицій.

Крім того, під час використання електронної системи закупівель з метою подання тендерних пропозицій/пропозицій та їх оцінки документи та дані створюються та подаються з урахуванням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна система закупівель забезпечує збереження та належний захист усіє інформації щодо закупівель відповідно до вимог Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», можливість взаємодії з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави, та можливість доступу до цієї інформації замовникам, учасникам, органам, уповноваженим здійснювати контроль у сфері закупівель, органу оскарження, Уповноваженому органу та іншим особам відповідно до цього Закону.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 07.04.2020 № 648 «Про веб-портал Уповноваженого органу з питань закупівель», визначено інформаційно-телекомунікаційну систему «PROZORRO» (за адресою в мережі Інтернет: www.prozorro.gov.ua) веб-порталом Уповноваженого органу з питань закупівель. Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі у сфері публічних закупівель, за посиланням https://prozorro.gov.ua/information-security, електронна система закупівель Prozorro є відкритим веб-порталом у сфері публічних закупівель, яка забезпечує захист інформації щодо публічних закупівель та захист конфіденційної інформації від несанкціонованого доступу. Захист забезпечується неможливістю витоку, знищення та блокування інформації, порушення цілісності та режиму доступу до інформації. Крім того, система знаходиться в хмарному ЦОДі «ДЕ НОВО», який створений для державних закладів та підприємств, і має Атестат відповідності комплексної системи захисту інформації (КСЗІ), виданий Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України (ДССЗЗІ).

Крім того, Spending це офіційний державний вебпортал з відкритими даними про використання розпорядниками та одержувачами публічних коштів державного та місцевих бюджетів. Вебпортал входить до складу платформи відкритих даних у сфері публічних фінансів Є-data.

Вебпортал надає доступ громадськості до інформації про використання публічних коштів розпорядниками та одержувачами коштів державного і місцевих бюджетів, суб`єктами господарювання державної і комунальної форм власності, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На вебпорталі в табличному та графічному вигляді доступні інформація про платіжні трансакції на єдиному казначейському рахунку оприлюднюються платежі державних і комунальних установ, Пенсійного фонду України та фондів загальнодержавного соціального страхування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2015 року № 676 «Про затвердження Порядку оприлюднення на єдиному веб-порталі використання публічних коштів інформації про платіжні трансакції на єдиному казначейському рахунку».

Також, на вебпорталі доступна інформація про договори та стан їх виконання - подається та оприлюднюється розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 22.06.2018 року № 575 «Про затвердження Порядку реєстрації суб`єктів надання інформації про використання публічних коштів, форм та форматів даних для оприлюднення такої інформації на єдиному веб-порталі використання публічних коштів».

Вебпортал Spending належить Міністерству фінансів України. Адміністратором вебпорталу є Державна установа «Відкриті публічні фінанси».

Враховуючи вищевикладене, відомості, отримані з офіційного вебпорталу публічних закупівель «Прозорро» та Єдиного вебпорталу використання публічних коштів, можуть бути використані як джерело доказової інформації на підтвердження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, оскільки зазначені ресурси містять офіційно оприлюднену інформацію про проведення закупівель, укладення та виконання договорів, рух бюджетних коштів, здійснення платежів та інших фінансових операцій розпорядників і одержувачів бюджетних коштів. Враховуючи публічний характер таких відомостей, їх формування та оприлюднення відповідно до вимог законодавства України, наведена інформація є належним джерелом відомостей про фактичні обставини справи та підлягає дослідженню і оцінці судом у сукупності з іншими доказами відповідно до статей 73, 76, 77, 86 ГПК України.

Щодо клопотання відповідача-2 про зупинення провадження прокурор зазначив наступне.

Відповідач-2 у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву зазначає про розгляд Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України скарги у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII та про об`єктивну неможливість розгляду справи за позовом прокурора в інтересах держави № 913/57/26, у зв`язку з чим просить зупинити провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже для того, щоб у суду виник обов`язок (підстави) зупинити провадження у справі мають одночасно існувати такі умови: об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Прокурор зазначає, що Луганська обласна прокуратура під час подання позовної заяви надала докази для підтвердження позовних вимог.

На думку прокуратури, розгляд Конституційним Судом України питання конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не підпадає під визначення «обставин», які встановлюються іншим судом, а стосується виключно застосування норми права до спірних відносин. А відтак, відкриття конституційного провадження не може бути підставою для зупинення провадження у справі № 913/57/26.

Разом з тим, прокурор посилається на те, що згідно ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухваленні.

У постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз норм розділу XII Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення.

Якщо правовідносини є триваючими і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього.

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого припису, застосованого (не застосованого) судом під час вирішення справи, має значення, насамперед, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення подібних справ, а не як підстава для перегляду справи з ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.

Таким чином, зважаючи на те, що правовідносини з виконання спірного договору були завершені на момент звернення прокурора з позовом до суду, рішення Конституційного суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) не поширюватиметься на спір у справі № 913/57/26.

Враховуючи викладене, прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі № 913/57/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269 та оприлюднення повного тексту та просить задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

01.06.2026 від відповідача-1 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. В поданому клопотанні ТОВ «Енерджигазтрейд» просить зупинити провадження у справі № 913/57/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269(178/26) за конституційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та оприлюднення повного тексту рішення.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач-1 посилається на те, що ТОВ «Енерджигазтрейд» стало відомо про відкриття Другою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України конституційного провадження у справі № 3-78/20269(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (https://ccu.gov.ua/novyna/6-travnya-vidbulysya-zasidannya-senativ-ta-kolegiysuddiv-rozglyadaly-spravy-za).

Відповідно до резюме вх. №16/178 від 06.04.2026 суб`єкт права на конституційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» в особі директора Товариства - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України (конституційність) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII зі змінами, який встановлює можливість зміни істотних умови договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.

Товариство зазначає, що внаслідок застосування оспорюваних приписів порушено його права: на мирне володіння майном як складника права приватної власності (частини перша, четверта статті 41 Конституції України); на здійснення підприємницької діяльності на засадах економічної доцільності (частини перша, третя статті 42 Конституції України), а також порушує принцип верховенства права в аспекті юридичної визначеності (частина перша статті 8 Конституції України), принцип рівності суб`єктів права власності і господарювання перед законом (частина четверта статті 13 Конституції України).

ТОВ «Енерджигазтрейд» вважає, що вирішення Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26) матиме істотне значення для правильного вирішення даної справи, оскільки предметом конституційного провадження є перевірка конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», положення якого підлягають застосуванню під час вирішення даного спору щодо правомірності збільшення ціни за одиницю товару у зв`язку з коливанням ціни на ринку з урахуванням встановленого законом 10-відсоткового обмеження.

01.06.2026 від Луганської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі від 01.06.2026 № 24-728вих-26, в яких прокурор заперечує проти зупинення провадження у справі. Посилається на те, що під час подання позовної заяви надала докази для підтвердження позовних вимог.

Разом з тим зазначає, що розгляд Конституційним Судом України питання конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не підпадає під визначення «обставин», які встановлюються іншим судом, а стосується виключно застосування норми права до спірних відносин. А відтак, відкриття конституційного провадження не може бути підставою для зупинення провадження у справі № 913/57/26.

Крім того, посилається на ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», згідно якої закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього.

Також, посилається на те, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду.

З огляду на викладене, прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі № 913/57/26.

01.06.2026 відповідач-2 надіслав через підсистему «Електронний суд» додаткові пояснення від 01.06.2026 на пояснення на заперечення на відповідь на відзив, які надані Луганською обласною прокуратурою.

Як зазначає відповідач-2, позиція представника позивача побудована на тезі, що Верховний Суд уже нібито сформував сталий підхід щодо відмови у зупиненні проваджень у подібних справах після відкриття Конституційним Судом України провадження щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Однак детальний аналіз наведених прокурором судових актів свідчить про інше, а саме представник позивача посилається переважно на процесуальні ухвали, а не на остаточні постанови; фактичні та процесуальні обставини цих справ суттєво відрізняються; у наведених справах Верховний Суд оцінював конкретний ступінь впливу конституційного провадження на вже встановлені обставини; жодна із зазначених ухвал не містить універсального висновку про неможливість зупинення проваджень у всіх аналогічних спорах.

Наведені прокурором рішення не створюють обов`язкового прецеденту в розумінні ст. 236 ГПК України, оскільки ухвали про відмову у зупиненні провадження не є постановами щодо застосування норм матеріального права; вони не формують остаточного висновку щодо тлумачення п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України; мотиви таких ухвал мають казуальний характер та залежать від конкретної процесуальної ситуації.

Наведена представником позивача постанова не спростовує можливості зупинення провадження; не містить універсального висновку щодо всіх подібних спорів; не виключає застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України за інших фактичних та процесуальних обставин.

Відповідач-2 зауважує, що результат конституційного провадження у справі № 3-78/2026(178/26) прямо впливає на правову кваліфікацію спірних правовідносин; на існування складу порушення; на законність заявлених позовних вимог; на можливість застосування реституції та стягнення коштів.

Отже, клопотання про зупинення провадження відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, а доводи представника позивачів про відсутність підстав для зупинення є передчасними, неповними та такими, що не враховують конституційно-правову природу спірних правовідносин.

Крім того, відповідач-2 у своїх додаткових поясненнях зазначає, що відомості з Prozorro та Spending не мають наперед встановленої доказової сили, не створюють презумпції достовірності фактичних обставин та не звільняють сторону від обов`язку подання первинних документів, якщо саме ними відповідно до закону повинні підтверджуватися спірні обставини. Тому такі відомості можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими належними та допустимими доказами, але не можуть самостійно підтверджувати факт належного виконання договору, обсяг поставки товару, законність господарських операцій або правомірність здійснених платежів.

Відповідач-2 просить приєднати вказані додаткові пояснення до матеріалів справи № 913/57/26, врахувати доводи, викладені у додаткових поясненнях та зупинити провадження у справі № 913/57/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26) та оприлюднення повного тексту рішення.

02.06.2026 від позивача-2 - Північно-східного офісу Держаудитслужби надійшли пояснення щодо позову від 01.06.2026, в яких останній повідомив, що до Північно-східного офісу Держаудитслужби надійшов лист Луганської обласної прокуратури від 31.03.2026 № 24-271ВИХ-26 (вх. від 31.03.2026 № 202019-17-1949-26). У зазначеному листі прокуратура звернулась із проханням надати інформацію чи вживались Північно-східним офісом Держаудитслужби та чи плануються найближчим часом заходи, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом стосовно закупівлі електричної енергії Відділом освіти Білокуракинської селищної ради (ID: UA-2020-12-01-007956-c).

Північно-східний офіс Держаудитслужби відповідь Луганській обласній прокуратурі надіслав листом від 14.04.2026 № 202031-17/2046-2026, в якому повідомив, що замовником оприлюднено в електронній системі закупівель звіт про виконання договору про закупівлю. Отже, підстави для початку проведення моніторингу з питань зазначених у листі по зазначеній процедурі закупівлі у Північно-східного офісу Держаудитслужби відсутні. Також, Офісом не проводилися перевірка закупівлі № UA-2020-12-01-007956-c.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що Північно-східний офіс Держаудитслужби в межах своїх повноважень моніторинг процедури закупівлі № UA2020-12-01-007956-c не проводив і висновку про результати цього моніторингу не складав з питань які є предметом позову.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що Північно-східний офіс Держаудитслужби не проводив жодних заходів державного фінансового контролю, які передбачені Законом № 2939-XII та Законом № 922, щодо закупівлі № UA-2020-12-01-007956-c щодо предмета спору, Північно-східний офіс Держаудитслужби позбавлений можливості надати пояснення щодо суті виявленого порушення.

У судове засідання 02.06.2026 прибув прокурор. Представники позивачів правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Представники відповідачів прийняли участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні представники першого та другого відповідача підтримали подані ними клопотання про зупинення провадження у справі та просили зупинити провадження у справі № 913/57/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269(178/26) та оприлюднення повного тексту.

Прокурор проти зупинення провадження у даній справі заперечує.

Розглянувши клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

За інформацією з офіційного сайту Конституційного Суду України Першою колегією суддів Другого сенату відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», положення якого підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Відповідно до резюме вх. №16/178 від 06.04.2026 суб`єкт права на конституційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (далі Товариство) в особі директора Товариства Денисова Віктора Васильовича - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України (конституційність) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII зі змінами, який встановлює можливість зміни істотних умови договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.

Судом враховується, що обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що додаткові угоди № 1 від 30.08.2021 та № 2 від 29.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021 були укладені з порушенням приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме з перевищенням встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження щодо збільшення вартості електричної енергії.

Відповідно до ст.ст. 2, 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права, з урахуванням європейських стандартів, та спрямоване на забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд.

Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, закон повинен відповідати критерію «якості закону», зокрема, бути доступним, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, що забезпечує особі можливість належним чином передбачати правові наслідки своєї поведінки та здійснювати свою діяльність із дотриманням принципу правової визначеності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання щодо відповідності Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також реалізує інші повноваження відповідно до Конституції України.

Статтею 1512 Конституції України передбачено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

З урахуванням наведеного, визнання Конституційним Судом України нормативного акта чи його окремих положень неконституційними виключає можливість їх подальшого застосування та відтворення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, окрім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким відповідний акт було визнано неконституційним, у подальшому змінені у порядку, передбаченому розділом XIII Конституції України.

Враховуючи те, що вирішення Конституційним Судом України справи № 3-78/20269(178/26) щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» може мати істотне значення для правильного вирішення даного спору, зокрема щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару, суд з метою забезпечення принципу правової визначеності та єдності судової практики, дійшов висновку задовольнити клопотання відповідачів та зупинити провадження у справі № 913/57/26 до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3-78/20269(178/26) та оприлюднення його повного тексту.

Керуючись ст.ст. 227, 229, 234, 235 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» про зупинення провадження у справі № 913/57/26 задовольнити.

2. Клопотання Відділу освіти Білокуракинської селищної ради про зупинення провадження у справі № 913/57/26 задовольнити.

3. Зупинити провадження у справі № 913/57/26 за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» та Відділу освіти Білокуракинської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 85568,80 грн до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269(178/26) та оприлюднення повного тексту рішення.

4. Зобов`язати сторін інформувати суд про результати розгляду справи № 3-78/20269(178/26).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Євген ЛІСОВИЦЬКИЙ