Рішення № 137143159, 02.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 червня 2026 року Справа № 903/947/25 (157/409/26)

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 16980 грн,

в межах справи №903/947/25

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з;

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

Суть спору: 29.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 заяву було розподілено судді Вороняку А.С..

Ухвалою суду від 02.10.2025 заяву ОСОБА_1 від 29.09.2025 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху; запропоновано заявнику не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки заяви та подати суду документи визначені ст. 116 КУзПБ.

17.10.2025 на адресу суду від заявника надійшла заява про усунення недоліків з документами на виконання ухвали суду від 02.10.2025.

Ухвалою суду від 20.10.2025 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та призначено підготовче засідання на 10.11.2025, зобов`язано боржника у строк по 31.10.2025: уточнити період подання декларації за 2025 рік; подати докази на підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або перебування станом на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та копії паспорта, довідки про реєстраційній номер облікової картки платника податків боржника; явку боржника у підготовче засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 10.12.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича, заборонено боржнику - ОСОБА_1 вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 16.12.2025.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) 11.11.2025 за № 77640 на офіційному веб-порталі судової влади України було здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 17.03.2026 заяву керуючого реструктуризацією Хомича Р.В. про затвердження плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 задоволено. Затверджено план реструктуризації боргів боржника у справі № 903/947/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 15.11.2012 Камінь-Каширським РС УДМС України у Волинській області, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у редакції, поданій керуючим реструктуризацією Хомичем Р.В. Припинено повноваження керуючого реструктуризацією Хомича Романа Володимировича (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1949 від 03.01.2020, вул.Винниченка,26, м.Луцьк, 43025, е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

04.03.2026 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося через систему «Електронний суд» до Камінь-Каширського районного суду Волинської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 455093-КС-002 від 01 травня 2025 року у розмірі 16980 гривень, з яких: 6000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 6780 гривень - заборгованість за процентами, 3 000 заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України та 1200 грн суми прострочених платежів за комісією.

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09.03.2026 року позовну заяву ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06.04.2026 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору передано для розгляду до Господарського суду Волинської області, на розгляді якого перебуває справа № 903/947/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.04.2026 матеріали справи № 903/947/25 (157/409/26) передано на розгляд судді Вороняку А.С.

Ухвалою суду від 04.05.2026 прийнято справу №157/409/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення 16980 грн до розгляду в межах справи №903/947/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Розгляд справи по суті призначено на 02.06.2026. Запропоновано відповідачу подати суду, в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України, не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (при наявності), одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про витребування доказів задоволено. Зобов`язано Акціонерне товариство «Універсал Банк» в строк до 29 травня 2026 року надати суду інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: - письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_3 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); - письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_3 за період з 01.05.2025 року (дата видачі кредиту) по 21.08.2025 (дата закінчення терміну кредитування).

18.05.2026 через систему «Електронний суд» від Акціонерне товариство «Універсал Банк» надійшов лист до якого долучили виписку (рух коштів по рахунку відкритого до платіжної картки № НОМЕР_3 за період 01.05.2025 по 21.08.2025. Даний лист долучено до матеріалів справи.

Учасники справи у судове засідання 02.06.2026 не з`явилися, хоча вчасно та належно були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 08.04.2026) до їх електронного кабінету.

Відповідно до ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

установив:

01.05.2025 ТзОВ "Бізнес позика" було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №455093-КС-002 про надання кредиту. 01.05.2025 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №455093-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Відповідно до підпункту 3.1 Правил технологія (порядок) укладання Договору: Договір укладається з використанням ІКС Кредитодавця, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом надання пропозиції укласти Договір (оферти) Кредитодавцем та її прийняття (акцептування) Позичальником. Договір укладається з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших нормативно-правових актів Національного банку України.

За змістом 3.2.1, 3.2.2. Правил, для укладання Договору Позичальником вперше, в порядку встановленому цими Правилами та Договором, Позичальник надає Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом заповнення на Сайті Кредитодавця усіх граф відповідної форми Заявки вручну. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою Сайту Кредитодавця (Заявкою) та які необхідні для укладення Договору та реєстрації Позичальника в ІКС Кредитодавця. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних. 3.2.2.Під час реєстрації в ІКС Кредитодавця та внесення особистих даних Позичальник шляхом проставлення відмітки (чекбокс) на Сайті підтверджує: - надання згоди на обробку його персональних даних Кредитодавцем та комунікаційними операторами на умовах Згоди на обробку персональних даних, яка розміщена на Сайті; - ознайомлення з актуальною версією Правил надання споживчих кредитів, які розміщені на Сайті; - ознайомлення з актуальною версією Публічної інформації про діяльність Кредитодавця, яка розміщена на Сайті; - ознайомлення та прийняття Публічної пропозиції ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на укладання Договору про використання електронних підписів для вчинення правочинів. Після внесення особистих даних та проставлення відмітки (чекбокс) на Сайті Позичальник натискає кнопку «ДАЛІ», після чого на наступному етапі Позичальнику Кредитодавцем надсилається Одноразовий ідентифікатор на зазначений ним номер телефону для підтвердження внесених даних, після введення та підтвердження якого відбувається реєстрація Позичальника у ІКС Кредитодавця через Сайт Кредитодавця та формується Позичальнику його особистий розділ у ІКС Кредитодавця (надалі - Особистий кабінет).

За змістом 3.2.5. Правил, після прийняття Кредитодавцем рішення про можливість укладення Договору, Позичальнику повідомляється про прийняте рішення шляхом надсилання повідомлення на зазначений ним номер телефону або шляхом відображення такої інформації в Особистому кабінеті. 3.2.6. У випадку прийняття позитивного рішення Кредитодавцем на надання Кредиту, Позичальник зазначає реквізити електронного платіжного засобу Позичальника, з використанням якого він бажає отримати на свій банківський рахунок Кредит. Для зручності Позичальника після введення реквізитів електронного платіжного засобу номер електронного платіжного засобу зберігається в Особистому кабінеті Позичальника у форматі * НОМЕР_4 . В подальшому Позичальник може здійснювати платежі за Договором та отримувати додаткові кошти за Договором без повторного введення повних реквізитів доданих електронних платіжних засобів. При подачі заявки на отримання другого та наступних кредитів Позичальник обирає електронний платіжний засіб, з використанням якого Позичальник бажає отримати Кредит із переліку тих, що додані до його Особистого кабінету або може змінити раніше введені реквізити електронних платіжних засобів на інші. Позичальник зобов`язаний вказати реквізити електронного платіжного засобу, що належать особисто йому, для можливості належного виконання Кредитодавцем своїх зобов`язань за Договором. У разі, якщо Позичальник надав для перерахування суми Кредиту реквізити електронного платіжного засобу, що належать третій особі, Позичальник підтверджує передачу майнових прав на отримання грошових коштів такій третій особі. До того ж, решта прав та обов`язків за Договором залишаються за Позичальником. Така третя особа не є вигодонабувачем за Договором. Вигоду за Договором набуває виключно Позичальник. Після введення реквізитів електронного платіжного засобу здійснюється етап.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" було направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2145, на номер телефону, що був зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті.

До матеріалів справи додано витяг від 18.02.2026 з анкети клієнта ОСОБА_1 в якому зазначені всі анкетні дані відповідача та інформація щодо бажаного кредиту. Також в матеріалах справи наявна візуальна форма послідовності дій клієнта, з якої прослідковуються послідовність дій, вчинених позивачем та відповідачем при укладанні договору №455093-КС-002 від 01.05.2025 про надання кредиту.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема, вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України "Про електронну комерцію" та Законом України "Про електронний цифровий підпис".

Статтею 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" передбачено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис; електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч.12, 13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Отже, 01.05.2025 між ТзОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено договір №455093-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до розділу 2 договору кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 6000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (Правила).

Тип кредиту: кредит; строк, на який надається кредит: 16 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Комісія за видачу кредиту (надалі - комісія): 1200,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору.

Тарифи за цим договором є незмінними впродовж дії договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до цього договору, який сторони погодили іменувати у своїх відносинах додатковою угодою (далі - Додаткова угода).

Загальний розмір наданого кредиту: 6000,00 грн., строк дії договору: до 21.08.2025 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 12215,37 грн.; загальні витрати за кредитом: 6215,37 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9727,96%.

В пункті 4.2.2. договору сторони узгодили графік платежів, відповідно до якого відповідач зобов`язалась сплачувати проценти, комісію та суму наданого кредиту.

Закон України "Про електронну комерцію", який регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів та встановлює певні особливості щодо порядку та умов його укладення (підписання) у порівнянні із загальними правовими нормами щодо порядку укладення правочинів, визначені в чинному законодавстві України, у статті 12 визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Встановлені судом обставини підтверджують той факт, що пропозиція позивача укласти кредитний договір була прийнята відповідачем, а кредитний договір був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором - тобто, одним із дозволених законом варіантів (способів) підпису та у відповідності до приписів ст. ст. 11, 12 та 14 Закону України "Про електронну комерцію" та статті ст. 207 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 зазначив, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині".

З огляду на викладене 01.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір №455093-КС-002 про надання кредиту із досягненням між його сторонами згоди з усіх істотних умов, який підписано відповідачем в установленому законодавством порядку - за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора "UA2142".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 6000 грн. шляхом перерахування 01.05.2025 коштів у розмірі 6000 грн. на банківську картку позичальника № НОМЕР_3 , що підтверджується листом (випискою) АТ «Універсал Банк» щодо руху коштів наданою на виконання вимог ухвали суду.

При цьому, АТ «Універсал Банк» підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_3 .

Між тим, відповідач зобов`язання за договором №455093-КС-002 не виконав.

Як зазначає позивач, за відповідачем утворилась заборгованість за договором №455093-КС-002 в розмірі 16980 грн, що складається із 16980 гривень, з яких: 6000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 6780 гривень - заборгованість за процентами, 3 000 грн заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України та 1200 грн суми прострочених платежів за комісією.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі договору №455093-КС-002 від 01.05.2025 про надання кредиту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 2 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язань за кредитним договором №455093-КС-002 від 01.05.2025, суд дійшов висновку, що підлягає до задоволення вимога про стягнення з відповідача 12780 грн з них: заборгованості за кредитом 6000 грн тіло кредиту та 6780 грн процентів.

Щодо нарахованих відповідачу 3000 грн відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Цим же пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні запроваджений правовий режим воєнного стану, який неодноразово продовжено та триває до даного часу.

Оскільки проценти в порядку ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу у період дії воєнного стану, у їх стягненні з урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд відмовляє у їх стягнення через безпідставність.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1200 грн прострочених платежів за комісією щодо якої суд зазначає таке.

За положеннями абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 12 червня 2019 року у справі 645/3178/16-ц вказав, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то такі дії, а також супроводження кредиту не є самостійними послугами, які зумовлюють сплату позичальником коштів за це.

Враховуючи наведені правові висновки, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні 1200 грн комісії за видачу кредиту згідно договору №455093-КС-002 про надання кредиту від 01.05.2026, оскільки такі вимоги є необґрунтованими.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 6000 грн тіла кредиту та 6780 грн процентів. В частині стягнення 3000 грн відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України та 1200 грн комісієї за видачц кредиту слід відмовити через безпідставність.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2003,86 грн судового збору, в іншій частині 658,54 грн судового збору залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 12780 грн (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень), з них 6000 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 6780 грн заборгованість за процентами та 2003,86 грн(дві тисячі три гривні 86 коп) судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 04.06.2026

Суддя А. С. Вороняк