Рішення № 137134285, 04.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6651/26

Провадження № 2/344/4730/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі судді Кіндратишин Л.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Аксіліум- Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № C-108-013255-20-980 від 25.08.2020 в розмірі 28353,67 грн., судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

В обґрунтування позову вказує на те, що 25.08.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № C-108-013255-20-980, відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, шляхом встановлення кредитної лінії в розмірі 200000 грн., а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Графіком погашення кредиту.

16.12.2025 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія « Аксіліум-Фінанс» було укладено договір факторингу, згідно з яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № C-108-013255-20-980. Боржника було повідомлено про заміну кредитора у зобов`язанні досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов`язанні.

Відповідач кредитні кошти не повернув у повному обсязі та не виконав інші грошові зобов`язання, тому у нього наявна заборгованість за кредитним договором № C-108-013255-20-980 від 25.08.2020 у розмірі 28353,67 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 9962,36 грн, заборгованість за відсотками 18391,31 грн, заборгованість за комісією 0,00 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь та судові витрати (а.с. 1-4).

06.04.2026 справа надійшла до суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Кіндратишин Л.Р. (а.с. 35-36).

07.04.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами (а.с. 40-41).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Представник позивача, в позовній заяві просив проводити розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідачу була надіслана копія ухвали про відкриття провадження у справі, днем вручення яких відповідно до п.4 ч.6 ст.272 ЦПК України є 15.04.2026.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

25.08.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки № C-108-013255-20-980, згідно якого максимальний розмір кредитної лінії 200000 грн. (п. 2.1.) процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 58,8% річних (4,9% в місяць) - по операціях видачі готівки, 34,8% річних (2,9% в місяць) - по торгових операціях, та комісію за обслуговування основної карти згідно Тарифів (п. 2.3) підписаний відповідачем (а.с. 22).

Відповідно до п. 2.2. ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання Угоди становить 0 грн. та можу бути змінений в межах встановленого Угодою максимального ліміту кредитної лінії за ініціативою Банку, про, що буде повідомлено клієнта додатково. Клієнт погоджується з тим що може оформити Розстрочку в рамках встановленого Ліміту за картою, по здійсненим операціям, відповідно до діючих на момент оформлення Розстрочки Тарифів, Паспорту споживчого кредиту та ДКБОФО.

Згідно з п. 2.5. повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за Угодою та ДКБО, в тому числі черговість погашення вимог, здійснюватимуться згідно умов ДКБО.

Відповідно до прибуткового позабалансового ордеру АТ «Ідея Банк» від 25.08.2020, 25.08.2020 кредит 1,00 грн., підстава: видача кредиту ОСОБА_1 № C-108-013255-20-980.

Згідно із випискою з 25.08.2020 по 16.12.2025, ОСОБА_1 , кредитна лінія 96300 грн., дебет 21559,74 грн., кредит 21559,74 грн. ( а.с. 19-21).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № C-108-013255-20-980 від 25.08.2020, станом на 16.12.2025, загальна заборгованість становить 28353,67 грн., з якої: заборгованість за основним боргом - 9962,36 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 18391,31 грн., пеня - 0 грн., штрафні санкції - 0 грн. ( а.с. 27).

19.03.2026 на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань в сумі 28353,67 грн. ( а.с. 28). Однак, ОСОБА_1 вимогу та зобов`язання за вищезгаданим договором кредиту не виконала.

16.12.2025 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія « Аксіліум-Фінанс» було укладено Договір факторингу №1, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передало ТОВ «Фінансова компанія « Аксіліум-Фінанс» належні йому права вимоги до боржників (а.с. 9-12).

Відповідно до витягу з реєстру Боржників №1 до договору факторингу, боржник ОСОБА_1 , номер кредитного договору № C-108-013255-20-980, сума заборгованості 28353,67 грн., з якої сума заборгованості за основною сумою боргу - 9962,36грн., сума заборгованості за відсотками 18391,31 грн. (а.с. 16).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно положень ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.

Отже, долучений до справи договір факторингу є чинними, його дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягають до виконання.

Позивач набув право вимоги до відповідача за вище вказаним кредитним договором на законних підставах.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

За таких обставин суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення із відповідача заборгованості за Кредитним договором № C-108-013255-20-980 від 25.08.2020 у розмірі 28353,67 грн., що складається із 9962,36 грн. - суми заборгованості за основним боргом, 18391,31 грн. - суми заборгованості за відсотками.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, хоча взяла на себе зобов`язання їх виконувати та вчасно погашати заборгованість, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, зважаючи на позиції сторін щодо цього питання, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 6000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору про надання правничої допомоги №25/09/25 від 25.09.2025, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази: Договір про надання правничої допомоги №25/09/25 від 25.09.2025 (а.с. 17); копію ордеру (а.с. 5); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 6); акт наданих послуг №1 до Договору про надання правничої допомоги від 25.09.2025 №25/09/25 згідно якого, загальна вартість послуг складає 6000 грн. (а.с. 14).

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 6000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правничої допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.

Враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, так як позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача.

На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Аксіліум- Фінанс» заборгованість за кредитним договором № C-108-013255-20-980 від 25.08.2020 у розмірі 28 353 ( двадцять вісім тисяч триста п`ятдесят три) гривні 67 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом - 9 962 ( дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві) гривні 36 копійок та заборгованості за відсотками у сумі 18 391 ( вісімнадцять тисяч триста дев`яносто одна) гривень 31 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Аксіліум- Фінанс» судовий збір у сумі 2 662 ( дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 ( три тисячі) гривень 00 копійок.

Згідно ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Аксіліум- Фінанс», ЄДРПОУ: 43231894, адреса : вул. Академіка Лазаренка Є., будинок 4, кабінет 4, м. Львів;

Відповідач : ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 .

Рішення складене в повному обсязі 04.06.2026.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.