Рішення № 137135944, 05.06.2026, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/662/26

Провадження № 2/943/1036/2026

05 червня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області у складі судді Коса І.Б, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Буську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» через представника за довіреністю Паладич А.О. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 29 листопада 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №1926625 у формі електронного документа із використанням електронного підпису відповідачки. Зокрема, вказаний кредитний договір у електронній формі було укладено із використанням електронного підпису за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «Н999», згідно якого відповідачка отримала в кредит грошові кошти в розмірі 7000,00 грн. шляхом перерахування їх на банківську картку відповідачки, строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1% на день, який відповідачка зобов`язалася повернути та сплатити вказані проценти за користування цим кредитом. Проте, відповідачка не виконала належним чином своїх кредитних зобов`язань перед первісним кредитором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку відповідачка добровільно не сплачує, зокрема на момент подання позову загальна сума заборгованості становить 35910,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000 грн.; заборгованість за несплаченими відсотками в сумі 14910 грн. та пеня в розмірі 14000 грн. Разом із тим, згідно Договору факторингу №01.02-18/25 від 30.06.2025 року первісний кредитор ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило право вимоги вищевказаної заборгованості на користь позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС», де згідно акту приймання-передачі Реєстру боржників за цим договором до позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором №1926625 від 29.11.2024 року на загальну суму заборгованості в розмірі 35910,00 грн. Крім того, 01 січня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №5218735 у формі електронного документа із використанням електронного підпису відповідачки. Зокрема, вказаний кредитний договір у електронній формі було укладено із використанням електронного підпису за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «58485», згідно якого відповідачка отримала в кредит грошові кошти в розмірі 6000 грн. шляхом перерахування їх на банківську картку відповідачки, строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,95% на день, який відповідачка зобов`язалася повернути та сплатити вказані проценти за користування цим кредитом. Проте, відповідачка не виконала належним чином своїх кредитних зобов`язань перед первісним кредитором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку відповідачка добровільно не сплачує, зокрема на момент подання позову загальна сума заборгованості становить 21537,79 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5999,99 грн.; заборгованість за несплаченими відсотками в сумі 12537,80 грн. та пеня (штраф) у розмірі 3000 грн. Разом із тим, згідно Договору факторингу №01.02-33/25 від 26.08.2025 року первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги вищевказаної заборгованості на користь позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС», де згідно акту приймання-передачі Реєстру боржників за цим договором до позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором №5218735 від 01.01.2025 року на загальну суму заборгованості в розмірі 21537,79 грн. Відтак, позивач вважає, що до нього сукупно перейшли права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 на загальну суму в розмірі 57447,79 грн. Оскільки відповідачка добровільно не погашає вказану заборгованість за кредитом, що стало приводом для звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 01.05.2026 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки, яка не є підприємцем, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачка ОСОБА_1 своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву в установлений судом строк та спосіб не скористалася.

Ураховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до приписів ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статей 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Крім того, в силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 629, 525, 612, 611 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Судом встановлено, що 29 листопада 2024 року між первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачкою ОСОБА_1 ою укладено Договір про надання споживчого кредиту №1926625 за продуктом «NewShort», згідно якого відповідачка отримала у первісного кредитора шляхом перерахунку на банківську картку грошові кошти в розмірі 7000,00 грн. строком на 360 днів, зі сплатою 1% від суми кредиту за кожен день користування цим кредитом, що їх зобов`язалася повернути та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» вищевказаний договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором (абзац другий ч. 1 ст. 12 цього Закону).

Так, на виконання зазначених вище вимог законодавства, відповідачкою ОСОБА_1 було використано електронний підпис із одноразовим ідентифікатором «Н999», введеного нею 29.11.2024 року о 23:25:17 год., для підписання Кредитного договору №1926625 від 29.11.2024 року.

Згідно умов Кредитного договору, позивач (кредитодавець) взяв на себе зобов`язання надати відповідачці (позичальнику) кредит шляхом надання їй грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а остання зобов`язалася повертати кредит періодично, кожні 30 днів, а також сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором, зокрема, на таких умовах: сума кредиту 7000,00 грн.; процентна ставка 1% в день; загальний строк кредитування 360 днів із дня надання кредиту (29.11.2024).

Як убачається із матеріалів справи, що первісний кредитор ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного Кредитного договору №1926625 від 29.11.2024, шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 7000,00 грн. через систему платежів «PayTech» на банківську картку відповідача у АТ «ПУМБ» за № НОМЕР_1 , вказану нею під час укладення вказаного кредитного договору, що підтверджується Довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» за №20250701-689 від 01.07.2025.

Як убачається із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості за Кредитним договором №1926625 від 29.11.2024 року, що відповідачкою така не погашена та становить загальну суму в розмірі в сумі 35 910,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 7000 грн., заборгованість за несплаченими відсотками в сумі 14910 грн. та заборгованість за пенею у сумі 14000 грн.

Також, як убачається із матеріалів справи, що згідно Договору факторингу №01.02-18/25 від 30.06.2025 року первісний кредитор ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило право вимоги вищевказаної заборгованості на користь позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС», де згідно акту приймання-передачі Реєстру боржників за цим договором до позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором №1926625 від 29.11.2024 року на загальну суму заборгованості в розмірі 35 910,00 грн.

При цьому, відповідачкою не надано до суду доказів, які би спростовували наданий розрахунок заборгованості перед позивачем ТОВ «СВЕА ФІНАНС», як новим кредитором у грошовому зобов`язанні відповідачки, а також стороною відповідача не доведено належними доказами про відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попереднім кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ».

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (нового кредитора у зобов`язаннях) є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення, зокрема, в частині стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №1926625 від 29.11.2024 року в розмірі 21910,00 грн., окрім заборгованості за пенею у сумі 14000 грн.

Крім того, судом встановлено, що 01 січня 2025 року між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 ою укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5218735, згідно якого відповідачка отримала у первісного кредитора шляхом перерахунку на банківську картку грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. строком на 360 днів, зі сплатою 0,95% від суми кредиту за кожен день користування цим кредитом, що їх зобов`язалася повернути та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» вищевказаний договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором (абзац другий ч. 1 ст. 12 цього Закону).

Так, на виконання зазначених вище вимог законодавства, відповідачкою ОСОБА_1 було використано електронний підпис із одноразовим ідентифікатором «58485», введеного нею 01.01.2025 року о 17:10:10 год., для підписання Кредитного договору №5218735 від 01.01.2025 року.

Згідно умов Кредитного договору, позивач (кредитодавець) взяв на себе зобов`язання надати відповідачці (позичальнику) кредит шляхом надання їй грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а остання зобов`язалася повертати кредит періодично, кожні 30 днів, а також сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором, зокрема, на таких умовах: сума кредиту 6000,00 грн.; процентна ставка 0,95% в день; загальний строк кредитування 360 днів із дня надання кредиту (01.01.2025).

Як убачається із матеріалів справи, що первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» виконало взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного Кредитного договору №5218735 від 01.01.2025, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 6000,00 грн. через систему платежів «iPay» на банківську картку відповідачки № НОМЕР_2 (номер транзакції в системі iPay.ua - 613002781), вказану нею під час заповнення своїх анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується листом ТОВ «УПР» №1-2608 від 26.08.2025 року про зарахування коштів на вказану карту відповідачки.

Як убачається із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості за Кредитним договором №5218735 від 01.01.2025 року, що відповідачкою така не погашена та становить загальну суму в розмірі в сумі 21 537,79 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 5999,99 грн., заборгованість за несплаченими відсотками в сумі 12537,80 грн. та пеня (штраф) у розмірі 3000 грн.

Також, як убачається із матеріалів справи, що згідно Договору факторингу №01.02-33/25 від 26.08.2025 року первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги вищевказаної заборгованості на користь позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС», де згідно акту приймання-передачі Реєстру боржників за цим договором до позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором №5218735 від 01.01.2025 року на загальну суму заборгованості в розмірі 21537,79 грн.

При цьому, відповідачкою не надано до суду доказів, які би спростовували наданий розрахунок заборгованості перед позивачем ТОВ «СВЕА ФІНАНС», як новим кредитором у грошовому зобов`язанні відповідачки, а також стороною відповідача не доведено належними доказами про відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попереднім кредитором ТОВ «Лінеура Україна».

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (нового кредитора у зобов`язаннях) є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення, зокрема, в частині стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №5218735 від 01.01.2025 року в розмірі 18537,79 грн., окрім заборгованості за пенею (штрафом) у сумі 3000 грн.

Отже, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у розмірі 40 447,79 грн. (тіло кредиту та несплачені відсотки), оскільки саме на цю суму непогашена заборгованість відповідачем є належним чином підтвердженою представником позивача, яка в подальшому в порядку переуступки боргу на підставі договорів факторингу перейшла до позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» від первісного кредитора ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за Кредитним договором №1926625 від 29.11.2024 року, а також від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» за Кредитним договором №5218735 від 01.01.2025 року.

Разом із тим, суд вважає, що не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення із відповідачки на користь позивача штрафних санкцій, а саме: заборгованості за пенею згідно Кредитного договору №1926625 від 29.11.2024 року в сумі 14000 грн., заборгованості за пенею (штрафом) згідно Кредитного договору №5218735 від 01.01.2025 року в розмірі 3000 грн., виходячи із таких мотивів.

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Як убачається із матеріалів справи, що згідно долучених до позовної заяви розрахунків заборгованості за кредитними договорами представником позивача при нарахування загальної суми заборгованості позичальника ОСОБА_1 по вищевказаних кредитних договорах нараховано штрафні санкції (пеня, штраф), серед іншого, нараховано: заборгованість за пенею згідно Кредитного договору №1926625 від 29.11.2024 року в сумі 14000 грн. та заборгованості за пенею (штрафом) згідно Кредитного договору №5218735 від 01.01.2025 року в розмірі 3000 грн (разом 17000 грн.), що суперечить п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, в силу якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 21 січня 2025 року справа №751/3052/23 виснував, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, зважаючи на запровадження 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, що на сьогодні не припинений та не скасований, а кредитні договори були укладені під час дії воєнного стану (29.11.2024, 01.01.2025), а тому заявлені представником позивача вимоги про стягнення із відповідачки на користь позивача пені та штрафу за укладеними кредитними договорами на загальну суму в розмірі 17000,00 грн., що нараховані під час дії воєнного стану, є незаконними та не можуть бути стягнутими.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення, а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути загальну суму заборгованості за отриманими кредитами на загальну суму в розмірі 40 447,79 грн. (сукупна заборгованість за тілом кредиту та несплаченими відсотками), окрім сукупної заборгованості за штрафними санкціями (штраф та пеня) на загальну суму в розмірі 17000,00 грн., що не можуть бути стягнутими.

Окрім того, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн., що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, із відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становитиме 1874,54 грн. (40447,79/57447,79х2662,40).

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 178, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 352, 354, 355ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість в сумі 40 447,79 грн. (сорок тисяч чотириста сорок сім гривень 79 копійок) та судовий збір у розмірі 1874,54 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят чотири гривень 54 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код ЄДРПОУ 37616221).

Представник позивача: Паладич Аліна Олександрівна ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ; Email: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Суддя: І. Б. Кос