Рішення № 137140665, 05.06.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1356/26

Провадження № 2/159/1451/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», від імені якого діє представник Ткаченко Юлія Олегівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп»(далі - позивач або кредитор або позикодавець або ТОВ «Деал Фінанс Груп»), від імені якого діє представник Ткаченко Юлія Олегівна, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач або боржник або позичальник або ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії № 72418391 від 12.09.2022 (далі - кредитний договір) в розмірі 28000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 12.09.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 72418391 за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 7000,00 грн.

05.01.2023 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів » та ТОВ «Сіроко Фінанс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 42827134) уклали Договір факторингу № 031-050123 від 05.01.2023 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №72418391 від 12.09.2022 р.

05.12.2025 р. ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44280974) уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №72418391 від 12.09.2022 р.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 28000,00 грн., яка складається з 7000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 5250,00 грн заборгованості за процентами.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою від 11.03.2026 суд залишив позовну заяву без руху, у зв`язку з недоліками позовної заяви, які позивач усуну у встановлений судом строк.

Ухвалою від 16.03.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд (зберігання) справи вирішив здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.

До суду повернулося рекомендоване відправлення R067173433015, яким відповідач повідомлявся про розгляд справи з відміткою - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про судовий розгляд.

Про розгляд справи судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивач та відповідач повідомлені у спосіб передбачений Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України). Сторони про заяв про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, не заявляли.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, яка може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершується розгляд справи у яке не з`явились всі учасники такої справи (постанова КЦС ВС від 30.09.2022 у справі №761/38266/14).

Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

12.09.2022 між кредитором та позичальником укладено Договір позики № 72418391, за умовами якого позичальнику надається кредит у розмірі 7000,00 грн (п. 2.1). Базова процентна ставка становить 2,5 % за кожен день користування кредитом (п. 2.3).

Строк кредитування (строк позики) складає 30 днів (п. 2.2). Дата повернення кредиту визначена 12.10.2022 року (таблиця Договору п. 2.3 ).

Умови застосування процентної ставки: базова процентна ставка 2,5 % на день застосовується як стандартна плата за користування кредитом. Знижена (акційна) процентна ставка у розмірі 1,125 % на день застосовується у відповідності до умов Програми лояльності (п. 2 таблиці п. 2.3). У разі якщо позичальник не дотримується умов Програми лояльності, знижена процентна ставка припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка 2,5 % на день, при цьому проценти, нараховані за зниженою ставкою, підлягають перерахуванню за базовою ставкою за весь період користування кредитом (п. 15).

Продовження строку користування позикою (пролонгація) здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет шляхом укладення додаткової угоди, при цьому процентна ставка за кожен день продовження розраховуватиметься за базовою ставкою (п. 6).

За невиконання умов договору передбачені штрафні санкції: процентна ставка за понадстрокове користування позикою становить 2,70 % на день, а також може нараховуватися пеня у розмірі 2,70 % на день, однак ці санкції не застосовуються в період дії карантину (таблиця Договору, п. 1.2).

У разі прострочення позичальником строку повернення позики, кредитор має право нараховувати пеню за кожен день такого користування з урахуванням законодавчих обмежень (п. 17, 18).

Договір укладається у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями та підписується із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 20, 21).

В умовах договору прямо передбачено право кредитора без згоди позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за цим договором третім особам (п. 5.5).

У реквізитах кредитного договору зазначені паспортні дані, РНОКПП, адреса реєстрації та поштова адреса, номер телефону, електронна пошта (e-mail), а також номер банківської карти позичальника НОМЕР_1 (п. 28). Договір підписаний позичальником електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) F3DRvGx3jl, а з боку кредитора - електронним підписом bQql7oTazp із накладенням електронної печатки 12.09.2022 о 13:09 (п. 28).

Невід`ємною частиною договору є Додаток № 1 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки», який містить графік платежів. Згідно з цим додатком, передбачено здійснення єдиного платежу 12.10.2022 року, що складається з 7000,00 грн тіла кредиту та 2362,50 грн процентів за користування кредитом, що загалом становить 9362,50 грн до сплати.

Додаток підписаний сторонами електронними підписами: позичальником - F3DRvGx3jl, кредитором - bQql7oTazp.

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», підтверджується, що ідентифікація клієнта відбувалася за посередництвом системи BankID НБУ 16.08.2022 11:45:51 a-bank , одноразовий ідентифікатор «F3DRvGx3jl» був направлений відповідачу 12.09.2022 на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Довідкою ТОВ «Фінансова компанія "Фінекспрес» від 09.01.2026 платіжною інструкцією від 12.09.2022 94f184cb-9ba8-43d6-89c9-057890ba640b , підтверджується перерахування позичальнику кредитних коштів 12.09.2022 в розмірі 7000,00 грн на карту № НОМЕР_1 , номер платежу - 3e8e9e4a-5bf9-438e-a881-ef77cbf6964c.

У розрахунку заборгованості, сформованому станом на 06.01.2026, кредитор зазначив, що 12.09.2022 позичальнику було видано кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн. За період користування позичальнику було нараховано процентів на загальну суму 5250,00 грн. Зокрема, у період з 12.09.2022 по 12.10.2022 проценти нараховувались у розмірі 78,75 грн на день (що відповідає зниженій ставці), 13.10.2022 відбулося донарахування (перерахунок) процентів згідно умов договору на суму 3062,50 грн, а в період з 14.10.2022 по 01.03.2023 проценти щоденно нараховувались у розмірі 175,00 грн на день (що відповідає базовій ставці). Заборгованість станом на 01.03.2023 складає 28000,00 грн, з яких: 7000,00 грн - залишок тіла кредиту, 5250,00 грн - залишок процентів за кредитом. Нарахування процентів припинилось 01.03.2023.

З розрахунку також видно, що позичальник не здійснював жодних сплат за кредитним договором (оплати дорівнюють 0,00 грн).

05.01.2023 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 031-050123 від 05.01.2023 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №72418391 від 12.09.2022 р.

За цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну за придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений договором спосіб (п. 1.1).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (п. 2.1.3)

01.03.2023 сторонами договору факторингу підписаний Реєстру прав вимоги № 01/03/23у якому зазначено право вимоги до позичальника (порядковий № 5218) за договором № 72418391 від 12.09.2022 на загальну суму 28000,00 грн., з яких: 7000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 5250,00 грн - заборгованість за процентами.

05.12.2025 р. ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №72418391 від 12.09.2022 р.

За цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну за придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений договором спосіб (п. 1.1).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (п. 2.1.3)

Сторонами договору факторингу підписаний Реєстру прав вимоги № 05/12/25 у якому зазначено право вимоги до позичальника (порядковий № 4280) за договором № 72418391 від 12.09.2022 на загальну суму 28000,00 грн., з яких: 7000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 5250,00 грн - заборгованість за процентами.

Випискою з ЄДР від 29.05.2025 та витягом із Державного реєстру фінансових установ від 28.03.2024 підтверджується, що позивач є фінансовою установою та здійснює діяльність з інших видів кредитування (вед 64.92).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір про надання кредиту № 72418391 від 12.09.2022 підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «F3DRvGx3jl », який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

На виконання договорів факторингу № 31-050123 від 05.01.2023 та №05/12/25-01 від 05.12.2025, сторони підписали Реєстр прав вимоги № 01/03/23 та № 05/12/25, відповідно. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії (надійний) № 72418391 від 12.09.2022.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Довідкою ТОВ «Фінансова компанія "Фінекспрес» від 09.01.2026 платіжною інструкцією від 12.09.2022 94f184cb-9ba8-43d6-89c9-057890ba640b , підтверджується перерахування позичальнику кредитних коштів 12.09.2022 в розмірі 7000,00 грн на карту № НОМЕР_1 , номер платежу - 3e8e9e4a-5bf9-438e-a881-ef77cbf6964c.

Доказів того, шо банківська карта не належить відповідачу, що кошти не надходили на цю карту відповідач суду не надав, а тому суд дійшов висновку, що позичальник отримав кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Строк кредитування (строк позики) складає 30 днів (п. 2.2). Дата повернення кредиту визначена 12.10.2022 року (таблиця Договору п. 2.3 ).

Докази того, що відповідач погасив зазначену вище заборгованість у матеріалах справи відсутні.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000,00 грн є підставною.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до умов кредитного договору: базова процентна ставка 2,5 % на день застосовується як стандартна плата за користування кредитом; знижена (акційна) процентна ставка у розмірі 1,125 % на день застосовується у відповідності до умов Програми лояльності (п. 2 таблиці п. 2.3). У разі якщо позичальник не дотримується умов Програми лояльності, знижена процентна ставка припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка 2,5 % на день, при цьому проценти, нараховані за зниженою ставкою, підлягають перерахуванню за базовою ставкою за весь період користування кредитом (п. 15).

З розрахунку заборгованості суд встановив, що відповідач умов кредитного договору не виконав, кредитні кошти і нараховані проценти не повернув. Отже, за період строку користування у позичальника виник обов`язок сплачувати проценти за ставкою 2,5% на день.

Отже, у період з 12.09.2022 по 12.10.2022 (30 днів) позичальнику було нараховано процентів в розмірі 5250,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1048 ЦК України у відповідача виник обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 2,5% на добу, лише до дня повернення позики - 2.10.2022.

Докази того, що сторони погодили нарахування процентів у розмірі 2,5% на добу після закінчення строку користування кредитом, у матеріалах справи відсутні.

Зазначені висновки суду здійснені з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду висловленої у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій зазначено, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав» .

Отже, суд дійшов висновку, що передбачені умовами кредитного договору нарахування процентів після узгодженого сторонами строку кредитування не є процентами за користування кредитом, а можуть бути мірою відповідальності передбаченою ст. 625 ЦК України.

Позивач не заявляє вимоги стягнути з відповідача проценти нараховані в порядку ст. 625 ЦК України, водночас їх стягнення у період дії в Україні воєнного стану є обмеженим.

Відповідач не надала суду контррозрахунку заборгованості за процентами.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за період 12.09.2022 по 12.10.2022 у розмірі 5250,00 грн є правомірною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 12250,00 грн з яких: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 5250,00 грн сума нарахованих процентів, у задоволенні позивних вимог про стягнення процентів в розмірі 15750,00 грн слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог, що становить - 1164,80 (43,75% від 2662,40 грн).

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 укладений з адвокатом Ткаченко Ю.О.; витяг з акту № 4-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором від 22.08.2025; акт прийняття-передачі справ на надання правничої допомоги, копію ордеру та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Витрати на професійну правничу допомогу складаються:

- вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції - 500,00 грн.;

- підготовка (складання) позовної заяви - 4000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Відповідач не ставив під сумнів співмірність та обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а суд самостійно позбавлений можливості здійснювати зменшення розміру витрат без відповідної заяви учасника справи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 4500,00 грн., які підлягають до розподілу.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує положення частини другої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки суд вирішив стягнути з відповідача 12250,00 грн заборгованості за кредитним договором, що становить 43,75 % від суми позову - 28000,00 грн, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 43,75% понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що складає 1968,75 грн (43,75% від 4500,00 грн).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідає вимогам ч. 2 ст. 141 ЦПК України та правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором № 72418391 від 12.09.2022 в сумі 12250,00 грн. з яких:

- 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

- 5250,00 грн заборгованості за нарахованими процентами;

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» процентівв розмірі 15750,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судовий збір у сумі 1164,80 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 1968,75 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (ЄДРПОУ 44280974, адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3)

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складене 05.06.2026.

Головуючий Р.Я. Смалюх