Рішення № 137136415, 02.06.2026, Кривоозерський районний суд Миколаївської області

479/1350/25

2/479/171/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

02 червня 2026 року с-ще Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Репушевської О.В.,

за участі: секретаря судового засідання Добровольської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №479/1350/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у ч а с н и к и с п р а в и :

позивач ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ",

представник позивача Столітній М.М.,

відповідач ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" звернувся в особі представника до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" звернувся до суду з вказаним позовом та посилається на те, що 20 липня 2024 року ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" уклало з ОСОБА_1 договір №4825976 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" надало кредит в розмірі 15000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит протягом 360 днів та сплачувати проценти за користування ним. 25 жовтня 2024 року ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" уклало з ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" договір факторингу №25/10/2024, за яким ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" відступило ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" право вимоги до відповідача за договором №4825976 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20 липня 2024 року. В подальшому ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" змінило найменування на ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал". Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає 96000 грн., яка складається з 15000 грн. - тіло кредиту, нарахованих процентів первісним кредитором 57375 грн., нарахованих процентів ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" за 105 календарних днів 23625 грн.. Крім того, в порядку ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України, просив зазначити у рішенні суду про те, що (особі), яка здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3:100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", також витрати понесені ним по сплаті судового збору та на правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно заяви позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив не надав, тому суд у відповідності до ст.280 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Положеннями ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову, що відповідає положенням ст.ст.280, 281 ЦПК України.

При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 20 липня 2024 відповідач уклав з ТОВ "Лінеура Україна" договір №4825976 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, в розмірі 15000 грн., періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; стандартна процентна ставка 1,50% в день, який підписаний електронним підписом позичальника.

25 жовтня 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК" Фінтраст Капітал", було укладено договір факторингу №25/10/2024, згідно якого позивач прийняв права вимоги до відповідача.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №25/10/2024 від 25 жовтня 2024 року, на виконання п.1.2. Договору факторингу №25/10/2024 від 25 жовтня 2024 року ТОВ "Лінеура Україна" передав, а ТОВ "ФК" Фінтраст Україна" прийняв реєстр боржників, після чого від клієнта до фактора перейшли права вимоги заборгованості від боржників.

10 грудня 2024 року відбулась державна реєстрація та змінено найменування Позивача з товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, позивач має право вимоги до відповідача на підставі укладеного договору та вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача заборгованості 15000 грн. - тіло кредиту, 57375 грн. - сума нарахованих процентів, 23625 грн. нараховані проценти за 102 днів, що складає 96000 грн..

Стаття 8 Закону України "Про споживче кредитування" була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-IX від 22 листопада 2023 року, відповідно до якої розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Згідно з ч.5 ст.94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Враховуючи зазначене, оскільки самим Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а договір №4825976 про надання коштів на умовах споживчого кредиту було укладено 20 липня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування".

Тобто, нарахування процентної ставки за спірним кредитним договором слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1%.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Виходячи з наведеного, встановлення у кредитному договорі умови щодо процентної ставки у розмірі більшому, ніж 1% в день, не відповідає положенням Закону України "Про споживче кредитування".

Здійснюючи розрахунок заборгованості за договором №4825976 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20 липня 2024 року, суд виходить з такого.

20 липня 2024 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 був укладений договір №4825976 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким відповідач отримав грошові кошти в розмірі 15000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, строком на 360 днів.

У період з 20 липня 2024 року по 20 липня 2025 року розмір нарахованих процентів, які мав сплачувати позичальник, з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15000 грн., становив 54000 грн. (15000 х 1% х 360 дні = 54000).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання за договором №4825976 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20 липня 2024 року, у зв`язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість по тілу кредиту в розмірі 15000 грн., заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 54000 грн., а всього 69000 грн.

При цьому не вбачається підстав для нарахування інфляційних втрат 3% річних в порядку, передбаченому ч.ч.10,11 ст.265 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.ч.10,11 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що суд наділений правом, а не обов`язком у рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості до моменту виконання рішення відсотків або пені.

Крім того наведена вище стаття є нормою процесуального права, не містить імперативного характеру, тобто у суду не має обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та вказують на наявність підстав для задоволення позовної заяви ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог (69000/96000х2422,40грн.) в розмірі 1741,10 грн.

Вирішуючи вимоги позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. При цьому, законодавство не наводить форму та вимоги до документа, який підтверджує факт сплати клієнтом адвокатського гонорару.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; ордер про надання правничої допомоги серії АІ №1999924, акт №10706 прийому-передачі виконаних робіт, заявку №10706 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відшкодуванні витрат на правничу допомогу слід відмовити з огляду на їх недоведення.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.526-527, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст.142, 259, 263-265, 274-279, 280-284, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків під реєстраційним номером: НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (03150 м.Київ вул.Загородня,15 офіс 118/2) заборгованість за кредитним договором у розмірі 69000 грн., з яких: 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 54000 грн. - сума заборгованості за відсотками, та витрати по сплаті судового збору 1741,10 грн..

В задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя :