Рішення № 137140666, 05.06.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1423/26

Провадження № 2/159/1478/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» (далі позивач або кредитор або позикодавець або товариство) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач або позичальник або боржник або ОСОБА_1 ) в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 920753331 від 10.12.2021 у розмірі 17637,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.12.2021 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем у електронній формі було укладено договір кредитної лінії № 930753331. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV73R6S відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного договору, відповідачу надано кредит у розмірі 6000,00 грн. Кредитні кошти були надані на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язувалась повернути кредит та сплатити відсотки, відповідно до умов договору. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 17637,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11637,00 грн - заборгованість за відсотками.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. В подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу № 28/1118-01.

На виконання договору факторингу було підписано Реєстр прав вимоги № 165 від 21.12.2021, відповідно до яких до ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до відповідача за договором № 920753331 від 10.12.2021.

05.08.2020 ТОВ «Таліон плюс» відступило право вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відповідно до умов договору факторингу № 05/0820-01.

10.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем уклади договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «Ейс» набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 920753331 від 10.12.2021.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 17637,00 грн, яка складається з 6000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 11637,00 грн заборгованості за процентами.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

02.04.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд (формування та зберігання) справи вирішив здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі. Суд задовольнив клопотання позивача та витребував в АТ КБ "Приват Банк" письмові докази, які містять банківську таємницю.

11.05.2026 до суду надійшли з АТ КБ "Приват Банк" витребувані судом докази.

До суду повернулося поштове повідомлення про вручення поштового відправлення R067144118968, яким відповідач повісткою повідомлявся про розгляд справи, копію позовної заяви з додатками отримав власноручно 14.04.2026.

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, яка може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершується розгляд справи у яке не з`явились всі учасники такої справи (постанова КЦС ВС від 30.09.2022 у справі №761/38266/14).

Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

10.12.2021 між кредитором та позичальником укладено договір кредитної лінії № 920753331, за умовами якого позичальнику надається кредит (кредитний ліміт) у розмірі 6000,00 грн (п. 1.1). Перший транш у розмірі 1500,00 грн надається одразу після укладення договору (п. 1.3). Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та на період дисконтного строку становить 2,10 % на день (п. 1.9.1).

Умови застосування процентної ставки передбачають, що протягом дисконтного періоду діє знижена (дисконтна) процентна ставка у розмірі 2,10 % на день, що становить 766,50 % річних (п. 1.9.1). У разі подовження строку кредитування застосовується індивідуальна процентна ставка, яка також дорівнює 2,10 % на день (п. 1.9.2). Стандартна (базова) ставка у збільшеному розмірі 2,98 % на день (1087,70 % річних) застосовується з наступного дня після закінчення дисконтного періоду, якщо позичальник не виконав зобов`язання і продовжує користуватися коштами (п. 1.12.2).

Строк кредитування (дисконтний період), на який видається кредит, складає 30 днів (п. 1.7). Дата повернення кредиту визначена 09.01.2022 року (п. 1.7, 1.11).

У п. 1.12 зазначено , що сторони погодили, що продовження користування Кредитом після завершення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, цей факт автоматично продовжує строк дії Кредитної лінії (і Договору в цілому) на таких умовах:

Строк повернення основної суми Кредиту переноситься на наступний день після закінчення Дисконтного періоду. Якщо платіж не надходить, цей строк щодня автоматично відкладається ще на один календарний день, але загалом не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати завершення Дисконтного періоду (1.12.1);

З наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати проценти за користування Кредитом. Ставка встановлюється у розмірі 1087,70% (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих відсотка) річних, що становить 2,98% (дві цілі дев`яносто вісім сотих відсотка) від суми Кредиту за кожен день користування.» (1.12.2. )

За порушення строків виконання зобов`язань передбачені штрафні санкції: кредитор має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу (п. 4.3). Сплата неустойки (штрафу, пені) здійснюється у п`яту чергу після погашення основного боргу та процентів (п. 4.10).

Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 5.4, 5.14).

Позичальник має право достроково (повністю або частково) повернути кредит, внаслідок чого проценти сплачуються лише за фактичну кількість днів користування, виходячи із залишку суми (п. 2.2.1.1, 2.2.1.2). Також позичальник має право відмовитися від договору протягом 14 календарних днів з дня його укладення з обов`язком повернення коштів (п. 2.2.1.5). З боку кредитора передбачено право вимагати дострокового повернення всієї суми боргу у разі затримки позичальником сплати частини кредиту або процентів щонайменше на один місяць (п. 2.1.1.7).

В умовах договору прямо передбачено право кредитора укладати договори щодо відступлення права вимоги або договори факторингу з будь-якою третьою особою без необхідності отримання згоди позичальника (п. 2.1.1.5, 5.20).

У реквізитах кредитного договору зазначені паспортні дані, РНОКПП (податковий номер), адреса місця проживання, номер телефону, електронна адреса (e-mail). Договір підписаний позичальником електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) MNV73R6S, що застосований 10.12.2021 року.

Невід`ємною частиною кредитного договору є Паспорт споживчого кредиту, у якому закріплені ключові істотні умови: можлива сума ліміту кредиту до 22000,00 грн, строк від 1 до 65 днів, застосовані процентні ставки (дисконтна 3,65 %-766,50 % річних, базова 766,50 % річних, ставка при невиконанні 1087,70 % річних), а також відсутність платежів за послуги нотаріуса чи страховика. Додаток підписаний електронним підписом позичальника (одноразовим ідентифікатором) MNV73R6S, що застосований 10.12.2021 року.

В заявці на отримання грошових коштів в кредит від 10.12.2021 зазначені прізвище, ім`я, по батькові відповідача, дата народження, номер телефону, номер паспорта, РНОКПП, адреса проживання та реєстрації, номер банківської картки НОМЕР_1 .

Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога»від 30.08.2023 підтверджується надсилання позичальнику одноразового ідентифікатора MNV73R6S на номер телефону НОМЕР_2 , 10.12.2021 та введення його відповідачем під час підписання договору.

Відповіддю АТ КБ "Приват Банк" від 06.05.2026, банківськими виписками за платіжною картою НОМЕР_3 , платіжними дорученнями ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» підтверджується переказ ОСОБА_1 коштів в розмірі 1500,00 грн 10.12.2021 та 4500,00 грн 12.12.2021.

У розрахунку заборгованості від первісного кредитора (сформованому на дату продажу боргу 15.02.2022) зазначено, що позичальнику було видано кредитні кошти двома траншами: 10.12.2021 1500,00 грн, та 12.12.2021 4500,00 грн (загалом 6000,00 грн тіла кредиту). За період користування позичальнику було нараховано процентів на загальну суму 10 206,60 грн. У період з 10.12.2021 по 09.01.2022 проценти нараховувались за зниженою ставкою 2,10 % на день (по 126,00 грн щоденно з моменту видачі повної суми), а у період з 13.01.2022 по 15.02.2022 за збільшеною базовою ставкою 2,98 % на день (по 178,80 грн щоденно). Жодних сплат не здійснювалось. Заборгованість склала 16 206,60 грн.

У розрахунку заборгованості від нового кредитора вказано, що право вимоги придбано 15.02.2022 року. Нарахування процентів новим кредитором було продовжено за тією ж ставкою 178,80 грн на день і відбувалося по 03.03.2022 року включно. Відповідно до розрахунку, припинення нарахування процентів відбулося саме 03.03.2022. У подальшому здійснювались лише мінусові коригування боргу (списання процентів 04.03.2022 та 08.04.2022).

Жодних сплат не здійснювалось. Заборгованість склала 6000,00 грн (тіло кредиту) та 11637,00 грн (залишок процентів).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (далі Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу № 28/1118-01 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.

Відповідно до п. 4.1 договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 173 від 15.02.2022 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 920753331 від 10.12.2021 розмірі 16206,60 грн (6000,00 грн тіло кредиту, 10206,60 грн - проценти), порядковий номер 1491.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

Згідно з умов цього договору, Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1).

Права вимоги за цим договором факторингу переходять з моменту підписання сторонами Реєстру прав вимоги по факті встановленій у відповідному Додатку (п. 4.1).

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 920753331 від 10.12.2021 у розмірі 17637,00 грн (6000,00 грн тіло кредиту, 11637,00 грн - проценти), порядковий номер у реєстрі 16381.

10.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладений договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступило позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (п. 1.2).

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.07.2025 за Договором факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025, клієнт передав за фактор прийняв Реєстр боржників.

Згідно з Реєстру боржників від 10.07.2025 до договору факторингу№ 10/07/25-Е , ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договір № 920753331 від 10.12.2021 в розмірі 17637,00 грн (6000,00 грн тіло кредиту, 11637,00 грн - проценти), порядковий номер 15293.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 920753331 від 10.12.2021 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MNV73R6S» , який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору, паспортом кредиту. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, правилами надання грошових послуг в позику мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

На виконання п. 1.2 договору факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025 укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивавчем 10.07.2025 підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 920753331 від 10.12.2021.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповіддю АТ КБ "Приват Банк" від 06.05.2026, банківськими виписками за платіжною картою НОМЕР_3 , платіжними дорученнями ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» підтверджується переказ Скульському М.П. коштів в розмірі 1500,00 грн 10.12.2021 та 4500,00 грн 12.12.2021.

Відповідно до умов кредитного договору строк користування кредитними коштами завершився 08.04.2022 (30 днів на які видавався кредит (09.02.2021) + 90 днів на які він автоматично продовжувався у зв`язку з його неповерненням).

У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач повернув тіло кредиту у повному обсязі.

Контррозрахунку заборгованості по тілу кредиту відповідач не надав.

Отже позивач має право вимагати повернення виданого тіла кредиту.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 6000,00 грн, є підставною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Виходячи з умов кредитного договору, які суд встановив вище, з 10.12.2021 по 09.01.2022 позичальнику нараховувались проценти за ставкою 2,1% на день (оскільки він не здійснив продовження дисконтного періоду у спосіб визначений договором), а з 09.01.2022 по 03.03.2022 за процентною ставкою 2,98% на день.

Відповідач не надав контррозрахунку заборгованості за процентами, розрахунку заборгованості наданого позивачем не спростував.

На підставі викладеного, керуючись принципом диспозитивності, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів у розмірі 11637,00 грн є підставною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити повністю стягнувши з відповідача на користь позивача 17637,00 грн з яких: 6000,00 грн суми виданого кредиту та 11637,00 грн нарахованих процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач сплатив судовий збір в мінімальному його розмірі 2662,40 грн., то його належить стягнути з відповідача в повному обсязі, не залежно від розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 укладений з АО «Соломка та Партнери»; додаткову угоду № 25771244683 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, відповідно до якої позивач уповноважив адвокатське бюро надавати йому правову допомогу, зокрема у справі за кредитним договором відповідача; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Соломко О.В.

Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 витрати на професійну правничу допомогу складаються:

- вивчення матеріалів справи: 2 год 1000,00 грн;

- складання позовної заяви: 2 год 5000,00 грн;

- підготовка адвокатського запиту: 1 год 500,00 грн;

- підготовка клопотань: 1 год 500,00 грн.;

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

На переконання суду не були необхідними витрати пов`язані із зверненням адвоката з адвокатським запитом до банку про надання йому інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, оскільки така інформація є банківською таємницею відповідно до ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» і її розголошення на запит адвоката не передбачено, чого адвокат не міг не знати. Тому, понесення таких витрат не було необхідним у цій справі.

У зв`язку з чим розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає до розподілу необхідно зменшити на розмір понесених витрат на складання адвокатського запиту 500, 00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Відповідач не ставив під сумнів співмірність та обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а суд самостійно позбавлений можливості здійснювати зменшення розміру витрат без відповідної заяви учасника справи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 6500,00 грн (6000,00 грн 500,00 грн), які підлягають до розподілу.

Оскільки суд повністю задовольняє позов, то понесені позивачем витрати на правничу допомогу необхідно стягнути з відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 920753331 від 10.12.2021 у розмірі 17637,00грн, з яких:

- 6000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 11637,00 грн нарахованих процентів до 08.04.2022.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у сумі 2662,40 грн. та 6500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02090, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956);

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складене 05.06.2026.

Головуючий Р.Я. Смалюх