Рішення № 137141309, 05.06.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/172/26

Провадження № 2/364/225/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 , Володарський районний суд Київської області у складі:

головуюча суддя Моргун Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Володарка, у спрощеному позовному провадженні з викликом, цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « ЕЙС» (ТОВ « ФК «ЕЙС») ( ЄДРПОУ 42986956, адреса : Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, м. Київ, 02090, е-пошта FincomEICE@gmail.com, тел. +380955092154, наявний електронний кабінет в системі ЕСІТС),

представник позивача Поляков Олексій Володимирович ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: вулиця Рогозівська, 4/16, м. Київ, 02099, е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_2 , наявний електронний кабінет в системі ЕСІТС)

до

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , № тел.: НОМЕР_4 , інформація про наяність електронних засобів зв`язку не зазначена)

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

16.02.2026, позивач звернувся до Володарського районного суду Київської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

Представник позивача, у позовній заяві, посилається на обставини та на ст. ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4,15, 84, 133, 134, 141, 175 ЦПК України, просить суд:

- прийняти справу до розгляду;

- розглянути клопотання про витребуванння доказів;

- провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін;

- проти ухвалення заочного рішення не заперечують;

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 805782920 від 12.09.2021 у розмірі 33811,20 грн;

- судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн покласти на відповідача.

27.02.2026 судом відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 27.03.2026. Одночасно суд зобов`язав позивача надати оригінали письмових (електронних) доказів, які містяться в кредитній справі відповідачки та задовольнив клопотання про витребування доказів від АТ «Універсал Банк», а саме інформацію, щодо належності відповідачці банківської картки та зарахування кредитних коштів.

04.03.2026 позивач надіслав на адресу суду заяву, якою просив доручити дослідження оригіналів письмових доказів наявних в позивача - Дніпровському районному суду міста Києва (02105, м. Київ, вул. Сергієнка, 3, вул. Кошиця, 5).

16.03.2026 відповідачка надіслала на адресу суду відзив (а.с. 139-144), яким заперечувала проти позовних вимог, просить суд:

- відмовити у задоволенні позову,

- застосувати строк позовної давності;

- розгляд справи здійснювати з викликом сторін;

- у разі часткового задоволення позовних вимог зменшити витрати на правничу допомогу.

Одночасно подала до суду клопотання, яким просила суд витребувати від позивача для огляду оригінали письмових доказів, а саме: кредитний договір , підтвердження отримання коштів, платіжне доручення, квитанції або підтвердження переказу на картку, розрахунок заборгованості (детальний розрахунок заборгованості, з вказівкою на тіло кредиту, відсотки, штрафи, пеня із зазначенням періодів нарахування).

Окрім того відповідачка долучила до матеріалів справи заяву про застосування строків позовної давності до виниклих правовідносин.

18.03.2026 позивач надіслав на адресу суду заперечення на заяву про застосування строків позовної давності (а.с.145-148)

19.03.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с.152-167).

27.03.2026 суд задовольнив клопотання Курманчук Ганни Анатоліївни про розгляд справи з викликом сторін. Здійснив перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільної справи № 364/172/26 за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «ЕЙС» (ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відмовив у задоволенні заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» про доручення дослідження оригіналів письмових доказів наявних в позивача Дніпровському районному суду міста Києва.

Задовольнив клопотання відповідачки про витребування доказів та зобов`язати ТОВ «ФК «ЕЙС» надати до суду: оригінали письмових доказів, а саме: кредитний договір , підтвердження отримання коштів, платіжне доручення, квитанції або підтвердження переказу на картку, розрахунок заборгованості (детальний розрахунок заборгованості, з вказівкою на тіло кредиту, відсотки, штрафи, пеня із зазначенням періодів нарахування).

Судовий розгляд справи призначено на 27.04.2026.

01.04.2026 на виконання ухвали суду позивач долучив до матеріалів справи завірену копіюкредитного договору № 805782920 від 12.09.2021; завірену копію платіжних доручень про перерахування коштів відповідачу; завірену копію детального розрахунку заборгованості та вказав, що на адресу суду надійшла виписка надана АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про зарахування коштів на належний відповідачці рахунок (а.с.185).

27.04.2026 судовий розгляд справи було відкладено на 01.06.2026 за клопотанням відповідачки.

У судовий розгляд справи представник позивача не з`явився, про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, в електронному кабінеті в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» (а.с. 126-129, 220-221 ). В позовній заяві позивач просив суд розгляд справи провести без участі представника.

Учасникам провадження роз`яснено, що згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідачка належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі та про час і місце судового розгляду засобами поштового зв`язку (а.с. 178, 214). У судове засідання не з`явилася, 01.06.2026 подала до суду заяву, якою просила судовий розгляд справи провести без її участі (а.с. 222) . Рішення прийняти згідно закону.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позицію позивача викладену у позові, з урахуванням позиції відповідачки, викладеної у судовому засіданні та у відзиві, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 12.09.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 805782920 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (з.б.а.с.17-20), з якого вбачається, що за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА. Сума кредитного ліміту, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальникав розмірі кредитного ліміту на суму 8000 грн 00 коп. кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 4000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 12.10.2021 (п.п. 1.2-1.7).

Згідно п.4.1. договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua .

Строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту. Сторони погодили , що орієнтовна дата повернення кредитних коштів 12.10.2021.

Договір кредитної лінії № 805782920 від 12.09.2021 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV2Y9H9, відправлено 12.09.2021 о 13:52:05, який було направлено позичальнику на номер телефону НОМЕР_5 . Дані обставини також підтверджуються довідкою щодо дій позичальника в нформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА".

Із платіжного доручення від 12.09.2021 та інформації наданої АТ «Універсал Банк» від 06.03.2026 та виписки про рух коштів за карткою НОМЕР_6 , яка була емітована на ім`я ОСОБА_2 , вбачається, що на зазначений рахунок було перераховано суму коштів 8000,00 гривень, а саме: 12.09.2021 по 17.09.2021 було зараховано 4000,00 грн; 14.09.2021 по 19.09.2021 було зараховано 4000,00 грн (а.с. 173-175).

Таким чином, з наведеного вбачається, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором кредитної лінії № 805782920 від 12.09.2021 виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором на загальну суму 8000,00 грн та здійснив переказ кредитних коштів на належний відповідачці банківський рахунок.

З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» вбачається, що заборгованість за договором кредитної лінії № 805782920 від 12.09.2021( а.с.35-36) складає 20699,20 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в сумі 8000,00 грн, заборгованість по відсотках 12937,60 грн.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач виходив з того, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до відповідача перейшло до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС».

Так, судом встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01.

В подальшому, 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №30/1023-01.

11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 805782920 від 12.09.2021.

Згідно п.1.1. даного договору, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнтові.

Згідно п.1.2 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 805782920 від 12.09.2021 на загальну суму 33811,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 8000,00 грн, заборгованість по відсотках 25811,20 грн (а.с.44-45).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не установлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля його сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до норм статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» .

Статтею 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Цією статтею зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ (частина сьома, дванадцята статті 11 Закону ).

Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором у цій справі судом встановлено, що вимога позивача про стягнення основної заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню у розмірі 8000,00 грн.

Щодо стягнення процентів то суд доходить наступних висновків.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:

- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);

- на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);

- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);

- на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) (пункт 107);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідачки заборгованість, по процентам у розмірі - 25811,20 грн.

З наданого первісним кредитором розрахунку вбачається, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» здійснила нарахування заборгованості за договором кредитної лінії № 805782920 від 12.09.2021 за період з 12.09.2021 по 15.11.2021, при цьому було нараховано заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12937,60 гривень.

Однак за умовами договору кредитної лінії № 805782920 від 12.09.2021 строк кредитування визначено з 12.09.2021 по 12.10.2021, кредитні кошти, які надавалися у декілька траншів склали - 8000,00 грн, процентна ставка: 0,79% в день, тобто сума нарахованих процентів складає 1959,20 грн, а загальна сума вимог за результатами розрахунку: 9959,20 грн.

Суд, здійснюючи розрахунок заборгованості, виходить із загальної суми кредитних зобов`язань у межах погодженого строку кредитування.

Тобто поданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом дозволяє дійти висновку, що нарахування відсотків у розмірі 25811,20 грн, здійснювалося поза межами встановленого строку кредитування і всупереч узгодженій вартості кредиту.

Суд акцентує увагу, що умови кредитного договору повинні бути чіткими та зрозумілими, а нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами фінансових послуг тлумачаться на користь споживача.

Визначаючи розмір заборгованості відповідачки за відсотками, суд застосовує тлумачення "contra proferentem" та керується чітко обумовленими між сторонами договору кредитної лінії № 805782920 від 12.09.2021 умовами, якими визначено тіло кредиту, строк кредитування і розмір відсотків, а не завуальованими умовами,які фактично передбачають можливість нарахування процентів поза межами погодженого строку кредитування та дозволяють кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.

Наведене повністю відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам конституційного принципу верховенства права.

З огляду на викладене, суд констатує, що сума заборгованості по відсоткам відповідачки за договором кредитної лінії № 805782920 від 12.09.2021 становить 1959,20 гривень. Решта нарахованих відсотків позивачем, не підлягає стягненню, оскільки нарахування здійснено за межами строку кредитування, а позивач не звертався до суду з вимогами про стягнення процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України.

Щодо доводів відповідача про сплив строків позовної давності про що нею зазначено у відповідній заяві, суд зазначає наступне.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Водночас частина п`ята даної статті Кодексу визначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так з встановлених судом обставин вбачається, що первісний кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості шляхом звернення з позовом до суду та в подальшому відступив вказане право позивачу у справі.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені в тому числі статтею 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Окрім того, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції, що була чинною станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, було визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Так Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, і такий діяв на момент пред`явлення позову та продовжує діяти на даний час.

Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовженими відповідно до Закону № 540-ІХ у разі, якщо їх закінчення припадає на період дії карантину (з 12.03.2020 до 01.07.2023) та зупиненими, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якщо їх закінчення припадає на період дії воєнного стану.

Водночас, відповідно до ЗУ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено. Закон набрав чинності з 04.09.2025 року.

Тобто, період з 12.03.2020 до 01.07.2023, а також період з 25.02.2022 по 03.09.2025 включно у строк позовної давності не враховується.

Оскільки, загальний та спеціальний строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то такий строк не пропущено позивачем.

Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано:

- договір №20/08/25-01 від 20.08.2025 про надання правової допомоги;

- додаткова угода № 25770929728 від 01.09.2025 до договору правничої допомоги;

- акт прийому-передачі наданих послуг (оригінали знаходяться у позивача та АБ «Соломко та партнери»);

- свідоцтво адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- довіреності адвоката.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд має брати до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, а також чи відповідають вони ціні позову.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідачки на користь позивача витрати за надання правової допомоги в сумі 3000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та обсягу виконаної адвокатом роботи.

Окрім наведеного, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив позов частково, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 784,07 грн (9959,20 грн (розмір задоволених позовних вимог) становить 29,45 відсотків від 33811,20 грн (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625-631,1046,1049,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,141, 258-259, 263, 264, 265, 272, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « ЕЙС» (ТОВ « ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, адреса: Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, м. Київ, 02090:

-заборгованість за договором кредитної лінії № 805782920 від 12.09.2021 у розмірі 9959,20 грн;

- витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн;

- судовий збір у сумі 784,07 грн.

Усього 13743 (тринадцять тисяч сімсот сорок три) гривень 27 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Складання повного тексту судового рішення відкласти на 05.06.2026.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. Л. Моргун