Рішення № 137134290, 04.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2797/26

Провадження № 2/344/3428/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, у якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором позики №8976394 від 25.04.2025 в розмірі 11451 грн., судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що 25.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №8976394, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000 грн. строк позики 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,95 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

16.09.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено Договір факторингу № 16/09/25 від 29.09.2022, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №8976394 від 25.04.2025 в розмірі 11451 грн.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» за вказаним договором в розмірі в розмірі 11451 грн., з яких: - 3000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 2451 грн. сума заборгованості за відсотками, - 6000 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою, яку позивач просить стягнути та судові витрати (а.с. 1-7).

12.02.2026 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді Кіндратишин Л.Р. (а.с. 48-49).

18.02.2026 відкрито провадження, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін (а.с. 53-54).

09.03.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що до матеріалів справи не подано оригіналу електронного файлу договору, відсутні метадані документа, контрольна схема (хеш-значення); а також технічне підтвердження незмінності тексту після акцепту; лог-файлів, які підтверджують прив`язку одноразового ідентифікатора саме до конкретної редакції договору від 25.04.2025.

Щодо розрахунку заборгованості, вказав, що наданий розрахунок не містить формули нарахування, детальних періодів, бази нарахування. Крім того, штрафні санкції не мають належного правового та економічного обгрунтування. Таким чином, односторонній розрахунок позивача не може бути єдиним доказом в даній цивільній справі.

Щодо переходу права вимоги, зазначив, що у справі відсутні належні та допустимі докази переходу права вимоги до позивача. Просив в задоволенні позову відмовити, судові витрати покласти на позивача (а.с. 66-69).

12.03.2026 ухвалою суду витребувано докази (а.с. 77-78).

13.03.2026 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив зменшити позовні вимоги та вважати їх наступними: стягнути з останнього заборгованість за договором позики №8976394 від 25.04.2025 в розмірі 5451 грн., з яких: - 3000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 2451 грн. сума заборгованості за відсотками, судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн. (а.с. 81-82).

13.03.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, в якому вказав, що посилання Відповідача, щодо не укладання договору позики №8976394 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики Відповідачем підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (307870), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку Позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію». Крім того, ідентифікацію Відповідача було здійснено за посередництвом системи BankID НБУ отримавши від «privatbank» за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання Договору №8976394, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 3367.50 грн., що у свою чергу додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладання.

Щодо доказів переходу права вимоги, вказав, що на підтвердження факту набуття Позивачем права вимоги у даній справі до матеріалів позову долучено належні та допустимі докази, а саме: - Договір факторингу 16/09/25 від 16.09.2025; - Витяг з реєстру прав вимог №23/12/25-01 від 23.12.2025 року до договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025; - Платіжне доручення про оплату за відступлення права грошової вимоги згідно реєстру прав вимог №23/12/25- 01 від 23.12.2025 року в порядку визначеному договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025. Таким чином, доводи Відповідача про недоведеність переходу права вимоги є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Просив позов задоволити (а.с. 89-92).

30.04.2026 на виконання ухвали суду надано витребувану інформацію.

01.06.2026 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що у поданих матеріалах відсутній технічний опис інформаційної системи, за допомогою якої здійснювалося укладення договору. Надані представником позивача документи не дають можливості належним чином перевірити порядок формування та використання одноразового ідентифікатора (OTP), а також належну ідентифікацію особи, яка його вводила. Також, подані матеріали не дають можливості належним чином перевірити незмінність тексту договору після його акцепту та цілісність електронного документа. Крім того, розрахунок заборгованості є документом, складеним кредитором, та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі (а.с. 140-141).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові зазначив, здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, у разі неявки в судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 205 ЦК України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Встановлено, що 25.04.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8976394. Згідно умов укладеного між сторонами договору, ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 30000 грн. (п. 2.2.1.), строком на 350 днів (п. 2.2.2). Дата повернення кредиту - 09.04.2026; комісія за надання позики складає 17,25% від суми наданої позики, що складає 517,50 грн.;процентна ставка/день (фіксована) 0,95%; орієнтована загальна вартість кредиту 13492,50 грн.; неустойка 150 грн. (п. 2.2.8). Вказаний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 307870. Номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 (а.с. 111-125).

Відповідно до п. 2.2.9. сторони домовились, що Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримує від Кредитодавця індивідуальну знижку (промокод) на Процентну ставку, визначену у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору, при виконанні Позичальником наступних умов: Позичальник у строк до дати сплати Першого обов`язкового платежу, визначеного п. 2.2.5 Договору сплатить Комісію за надання Кредиту та Проценти за користування Кредитом у сумі, не менше ніж 945.00 грн. У такому випадку Позичальнику надається можливість сплачувати Проценти з урахуванням процентної ставки, яка є нижчою за розмір ставки, визначеної у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору, та становить 0.57% на день протягом перших 25 календарних днів з дати надання Кредиту (знижена процентна ставка). У разі, якщо Позичальник не сплатить/сплатить не в повному обсязі суму, вказану в цьому підпункті Договору вважається, що Позичальник відмовився від пропозиції сплати Процентів за користування кредитом за процентною ставкою, нижчою за розмір ставки, визначеної у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору , а нарахування Процентів за користування Кредитом здійснюється за процентною ставкою, визначеною у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору. При цьому Позичальник повністю розуміє та погоджується з тим, що у разі невикористання Позичальником права на отримання індивідуальної знижки (промокоду)/невиконання умов для отримання знижки, застосуванню підлягає процентна ставка без знижки, як вона визначена в колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору. При цьому застосування процентної ставки, визначеної в колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору, не є зміною процентної ставки, порядку її розрахунків та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах застосування процентної ставки, визначеної в колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору. Якщо вказаний у цьому підпункті Договору розмір процентної ставки дорівнює 0,95 %, зазначене означає, що можливість сплати Процентів за користуванням Кредитом за зниженою процентною ставкою Договором не передбачено..

Згідно з п. 2.3. орієнтовна реальна річна процентна ставка 3542,35%. Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом строку, визначеного п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі, а також на припущенні, що Позичальник не буде здійснювати дострокового виконання умов Договору, не буде збільшувати суму Кредиту та не буде допускати порушення умов Договору.

Відповідно до п. 2.3.1. Денна процентна ставка/день 0,999%.

Згідно з п. 5.1. перед укладанням (підписанням) Договору, Позичальник ознайомлюється з Паспортом споживчого кредиту та Офертою, що містить в тому числі проект Договору, Політикою конфіденційності, Правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «СlickСredit», іншою інформацією про Кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на Сайті Кредитодавця: інформацію, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персональних даних».

Відповідно до лог-файл порядку укладення електронного ДОГОВІР Кредитної лінії (Надійний) №8976394 від 25.04.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»: оформлення заявки на позику (вибір суми, термін позики) та Заявкиопитувальника. 25.04.2025 09:27:40 - виконавець ОСОБА_1 ; формування паспорта позики та оферти, шляхом розміщення в особистому кабінеті - виконавець ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»; генерування та відправка одноразового ідентифікатора для підписання паспорта позики; підтвердження клієнтом повної та безумовної згоди з усіма умовами оферти та підписання електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти договір (акцепт) - виконавець ОСОБА_1 ; повідомлення про укладення договору, його розміщення в особистому кабінеті та відправка на електронну пошту клієнта. 25.04.2025 09:36:57 - виконавець ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (а.с. 126-127).

Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», номер договору №8976394, одноразовий ідентифікатор `307870, час відправки ідентифікатора позичальнику 25.04.2025 09:36:24 (а.с. 25).

відповідно до копії платіжної інструкції 887e9547-00dc-4027-bbbc-93281edab196, відправник: ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»; отримувач: ОСОБА_2 , платіжний інструмент НОМЕР_2 ; сума - 3000 грн., дата виконання операції - 25.04.2025 (а.с. 12).

Згідно з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» №КД-000097140 від 24.12.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» підтверджує виконання платіжної інструкції, дата 25.04.2025, сума 3000 грн., отримувач ОСОБА_3 на карту № НОМЕР_2 (а.с. 26).

16.09.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт) та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (Фактор) було укладено договір факторингу №16/09-25, згідно з яким за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (Ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (п. 1.1.) (а.с. 27 зворот-31).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором позики №8976394 в розмірі 11451 грн., з яких: - 3000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 2451 грн. сума заборгованості за відсотками, - 6000 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою; кількість днів прострочення 118 (а.с. 35-36).

Отже, Позивач посилається на те, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до відповідача перейшло до позивача.

Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що договором факторингу встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).

При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних реєстрах прав вимоги.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно положень ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.

Отже, долучений до справи договір факторингу є чинними, його дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягає до виконання.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20-ц.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 щодо способів підтвердження цілісності та незмінюваності даних, які містяться в електронному документі, що підписаний з використанням іншого електронного підпису, ніж кваліфікований електронний підпис (КЕП) та удосконалений електронний підпис (УЕП), але відповідний висновок не є повністю релевантним до спірних правовідносин, оскільки стосується умов застосування норм процесуального права за фактичними обставинами, які є істотно відмінними від обставин даної справи.

Варто зауважити, що не можна посилатись на висновок Верховного Суду, якщо відмінність у спірних ситуаціях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечень осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду (п. 60 постанови Верховного Суду від 10.04.2025р. у справі №910/15473/23).

Доводи сторони відповідача про те, що наданий текст договору може не відповідати тому, що міг бути надісланий відповідачу, суд розцінює критично, оскільки жодного альтернативного тесту договору відповідачем не надано, зокрема з його особистого кабінету не надано.

При цьому, наданий кредитором електронний тексту кредитного договору складається із кількох документів, містить підпис одноразового електронного ідентифікатора, який був надісланий на номер телефону відповідача, та дані про позначку часу 25.04.2025 09:36:24 (дата та час укладення договору), персональні дані відповідача, що також на думку суду свідчить про те, що текст наданого суду договору є незмінюваним з моменту його підписання.

Також стороною відповідача всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не надано суду будь-яких доказів на спростування доводів сторони позивача про використання одноразового ідентифікатору для підписання відповідного договору позики.

В цьому контексті варто звернути увагу, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Беручи до уваги викладене, дослідивши докази в їх сукупності, в змагальному цивільному процесі, суд прийшов до висновку що договір кредиту укладено в письмовій формі, він містить всі необхідні істотні умови та підписи сторін, а отже є укладеним та підлягає виконанню сторонами.

Так, Верховний Суд у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 дійшов висновку про те, що паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

За приписами ч.6 ст.95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали у суду обґрунтовані сумніви щодо відповідності паперової копії кредитного договору, укладеного між сторонами справи, оригіналу.

У даному випадку суд не вбачає потреби у дослідженні договору в електронній формі, адже наявність відповідних правовідносин між сторонами підтверджується наявними в матеріалах справи паперовими копіями електронних доказів, які не викликають у суду обґрунтовані сумніви.

Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що в електронній формі 25.04.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8976394 на суму 3000 грн.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №8976394 від 25.04.2025, загальна заборгованість станом на 23.12.2025 11451 грн., з яких: - 3000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 2451 грн. сума заборгованості за відсотками, - 6000 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою. Оплати: 19.05.2025 - 285 грн. (списання промо), 19.05.2025 - 1945 грн., 12.06.2025 - 684 грн., 05.07.2025 - 655 грн., 02.08.2025 - 798 грн., всього: 3367,50 грн. (а.с. 108-110).

Даний розрахунок заборгованості є повним, відтак, належним підстав для витребування розрахунку заборгованості відповідачем не наведено. Лише формально зазначено про його неповноту.

Також суд звертає увагу, що матеріали справи містять докази здійснення часткового погашення відповідачем суми заборгованості, а саме відповідач періодично вносив суму коштів на погашення боргу, зокрема, фактично останній раз відповідачем внесено кошти на погашення боргу: 19.05.2025 - 285 грн. (списання промо), 19.05.2025 - 1945 грн., 12.06.2025 - 684 грн., 05.07.2025 - 655 грн., 02.08.2025 - 798 грн., всього: 3367,50 грн., що також підтверджує факт визнання ним наявних кредитних зобов`язань.

Таким чином судом встановлено, що відповідач належним чином свої обов`язки за кредитним договором не виконував, внаслідок чого допустив виникнення заборгованості, яка 5451 грн., з яких: - 3000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 2451 грн. сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач, будучи ознайомлений з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, хоча взяв на себе зобов`язання їх виконувати та вчасно погашати заборгованість, та з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 13.03.2026, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, зважаючи на позиції сторін щодо цього питання, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 4500 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази: Договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 (а.с. 37-39); витяг з Акту №4-ДІЛ приймання-передачі правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, згідно якого, загальна вартість послуг складає 4500 грн. (а.с. 40); копію ордера (а.с. 42 зворот); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 43); довіреність від 18.09.2025 (а.с. 43 зворот).

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 4500 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правничої допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.

Враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, так як позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача.

На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» суму заборгованості за договором позики №8976394 від 25.04.2025 в розмірі 5 451 ( п`ять тисяч чотириста п`ятдесят одна) гривня, з яких 3 000 ( три тисячі) гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 2 451 ( дві тисячі чотириста п`ятдесят одна) гривня сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» 2 662 ( дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 3 000 ( три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи :

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», ЄДРПОУ: 44280974, адреса : вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь Київська область;

Відповідач : ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 04.06.2026.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.