Постанова № 13714188, 23.12.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2010 року Справа № 1/212-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідача)

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Вагнер Д.В., представник, довіреність № 1539 від 02.08.10;

від відповідача: Лихина М.М., представник, довіреність № б/н від 04.01.10;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2010 року у справі № 1/212-10

за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 3 355 411 грн. 36 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2010 року у справі № 1/212-10 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз»на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»2 012 135 грн. 48 коп. основного боргу, 241 438 грн. 40 коп. пені, 306 090 грн. 48 коп. збитків від інфляції, 111 584 грн. 54 коп. 3% річних, 21 677 грн. 34 коп. державного мита, 200 грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні 7% штрафу відмовлено.

01.09.2010 року на виконання рішення видано наказ.

Рішення мотивовано тим, що в порушення вимог ст. 193 ГК України, умов договору № 117Н-571 від 18.12.2007 року відповідач не провів повний розрахунок за надані позивачем послуги по транспортуванню газу та має заборгованість за 2009 рік в розмірі 2 012 135 грн. 48 коп., яку повинен сплатити з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних (згідно ст.625 ЦК України).

Підставою для стягнення пені суд зазначив умови п.7.3 договору та зменшив належний до стягнення розмір на 50%, тобто до 241 438 грн. 40 коп.

Відмовляючи в стягненні штрафу, суд послався на те, що встановлені ч. 2 ст. 231 ГК України штрафні санкції, зокрема, штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, до правовідносин сторін не може застосовуватись, оскільки умовами договору вже встановлено відповідальність за порушення зобов’язань у вигляді стягнення пені.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні штрафу в розмірі 442 724 грн. 06 коп. та пені в розмірі 241 438 грн. 40 коп., прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильне застосування положень ч.2 ст.231, ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач також не погоджується з рішенням суду та просить скасувати його в частині стягнення пені, зменшити її розмір до 1%. Посилається на те, що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок тривалих неплатежів населення та неможливістю стягувати з населення пеню за затримку платежів.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, однак оскаржуване рішення слід змінити з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2007 року між позивачем та відповідачем укладений договір на транспортування природного газу №117Н-571 (надалі –Договір) зі строком дії до 31.12.2008 року в частині надання послуг по транспортуванню газу, та до 31.01.2009 року в частині проведення розрахунків за послуги, за яким позивач зобов’язався здійснити транспортування природного газу від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення –газорозподільних станцій у обсягах, визначених пп. 2.1–2.2 Договору, а відповідач зобов’язався оплатити послуги по транспортуванню газу (пункти 1.1 та 2.1 Договору).

Додатковою угодою № 2 від 24.11.2008 року сторони пролонгували дію вказаного Договору в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31.12.2009 року, а в частині проведення розрахунків –до повного їх здійснення.

Пунктами 4.1 та 4.3 Договору встановлено, що послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформлюються відповідачем і позивачем актами здачі-приймання послуг по транспортуванню газу, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Згідно актів здачі-приймання послуг транспортування газу, які наявні в матеріалах справи (а.с. 34-46), відповідач отримав послуги на суму 22 166 584 грн. 32 коп.

Відповідно до п.6.2 Договору відповідач повинен провести остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу. Оплатив відповідач послуги частково та має заборгованість в розмірі 2 012 135 грн. 48 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки доказів виконання відповідачем вимог п.6.2 Договору та доказів оплати заборгованості суду не надано, наявність заборгованості відповідач не заперечує, господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення вищезгаданої суми.

В силу ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно від дати виникнення зобов’язання та термінів сплати, позивачем здійснено розрахунок річних за прострочення грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару, розмір яких складає 111 584 грн. 54 коп. та інфляційних втрат в розмірі 306 090 грн. 48 коп.

Розрахунок вказаних сум проведено згідно вимог діючого законодавства, відповідачем він не оспорюється.

Згідно з п. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 7.3 Договору у разі не оплати або несвоєчасної оплати послуг з транспортування газу в строки, зазначені в п.6.2 Договору сторін, відповідач має сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Прийнявши розрахунок пені, наданий позивачем, господарський суд застосував позовну давність три роки (згідно п..10.4 Договору), та не звернув увагу на те, що Додатковою угодою №2 від 24.11.2008 року пункт 10.4 з тексту Договору виключено.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявляв про застосування до вимог про стягнення пені позовної давності, передбаченої ч.2 ст.258 ЦК України.

Враховуючи, що позивач направив поштою позовну заяву 28.05.2010 року, то нарахування слід проводити в межах строку, передбаченого ч.2 ст.258 ЦК України з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України. У такому випадку пеня складатиме 292 163 грн. 70 коп.

Колегія суддів вважає, що висновок господарського суду про зменшення розміру пені на 50% є законним та обґрунтованим. Таке право суду передбачено ч. 2 ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України. При цьому слід зазначити, що саме положення частини другої вказаної статті, якою передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, застосовано судом при вирішенні даного питання. Скаржник же робить посилання на частину першу вказаної норми, яка до правовідносин сторін не підлягає застосуванню.

Щодо наявності виняткових обставин, що дають право на зменшення розміру неустойки, то позиція суду обґрунтована загально відомим фактом неплатоспроможності певної частини населення, який встановлений у Законах України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»від 13.11.1996 року № 486/96-ВР та «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»від 20.02.2003 року № 554-IV.

Згідно п. 1.2 Договору сторін отриманий відповідачем газ призначений для потреб населення. Доказом того, що газ транспортувався та постачався виключно для подальшої реалізації населенню є договір № 06/07-2743 від 29.12.2007 року, а також надані відповідачем відомості про те, що станом 01.07.2010 року заборгованість населення міста Кривого Рогу за природний газ у 2009 році становить 12 811 509 грн. 81 коп.

Тому посилання скаржника на порушення судом вимог ч.1 ст.233 ГК України є безпідставним, вирішення спору в цій частині належним чином мотивовано судом та законне.

З урахуванням вищевикладеного належна до стягнення з відповідача пеня в розмірі 292 163 грн. 70 коп. підлягає зменшенню на 50%, до 146 081 грн. 85 коп.

Не можуть бути прийняті колегією суддів і посилання апелянта на безпідставну відмову суду в задоволенні вимог про стягнення штрафу в розмірі 7%.

Господарський суд правильно зазначив, що положення ч.2 ст. 231 ГК України можуть бути застосовані до правовідносин сторін, одна з яких є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо умовами договору не передбачено іншу відповідальність, ніж визначена вказаною нормою.

Договором №117Н-571 від 18.12.2007 року сторонами було встановлено відповідальність за порушення зобов’язань у вигляді стягнення пені (п.7.3 Договору). Рішення суду в цій частині є правильним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.49 ГПК України підлягають перерозподілу судові витрати. На користь позивача слід стягнути державне мито за розгляд позову –18 003 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –166 грн. 16 коп.

Оскільки апеляційна скарга не задовольняється судом апеляційної інстанції, витрати по сплаті держмита за її подання відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2010 року у справі №1/212-10 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз»(50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Металургів, 1, ЄДРПОУ 03341397) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ЄДРПОУ 30019801) 2 012 135 грн. 48 коп. (два мільйони дванадцять тисяч сто тридцять п’ять грн. сорок вісім коп.) основного боргу, 146 081 грн. 85 коп. (сто сорок шість тисяч вісімдесят одна грн. вісімдесят п’ять коп.) пені, 306 090 грн. 48 коп. (триста шість тисяч дев’яносто грн. сорок вісім коп.) збитків від інфляції, 111 584 грн. 54 коп. (сто одинадцять тисяч п’ятсот вісімдесят чотири грн. п’ятдесят чотири коп.) 3% річних, 18 003 грн. (вісімнадцять тисяч три грн.) державного мита, 166 грн. 16 коп. (сто шістдесят шість грн. шістнадцять коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2010 року на виконання рішення у справі №1/212-10 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: І.В. Тищик

Суддя: Л.М. Білецька

Підписано в повному обсязі 03.02.2011 року.