Ухвала суду № 137134736, 19.03.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4162/26

Провадження №1-кс/752/2287/26

У Х В А Л А

про арешт майна

19.03.2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання, внесене в рамках кримінального провадження № 42025100000000007 від 16.01.2025 року прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, -

в с т а н о в и в:

прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 2,3 ст. 307 КК України.

Просить накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку 12.03.2026 року за адресою: Київська область, Бориспільський район. с. Петропавлівське, вул. Сливова, 1 , з метою збереження речових доказів.

Прокурор в судовому засідання клопотання підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання.

Вислухавши пояснення учасників судового розглду та дослідивши документи, додані до клопотання, встановлено наступне.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, слідчим управлінням ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2,3 ст. 307, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше червня 2025 року, у громадянки України ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, виник прямий умисел на організацію перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, шляхом надання військовозобов`язаним медичних документів, в яких містяться завідомо неправдиві відомості про наявність у останнього захворювання, що в подальшому є підставою для визнання їх непридатними або обмежено придатними до військової служби.

Відповідно до злочинного задуму вказаних осіб, останні, будучи засновниками та керівниками приватних закладів охорони здоров`я, що реалізовують медичну програму для людей з опіоїдною залежністю, яка передбачає контрольований прийом препаратів (метадон або бупренорфін) для зменшення потягу до вуличних наркотиків, запобігання передозуванням та стабілізації життя - замісна підтримувальна терапія (далі ЗПТ), будуть здійснювати постановку здорових людей, тобто які не мають наркотичної залежності, на програму замісної підтримувальної терапії, як наркозалежних з метою уникнення останніми мобілізації чи отримання безпідставної відстрочки, шляхом надання фальсифікованих довідок, виписок та іншої медичної документації, які потім використовуються та надаються до органів ІНФОРМАЦІЯ_4, а також медичних закладів для подальшого проходження ВЛК, як особи, що мають наркозалежність або інші вади здоров`я, пов`язані із системним вживанням наркотичних засобів.

Так, ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, після затримання 26.06.2025 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 її чоловіка - ОСОБА_8 , який перебував у розшуку, як особа, яка умисно уникає мобілізації, отримання повістки, проходження медичної комісії або виконання військового обов`язку, у період з 26.06.2025 по 07.08.2025 здійснили умисні дії, спрямовані на уникнення останнім мобілізації, шляхом фіктивної постановки останнього на програму ЗПТ до підпорядкованого їм приватного закладу охорони здоров`я, що реалізовує медичну програму ЗПТ на підставі відповідної ліцензії МОЗ, встановлення останньому діагнозу полінаркоманія внаслідок вживання психоактивних речовин, підтвердження вказаного діагнозу під час проходження ВЛК, що у свою чергу, відповідно до мобілізаційного законодавства України є підставою для визнання особи непридатним до військової служби.

При цьому, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші невстановлені особи усвідомлювали, що своїми умисними діями перешкоджають законній діяльності структурним підрозділам ЗС України, зокрема територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4), в проведенні мобілізаційних заходів, що полягають в підготовці та накопиченні військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами військового часу.

Діючи на виконання спільного злочинного умислу, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_5 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, вступила у попередню змову з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , а також іншими невстановленими особами, з якими заздалегідь домовилась про спільне вчинення даного кримінального правопорушення, завчасно обумовивши із останніми роль кожного з них, під час його вчинення.

Так, згідно з досягнутими домовленостями та розподіленими обов`язками, ОСОБА_5 , будучи керівником кількох приватних закладів охорони здоров`я, що реалізовує медичну програму ЗПТ на підставі відповідної ліцензії МОЗ, будучи обізнаною про вимоги мобілізаційного законодавства України, звернулась із проханням до ОСОБА_7 , яка обіймала посаду лікаря у вказаних приватних закладах охорони здоров`я, здійснити дії, спрямовані на постановку її чоловіка - ОСОБА_8 на облік як наркозалежного, з подальшим встановленням відповідного діагнозу та призначенням ОСОБА_8 лікування, яке передбачає вживання психоактивних речовин, виписку рецептів на них.

Водночас відповідно до спільного злочинного плану останніми визначено приватний заклад охорони здоров`я ТОВ «ЦЕНТР ЛІКУВАННЯ ЗАЛЕЖНІСТІ» (код ЄДРПОУ 43295162), де засновником та директором є ОСОБА_6 , з відома та погодження якого мали здійснити постановку на облік як наркозалежного ОСОБА_8 .

У свою чергу, ОСОБА_7 , усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, розуміючи, що своїми умисними діями перешкоджає законній діяльності органів військового управління, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_4, на виконання взятих на себе зобов`язань перед ОСОБА_5 у період з 26.06.2025 по 07.08.2025, діючи на виконання спільного злочинного плану, за невстановлених обставин постановила на облік як наркозалежного ОСОБА_8 та виконала інші дії, заздалегідь визначені останніми, на створення передумов для отримання ОСОБА_8 діагнозу полінаркоманія.

Результатом вказаних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та інших невстановлених осіб, стало фіктивне набуття статусу обмежено придатного ОСОБА_8 з подальшим відображенням в додатку «Резерв+» щодо останнього.

12.03.2026 у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто в організації вчинення дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

12.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.02.2026 року проведено обшук за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Петропавлівське, вул. Сливова 1 , в ході якого вилучено речі та документи, перелік яких наведено у клопотанні.

Постановою від 12.03.2026 слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві вищезазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025

Звертаючись до суду з клопотанням про арешт вказаного майна, прокурор зазначив, що метою такого заходу кримінального провадження є збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

На переконання суду в даному випадку прокурор дотримався вказаних вимог закону, а тому клопотання підлягає задоволенню.

Так відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов`язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.

Доводи клопотання та додані до нього матеріали, на думку суду, містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що майно, вилучене під час проведення обшуку, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій чи набуто кримінально протиправним шляхом, а відтак можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, оскільки відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Інформація та відомості, що містяться у мобільних телефоних, жорсткому диску, є необхідною умовою проведення експертних досліджень у кримінальному провадженні, так як становлять собою та містять в собі докази і можуть становити собою предмети вчинення протиправної діяльності.

З огляду на наведене, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170 - 173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

Клопотання, внесене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025 року - задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме:

- договори на проходження реабілітації за 2024 рік на 205 арк;

- договори на проходження реабілітації за 2025 рік на 253 арк у папці-швидкозшивачі синього кольору;

- довідки щодо проходження реабілітаційної програми ГО «Синергія-М» від ОСОБА_9 на 13 арк;

- жорсткий диск Seagate c/n SH20K17921, Жорсткий диск WD c/n: wcc2e6vazl2n, флеш накопичувач Trancend 64 gb без с.н, флеш накопичувач Service market без с.н, флеш накопичувач Verico без с.н.;

- мобільний телефон Samsung, модель J6, IMEI НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 ;

- мобільний телефон Samsung, модель А16, IMEI НОМЕР_2 , пароль НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_11 ;

- мобільний телефон Samsung, модель А14, IMEI НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_12 ;

- мобільний телефон Redmi, IMEI НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_13 ;

- пігулки Gabapentin у білому пластиковому контейнері у кількості 77 шт, пігулки Соннат у кількості 7 шт, пігулки Doreta - 20 шт, Левана ІС у 2 картонних коробках у кількості - 20 пігулок.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя