Рішення № 137141354, 05.06.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/776/26

Провадження № 2/366/970/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2026 с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі судді Н.Слободян, розглянувши в с-щі Іванків Вишгородського району Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 05.09.2025 з відповідачем укладено кредитний договір № 05.09.2025-100002272. За цим договором ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 3000,00 грн., а остання зобов`язалася протягом 140 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами. ТОВ «Споживчий центр» виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. Відповідач належним чином не виконувала грошові зобов`язання, тому у неї виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 10800,00 грн., яка складається з: 3000 грн заборгованість за тілом кредиту, 4200,00 грн проценти, 600,00 грн комісія за надання кредиту, 3000,00 грн відсотки, нараховані за ст. 625 ЦК України. Саме цю заборгованість позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати по справі.

Рух справи та процесуальні рішення

01.04.2026 позовна заява надійшла до суду.

06.04.2026 ухвалою у справі відкрите провадження, вирішено розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позов.

Відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи шляхом надіслання рекомендованої кореспонденції на зареєстровану адресу її місця проживання (повернулась з відміткою «адресат відсутній», відповідне оголошення було опубліковане на сайті судової влади), будь-яких заяв, клопотань, відзиву до суду не надіслала.

На підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права

Судом встановлено, що 05.06.2025 ТОВ «Споживчий центр» укладено з ОСОБА_1 кредитний договір № 05.06.2025-100002272. За умовами якого ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 3000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалася протягом 140 днів (до 22.01.2026), повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1 % за кожний день користування грошовими коштами (а.с. 23-29).

Відповідно до п. 10 договору (відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору) денна процентна ставка становить 0,87%. (а.с.27,зворот).

Згідно з п. 7 договору комісія пов`язана з наданням кредиту 20 % від суми кредиту та дорівнює 600,00 грн.

Зазначений договір підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором E632.

ТОВ «Споживчий центр» виконав своє грошове зобов`язання та надав ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 3000,00 грн (номер транзакції в системі iPay.ua - 854644084, що підтверджується листом ТОВ Універсальні платіжні рішення №25-3003 від 30.03.2026 (а.с. 30).

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 05.06.2025-100002272 заборгованість ОСОБА_2 становить 10800,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту (основний борг) - 3000,00 грн, заборгованості за відсотками -4200,00 грн, за комісією - 600,00 грн, відсотки згідно ст. 625 ЦК України - 3000,00 грн. (а.с. 31).

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір,відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, договір № 06.05.2025-100002272 від 05.06.2025 був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора E632. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі. Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Відповідач не надала жодного доказу на спростування того, що вона уклала зазначений кредитний договір, отримувала та використовувала одноразовий ідентифікатор, надала ТОВ «Споживчий центр» відомості своєї банківської картки для переказу кредитних коштів, тощо.

ОСОБА_1 належним чином не виконувала грошове зобов`язання за кредитним договором, тому у неї виникла заборгованість 10800,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 3000,00 грн, заборгованості за відсотками - 4200,00 грн, за комісією - 600,00 грн, за відсотками згідно ст. 625 ЦК України 3000,00 грн.

Суд звертає увагу, що відповідач не здійснила жодних дій з погашення кредиту, відтак вимоги щодо стягнення тіла кредиту у сумі 3000 грн, відсотків у сумі 4200,00 грн та 600,00 грн узгодженої комісії за надання кредиту підлягають задоволенню. Відсотки нараховані позивачем в узгодженому у договорі розмірі (140 днів Х 30 грн (1% від 3500,00)=4200,00 грн, а сплата разової комісії за надання кредиту передбачена п. 7 договору).

Щодо заявлених ТОВ «Споживчий центр» позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованим в порядку ст.625 ЦК України, суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки зазначені відсотки у сумі 3000 грн нараховані в період воєнного стану, що прямо суперечить п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, що в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23, яку згідно положення частини 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Посилання позивача на те, що Законом України № 3498-ІХ було виключено обмеження щодо нарахування неустойки, передбачені Законом України «Про споживче кредитування», не може бути підставою для задоволення відповідних вимог.

Саме по собі виключення відповідної норми зі спеціального закону не створює права на нарахування 3% річних, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а лише свідчить про відсутність такого регулювання у цьому законі.

Водночас, спірні правовідносини підлягають оцінці з урахуванням положень цивільного законодавства, зокрема пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, яким на період дії воєнного стану та у визначений строк після його припинення встановлено особливості відповідальності позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань, передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України, у кредитних правовідносинах.

Зазначені норми мають імперативний характер та спрямовані на захист боржника в умовах воєнного стану, а тому підлягають застосуванню незалежно від змісту договору чи посилань сторін на інші нормативні акти.

Таким чином, навіть за відсутності відповідного обмеження у Законі України «Про споживче кредитування», право на нарахування та стягнення неустойки, 3% річних не може вважатися таким, що виникло або відновилося, оскільки воно прямо обмежене нормами Цивільного кодексу України.

Суд виходить з того, що застосування такого виду цивільно-правової відповідальності можливе виключно за наявності прямої та чинної правової підстави, яка у даному випадку відсутня, що виключає можливість задоволення відповідних вимог позивача.

З огляду на викладене суд відмовляє ТОВ «Споживчий Центр» в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими в порядку положення ст.625 ЦК України, в розмірі 3000,00 грн за період з 19.09.2025 по 04.12.2025.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 7800,00 грн, яка складається з: 3000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4200,00 грн - заборгованість за відсотками, 600,00 грн комісія за надання кредиту.

Щодо судових витрат

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції № СЦ00091940 від 31.03.2026 (а.с. 10) вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» сплатив судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн, позов задоволено частково, у розмірі 72,22%, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 1922,79 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 05.06.2025-100002272 від 05.06.2025 у розмірі 7800,00 грн, яка складається з: 3000,00 грн тіло кредиту, 4200,00 грн - відсотки, 600,00 грн комісія за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати на оплату судового збору у розмірі 1922,79 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (05.06.2026) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а. Код ЄДРПОУ: 37356833, IBAN НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Суддя Наталія СЛОБОДЯН