Рішення № 137141508, 05.06.2026, Тетіївський районний суд Київської області

05.06.2026 Провадження по справі № 2-др/940/11/26

Справа № 940/1321/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 червня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Косович Т.П.

при секретарі Козуб І.С.

з участю адвоката Завальнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Порхун Олесі Павлівни про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогуу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАК-Агро» про визнання відсутнім права оренди, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку,

встановив:

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 01.06.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАК-Агро» про визнання відсутнім права оренди, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку задоволено. Визнано відсутнім права оренди товариства з обмеженою відповідальністю «ТАК-Агро» (код ЄДРПОУ 31970268) на земельну ділянку, кадастровий номер: 3224684400:04:012:0040, загальною площею 2,007 га, яка знаходиться на території Кошівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у користуванні її земельною ділянкою, кадастровий номер: 3224684400:04:012:0040, загальною площею 2,007 га, яка знаходиться на території Кошівської сільської ради Білоцерківського району Київської області шляхом витребування її із незаконного користування у товариства з обмеженою відповідальністю «ТАК-Агро» (код ЄДРПОУ 31970268) та повернення її позивачу. Скасовано державну реєстрацію права оренди товариства з обмеженою відповідальністю «ТАК-Агро» (код ЄДРПОУ 31970268) на земельну ділянку, кадастровий номер: 3224684400:04:012:0040, загальною площею 2,007 га, яка знаходиться на території Кошівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, яке зареєстроване державним реєстратором Тетіївської районної державної адміністрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень номер запису про інше речове право 19482861. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ТАК-Агро», код ЄДРПОУ 31970268, місцезнаходження: м. Тетіїв, вул. Соборна, 3 Білоцерківського району Київської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , - 25807 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сім) гривень 84 копійки судових витрат.

Вказаним рішенням питання про судові витрати на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось, оскільки представник позивачки заявила про подання до суду доказів понесених судових витрат на правову допомогу протягом встановленого у ч. 8 ст. 141 ЦПК України строку.

01.06.2026 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Порхун О.П. подала до суду заяву про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогув сумі 15000 гривень. В якості доказів їх понесення надала суду копію договору про надання правової допомоги від 09.10.2024 року, укладеного між нею та ОСОБА_1 , та копію акту наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 09.10.2024 року від 01.06.2026 року.

Представником відповідача ТОВ «ТАК-Агро» до суду надано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому відповідач просить в задоволенні заяви відмовити повністю, посилаючись на те, що до матеріалів заяви не додано доказів фактичної оплати позивачкою таких витрат, не надано детального опису робіт (наданих послуг) із зазначенням обсягу виконаних адвокатом дій та часу, витраченого на виконання кожної дії, не обґрунтовано співмірність заявленої суми, до заяви не додано рахунку чи іншого документу, згідно якого мають бути сплачені витрати на правову допомогу.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Порхун О.П. в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Представник відповідача ТОВ «ТАК-Агро» Завальнюк В.В. в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечив, посилаючись на подане письмове заперечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши письмові докази, суд приходить до такого висновку.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) . Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зважаючи на те, що представником позивачки до закінчення судових дебатів у справі зроблено заяву про подання доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а також те, що такі докази були подані в зазначений строк, суд такі докази приймає.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача , у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 11.01.2023 року у справі № 479/475/21, провадження № 61-6583св22 дійшов наступного висновку.

Так, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Як вбачається із копії договору про надання правової допомоги від 09.10.2024 року, укладеного між адвокатом Порхун О.П. та ОСОБА_1 , та із копії акту наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 09.10.2024 року від 01.06.2026 року, вартість витрат по наданню адвокатом правової допомоги визначена у фіксованій сумі та становить 15000 гривень.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розподіляючи витрати, понесені позивачкою на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування з відповідача таких витрат в заявленому розмірі, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

А отже, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стороною позивача документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи клопотання сторони відповідача про необґрунтованість витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог представника позивачки про стягнення витрат на правову допомогу та стягує їх з відповідача в сумі 5000 грн.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що до матеріалів заяви не додано рахунку та доказів фактичної оплати позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, так яксам факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи (постанова ВС від 28.09.2021 року у справі № 160/12268/19).

Доводи представника відповідача щодо того, що до матеріалів заяви не надано детального опису робіт (наданих послуг) із зазначенням обсягу виконаних адвокатом дій та часу, витраченого на виконання кожної дії, суд також відхиляє, оскільки якщо договором передбачений фіксований розмір гонорару, а не погодинна оплата, адвокат не зобов`язаний доводити витрачений час чи деталізувати кожну дію, суд враховує лише те, чи є сума співмірною зі складністю справи (постанова ВС від 26 січня 2026 року у справі № 367/4064/21).

Керуючись ст.ст. 141, 270, 254 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Порхун Олесі Павлівни про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогуу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАК-Агро» про визнання відсутнім права оренди, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТАК-Агро», код ЄДРПОУ 31970268, місцезнаходження: м. Тетіїв, вул. Соборна, 3 Білоцерківського району Київської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , - 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Т.П.Косович