Рішення № 137143562, 05.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2026Справа № 910/8768/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., в порядку спрощеного позовного провадження розглянувши матеріали

заяви відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-РЕМ-БУД»

про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/8768/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки" вул. Годованця, 28,м. Кам`янець-Подільський, Кам`янець-Подільський р-н, Хмельницька обл., 32313

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-РЕМ-БУД» вул. Богданівська, 7Б, 21, м. Київ, 03049

про стягнення 137 561,94 грн.

представники сторін: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-РЕМ-БУД» про розірвання Договору поставки №06/01-578 від 13.12.2024 року, укладеного між сторонами та стягнення 1 037 471,94 грн., а саме 899 910,00 грн. авансу, 57 322,02 грн. пені, 62 993 грн. штрафу, 5 547,39 грн. процентів річних, а також 11 698,83 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 06/01-578 від 13.12.2024 року в частині своєчасного виготовлення та поставки продукції у встановлений договором строк, у зв`язку з чим позивач зазначає про наявність підстав для розірвання правочину, повернення авансового платежу, а також сплату нарахованих пені, штрафу, проценти річних та втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8768/25 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Окрім цього, зазначеною ухвалою задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки про відкликання позовної заяви у справі № 910/8768/25 в частині позовних вимог про розірвання Договору поставки № 06/01-578 від 13.12.2024 року та стягнення 899 910,00 грн. авансу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 року у справі № 910/8768/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-РЕМ-БУД» (вул. Богданівська, 7Б, 21, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 42685475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки" (вул. Годованця, 28,м. Кам`янець-Подільський, Кам`янець-Подільський р-н, Хмельницька обл., 32313, код ЄДРПОУ 23831376) 57 322,02 грн. (п`ятдесят сім тисяч триста двадцять дві грн. 02 коп.) пені, 3 106,54 грн. (три тисячі сто шість грн. 54 коп.) процентів річних та 1330,15 грн. (одну тисячу триста тридцять грн. 15 коп.) судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 року, яке набрало законної сили 13.03.2026 року, Господарським судом міста Києва видано наказ від 13.03.2026 року.

Поряд з цим, через систему «Електронний суд» 02.03.2026 року надійшла заява відповідача б/н від 02.03.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8768/25, в якій останній, керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244 ГПК України, просить суд стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 364,32 грн, понесені відповідачем у межах розгляду справи № 910/8768/25.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.03.2026 року вищевказана заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.

Крім того, через систему "Електронний суд" 09.03.2026 року надійшли заперечення позивача б/н від 09.03.2026 року на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки" заперечує проти заявлених до стягнення витрат з позивача в сумі 3364,32 грн., посилаючись на їх необґрунтованість та не співмірність, виходячи зі складності справи та реального часу витраченого адвокатом на її супроводження, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні вказаної заяви. При цьому позивач зазначає, що у відзиві відповідач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ним понесено, або очікується понести до закінчення розгляду справи по суті становить 13757 грн. (10% від 137 561,94 грн.). Заперечення судом долучені до матеріалів справи.

У відповідності до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 3 статті 252 ГПК України).

При цьому, як встановлено судом за матеріалами справи, у відзиві на позовну заяву б/н від 28.08.2025 відповідач згідно приписів ст. 165 ГПК України зазначив попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 757,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне прийняти заяву відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-РЕМ-БУД» про ухвалення додаткового рішення до розгляду, та, оскільки рішення у справі №910/3597/24 від 25.12.2024 ухвалено судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та під час його ухвалення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу не вирішувалось, оскільки суд вирішує лише питання про судові витрати, судом здійснюється ухвалення додаткового рішення у даній справі без повідомлення (виклику) учасників справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час розгляду заяви про розподіл судових витрат суду не надано.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129, 130 ГПК України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, як зазначалось судом вище, у відзиві на позовну заяву, відповідно до частини 3 статті 165 ГПК України відповідачем викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13757,00 грн.

Окрім цього, через систему "Електронний суд" 02.03.2026 року надійшла заява відповідача б/н від 02.03.2026 року про ухвалення додаткового рішення по справі № 910/8768/25, в якій останній просить суд стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3364,32 грн., понесені відповідачем в межах судової справи №910/8768/25.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, позивач у поданих запереченнях не погоджується з розміром заявлених відповідачем до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та заперечує проти стягнення витрат з позивача у сумі 3364,32 грн., посилаючись на їх необґрунтованість та неспівмірність зі складністю справи та фактичним часом, витраченим адвокатом на її супроводження, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні відповідної заяви.

За результатами розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України судом встановлено, що відповідачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: Ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія АА № 1618424, виданий на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-РЕМ-БУД» адвокату Чайка Людмилі Йосипівні від 28.08.2025, Договір про надання правової допомоги № 42685475 від 01.06.2021, укладений між адвокатом Чайкою Людмилою Йосипівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки" (відповідач у справі), акт-звіт від 25.09.2025 наданих послуг за Договором № 42685475 від 01.06.2021, рахунок на оплату № 12/42685475 від 25.09.2025, платіжна інструкція № 93 від 11.11.2025 на суму 6000, грн.

За твердженням відповідача, загальна сума витрат на правничу допомогу становить 6000,00 грн., з яких він просить стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3364,32 грн., розподілені до стягнення у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, як частину судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 910/8768/25.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 16, 126 ГПК України).

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

З матеріалів справи вбачається, що з метою надання правової допомоги між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки" (клієнт за договором, відповідач у справі) та адвокатом Чайкою Людмилою Йосипівною (далі Адвокат) було укладено Договір про надання правової допомоги № 42685475 від 01.06.2021 (далі Договір), згідно п. 1.1. якого предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та спробами правової (професійної правничої) допомоги Клієнту у справах, які пов`язані із захистом та відновленням порушених його прав та законних інтересів, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених додатками до даного Договору, рахунками або актами.

В п. 1.2-3.3 Договору сторони погодили перелік послуг (види правової допомоги), які Адвокат надає Клієнту, а також права та обов`язки сторін Договору.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п. 7.1. Договору останній укладений на 1 рік та набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 7.3 Договору після закінчення строку дії Договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається продовженим на невизначений строк.

Суд зазначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).

Відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до п.п. 4.1. гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджуються Сторонами у додатках до Договору щодо конкретної справи чи виду правової допомоги, але зокрема не менше наступного розміру: вартість складання заяв, клопотань, мирових угод, здійснення розрахунків до заяв - від 200 грн. за 1 документ; вартість складання позовних заяв, відзивів, відповідей на відзив, заперечень, апеляційних чи касаційних скарг - від 900 грн. за 1 документ; вартість послуг з представництва та захисту інтересів Клієнта в судовому засіданні будь-якої інстанції - від 900,00 грн. за одне судове засідання; вартість надання послуг при складанні юридичних висновків - від 750 грн. за один висновок; щомісячна вартість правового супроводу діяльності Клієнта - від 900 грн у випадку його замовлення.

Як встановлено судом за матеріалами справи, на підтвердження обсягу понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Акт-звіт наданих послуг від 25.09.2024 на загальну суму 6000,00 грн., який підписано директором ТОВ «ПРОЕКТ-РЕМ-БУД» Олександром Яненко та адвокатом Людмилою Чайка, а також скріплено печатками сторін.

Так, згідно до акта-звіту від 25.09.2025 року останній містить перелік наданих адвокатом послуг, а саме складання та направлення до суду і позивачу через систему «Електронний суд» відзиву на позовну заяву ТОВ «НКТ „ЗТМ» про стягнення 137 561,94 грн. за Договором поставки № 06/01-578 від 13.12.2024 на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 13.08.2025 у справі № 910/8768/25 (15 арк.).

На підтвердження оплати витрат на правову допомогу відповідачем до матеріалів справи надано копію платіжної інструкції № 93 від 11.11.2025 про перерахування на рахунок адвоката Чайки Л.Й. грошових коштів у сумі 6 000, 00 грн.

Таким чином, подані відповідачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката в рамках розгляду спору у справі №910/8768/25 є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених статтею 126 ГПК України.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу .

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Окрім цього, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, позивачем надані письмові заперечення щодо заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, з посиланням на їх неспівмірність, необґрунтованість та значно завищений розмір.

Таким чином, виходячи з наданих відповідачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

За результатами здійсненого судом аналізу наданих відповідачем доказів, зокрема, Акту-звіту наданих послуг від 25.09.2025 суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Як свідчать матеріали справи, з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, а також враховуючи надані відповідачем докази на підтвердження викладених в відзиві на позовну заяву обставин, предмет доказування у даній справі №910/8768/25 охоплює незначну кількість доказів, які є типовими, фактів та обставин, а також не потребує додаткового детального вивчення судової практики, оскільки категорія даного спору не відноситься до складної та спір є типовим. Окрім цього судом враховано обсяг підготованих представником відповідача процесуальних документів, зокрема, відзиву на позовну заяву на 15 сторінках, що відобразилось на результаті розгляду справи, а саме, частково задоволено позовну заяву, судом здійснено перерахунок суми процентів річних та відмовлено у стягненні штрафу за прострочення виконання обов`язку, нарахованого позивачем.

В контексті понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Таким чином, оскільки ціна наданих адвокатом послуг була узгоджена ним з відповідачем у визначеному сторонами розмірі, а надані Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-РЕМ-БУД» документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження права на стягнення витрат на правову допомогу, наявні підстави вважати, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, належним чином доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Також судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Оскільки судом позовні вимоги задоволені частково на суму 60428,56 грн., у відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на позивача понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 3364,32 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані відповідачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником відповідача документів, а також їх значення для вирішення спору, зважаючи на висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог позивача за результатами вирішення спору, суд доходить висновку, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з позивача у розмірі 3364,32 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-РЕМ-БУД» про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/8768/25 задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки" (вул. Годованця, 28,м. Кам`янець-Подільський, Кам`янець-Подільський р-н, Хмельницька обл., 32313, код ЄДРПОУ 23831376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-РЕМ-БУД» (вул. Богданівська, 7Б, 21, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 42685475) 3364 (три тисячі шістдесят чотири) грн. 32 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.М.Селівон