Рішення № 137143558, 05.06.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/61/26 (345/904/26)

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є. розглянув у межах справи № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, справу № 909/61/26 (345/904/26) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядника майна ТОВ "Карпатнафтохім" арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича, про стягнення 230 173,53 грн, з яких 218 487,30 грн - середній заробіток за весь час розрахунку при звільнені за період з 04.11.2025 по 01.05.2026 та 11 686,23 грн компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Суть спору.

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім".

ОСОБА_1 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення 138 713,73 грн, з яких 127 027,50 грн - середній заробіток за весь час розрахунку при звільнені, 11 686,23 грн компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати. Просить також нарахувати середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення у справі.

Ухвалою від 03.03.2026 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області відкрив провадження у даній справі.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.03.2026 справу передано на розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області для розгляду в межах справи № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім".

Стислий виклад позиції позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що перебував у трудових відносинах з відповідачем у період з 06.03.2018 по 03.11.2025, що підтверджується записами у трудовій книжці. Відповідно до Наказу № 532-К від 03.11.2025 позивача звільнено з роботи за ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. Однак відповідачем не було проведено розрахунку з ОСОБА_1 при його звільненні. Позивач, з урахуванням письмових пояснень від 01.05.2026, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2025 по 01.05.2026 в розмірі 218 487,30 грн (без утриманням податків та інших обов`язкових платежів) та 11 686,23 грн компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Стислий виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Розпорядник майна ТОВ "Карпатнафтохім" - арбітражний керуючий Босак Олег Євгенович пояснень щодо позову і всіх наявних доказів, що підтверджують підтримання позову чи заперечення проти позову, не надав.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

16.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Ухвалою від 03.03.2026 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 18.03.2026, встановив строки для подання заяв по суті справи.

В той же час, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2026 відкрито провадження у справі № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (ідентифікаційний код юридичної особи: 33129683); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів - до 17.08.2026, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича.

27.02.2026 о 12:36 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на офіційному вебпорталі судової влади України; номер публікації: 78594.

Зважаючи на зазначені вище обставини, 18.03.2026 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області постановлено ухвалу, якою цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати передано до Господарського суду Івано-Франківської області для розгляду в межах справи № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім".

06.04.2026 до Господарського суду Івано-Франківської області від Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшла справа № 345/904/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення 138 713,73 грн, з яких 127 027,50 грн - середній заробіток за весь час розрахунку при звільнені, 11686,23 грн компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.04.2026 справі № 345/904/26 присвоєно єдиний унікальний № 909/61/26 (345/904/26) та передано на розгляд судді Горпинюку І.Є., у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім".

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026, суд прийняв справу до розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача розпорядника майна ТОВ "Карпатнафтохім" - арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення та письмових пояснень.

Копію ухвали від 08.04.2026 суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача - 08.04.2026 о 17:16; відповідача 08.04.2026 о 17:18; арбітражного керуючого - 09.04.26 14:38.

09.04.2026 засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, на виконання ухвали суду від 08.04.2026.

26.04.2026 засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" позивач подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

01.05.2026 засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" позивач подав письмові пояснення до позовної заяви, у якій позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2025 по 01.05.2026 в розмірі 218 487,30 грн (без урахування податків та інших обов`язкових платежів) та 11 686,23 грн компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

Відносно відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" 27.02.2026 Господарським судом Івано-Франківської області відкрито провадження у справі про банкрутство № 909/61/26.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", а саме в період 06.03.2018-03.11.2025 працював на посаді начальника юридичного відділу, що підтверджується відомостями трудової книжки, серія НОМЕР_1 (а. с 13-17).

Наказом № 532-К від 03.11.2025 позивач звільнений з роботи за власним бажанням, у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Позивач зазначає, що на час звільнення Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" не здійснило остаточних розрахунків з позивачем, внаслідок чого останній звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки відповідача № 4/1-1243 від 29.12.2025 (а.с.25), вбачається, що станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі складала 409 369,59 грн (без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Як зазначає позивач, станом на день звільнення відповідач не виплатив йому нараховану заробітну плату.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та вказано у позовній заяві 28.03.2024 відкрито виконавче провадження №74567025 із примусового виконання судового наказу у справі № 345/1634/24, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області 25.03.2025 про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період з вересня 2023 по лютий 2024 року в сумі 103 614,96 грн; 18.07.2024 відкрито виконавче провадження № 75557382 із примусового виконання судового наказу у справі № 345/4034/24, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області 11.07.2024 про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період з березня 2024 по червень 2024 року в сумі 61806,96 грн; 19.11.2024 відкрито виконавче провадження № 76599901 із примусового виконання судового наказу у справі № 345/6344/24, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області 12.11.2024 про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період з липня 2024 по жовтень 2024 року в сумі 73666,81 грн; 28.04.2025 відкрито виконавче провадження № 75557382 із примусового виконання судового наказу у справі № 345/1670/25, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області 114.04.2025 про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період з листопада 2024 по березень 2025 в сумі 90478,63 грн; 17.10.2025 відкрито виконавче провадження № 79370519 із примусового виконання судового наказу у справі № 345/5178/25, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області 22.09.2025 про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період з квітня 2025 по червень 2025 в сумі 131909,83 грн; 07.01.2026 відкрито виконавче провадження № 79941738 із примусового виконання виконавчого листа у справі № 345/7402/25, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області 30.12.2025 про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період з вересня 2025 по 03.11.2025 в сумі 198854,53 грн.

Копії зазначених судових наказів про стягнення з відповідача в користь позивача заробітної плати долучені до позовної заяви

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 р. №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013, № 9-рп/2013 від 15.10.2013 роз`яснено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

З огляду на несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості із заробітної плати, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 218 487,30 грн (без урахування податків та інших обов`язкових платежів) за період з 04.11.2025 по 01.05.2026 (з урахуванням здійсненого перерахунку).

Згідно зі ст. 117 КЗпП (у редакції чинній з 19.07.2022) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КзпП відповідальність.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості із заробітної плати, позивач нарахував до стягнення з відповідача суму нарахованого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2025 по 01.05.2026 (з урахуванням позовних вимог про нарахування середнього заробітку по день ухвалення рішення та письмових пояснень від 01.05.2026) у загальній сумі 218 487,30 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Як вбачається з розрахунку позивача (поданого 01.05.2026, вх №8204/26 від 01.05.2026), середньоденний заробіток позивача за вересень-жовтень 2025 року (два місяці, які передували місяцю, в якому позивача звільнено) становив 1 693,70 грн.

Розраховуючи розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв`язку із затримкою її виплати при звільненні, суд бере до уваги кількість робочих днів за період затримки розрахунку: з 04.11.2025 по 01.05.2026 (включно), що становить загальну кількість у 129 днів.

Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 04.11.2025 по 01.05.2026 (включно) становить 218 487,30 грн, яка вираховується наступним чином: 129 днів (кількість днів затримки) х 1693,70 грн (середньоденний заробіток).

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Наведене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. в справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18), де касаційний суд, зокрема, зазначив, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При цьому, суд бере до уваги Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100, відповідно до якого при визначенні середньої заробітної плати враховуються всі види виплат, у тому числі премії та інші заохочувальні виплати, які включаються до розрахунку пропорційно часу, за який вони нараховані, та з урахуванням фактично відпрацьованого часу, при цьому їх розмір не може перевищувати фактично нараховану суму.

Водночас, згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п.171.1 ст.171 та 14.1.180 ст.14 Податкового Кодексу України та ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб`єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.

Оскільки, суд не є податковим агентом, тому обов`язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.

Відповідно до листа ДФС від 09.06.2016р. №12817/6/99-99-13-02-03-15 оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов`язана з відносинами трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором у місяці його фактичного нарахування.

Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п.п."б" п.176.2 ст.176 Кодексу).

Суд роз`яснює, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.

Необхідність відрахування податків та обов`язкових платежів із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні узгоджується також і з тим, що при визначенні розміру середнього заробітку позивач та суд виходили із розміру заробітної плати позивача за вересень і жовтень 2025 року, нараховані до сплати податків (серпень 31 108,23 грн, вересень 37 108,23 грн).

Доказів сплати відповідачем середнього заробітку за час затримки розрахунку у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що нарахування середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку за період з 04.11.2025 по 01.05.2026 у розмірі 218 487,30 грн підлягає стягненню з утриманням податків та інших обов`язкових платежів, а не як зазначено позивачем без врахування податків (зборів), які передбачені законодавством України та підлягають утриманню додатково з відповідної суми середнього заробітку.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення середнього заробітку середнього за час затримки проведення розрахунку за період з 04.11.2025 по 01.05.2026 у розмірі 218 487,30 грн підлягає до задоволення, однак з утриманням податків та інших обов`язкових платежів. В частині задоволення вимоги про її стягнення у заявленому розмірі без врахування податків (зборів), які передбачені законодавством України слід відмовити.

Щодо компенсації за несвоєчасний розрахунок по заробітній платі, суд зазначає наступне.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 11 686,23 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), що визначено у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадку порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам - за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 4 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Так, індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

За наведеного, позовні вимоги в частині компенсації втрат частини заробітку у зв`язку з порушенням строків їх виплати є обґрунтованими та підлягають стягненню в заявленому розмірі - 11686,23 грн. Суд перевірив розрахунок позивача і зазначає, що такий здійснено правильно, виходячи із суми заборгованої заробітної плати за кожен місяць та з врахуванням індексів інфляції періоду прострочення.

Оскільки компенсацію нараховано на суми заробітної плати, належної до виплати позивачу, після відрахування податків і обов`язкових платежів, то і сума компенсації стягується судом без врахування податків і зборів. Такі податки і збори підлягають додатковому нарахуванню і сплаті відповідачем, як податковим агентом.

Також, позивач у позовній заяві просив суд допустити до негайного виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено положення щодо допуску рішення до негайного виконання. Крім того у даному випадку заявлено вимоги не про стягнення заробітної плати, а про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про стягнення компенсації частині доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 218 487,30 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2025 по 01.05.2026 (з утриманням податків та інших обов`язкових платежів) та компенсації втрат частини заробітку у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі - 11686,23 грн (без врахування передбачених законодавством податків та зборів). В решті позову відмовити.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою у цивільній справі, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.02.2026 про залишення позовної заяви без руху, вказано про необхідність сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн за майнову вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні. На виконання вимог вказаної ухвали, позивач оплатив судовий збір у розмірі 1109,71 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27 лютого 2026 р. № 1.549774397.1, (а.с.42).

Враховуючи що позовну вимогу, за яку позивач сплатив судовий збір, задоволено повністю, суд стягує з відповідача в його користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 1109,71 грн.

У відповідності до приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за розгляд позовних вимог в частині стягнення компенсації втрат частини заробітку у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що звільнення позивача від сплати судового збору не звільняє відповідача від обов`язку, у разі задоволення позову, сплатити судовий збір в дохід державного бюджету України, в розмірі встановленому пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при цьому враховуючи загальний розмір задоволених позовних вимог.

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, в частині стягнення заборгованості в частині стягнення компенсації втрат частини заробітку у зв`язку з порушенням строків їх виплати підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету України, в іншій частині на користь позивача.

З урахуванням наведеного, з огляду на те, що ціна позову у даній справі становить 230 173,53 грн, відповідно при поданні цивільного позову мав бути сплачений судовий збір в розмірі 2301,74 грн, позивач сплатив судовий збір в розмірі 1109,71 грн, керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1192,03 грн витрат зі сплати судового збору, тобто різницю між сумою, що підлягає до сплати і сумою, яка сплачена позивачем і стягнута з відповідача в її користь.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядника майна ТОВ "Карпатнафтохім" арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрат частини заробітку у зв`язку з порушенням строків їх виплати задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (77306, Івано-Франківська обл., Калуський район, м. Калуш, вул. Промислова, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи: 33129683) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) 218 487 (двісті вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 30 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2025 до 01.05.2026 (з утриманням податків та інших обов`язкових платежів), 11 686 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн 23 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та 1 109 (одну тисячу сто дев`ять) грн 71 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (77306 Івано-Франківська обл., Калуський район, м. Калуш, вул. Промислова, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи: 33129683) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), бюджетний рахунок UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 (стягувач Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) 1192 (одну тисячу сто дев`яносто дві) грн 03 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без врахування податків (зборів), які передбачені законодавством України та у клопотанні щодо негайного виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків їх виплати відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк