Рішення № 137133817, 03.06.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1649/26

Єдиний унікальний № 742/1679/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Давидчука Д.П.,

за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Ляр Д.Ю. (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовну заяву мотивує тим, що 18.02.2022 року Відповідач підписавПаспорт кредиту та Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. На підставі договору Відповідачу було встановлено відновлювану кредитну лінію до 200 000,00 грн на картку типу «Універсальна».

06.11.2024 року Відповідач у системі «Приват24» за допомогою OTP-пароля підписав Додаткову угоду № SAMDNWFC00074587760_01, якою умови було змінено на невідновлювану кредитну лінію зі ставкою 12,0% річних. У зв`язку з порушенням зобов`язань, станом на 03.03.2026 року заборгованість становить 52 829,45 грн, з яких: 49 839,61 грн тіло кредиту та 2 989,84 грн прострочені відсотки,яку Позивач просить стягнути разом із судовими витратами.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.04.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. При цьому суд відповідно ст. 19 ЦПК України вирішуючи питання про розгляд справи у спрощеному провадженні враховує ціну позову і складність справи. Одночасно з відкриттям провадження у справі Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Згідно ч.1ст. 244 ЦПК Українипісля судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.

Відтак, 28.05.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.

За поштовою адресою Відповідачу рекомендованим повідомленням направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, з викликом його в судове засідання, однак лист повернувся у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

18.02.2022 року відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт споживчого кредиту.

Того ж дня відповідач підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та приєднався до умов кредитування АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Відповідно до умов договору відповідачу встановлено кредитний ліміт у формі відновлюваної кредитної лінії у розмірі до 200 000,00 грн, строком на 12 місяців з пролонгацією, зі сплатою 42 % річних.

На підставі укладеного договору відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії 12/25, тип «Універсальна». У подальшому для користування рахунком відповідач додатково отримав кредитну картку № НОМЕР_2 зі строком дії 01/27, тип «Універсальна», що підтверджується довідкою про видані картки та випискою по рахунку.

Відповідач користувався кредитним лімітом, здійснював операції за рахунком, вносив платежі в рахунок погашення заборгованості та сплачував проценти за користування кредитом, що підтверджується випискою по рахунку.

06.11.2024 року відповідач у системі самообслуговування «Приват24» за допомогою OTP-пароля підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Додаткову угоду № SAMDNWFC00074587760_01 до кредитного договору.

Відповідно до умов додаткової угоди сторонами змінено умови кредитування, а саме: тип кредиту змінено на невідновлювану кредитну лінію; строк кредитування встановлено 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення додаткової угоди; процентну ставку зменшено до 12 % річних; мінімальний платіж встановлено у розмірі 1 % від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно протягом перших шести місяців, із подальшим збільшенням до 3 % від заборгованості.

Умовами додаткової угоди також передбачено, що у разі порушення відповідачем зобов`язань щодо погашення заборгованості протягом 180 днів термін повернення кредиту вважається таким, що настав на 180-й день з моменту виникнення прострочення, а відповідач зобов`язаний повернути банку кредит, проценти та виконати інші зобов`язання за договором у повному обсязі.

Відповідач належним чином умови договору не виконав, унаслідок чого станом на 03.03.2026 року утворилася заборгованість у розмірі 52 829,45 грн, яка складається з 49 839,61 грн заборгованості за тілом кредиту та 2 989,84 грн заборгованості за простроченими відсотками.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду ,щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

VІ. Висновки суду

Як встановлено судом, відповідач 18.02.2022 року ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту, а також підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

На підставі заяви про приєднання відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено кредитний ліміт у формі відновлюваної кредитної лінії до 200 000,00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та випискою по рахунку.

Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав згідно з Довідкою про видані картки кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії 12/25, тип «Універсальна».

Після отримання першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримано кредитну картку № НОМЕР_2 зі строком дії 01/27, тип «Універсальна».

06.11.2024 року відповідач підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP-пароля Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Додаткову угоду № SAMDNWFC00074587760_01 до кредитного договору, відповідно до якої змінено умови кредитування, а саме: тип кредиту змінено на невідновлювану кредитну лінію, процентну ставку зменшено до 12 % річних, змінено розмір мінімального платежу та строк кредитування.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 03.03.2026 року відповідач має заборгованість у розмірі 52 829,45 грн, яка складається з 49 839,61 грн заборгованості за тілом кредиту та 2 989,84 грн заборгованості за простроченими відсотками.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідач взятих на себе за договором обов`язків не виконав, має заборгованість за кредитним договором, вирішуючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що Позивач довів існування між ним та Відповідачем кредитних зобов`язань, невиконання цих зобов`язань Відповідачем та розмір заборгованості, що утворився внаслідок невиконання Відповідачем зобов`язань за договором. Відтак, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до відповідача про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач відзиву на позовну заяву, письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову суду не надав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк».

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2 662, 40грн. (а.с. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у справі, що розглядається, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, то з Відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн, тобто пропорційно до задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 509, 526, 530, 612, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 77-82, 141, 259, 263-265, 268, 280, 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № SAMDNWFC00074587760 від 18.02.2022 року у розмірі 52 829 (п`ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять дев`ять) гривень 45 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», адреса вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено 03.06.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК