Рішення № 13713598, 03.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

03 лютого 2011 року

справа № 5020/32/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Технології Світла»

(вул. Переїзна, 3, м. Донецьк, 83058, вул. Баумана, 12, м. Донецьк, 83085)

до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»

(вул. М. Музики, 58, кв. 74, м. Севастополь, 99007),

про стягнення 8 917,25 грн.,

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Калінін В.М. –представник по довіреності № 009 від 28.01.2011 (довіреність у справі)

Від відповідача –Опанасенко Н.С. –представник по довіреності від 15.01.2009 (копія довіреності у справі)

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Технології Світла»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» про стягнення 8 917,25 грн., у тому числі 8 914,32 грн. боргу за отриманий товар та 3% річних у розмірі 2,93 грн.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду клопотання від 03.02.2011 про залучення до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010, підписаного обома сторонами без заперечень, на суму 6 862,23 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача 6 862,23 грн. боргу за отриманий товар та 3% річних у розмірі 2,93 грн. і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду надав суду відзив № 12 від 03.02.2011 на позовну заяву, в якому з позовними вимогами в частині стягнення 6 862,23 грн. боргу за отриманий товар погодився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

25.02.2008 між сторонами був укладений договір постачання № 50.

Відповідно до п. 1.1. цього договору постачальник (позивач) зобов’язувався передавати (поставляти) в обумовлені строки іншій стороні - покупцю (відповідачу) товар, а покупець - прийняти товар та оплатити за нього визначені грошові кошти.

Згідно з п. 7.1. договору ціни на товар, який постачається постачальником, є вільними відпускними та вказуються у специфікаціях постачальником.

Оплата здійснюється після реалізації товару шляхом безготівкового розрахунку, на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника у даному договорі (п. 8.1. договору).

Оплата здійснюється щомісячно до 10 числа у відповідності з обсягами реалізованого товару покупцем (п. 8.2. договору).

На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі.

Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 6 862,23 грн. станом на 31.12.2010, що підтверджено сторонами у вищевказаному акті звірки взаємних розрахунків.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У зв’язку з несплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар, позивачем на адресу відповідача направлялась відповідна вимога № 2329/2010 від 25.11.2010, яка була одержана відповідачем 06.12.2010, про що свідчить відповідне поштове повідомлення (арк. справи - 41).

Відповідно до частини другої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, відповідач свої зобов’язання по оплаті за поставлений товар у встановлений чинним законодавством строк не виконав.

Позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 8 914,32 грн. боргу за отриманий товар.

Однак, представниками сторін було зазначено, що станом на 31.12.2010, заборгованість відповідача перед позивачем складала 6 862,23 грн., що також підтверджено сторонами в акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010.

За таких обставин у частині стягнення 2 052,09 грн. у позові повинно бути відмовлено.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином відповідачу, згідно розрахунку позивача, нараховано 3% річних у розмірі 2,93 грн. за період з 14.12.2010 по 17.12.2010.

Проте, вказана сума 3% річних була нарахована на суму основного боргу у розмірі 8 914,32 грн.

Оскільки стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості за товар у розмірі 6 862,23 грн., то 3% річних мають бути розраховані виходячи з цього розміру основного боргу.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 2,26 грн., згідно наступного розрахунку:

6 862,23 грн. : 365 днів у році х 3% х 4 дні прострочення = 2,26 грн.

В частині стягнення решти 3% річних у розмірі 0,67 грн. у позові повинно бути відмовлено.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 6 864,49 грн., у тому числі 6 862,23 грн. боргу за отриманий товар та 3% річних у розмірі 2,26 грн., документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем, а в частині стягнення 6 862,23 грн. боргу за отриманий товар - визнаний ним у вищевказаному відзиві № 4 від 26.01.2011 на позовну заяву.

Таким чином позов підлягає задоволенню частково.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 08.02.2011.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити частково.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» (вул. М. Музики, 58, кв. 74, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 31005009, п/р 26002055024101 у ВАТ «Сведбанк», МФО 300164, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Технології Світла»(юридична адреса: вул. Переїзна, 3, м. Донецьк, 83058, фактична адреса: вул. Баумана, 12, м. Донецьк, 83085, ідентифікаційний код 33756456, р/р 26009301138629 у Відділенні № 1501 ПАТ «Банк Форум», МФО 322948, або на інші рахунки) 6 864,49 грн., у тому числі 6 862,23 грн. боргу за отриманий товар та 3% річних у розмірі 2,26 грн., а також 78,52 грн. державного мита та 181,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3). В іншій частині у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя С. М. Альошина

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 08.02.2011.