Рішення № 137141231, 14.05.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/14110/25

Провадження № 2/361/5543/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.

за участю секретаря Чуняк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року через систему «Електронний суд» позивач звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, яка завдана в результаті ДТП, в розмірі 37240,99 грн., моральну шкоду, яка завдана в результаті ДТП, в розмірі 100000,00 грн. та судові витрати в розмірі 20098,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що 17 червня 2025 року з вини відповідача ОСОБА_2 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

24 липня 2025 року позивачка звернулася до страхової компанії АТ «СГ«ТАС» із заявою про страхову виплату, за результатами якої 30 липня 2025 року їй було виплачені 42855,96 грн. в рахунок відшкодування майнових збитків.

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №33/11.07.25 від 14 липня 2025 року, який виконано ФОП ОСОБА_4 розмір майнової шкоди, яка завдана позивачці в результаті відповідної дорожньо-транспортної пригоди становить 80096,95 грн., де 51015,32 грн. вартість відновлювального ремонту та 29081,63 грн. втрата товарної вартості. А тому відповідач повинна сплатити майнову шкоду в розмірі 37240,99 грн., як різницю між сумою майнової шкоди за звітом та виплаченої суми страховою компанією.

Крім того, позивач вважає, що діями відповідача позивачу спричинено моральну шкоду, яку вона визначає в розмірі 100000,00 грн, яка полягає в душевних стражданнях, які виникли внаслідок ДТП, враховуючи емоційний стан та переживання позивачки викликані пошкодженням належного їй транспортного засобу, необхідністю його відновлення, змінами в звичному життєвому ритмі, спричиненими відсутністю деякий час автомобіля, як засобу пересування, вимушеними витратами коштів на замовлення таксі, користування громадським транспортом, а також обсяг перенесеного позивачкою фізичного болю, через отримане пошкодження здоров`я.

12.12.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

18.02.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хоменко І.М. надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 74-78), в якому відповідач просить відмовити в задоволені позову, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідач не заперечує факту ДТП та наявності постанови у справі про адміністративне правопорушення водночас заявлений розмір майнової шкоди є недоведеним та завищеним з огляду на те, що позивач вже отримала страхове відшкодування у розмірі 42855,96 грн. з яким погодилась зазначивши про це в заяві про виплату страхового відшкодування, і вказавши, що вона не наполягає на проведенні оцінки або експертизи пошкодженого майна. Звіт оцінювача виконаний на замовлення позивача без участі відповідача, що позбавило можливості перевірити обґрунтованість розрахунків. До матеріалів справи не додано підтвердження фактичного здійснення ремонту та реальних витрат у заявленому розмірі. Згідно полісу № 228824319 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль відповідача укладеного з ПАТ «Страхова група «ТАС» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 250000,00 грн., тому позивачу слід звернутись до страхової про отримання відшкодування у випадку доведення більшого розміру збитків.

Вважає, що вимога про стягнення 100000,00 грн моральної шкоди є явно завищеною, не підтверджена належними доказами та не відповідає засадам розумності й справедливості. Позивач не надала жодних доказів, що підтверджують погіршення стану здоров`я або істотні психологічні наслідки ДТП. Сам факт пошкодження транспортного засобу та тимчасові незручності не можуть бути підставою для стягнення моральної шкоди у такому значному розмірі. Судова практика у подібних справах свідчить про значно менші розміри компенсації моральної шкоди, як правило, в межах 3000 10000 грн. Сума моральної шкоди має бути співмірна фактичним наслідкам ДТП.

26.02.2026 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Маленка О.В. надійшла відповідь на відзив (а.с. 88-96), в якому сторона позивача вказала, що звернення до страхувальника із заявою про виплату страхового відшкодування не є остаточним узгодженням із страхувальником суми страхового відшкодування та не свідчить про повне врегулювання спору. Наявність вказаної заяви не позбавляє позивача здійснювати: вимогу щодо повного відшкодування завданої майнової шкоди; оскаржувати розмір страхового відшкодування; звертатися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Відповідач не наводить будь-яких доводів щодо недопустимості Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №33/11.07.25 від 14 липня 2025 року, який виконано ФОП ОСОБА_4 ..

Ні чинне законодавство України, ні актуальна судова практика застосування діючого законодавства України не зобов`язує позивача здійснювати ремонт пошкодженого транспортного засобу і лише після його здійснення звертатися до суду за захистом своїх прав і законних інтересів.

Однак зазначив, що одним з доводів відповідача, які викладені у відзиві, є те, що за умовами полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль відповідача, укладеного з ПАТ «Страхова група «ТАС», розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 250000,00 грн., тому позивачу слід звернутись до страхової про отримання відшкодування у випадку доведення більшого розміру збитків. З даного приводу позивачка наголошує на тому, що з ПАТ «Страхова група «ТАС» підлягає стягненню сума в розмірі 8 159,36 грн. як різниця між вартістю відновлювального ремонту згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №33/11.07.25 від 14 липня 2025 року, який виконано ФОП ОСОБА_4 (51 015,32 грн.), та отриманим позивачкою страховим відшкодуванням (42 855,96 грн.). Позивачкою буде ініційовано клопотання про залучення ПАТ «Страхова група «ТАС» в якості співвідповідача по даній цивільній справі.

Водночас вважає, що майнові збитки в сумі 29081,63 грн. як втрата товарної вартості підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 , оскільки такі збитки в силу імперативного припису чинного законодавства України не відшкодовуються страхувальником.

19.03.2026 року ухвалою суду залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в якості співвідповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС». (а.с. 113-115)

06.04.2026 від представника відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» Синельнікова М.О. надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 123-129), в якому відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог до ПАТ «Страхова група «ТАС», обґрунтовуючи тим, що 24.07.2025р. позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача АТ «СГ «ТАС» з заявою про страхову виплату, в якій просила здійснити відшкодування шкоди заподіяної в результаті пошкодження її транспортного засобу Toyota RAV4, р.н НОМЕР_1 під час ДТП 17.06.2025 та погодилася з тим, що розмір страхової виплати складає 42 855,96 грн, який просила перерахувати на власний картковий рахунок в Приватбанку та не наполягала на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. 30.07.2025р. відповідач АТ «СГ «ТАС» сплатив позивачу ОСОБА_1 страхову виплату в розмірі 42 855,96 грн на реквізити вказані в заяві, що підтверджується платіжною інструкцією №62578 від 30.07.2025. Вважає, що позивач самостійно обрала відповідний порядок розрахунку та погодила суму.

В судове засідання позивача не з`явилася, представник позивача направив заяву про розгляд справи за їх відсутності.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, направила заяву про розгляд справи у її відсутність.

В судове засідання представник відповідача - ПАТ «Страхова група «ТАС» не з`явився, причини неявки суд не повідомив.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи, що сторони скористались свої правом на надали відзив та відповідь на відзив, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного.

Статтею 13 ЦПК України, визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 17 червня 2025 року о 15 год. 15 хв. в Київській обл., м. Бровари, пров. Івана Сокура, 1 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , при зустрічному роз`їзді не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася безпечного бокового інтервалу та здійснила зіткнення з автомобілем «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався назустріч. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила п. 13.3 Правил дорожнього руху.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.07.2025 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с. 45-46)

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 228824319 виданого Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 26.04.2025 року, дійсного на дату дорожньо-транспортної пригоди.(а.с. 83-85, 144-146)

Згідно п. 8.2. полісу за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб на одну потерпілу особу встановлено ліміт у розмірі 250000,00 грн.

24 липня 2025 року позивач ОСОБА_1 , як власник автомобіля «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , звернулася до страхової компанії АТ «СГ«ТАС» із заявою про страхову виплату. (а.с. 42-44)

На підставі страхового акту № 20414/40/925 від 29.07.2025 року за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 228824319 від 26.04.2025 року, ПрАТ «Страхова група «ТАС» на рахунок позивача здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 42 855,96 грн, що не заперечується сторонами. (а.с. 41, 149)

07 липня 2025 року на замовлення позивача був складений звіт №33/11.07.25 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вартість оцінки становила 4000 грн. (а.с. 14,15-16, 17-29)

Згідно Звіту розмір матеріального збитку, завданий власнику транспортного засобу «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 80096,95 грн, де 51 015,32 грн. вартість відновлювального ремонту та 29 081,63 грн. величина втрати товарної вартості.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаного правила є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності, в тому числі на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), яким регламентується порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17 послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Водночас відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За правилами, передбаченими ст. ст. 1166, 1167, 1188, 1194 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19).

Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 20 серпня 2024 року у справі №712/9328/21 та Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку, згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках передбачених ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно зі ст. 3, 5 вказаного закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавачу шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17.

Застосовуючи наведені норми права до спірних правовідносин, суд виходить із того, що згідно зі Звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 51015,32 грн.

При цьому відповідач ПрАТ «Страхова група «ТАС» здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 42 855,96 грн.

Таким чином, різниця між вартістю відновлювального ремонту та сумою виплаченого страхового відшкодування становить 8159,36 грн.

Оскільки ліміт відповідальності страховика за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 228824319 від 26.04.2025 року становить 250000,00 грн на одного потерпілого, тобто значно перевищує розмір завданої шкоди, обов`язок з відшкодування зазначеної суми покладається саме на страховика.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 8159,36 грн покладаються на відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС», оскільки саме у страховика виникає обов`язок по відшкодуванню позивачу шкоди у межах ліміту страхування.

Враховуючи викладене, є підстави стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь позивача ОСОБА_1 несплачену частину страхового відшкодування в розмірі 8159,36 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 матеріальної шкоди втрати товарної вартості транспортного засобу внаслідок його пошкодження при ДТП у розмірі 29081,63 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 32.7 статті 32 Закону № 1961-IV страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092) відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Згідно із пунктом 1.6. Методики величина втрати товарної вартості (далі - ВТВ) - умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Згідно із пунктом 8.6.1. Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

За змістом пункту 8.6.2. Методики величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, якщо:

а) строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ;

б) легкові автомобілі експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний (середньостатистичний) нормативний), а строк експлуатації перевищує: 3,5 року - для КТЗ виробництва країн СНД; 5 років - для інших КТЗ;

в) строк експлуатації вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів перевищує 3 роки для КТЗ виробництва країн СНД та 4 роки - для інших КТЗ;

г) строк експлуатації мототехніки перевищує 5 років;

ґ) відбулася заміна кузова до оцінюваних пошкоджень;

д) складові частини КТЗ раніше піддавалися відновлювальному ремонту або пофарбуванню повному, зовнішньому, частковому (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень, відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики);

е) потрібна заміна окремих складників, що не потребують пофарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо). Якщо, крім зазначених складників, пошкоджено складові кузова та оперення, розрахунок величини ВТВ повинен ураховувати всі пошкодження складників у комплексі;

є) складові частини КТЗ мають наскрізні корозійні пошкодження або корозійні пошкодження, що призвели до зниження витривалості і міцності матеріалу їх виготовлення;

ж) КТЗ раніше був аварійно пошкоджений;

з) складові частини оперення кузова, кабіни мають пошкодження деформацією, за винятком таких, що можуть бути усунені методом видалення вм`ятин без пофарбування та підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;

и) КТЗ був виданий громадянинові безоплатно через органи соціального захисту населення (крім випадків, коли нарахування ВТВ здійснюється за завданням особи або органу, яка (який) призначила(в) експертизу);

і) визначається коефіцієнт фізичного зносу для складників КТЗ відповідно до вимог пункту 7.44 розділу VII цієї Методики.

У постанові Верховного Суду по справі №757/29950/14-ц від 07 квітня 2021 року сформульовано висновок, що якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19).

Оскільки відповідно до пункту 32.7 статті 32 Закону № 1961-IV страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, така шкода не покривається страховою виплатою та підлягає відшкодуванню безпосередньо особою, яка її завдала, за загальними правилами деліктної відповідальності.

Суд враховує, що відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів величина втрати товарної вартості є складовою матеріального збитку (реальних збитків), а тому входить до обсягу шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому.

Доказів наявності обставин, які виключають можливість нарахування втрата товарної вартості (зокрема попередніх аварійних пошкоджень, значного строку експлуатації, проведення попередніх відновлювальних ремонтів тощо), матеріали справи не містять, а відповідачем таких обставин не доведено.

Згідно із даними звіту № 33/11.07.25 від 14.07.2025 року величина втрати товарної вартості транспортного засобу становить 29081,63 грн. Вказаний звіт складений суб`єктом оціночної діяльності, містить необхідні розрахунки, відповідає вимогам методики, його належність і допустимість як доказу відповідачем не спростовані, клопотань про призначення судової експертизи не заявлено.

З огляду на те, що втрата товарної вартості транспортного засобу не підлягає відшкодуванню страховиком у межах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, однак є складовою майнової шкоди (реальних збитків), завданої потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обов`язок з її відшкодування покладається на особу, винну у заподіянні такої шкоди.

Враховуючи встановлений розмір втрати товарної вартості транспортного засобу, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 втрати товарної вартості транспортного засобу в розмірі 29 081,63 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до ч.2 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 (далі по тексту - Постанова), відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 розмір вказаної постанови відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої протиправними діями відповідача ОСОБА_2 , було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб, що призвело до порушення можливості його повноцінного використання та необхідності витрачати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного права. Зазначені обставини об`єктивно спричинили для позивача негативні душевні переживання та зміни у звичному способі життя.

Разом з тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про заподіяння позивачу моральних страждань такого характеру та обсягу, що обґрунтовували б відшкодування моральної шкоди у заявленому розмірі 100 000,00 грн.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, обсяг та тривалість негативних переживань позивача, характер завданих незручностей, а також засади розумності, виваженості та справедливості.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення зі ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

При цьому позивачем не заявлено позовних вимог про відшкодування моральної шкоди до відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС». Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства та те, що суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, питання щодо наявності підстав для покладення на страховика обов`язку з відшкодування моральної шкоди судом не вирішується.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України, визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача ОСОБА_1 представляв адвокат Маленко Олександр Васильович.

Позивачем у позовній заяві зазначено попередній (орієнтований) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. Разом з тим, доказів понесення таких витрат, зокрема договору про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом суду не надано.

Заяви в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про подання доказів судових витрат після ухвалення рішення суду позивачем не зроблено.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідачів слід стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1098,00 грн. та витрати на експертне дослідження в розмірі 4000,00 грн., що пропорційно до задоволених вимог (30,78%) становить 1569,16 грн.

Отже, враховуючи, що частка задоволених позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» становить 19,32% (8159,36 грн/ 42240,99 грн), то судовий збір складає 65,31 грн (337,96 Х 19,32%) та витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження складають 237,87 грн. (1231,20 Х19,32%).

Частка задоволених позовних вимог ОСОБА_2 становить 80,68% (34081,63 грн/ 42240,99 грн), то судовий збір складає 272,65 грн (337,96 Х 80,68%) та витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження складають 993,33 грн. (1231,20 Х 80,68 %).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 353, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов - задовольнити частково.

Стягнути Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 несплачену частину страхового відшкодування в розмірі 8159,36 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 величину втрати товарної вартості транспортного засобу у розмірі 29081,63 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 65,31 грн та витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження у розмірі 237,87 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 272,65 грн та витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження у розмірі 993,33 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», місцезнаходження: м. Київ, пр. Берестейський, 65, ЄДРПОУ 30115243.

Суддя Н.В. Ведмідь