Рішення № 137139317, 27.04.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №317/38/25

Провадження №2/333/231/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

06.01.2025 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК»звернулося до Запорізького районного суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

23.01.2025 року ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 05.05.2025 року вказана справа передана за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

22.05.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з Запорізького районного суду Запорізької області надійшла цивільна справа за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 23.06.2021 року.

Підписанням Заяви сторони погодили наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 75 000,00 грн. (п.1.2. Договору); тип кредитної карти: Картка «Універсальна» GOLD; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); процентна ставка, відсотків річних: 40,8% (п.1.3 Договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).

На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 09/24, тип - Універсальна GOLD.

Відповідач не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладання кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в тому числі сплати відсотків.

Після спливу строку дії першої картки відповідач, для можливості користування рахунком, додатково отримав наступну картку: кредитна картка - № НОМЕР_3 , строк дії - 04/26, тип - Універсальна GOLD.

20.02.2023 року відповідачем було підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Додаткову угоду №SAMDNWFC00068609587_01 до Кредитного договору від 20.02.2023 (надалі - Додаткова угода), відповідно до п.1. якої сторони узгодили зміну умов Кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг наступних змін: тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди (п.п. 1.1., 1.2.); процентна ставка, відсотків річних: 12,0% (п.п. 1.2., 1.3. Договору); мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 місяця календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту.

Відповідач порушує вимоги кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 19.11.2024 року має заборгованість у розмірі 35 426,88 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по цій справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

03.07.2025 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Ковтуна В.І. надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач повністю заперечує позовні вимоги, мотивуючи свою позицію тим, що за час обслуговування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (більше 20 років) у ОСОБА_1 жодних боргів не було.

28.03.2022 року грошовими коштами ОСОБА_1 заволоділа невідома особа шахрайським способом, скориставшись онлайн-банкінгом відповідача та заволодівши його персональними даними для здійснення банківських операцій з грошима.

Одразу після списання з рахунку ОСОБА_1 коштів, останній звернувся до служби безпеки банку з відповідною заявою, а також до органів НПУ із заявою про вчинення кримінального правопорушення (кримінальне провадження №12022087040000126 від 31.03.2022).

Проаналізувавши розрахунок заборгованості наданий позивачем, вбачається, що відповідач заплатив банку набагато більшу суму, аніж ціна позову. Так, у колонці розрахунку «сплачено Клієнтом» шляхом складання всіх проплат виходить сума 85 323,30 грн.

Відтак вимоги позивача є безпідставними.

Крім того, представник відповідача вважає незаконними нарахування штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних під час діє воєнного стану.

Також позивачем самовільно, без згоди відповідача, змінювався (збільшувався) неодноразово кредитний ліміт.

Відповідач підписав паспорт кредиту, заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

На підставі викладеного, представник відповідача просив суд відмовити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в задоволенні позову.

16.09.2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування з банку інформації про те, чи проводилась АТ КБ «ПРИВАТБАНК» службова перевірка за зверненням ОСОБА_1 , у разі проведення, надати її матеріали, а також повідомити, які дії вчинялись банком для врегулювання даної ситуації.

Ухвалами суду від 16.09.2025 року визнана обов`язковою явка представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у судове засідання по даній справі; задоволено клопотання представника відповідача про витребування інформації, позивача зобов`язано надати суду інформацію щодо проведення банком службової перевірки за фактом шахрайського заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 з наданням копії матеріалів перевірки, за наявності; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

17.09.2025 року від представника відповідача надано для долучення до матеріалів справи відповідь банку щодо неможливості надання адвокату запитуваної інформації.

28.11.2025 року ухвалою суду до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» застосовані заходи процесуального примусу у виді штрафу в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3 028 грн. у зв`язку з ненаданням витребуваної судом інформації.

05.12.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про скасування заходів процесуального примусу.

11.12.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява на виконання ухвали суду від 16.09.2025 року про витребування інформації.

12.12.2025 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача, ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2025 року про застосування заходів процесуального примусу відносно АТ КБ «ПРИВАТБАНК» скасована.

21.01.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких рахунки ОСОБА_2 були заблоковані у зв`язку з необхідністю підтвердження сумнівного платежу 28.03.2022 року, після повідомлення ОСОБА_1 про те, що даний платіж ініційовано не ним, та пояснення останнього про вчинення переказів за вказівкою третьої особи. 30.03.2022 року ОСОБА_1 були видані нові картки на звернення останнього до відділення та розблоковано рахунки.

Також, суду надано аудіозапис розмови за зверненням ОСОБА_1 до банку, яка відбулася 28.03.2022 року.

04.02.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді з відділу поліції щодо руху кримінального провадження, по якому ОСОБА_1 є потерпілим.

У судовому засіданні 12.12.2025 року представник позивача Мельникова Я.В. підтримала позовну заяву та просила її задовольнити, з підстав викладених у ній. Додатково звернула увагу суду на те, що 23.06.2021 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір, на підставі якого відповідач отримав кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом, якою відповідач користувався. У подальшому пластикову картку було замінено на нову.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, за останнім утворилася заборгованість в розмірі 35 426,88 грн., яку банк і просить стягнути.

Щодо тверджень відповідача про заволодіння його коштами шахраями, представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 з 28.03.2022 року до банку з цього приводу не звертався, будь-яких операцій не оспорював.

Крім того, з виписки по рахунку відповідача вбачається, що 28.03.2022 року з кредитного рахунку відповідача здійснено дві транзакції на суми 20 000,00 грн. та 28 000,00 грн., які були переведені на свою іншу картку. 30.03.2022 року кошти в сумі 20 000,00 грн. були переведені на кредитний рахунок, тобто здійснено часткове погашення.

У подальшому ОСОБА_1 продовжував користуватися даним рахунком, не блокував його, здійснював погашення заборгованості до 14.07.2023 року.

Відповідач ОСОБА_1 заперечував проти позовних вимог. При цьому пояснив, що в 2021 році з банком було укладено кредитний договір. Весь час він активно користувався карткою, знімав кошти, погашав заборгованість.

28.03.2022 року йому зателефонував на мобільний телефон чоловік, представився особистим банкіром, повідомив, що на дві його картки: для виплат (пенсійна) та Універсальна (кредитна), необхідний захист, а саме: треба терміново перерахувати кошти, бо протягом цього дня вже трапилося більше 50 випадків шахрайських дій з картками. Так як і раніше йому телефонували з банку, і дзвінки були правдиві, у відповідача не виникло жодних сумнівів або підозри щодо даного дзвінка. Надав йому вказівку через Приват24 перевести кошти з кредитної картки та карту для виплат, а потім вимкнути на 20 хвилин телефон, щоб операція пройшла успішно. Що ним і було зроблено. Він перевів всі кошти, які були на картці (приблизно 50 000,00 грн.).

Потім, коли він зателефонував на гарячу лінію банку, йому повідомили, що з його рахунком відбулися шахрайські дії, картки заблоковані, треба звертатися до відділення банку.

У подальшому він звернувся до відділення банку на вул. Чумаченка в м. Запоріжжі, де йому порадили звернутися до поліції, що він і зробив.

Карта для виплат була розблокована банком, а на кредитну картку банк повернув кошти в сумі 20 000,00 грн.

Приблизно через півроку йому подзвонили з банку та повідомили, що йому треба сплачувати певну суму в місяць (мінімальний відсоток), щоб не зростала заборгованість, на що він пояснив, що картка заблокована після шахрайських дій. Спочатку він платив приблизно по 300-400 грн., а коли мінімальний платіж було збільшено до 1 000,00 грн., він перестав сплачувати у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Представник відповідача ОСОБА_3 повністю підтримав позицію ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи позиції сторін, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що 23.06.2021 року ОСОБА_1 власноручно на планшеті підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якої останній на підставі власного волевиявлення, згідно зі ст. 634 ЦК України, приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що розміщені в мережі інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять договір банківського рахунка, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.

Відповідно до вказаної заяви, сума/ліміт кредиту: для карт «Універсальна Gold» - не перевищує 75 000,00 грн.; строк кредитування 12 місяців з пролонгацією; мета отримання кредиту споживчі цілі; процентна ставка, відсотків річних: для карт «Універсальна Gold» 40,8%; тип процентної ставки фіксована; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків річних: для карт «Універсальна Gold» 81,6%.

20.02.2023 року ОСОБА_1 власноручно на планшеті підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Додаткову угоду №SAMDNWFC00068609587_01 до Кредитного договору від 20.02.2023 (надалі - Додаткова угода), відповідно до п.1. якої сторони узгодили зміну умов Кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг наступних змін: тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди (п.п. 1.1., 1.2.); процентна ставка, відсотків річних: 12,0% (п.п. 1.2., 1.3. Договору); мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 місяця календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту.

Згідно Заяви, ОСОБА_1 на підставі власного волевиявлення, згідно зі ст.634 ЦК України, приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Регулярні платежі», Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що розміщені в мережі інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять змішаний договір: договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка», приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.

Як вбачається із довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №0000003945872745 від 25.11.2024 року, ОСОБА_1 на підставі кредитного договору було надано наступні картки:

-№ НОМЕР_2 , строк дії - 09/24, тип - Універсальна GOLD;

-№4149629357224294, строк дії - 04/26, тип - Універсальна GOLD.

Користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою про рух коштів за період з 23.06.2021 року по 25.11.2024 року, з якої вбачається, що відповідач здійснював переказ коштів через додаток, розраховувався кредитною карткою за покупки та послуги, поповнював карту та знімав кошти через термінали самообслуговування, що підтверджує отримання відповідачем картки, оскільки проведення вищезазначених операцій є неможливим без наявності картки, що також визнано самим відповідачем під час судового розгляду.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 23.06.2021 року, станом на 19.11.2024 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 35 426,88 грн., з яких: 28 949,29 грн. за простроченим тілом кредиту; 6 477,59 грн. прострочені відсотки.

Щодо стягнення заборгованості за кредитом

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У розумінні ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підтвердження умов надання кредиту відповідачу та порушення зобов`язання останнім позивач надав суду виписку по рахункам відповідача за період з 23.06.2021 року по 25.11.2024 року.

Отже, факт користування відповідачем грошовими коштами АТ КБ «ПРИВАТБАНК» доведено та ним визнано.

Водночас, відповідач наполягав на тому, що заборгованість за кредитним договором утворилася внаслідок шахрайських дій невідомої особи, яка зателефонувавши йому на мобільний телефон, представившись співробітником банку, ввела в оману, змусивши перевести грошові кошти з його кредитної картки на карту для виплат, а у подальшому переказавши кошти на іншу картку, заволоділа грошима.

З долученої до позовної заяви виписки по рахункам ОСОБА_1 за період з 23.06.2021 року по 25.11.2024 року вбачається, що станом на 23.03.2022 залишок на картці відповідача № НОМЕР_2 становив 1 814,02 грн.

28.03.2022 двома операціями відповідачем було здійснено переказ коштів на свою картку через додаток Приват24 на суму 20 000,00 грн. та 28 000,00 грн. Залишок на картці після зазначених операцій становив -48 033,42 грн.

У подальшому, 30.03.2022 року зі своєї картки 47**76 на картку № НОМЕР_2 через додаток Приват24 переказані кошти в сумі 20 000,00 грн., залишок після операції становить -28 033,42 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно відповіді ВП №4 Запорізького районного управління поліції №4 ГУНП в Запорізькій області, наданої представником відповідача, станом на 26.12.2025 року досудове розслідування по кримінальному провадженню №12022087040000126, відомості про яке внесені до ЄРДР 31.03.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, триває, жодній особі підозра не оголошена.

Досліджений в судовому засіданні аудіозапис розмови ОСОБА_1 з оператором гарячої лінії АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який був наданий суду представником позивача, фактично підтверджує пояснення відповідача про заволодіння його коштами невідомою особою внаслідок шахрайських дій.

Крім того, з аудіозапису слідує, що ОСОБА_1 , за вказівкою особи, яка представилась співробітником служби безпеки банку, через застосунок Приват24 здійснив дві транзакції з переведення коштів в сумі 48 000,00 грн. зі своєї кредитної картки на карту для виплат, з якої у подальшому невідомою особою були зняті кошти в розмірі 28 000,00 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

У статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з вимогами підпункту 3 пункту 138 розділу VІI Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України №164 від 29 липня 2022 року, емітент зобов`язаний забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення.

Пунктом 140 вказаного розділу Положення передбачено, що користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Згідно з вимогами пункту 146, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 вказано, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні у справі докази та враховуючи пояснення ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні, суд дійшов до висновку про те, що відповідач самостійно повідомив свої персональні дані, з використанням яких, шахрайськими діями, невідома особа заволоділа його коштами. Тобто, судовим розглядом встановлено та матеріалами справи підтверджено факт неумисного, але сприяння ОСОБА_1 незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій.

Враховуючи встановлені обставини, з огляду на те, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку не повернуті, суд переконаний, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суд також звертає увагу на те, що після зняття третьою особою з його рахунку коштів, ОСОБА_1 певний період часу (з28.03.2022 р. по 14.07.2023 р.) регулярно сплачував кошти на кредитний рахунок, що говорить про фактичне визнання ОСОБА_1 заборгованості за кредитом.

Щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд звертає увагу, що з розрахунку заборгованості вбачається розрахування усієї суми заборгованості з урахуванням також нарахованих відсотків за період з 23.06.2021 року по 19.11.2024 року в розмірі 6 477,59 грн., що передбачені в п. 1.3. Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 23.06.2021 року.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, в обумовлені договором строки, суд дійшов до переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в тому числі процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. судом покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 549, 551, 610-612, 617, 625, 629, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 280, 289 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором № б.н. від 26.06.2021 рокув розмірі 35 426 (тридцять п`ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 88 коп., з яких: 28 949 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 29 коп. заборгованість за тілом кредиту; 6 477 (шість тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 59 коп. заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.05.2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С.Холод