Постанова № 13714377, 26.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2011                                                                                           № 38/328

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Чернюк О.О. - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2010

у справі № 38/328 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Атланта-Ойл"

до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 53048,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Атланта-Ойл” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Трест „Київміськбуд-2” про стягнення 53048,83 грн., з яких заборгованість за поставлену металопродукцію у розмірі 45122,81 грн., 3% річних у розмірі 2432,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 5494,00 грн.

Заявою від 11.11.10 позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 33048,83 грн., з яких: заборгованість за поставлену металопродукцію у розмірі 25122,81 грн., 3% річних у розмірі 2432,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 5494,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем прийнято металопродукцію на загальну суму 82199,96 грн., проте відповідач в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, у зв’язку з чим повинен сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Відповідачем не надано відзиву на позов.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 у даній справі позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено основні засади судочинства, що передбачені ст.42, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржуване рішення прийнято за відсутності представника відповідача, якому в порушення вимог ст. 64 ГПК України не була направлена ухвала про порушення провадження у справі.

Крім того, апелянт стверджує, що оплата послуг адвоката не відносить до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, тому скаржник не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з відповідача 4500,00 грн. за послуги адвоката.

У відзиві позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. – без змін.

Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь свого представника у судовому засіданні. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного його повідомлення про час та місце розгляду справи, що, зокрема, підтверджується поштовим повідомленням №0883619 7 про завчасне вручення представнику відповідача ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 22.12.2010 року.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 10.11.08р. по 12.12.08р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято металопродукцію на загальну суму 82199,96 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 37077,15 грн., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 45122,81 грн.

          24.04.09р. позивач надіслав відповідачу лист-вимогу №5/04-09, в якій вимагав протягом семи днів з моменту отримання цієї вимоги оплатити заборгованість.

          28.04.10р. позивач повторно надіслав відповідачу лист-вимогу №2/04-10, в якій вимагав не пізніше 07.05.10р. погасити заборгованість. Проте, відповідач в повному обсязі вказані вимоги не задовольнив.

          04.11.10р. відповідач частково погасив заборгованість в сумі 20000,00грн., що підтверджується банківською випискою.

          Таким чином, на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 25122,81 грн.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 25122,81 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач не виконав своїх зобов’язань належним чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 30616,81 грн. та 3% річних в сумі 2432,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову всі витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були понесені витрати за надання юридичних послуг в сумі 4500,00 грн., що підтверджується Договором №3/08-09 про надання правової допомоги від 09.08.2010 р., платіжним дорученням №26 від 07.09.2010 р. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, часткову сплату боргу відповідач здійснив після заявлення позивачем позову, судова колегія вважає, що судові витрати на оплату адвокатських послуг підлягають покладенню на відповідача у повному розмірі.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Враховуючи зміст вищенаведеної правової норми, є безпідставними доводи апелянта про те, що витрати на оплату послуг адвоката не відносять до судових витрат та не підлягають стягненню з відповідача..

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.

Доводи апелянта про те, що судом було порушено норми процесуального права є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи. Зокрема, судовою колегією встановлено, що відповідачу було направлено ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження в даній справі від 15.09.10, що підтверджується відповідним штампом на ухвалі. Більше того, поштове повідомлення №1141376 з підписом про вручення, свідчить про завчасне отримання представником відповідача вказаної ухвали суду.

Крім того, як вбачається з матеріалів у справи, розгляд справи неодноразово відкладався, у зв’язку з чим на адресу відповідача були направлені ухвали про відкладення розгляду справи від 30.09.2010 р., від 28.10.2010 р. Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та мав можливість у повному обсязі скористатися наданими йому правами, в тому числі, передбаченими ст. 22 ГПК України.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого суду, яким задоволено позовні вимоги повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК щодо покладення судових витрат на відповідача.

Згідно з підпунктом “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, державне мито сплачується за подачу апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Як вбачається з апеляційної скарги, скаржник оскаржує рішення суду в повному обсязі щодо стягнення з відповідача коштів у розмірі 33048,83 грн. (згідно із заявою про зменшення позовних вимог). Таким чином, за подання апеляційної скарги підлягає сплаті державне мито у розмірі 165,24 грн.

Згідно з платіжним дорученням №722 від 23.11.2010 р. відповідачем за подання апеляційної скарги сплачена сума у розмірі 318,00 грн.

Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України Відкритому акціонерному товариству „Трест „Київміськбуд-2” підлягає поверненню з Державного бюджету України надлишково сплачена сума – 152,76 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Трест „Київміськбуд-2” на рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. у справі № 38/328 – залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. у справі № 38/328– залишити без змін.

3. Повернути Відкритому акціонерному товариству „Трест „Київміськбуд-2” (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 26-А, ідентифікаційний код 04012661) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 152 (сто п’ятдесят дві) грн.76 коп. згідно з платіжним дорученням №722 від 23.11.2010 року.

4. Матеріали справи № 38/328 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

31.01.11 (відправлено)