Рішення № 137143273, 03.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026м. ДніпроСправа № 904/560/26

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буктрейдінг", м. Кривий Ріг

про стягнення пені у розмірі 10 139,90 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буктрейдінг" про стягнення пені у розмірі 10 139,90 грн.

Ухвалою суду від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене провадження у справі. Справу № 904/560/26 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буктрейдінг" (надалі постачальник) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (надалі - замовник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 420-25 від 08.07.2025 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що предметом договору є закупівля Котел харчоварильний (надалі - товар) за кодом ДК 021:2015:39310000-8 "Обладнання для закладів громадського харчування".

Згідно з п. 1.2 договору, постачальник зобов`язується у 2025 році в порядку та на умовах, визначених цим договором та згідно із Додатком 1, поставити на склад замовника товар, а замовник - прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 1.3 договору визначено, що найменування та кількість товару зазначені у технічній специфікації (додаток 1) до цього договору, що є його невід`ємною частиною на весь термін дії договору.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що платником за цим договором є ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). Оплата за фактично переданий товар здійснюється на підставі накладної (видаткової накладної). Загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, становить 422 496 грн., у т.ч. ПДВ 70 416 грн.

Позивач повідомив, що на виконання умов договору між сторонами було підписано технічну специфікацію (додаток № 1), у якій погоджено найменування, технічні та якісні характеристики, кількість, ціну товару тощо.

Відповідно до п. 3.1 договору, строк поставки товару до 25.07.2025.

Згідно з п. 3.2 договору, місце поставки товару - склад замовника за адресом: АДРЕСА_1 . Отримувачем товару є представники ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що відвантаження товару представником замовника здійснюється згідно з графіком та в кількостях, зазначених у специфікації до цього договору та у відповідних заявках замовника. За попередньою письмовою взаємною згодою сторін черговість поставки може змінюватись.

Позивач наполягає на тому, що, з урахуванням приписів п. 3.1 договору, відповідач мав поставити позивачу товар на загальну суму 422 496 грн. у строк до 25.07.2025.

Однак, постачальник, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором та не поставив покупцю товар у встановлені строки.

Позивач вказав, що товар за договором був поставлений відповідачем тільки 18.08.2025, що підтверджується видатковою накладною № 132 від 18.08.2025.

За таких обставин, на підставі пункту 7.3 договору позивач нарахував а пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за загальний період з 25.07.2025 по 18.08.2025 у розмірі 10 139,90 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач вказав, що позивач у позовній заяві неправильно тлумачить строк поставки за договором. У договорі дійсно є пункт 3.1 договору: «Строк поставки товару до 25.07.2025 року». Але позивачем у позовній заяві повністю ігнорується п. 3.4 договору, який є спеціальною умовою договору по відношенні до загальної його умови.

Пунктом 3.4 договору визначено, що «відвантаження товару представникам Замовника здійснюється згідно графіком та в кількостях, зазначених у Специфікації до цього Договору та у відповідних заявках Замовника».

Відповідач зауважив, що в Специфікації до договору, копія якої є додатком до позовної заяви, відсутній графік відвантаження товару.

Відповідач вказав, що на виконання умови п. 3.4 договору до 25.07.2025 сподівався отримати від позивача Специфікацію до договору з графіком відвантаження товару, а також згідно до цієї Специфікації відповідну заявку позивача, але з вини позивача її так і не отримав.

Відповідач звернув увагу на те, що у позовній заяві позивач зазначає, що строк поставки товару був однозначно визначений лише п. 3.1 договору, та що поставка здійснена з порушенням цього пункту.

Разом з тим позивач, за твердженням відповідача, не надав жодного належного доказу того, що сторонами договору була підписана Специфікація до договору з графіком відвантаження товару та позивачем було своєчасно сформовано заявку на відвантаження товару, така заявка була направлена відповідачу до 25.07.2025, відповідач отримав таку заявку.

Відповідач зазначив, що позивач лише формально посилається на пункт 3.1 договору, однак не доводить фактичні обставини, визначені пунктом 3.4 договору.

Таким чином, позивач, на думку відповідача, не довів самого факту прострочення поставки товару відповідачем за умовами пунктів 3.1 та 3.4 договору.

Водночас, відповідач вказав, що товар був поставлений у повному обсязі відповідно до видаткової накладної № 132 від 18.08.2025.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа визнається такою, що порушила зобов`язання, лише за наявності вини.

Відповідач вказав, що позивач у позовній заяві: не доводить вини відповідача; не доводить, що прострочення виникло саме з вини відповідача; замовчує, що прострочення виникло саме з вини позивача.

Таким чином, на думку відповідача, підстави для застосування до відповідача санкцій відсутні. Позов є непропорційним та формальним.

На думку відповідача, позивач визнає, що: товар поставлений повністю; договір виконаний; збитки не заявляються.

Відповідач зазначив, що фактично позов подано виключно з формальних підстав без доведення будь-яких негативних наслідків для позивача.

Відповідач зауважив, що, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір неустойки, якщо вона є явно неспівмірною з наслідками порушення зобов`язання.

За таких обставин, з підстав, наведених вище, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 10139,90 грн. за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 420-25 від 08.07.2025 з поставки товару у встановлені строки.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (в які строки і якому обсязі відповідачем мав бути поставлений товар), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був поставлений відповідачем товар у встановлені строки), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буктрейдінг" (надалі постачальник) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (надалі - замовник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 420-25 від 08.07.2025 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 11.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що предметом договору є закупівля Котел харчоварильний (надалі - товар) за кодом ДК 021:2015:39310000-8 "Обладнання для закладів громадського харчування".

Згідно з п. 1.2 договору, постачальник зобов`язується у 2025 році в порядку та на умовах, визначених цим договором та згідно із Додатком 1, поставити на склад замовника товар, а замовник - прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 1.3 договору визначено, що найменування та кількість товару зазначені у технічній специфікації (додаток 1) до цього договору, що є його невід`ємною частиною на весь термін дії договору.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що платником за цим договором є ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). Оплата за фактично переданий товар здійснюється на підставі накладної (видаткової накладної). Загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, становить 422 496 грн., у т.ч. ПДВ 70 416 грн.

На виконання умов договору між сторонами було підписано технічну специфікацію (додаток № 1), у якій погоджено найменування, технічні та якісні характеристики, кількість, ціну товару тощо.

Відповідно до п. 3.1 договору, строк поставки товару до 25.07.2025.

Згідно з п. 3.2 договору, місце поставки товару - склад замовника за адресом: АДРЕСА_1 . Отримувачем товару є представники ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що відвантаження товару представником замовника здійснюється згідно з графіком та в кількостях, зазначених у специфікації до цього договору та у відповідних заявках замовника. За попередньою письмовою взаємною згодою сторін черговість поставки може змінюватись.

Відповідно до п. 3.5 договору, товар належить перевозити автотранспортом за рахунок постачальника. Обов`язки щодо забезпечення транспортом покладаються на сторону постачальника.

У статті 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, в підписаній специфікації сторони не визначили іншого строку поставки товару, аніж визначено пунктом 3.1 договору, не встановили будь-якого графіку.

Разом з цим, погодження сторонами договору строків поставки товару (та, зокрема, спосіб такого погодження: у договорі/додатковій угоді до договору/специфікації тощо) є їх виключним правом.

За умови наявності у п. 3.1 договору тези: "строк поставки товару до 25.07.2025" неможливо стверджувати про те, що сторони за спірним договором не дійшли згоди щодо строків поставки товару.

І відповідач, як сторона спірного договору, знав та не міг не знати про непогодження сторонами будь-яких інших строків поставки товару.

З урахуванням приписів п. 3.1 договору, відповідач мав поставити позивачу товар на загальну суму 422 496 грн. у строк до 25.07.2025.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Однак, постачальник порушив свої зобов`язання за договором та не поставив покупцю товар у встановлені строки.

Товар за договором був поставлений відповідачем тільки 18.08.2025, що підтверджується видатковою накладною № 132 від 18.08.2025.

Щодо не направлення замовника на адресу постачальника окремої заявки на поставку товару.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Будучи обізнаним про чіткі строки поставки товару, місце поставки, а також про умову забезпечення логістики під час спірної поставки виключно силами постачальника, що були встановлені договором, відповідач, зі своєї сторони, не вчиняв жодних дій, направлених на належне виконання свого зобов`язання за договором.

Зокрема, відповідач не звертався до замовника із повідомленням про готовність поставляти товар; відповідач не звертався до замовника із повідомленням про неможливість поставити товар за відсутності сприяння замовника; відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів відмови замовника від прийняття належного виконання зобов`язання (поставки товару на адресу замовника у строк до 25.07.2025).

Тобто, у даному випадку має місце бездіяльність відповідача у виконанні ним своїх зобов`язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 420-25 від 08.07.2025.

Так, відповідно до п. 7.3 договору, у разі порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

На підставі пункту 7.3 договору позивач нарахував а пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за загальний період з 25.07.2025 по 18.08.2025 у розмірі 10139,90 грн.

Перевіривши наданий розрахунок пені, суд встановив, що позивачем було неправильно визначено період прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Так, позивачем не було дотримано вимог:

- ст. 253 ЦК України, якою встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок;

- день фактичного виконання зобов`язання не включається в період часу, за який здійснюється стягнення штрафних санкцій.

За розрахунком суду: пеня на суму боргу 422 496 грн. за період з 26.07.2025 по 17.08.2025 становить 9 717,41 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими у розмірі 9 717,41 грн.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 420-25 від 08.07.2025 з додатками (том 1 а.с. 12 - 15), вимогами з доказами направлення (том 1 а.с. 16 - 18), видатковою накладною (том 1 а.с. 10).

ЩОДО НАЯВНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ РОЗМІРУ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення.

Відповідач наполягає на відсутності своєї вини у порушення строків поставки товару; зазначив, що товар поставлений ним у повному обсязі; зауважив на відсутності у позивача збитків внаслідок дій відповідача.

Відповідач вважає, що заявлений до стягнення розмір неустойки є явно неспівмірним з наслідками порушення зобов`язання.

Згідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка, у такому випадку, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач не навів жодних виняткових обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що прострочення відповідачем виконання його зобов`язання виникло внаслідок його власної бездіяльності. Розмір пені, що підлягає до сплати відповідачем - 9 717,41 грн., становить незначну суму у порівнянні із ціною договору - 422 496 грн.

За таких обставин, беручи до уваги інтереси обох сторін, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення пені у розмірі 9 717,41 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 422,49 грн. - слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

При цьому, слід зазначити про таке.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено 1 вимогу майнового характеру загальною ціною 10 139,90 грн.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру позивачем сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328 грн.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За таких обставин, за подання цього позову позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Платіжними інструкціями № 7388 від 18.12.2025 та № 107 від 14.01.2026 позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3 328 грн. Тобто, позивачем було надлишково сплачено до державного бюджету судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, надлишково сплачений позивачем судовий збір у розмірі 665,60 грн. може бути повернутий останньому ухвалою суду за відповідним клопотанням.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буктрейдінг" (місце реєстрації: 50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, буд. 14; ідентифікаційний код: 40758593) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) пеню у розмірі 9 717,41 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 551,47 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 422,49 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 03.06.2026.

Суддя М.О. Ніколенко